Незаконність дій ТЦК

Доброго дня, Романе!

1. Торгівля людьми - це незаконна безповоротна передача особою (продавцем) хоча б однієї людини та відповідне її одержання іншою особою (покупцем) за грошо­ву винагороду або шляхом обміну на коштовності, дорогоцінні метали, певне майно без участі грошового еквівалента. Діяння у цій формі треба вважати закінченим з мо­менту одержання покупцем людини або з моменту встановлення щодо потерпілого фактичного володіння з боку особи, якій він був переданий.
2. Під здійсненням іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, слід розуміти інші, крім торгівлі людьми, випадки передачі людини однією особою та її одержання іншою особою на підставі незаконної угоди (наприклад, шляхом передання під за­ставу, у найм, в рахунок боргу, здійснення певних послуг матеріального чи нематері­ального характеру чи взагалі без будь-якої оплати). Така передача може бути як без­поворотною, так і на певний строк. Як і при торгівлі людьми, діяння у цій формі буде закінченим з моменту одержання людини іншою особою або з моменту встановлення над потерпілим фактичного володіння особою, якій він був переданий.
3. Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є люди­на, можуть бути вчинені як із переміщенням потерпілого через державний кордон України, так і без такого переміщення. Якщо зазначені діяння супроводжуються не­законним переправленням осіб через державний кордон України, вони додатково кваліфікуються ще й за ст. 332 КК.
4. Вербування людини - це дії, пов’ язані із схилянням особи працювати чи нада­вати послуги на певних умовах, як правило, за матеріальну винагороду. До таких дій слід віднести психічний вплив на людину у формі запрошення, умовляння чи пере­конання для подальшого її набору, а також сам набір потерпілого працювати чи нада­вати послуги за наймом. У конкретній ситуації це може виявлятися у запрошенні майбутніх жертв працювати танцівницями, офіціантками, покоївками, різноробами тощо. Діяння у цій формі слід визнавати закінченим з моменту вербування, тобто з моменту вчинення дій, пов’язаних із набором потерпілої особи працювати чи нада­вати послуги на певних умовах.
5. Переміщення людини - це вчинення суб’єктом злочину будь-яких дій із пере­міщення у просторі потерпілої особи з одного місця в інше. Як правило, переміщення людини полягає у її перевезенні, тобто коли потерпіла особа переміщується суб’єктом злочину з використанням транспортних засобів (наприклад, винний перевозить на автомобілі потерпілого від «продавця» до «покупця»). Однак можливе переміщення людини і шляхом її пішого супроводу. Діяння у цій формі є закінченим з моменту переміщення людини суб’єктом злочину з одного місця в інше.
6. Переховування людини - це вчинення суб’єктом злочину будь-яких дій, спрямо­ваних на те, щоб унеможливити або утруднити встановлення того, де на даний час перебуває потерпіла особа. Зокрема, такі дії можуть виражатися у триманні людини в певних приміщеннях, тайниках, інших місцях, які унеможливлюють або утруднюють встановлення її дійсного місцезнаходження. Діяння у цій формі є закінченим з момен­ту переховування людини суб’єктом злочину.
7. Під передачею людини слід розуміти вчинення однією особою певних дій, пов’язаних із наданням потерпілого іншій особі (одержувачу). Це дії, які вчинюються насамперед особою, яка виступає посередником між сторонами незаконної угоди щодо людини (між продавцем та покупцем). Закінченим діяння у цьому випадку слід визна­ти з моменту здійснення винним самої передачі людини.
8. Одержання людини. Під одержанням людини слід розуміти заволодіння лю­диною чи її тримання особою, якій людина була передана. Одержання людини завжди тісно пов’ язане з її передачею та є безпосереднім наслідком останньої. Діяння у цій формі слід вважати закінченим з моменту встановлення фактичного контролю з боку одержувача над поведінкою людини, яка була йому передана.
9. Вчинення вербування, переміщення, переховування, передачі або одержання людини можливі лише шляхом використання суб’єктом злочину таких способів як: 1) обман; 2) шантаж; 3) використання уразливого стану потерпілої особи.

Під обманом слід розуміти повідомлення неправдивих відомостей (так званий активний обман) або замовчування певних відомостей, які повинні бути повідомлені винним (так званий пасивний обман), у результаті чого потерпілий уводиться в оману.

Шантаж - це психічне насильство, яке полягає в погрозі розголошення відомос­тей, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти в таємниці.

Використання уразливого стану потерпілої особи. Відповідно до п. 2 примітки до ст. 149 КК уразливий стан - це зумовлений фізичними чи психічними властивос­тями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.

Для наявності в діях особи об’єктивної сторони злочину достатньо встановити використання нею при вчиненні вербування, переміщення, переховування, передачі або одержання людини хоча б одного із зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 149 КК спо­собів. Винятки із цього становлять випадки, коли потерпілим є особа малолітня (у віці до 14 років) чи неповнолітня (у віці від 14 до 18 років), про що зазначено у п. 3 при­мітки до ст. 149 КК, згідно з якою відповідальність за вербування, переміщення, пере­ховування, передачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шан­тажу чи уразливого стану зазначених осіб або ж за відсутності таких способів.

Суб’єктивна сторона злочину. Вина - прямий умисел.

Мотиви. Торгівля людьми здійснюється із корисливих мотивів. Ця ознака суб’єктивної сторони для особи, яка продає людину, є обов’ язковою. При здійсненні іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само при вербуванні, перемі­щенні, переховуванні, передачі або одержанні людини мотиви можуть бути різними.

Тому для цих дій мотив є факультативною ознакою. Його встановлення має значення для оцінки ступеня суспільної небезпечності вчиненого діяння.

Мета. Для вербування, переміщення, переховування, передачі та одержання лю­дини обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета злочину, а саме експлуатація потерпілої особи. При цьому, як випливає зі змісту підп. Ь ст. 3 Протоколу про попе­редження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочин­ності, згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію не береться до уваги, якщо стосовно неї було використано один із таких заходів впливу: погроза за­стосування сили або її застосування, а також інші форми примусу; викрадення; шах­райство; обман; зловживання владою або уразливістю положення; підкуп у вигляді платежів або вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 149 КК під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, при­мусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення до­слідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, приму­сову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо. Важливим є те, що закон не вимагає, щоб мета експлуатації людини була до­сягнута. Для наявності складу злочину досить, якщо особа діяла заради її досягнення.

Фактична реалізація мети експлуатації людини в деяких випадках вимагає додат­кової кваліфікації (зокрема, за ст. 150 КК).

1. Суб’єкт злочину - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Зокрема, суб’єктом злочину є як особа, що передає потерпілого, так і особа, котра внаслідок здійснення із першою особою незаконної угоди одержує його. Ці особи в такому разі виступають співвиконавцями злочину.
2. У частині 2 ст. 149 КК зазначені обставини, що посилюють кримінальну відповідальність за вчинення цього злочину: здійснення злочину щодо неповноліт­нього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з по­грозою застосування такого насильства.

Вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 149 КК, щодо неповнолітнього має місце тоді, коли вони вчинюються щодо осіб у віці від 14 до 18 років.

Вчинення дій щодо кількох осіб означає, що вони були вчинені стосовно двох або більше людей і такі дії являли собою єдиний злочин.

Поняття повторності злочинів та вчинення злочину за попередньою змовою гру­пою осіб містять відповідно до ст. 32 та ч. 2 ст. 28 КК (див. коментар цих статей).

Вчинення злочину службовою особою з використанням службового становища. Це випадки вчинення злочину спеціальним суб’єктом - службовою особою, яка скоює злочин, використовуючи надані їй у зв’язку зі службовим становищем права чи повно­важення, у тому числі шляхом явного виходу за межі таких прав і повноважень. Якщо торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини вчинюється працівником правоохоронного органу з використанням службового становища, то вони кваліфіку­ються за сукупністю ч. 2 або ч. 3 ст. 149 та за ч. 3 ст. 364 КК.

Вчинення злочину особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій за­лежності. Матеріальна залежність - це випадки, коли потерпілий перебуває на утри­манні винного або проживає на його житловій площі тощо. Інша залежність - це по­няття охоплює випадки як службової, так і іншої залежності (наприклад, залежність наркомана від особи, що надає їй наркотики).

Під насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров ’я потерпілого чи його близьких, або погрозою застосування такого насильства, слід розуміти:

а) фізичне насильство - обмеження волі (зв’ язування, зачинення в певному при­міщенні та ін.), нанесення ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездат­ності;

б) психічне насильство - реальна погроза застосування зазначеного фізичного насильства.

1. Частина 3 ст. 149 КК містить вказівку на вчинення дій за особливо обтяжу­ючих кримінальну відповідальність обставин: здійснення дій, передбачених час­тиною першою або другою цієї статті: щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або були поєднані з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Під малолітнім розуміється особа, якій на час вчинення щодо неї зазначених у ч. 1 або ч. 2 ст. 149 КК дій не виповнилося 14 років.

Вчинення злочину організованою групою - див. коментар до ч. 3 ст. 28 КК.

Насильство, небезпечне для життя або здоров ’я потерпілого чи його близьких, або погроза застосування такого насильства може полягати у застосуванні винним при вчиненні злочину, передбаченого ст. 149 КК, фізичного або психічного насильства.

Фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, охоплюються: легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності; середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження; замах на вбивство; вбивство. При цьому замах на вбивство і умисне вбивство, впливаючи на вчинене як обставини, що обтяжують відповідальність, виходить за межі складу зло­чину, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК, і потребують додаткової кваліфікації згідно з ч. 2 або ч. 3 ст. 15 та ч. 1 або ч. 2 ст. 115 КК чи лише за відповідною частиною ст. 115 КК.

До фізичного насильства, що є особливо обтяжуючою кримінальну відповідаль­ність обставиною цього злочину, також належить насильство, яке реально не спричи­нило шкоди життю, але було небезпечним для життя в момент його заподіяння, тобто в момент його застосування створювало реальну загрозу для життя потерпілого (на­приклад, скидання з висоти чи транспорту, що рухається; здавлення шиї; застосуван­ня електроструму тощо).

Психічне насильство при вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК, вира­жається в погрозі заподіяти зазначене фізичне насильство, у тому числі і в погрозі вбивством. При цьому погроза повинна мати реальний характер і сприйматися по­терпілим як така, що дійсно може бути реалізована.

Тяжкими наслідками вчинення злочину, передбаченого ст. 149 КК, можуть бути спричинення смерті потерпілому через необережність (наприклад, внаслідок нане­сення тяжких тілесних ушкоджень), його самогубство, тяжка хвороба, у тому числі психічна, залишення потерпілого після використання в небезпечному для життя ста­ні тощо. До тяжких наслідків, які є обставиною, що обтяжує відповідальність, можна віднести лише ті, щодо яких винний, який вчинив передбачені в ч. 1 або ч. 2 ст. 149 КК дії, мав умисну або необережну форму вини.

1. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини можуть супроводжу­ватися вчиненням або мати своїм наслідком вчинення інших злочинів, що виходить за межі складу злочину, передбаченого ст. 149 КК. У таких випадках дії особи слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (зокрема, за статтями 142, 143, 144, 146, ч. 2 ст. 173 КК та ін.).

З повагою, адвокат Айвазян.

Шановний Юрій Климентійович!

Дуже вдячний за змістовний екскурс. Але відповіді в ньому, нажаль, для себе не знайшов.

Тобто з однієї сторони дії "людоловів" підпадають під статті 146, 149, але... і не довести!

Беззаконня перейшло на новий епічний максимум, 17ст. Конституції теж знецінена, нажаль.

Захисту нема!

Дякую, з Повагою, Р.