позов на судововиконавчу службу

ДОБРОГО ДНЯ, пане СЕРГІЙ! Протиправні дії та рішення виконавця у рамках виконавчого провадження оскаржуються до суду, який приймав рішення на підставі якого був виданий виконавчий документ.

Але щиро скажу, що ще не зустрічав позитивних кейсів, коли таких особин притягнули до відповідальності. На жаль серед однокурсників у виконавчу потрапили лише двійочники. А зараз самі розумієте яка ситуація... Туди або молоді ухилянти йдуть, або сидять дідусі - бабусі, бо більше немає кого брати (особливо в малонаселених районах Північної та Східної України). У них значний віддток кадрів, часті звільнення. Тому нічого дивного в подібних випадках немає. Дуже прикро це констатувати, але виконавча служба далека від ідеальності.

Можливо перед зверненням до суду спробувати подати скаргу на виконавця (якщо він ще працює) до керівника органу ДВС, до Міністерства юстиції України. Якщо це вже не допоможе, тоді вирішувати.

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин

Доброго дня, ваше питання легко можна вирішити без вашої участь за допомогою адвоката. Також ми можете зробити це самостійно, звернувшись до вашого виконавця зі скаргою про не видалення вас з реєстру боржників. Контакти виконавця можна знайти у реєстрі виконавчих проваджень, також дія.

Вітаю!

ТРЕБА РОЗУМІТИ КОЛИ ВІДКРИТЕ ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ.

В загальному вигляді, якщо є виконавче провадження, сплачувати аліменти добровільно на рахунок іншої особи не можна, оскільки кошти мають надходити виключно на рахунок Державної виконавчої служби. Добровільна сплата можлива лише до відкриття виконавчого провадження. Після його відкриття будь-які платежі, здійснені не на користь державного виконавця, можуть бути не зараховані, а довести факт сплати буде складно.

АЛЕ, МОЖНА СПРОБУВАТИ ДОВЕСТИ ФАКТ СПЛАТИ АЛІМЕНТІВ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ.

Верховний Суд неодноразово розглядав питання щодо врахування виконавчою службою добровільно сплачених боржником аліментів у рахунок аліментних зобов’язань за відповідним судовим рішенням.

Раніше існувала судова практика, згідно з якою кошти, сплачені одним з батьків добровільно на утримання дитини без зазначення призначення платежу, не зараховувалися як сплата аліментів. Це означало, що такі платежі не враховувалися при визначенні заборгованості за аліментами.

Наприклад, у постанові від 12.01.2022 у справі № 2-4665/2008 Верховний Суд виходив з того, що у квитанціях про перерахування коштів на картковий рахунок стягувача у графі призначення платежу не зазначено “сплата аліментів”, а тому вони не можуть свідчити про виконання боржником рішення суду про стягнення аліментів.

Тому, на жаль, бувають випадки, коли суди відхиляють вимоги щодо дій державного виконавця, який не враховує самостійно здійснені перерахунки грошових коштів боржником як аліментів. Це може бути пов’язано з різними причинами, такими як:

1) недостатність доказів: якщо боржник не надав достатньо доказів про здійснені перерахунки;

2) невідповідність законодавству: якщо перерахунки були здійснені не відповідно до встановлених процедур або без належного документального підтвердження.

Сьогодні судова практика змінена для забезпечення більшої справедливості та прозорості у питаннях сплати аліментів. Існує чимало ситуацій, коли один з батьків стверджує, що він вже сплатив певну суму, але ці кошти не враховувалися як аліменти, що призводить до непорозумінь і конфліктів.

Тому є приклади позитивної практики, коли суд зобов’язував виконавчу службу врахувати добровільно сплачені аліменти, навіть якщо в призначенні платежу не було зазначено слово «аліменти».

Наприклад, у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 642/6906/16-ц зазначено, що боржник стверджував, що грошові кошти сплачував як добровільну виплату аліментів. Будь-яких доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем до суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження відмови стягувача від отримання банківських переказів від боржника. Суд врахував, що при грошових переказах через термінал самообслуговування банку у платника не було технічної можливості самостійно зазначати призначення платежу, всі платежі позначалися як «поповнення банківської картки в терміналі самообслуговування».

У постановах від 18.11.2020 у справі № 648/1102/19 та від 26.05.2021 у справі № 569/11466/20 Верховний Суд зробив висновки, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов`язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім`я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.

Крім цього, постановою Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 199/2951/21 зроблено висновок про те, що між стягувачем і боржником немає інших грошових зобов`язань, окрім аліментних. Стягувач не заперечувала отримання від боржника тих грошових переказів, де вона була зазначена отримувачем, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником. Наведене свідчить про часткове добровільне виконання боржником свого обов`язку зі сплати аліментів. Враховуючи, що боржник надав копії квитанцій про здійснення платежів на користь стягувача, у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідний правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 707/999/21 та в ухвалі Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 12.03.2024 у справі № 334/2726/18, яка набрала законної сили.

Наприклад, Залізничний районний суд м. Львова у своїй ухвалі від 11.04.2024 у справі № 2-2427/11, реалізовуючи стандарт переважної переконливості в оцінці обставин справи, доходить висновку, що квитанції без зазначення призначення платежу «аліменти», проте із зазначенням в графі платника прізвища боржника, а також прізвищ його матері та сестри, надані на підтвердження сплати боржником на користь стягувача аліментів, мали бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості за аліментами. Рішення набрало законної сили.

Тобто є судова практика, де повинні також враховуватися при нарахуванні заборгованості з аліментів здійснені родичами боржника платежі та/або переводи на користь стягувача аліментів навіть без зазначення призначення платежу «аліменти».

Також з´явилася ще одна цікава позиція Верховного Суду, а саме: у постанові від 13.06.2024 у справі № 760/17498/22 КЦС/ВС зробив висновок, що закон не містить заборони щодо можливості сплати аліментів на рахунок дитини. У постанові зазначено, що апеляційний суд уважав, що аліменти на дитину стягуються на користь одного з батьків, з яким проживає дитина. Судовим наказом від 03 березня 2021 року № 760/4588/21 установлено порядок виконання батьком обов`язку щодо утримання неповнолітньої дитини шляхом сплати аліментів на користь матері дитини. Добровільне перерахування боржником аліментів на особистий рахунок його неповнолітньої доньки не може вважатися таким, що здійснено на виконання судового наказу про стягнення аліментів на її утримання. Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що з урахування обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів. Дочка заявника на час першого перерахування батьком на її рахунок аліментів, була неповнолітньою. За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення вимог скарги на бездіяльність державного виконавця та неправильно скасував ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає вимогам закону.

З огляду на це необхідно зазначити, що кожна справа має свої унікальні обставини та нюанси, вона є індивідуальною. Тому суд виходитиме з конкретних обставин. Проте «рецепт успіху» незмінний – це максимально можлива кількість доказів на доведення вашої позиції.

Якщо боржник самостійно перераховував аліменти на картку стягувача без зазначення платежу, тобто не були спеціально позначені як «аліменти», це може ускладнити процес доведення, що ці кошти були призначені саме на утримання дитини. Однак практика Верховного Суду демонструє підхід, що такі платежі можуть бути враховані як аліменти, якщо є докази, що ці кошти були призначені на утримання дитини.

Для цього можуть бути використані такі докази: банківські виписки, що підтверджують регулярність і розмір платежів; свідчення свідків або інші документи, що підтверджують факт сплати коштів на утримання дитини, тощо.

Якщо виконавча служба відмовляється врахувати такі платежі, це рішення може бути оскаржене в суді. Верховний Суд підкреслює, що права сторін виконавчого провадження повинні бути захищені, і будь-яка бездіяльність або неправомірні дії виконавчої служби можуть бути оскаржені, оскільки забезпечення належного виконання рішень про стягнення аліментів є гарантією захисту права дитини на гідне утримання і всебічний розвиток.

Тож можемо зробити висновок, що судові рішення можуть бути різними залежно від конкретних обставин справи, проте, якщо боржник надає докази добровільної сплати аліментів, докази, що ці кошти були призначені саме на утримання дитини, буде доведено, що боржник дійсно здійснив перерахунки, але вони не були враховані виконавчою службою, суд може винести позитивне рішення, яке зобов’язує виконавчу службу врахувати ці суми при розрахунку загальної заборгованості. Це допомагає забезпечити справедливий облік сплачених коштів і уникнути подвійного стягнення.

Доброго дня, Сергію!

Можна почати зі скарги на бездіяльність виконавця до Міністерства юстиції України. Останнє, скорше за все, перенаправить її до начальника відділу, який і буде вирішувати проблему та розбиратися із ситуацією, яка склалася.

Якщо така скарга не принесе бажаного, то тоді прийдеться звертатися до суду, який видавав виконавчий документ, тобто, який виніс рішення про стягнення з Вас аліментів.

Звичайно, що виконавець повинен був виключити Вас з реєстру боржників на підставі заяви стягувача - Вашої колишньої дружини, оскільки цією заявою вона по суті підтвердила, що Ви сплачували аліменти за той період, допоки не було розпочате примусове стягнення. На жаль, станом на зараз державні виконавці у більшості випадків, не завжди дотримуються ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій.

Згідно із статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім’я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім’я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Сергію.

Зараз є такі варіанти дій. Перший полягає у тому, щоб визнати неправомірними дії державного виконавця. Для цього подається адміністративний позов про визнання дій державного виконавця непрпаомірними. При цьому треба довести, що з Вас стягнуто аліменти за той період, коли ви сплачували кошти.

Але варто піти іншим шляхом. Він заощадить час та фінанси на судові витрати.

Надішліть на адресу виконавчої служби заяву про перерахунок заборгованості по аліментам. Вкажіть, що було стягнуто аліменти за той період, коли мале місце їх добровольна сплата.

Якщо Ви платили їх готівкою, візьміть у колишньої дружини розписку. А якщо платіжи здійснювались з картки, візьмить виписку з банка.

А ось коли виконавча служба надасть письмову відмову щодо перерахунку, тоді Ви маєте повне право оскаржити її як до регіонального управління юстиції, так і до судуі, маючи на тот момент належну доказову базу.

Адже буде прямий предмет позову - незаконна відмова від перерахунку заборгованості по аліментам.

Якщо є питання, пишіть.

З повагою,

Андрій Брильов

Сергію, додам ось що. Якщо поступить офіційна заява від Вас про перерахунок заборгованості, вона змусить виконавцев діяти.

Якщо є питання, пишіть.

З повагою,

Андрій Брильов

Вітаю Вас, Сергію!

Ви, на жаль, опинилися в дуже типічній для України ситуації, коли помилка або бездіяльність державного виконавця створює борг на папері, якого фактично не існує. І це особливо обурливо, коли Ви служите в районі бойових дій, а в тилу замість нормальної роботи – халатність.

Спочатку зверніться до державного виконавця та вимагайте, щоб він зробив перерахунок заборгованості та врахував сплачені Вами суми як добровільну сплату аліментів. Додайте квитанції та заяву від дружини про те, що це дійсно були аліменти.

Якщо виконавець не візьме до уваги Вашу заяву та заяву від дружини - Вам потрібно подати скаргу на бездіяльність виконавця до начальника відповідного відділу ДВС. Начальники дуже не люблять скарг від військових - реагують швидко. Паралельно подайте скаргу до Мін’юсту. Вони зобов’язані перевірити виконавця.

Як показує практика для позитивного вирішення Вашого питання достатньо попередніх кроків - ДВС сама все виправляє.

Якщо не реагують - адміністративний позов до суду. Можете залучити правозахисника.

Так, згідно з частиною першою статті 447-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), особа, яка вважає, що її права чи свободи було порушено внаслідок рішень, дій або бездіяльності державного або приватного виконавця під час виконання судового рішення, має право подати скаргу до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 448 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості зі сплати аліментівобчислюється державним або приватним виконавцем, проте у разі виникнення спорузаконодавець передбачив можливість його вирішення виключно у судовому порядку за заявою заінтересованої особи.

Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 308/263/20 також висловив усталену правову позицію, згідно з якою спори щодо визнання незаконним розрахунку заборгованості зі сплати аліментів підлягають розгляду в межах процедури судового контролю за виконанням рішень, а заінтересована особа вправі обирати форму захисту - подати скаргу на дії виконавця або пред`являти позов на загальних підставах.

Суттєвого значення у подібних справах набуває питання дотримання строків звернення до суду, зокрема строку, встановленого статтею 449 ЦПК України, відповідно до якої скарга може бути подана протягом десяти днів з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Водночас, частина друга цієї ж статті передбачає можливість поновлення цього строку судом за наявності поважних причин.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 акцентується, що порушення процесуальних строків на звернення до суду із відповідною скаргою без заяви про поновлення строку та без обґрунтування поважності причин такого пропуску є підставою для залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Щодо методики обчислення розміру заборгованості слід зазначити, що відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/2, державний або приватний виконавець зобов’язаний щомісячно здійснювати розрахунок заборгованості за аліментами та у передбачених законом випадках повідомляти про нього сторони виконавчого провадження.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих іззвітах про здійснені відрахування та виплати, квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником, заяв та (або) розписок стягувача, інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості, інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Водночас, відповідно до частини другої статті 195 СК України, у разі коли боржник є фізичною особою – підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є безробітним, або ж одержує дохід у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, розрахунок аліментів здійснюється, виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості.

Таким чином, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, проведений державним або приватним виконавцем, може бути оскаржений у судовому порядку. Оскарження можливе шляхом подання скарги на дії державного виконавця або пред’явлення позову на загальних підставах. При цьому строк на звернення становить 10 днів та обраховується з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас.

Я в 22 році розлучився і пішов служити до лав ЗСУ. Колишня дружина подала на аліменти і це зрозуміло та правильно. Но криворукий судовий виконавець більше ніж півроку не міг оформити правильно подання на стягнення аліментів. Я ж розумів що потрібна підтримка дитини перераховував кошти на картку. Потім все ж таки почали з мене вираховувати кошти з зарплати ми вирахували все що я сплачував до цього колишня дружина написала заяву що не має претензій і заборгованості перед нею не маю. Це була середина 23 року. Служу з мене вираховують аліменти. І ось нещодавно я дізнаюсь що я боржник по аліментам за той період коли сплачував самостійно. Працівник забув мене зняти з боржників куда я автоматично потрапив і ще забув відсканувати заяву колишньої дружини. Цікавить питання можно подати до суду за халатність в роботі, на судово виконавчу службу що тоді накасячили і зараз себе ведуть як лінивці в джунглях не хочуть шевелитись. Це мене бісить я зараз в зоні бойових дій а в тилу не хочуть і лінуються робити свою роботу

На жаль, але щиро розумію Вашу ситуацію...

У такій історії важливо одразу відділити емоційну частину (яка абсолютно зрозуміла та справедлива) від юридичної. Те, що сталося – класична помилка виконавця, коли заява стягувача не внесена в АСВП, а особу не знято зі статусу боржника. І так, це прикро, тим більше коли Ви на службі, а вони не можуть знайти 15 хвилин, щоб навести порядок.

Але з точки зору права позов до державного виконавця чи виконавчої служби за халатність не дасть практичного результату. Суд не встановлює дисциплінарної або службової відповідальності виконавця, а реальних збитків, які можна було б довести у позові, тут немає. Навіть якщо подавати позов про відшкодування шкоди, необхідно довести реальні фінансові втрати через їхню помилку - а в таких кейсах це майже неможливо.

Натомість є реальний, робочий і найшвидший шлях, зокрема, спробуйте подати письмову скаргу на ім’я начальника відділу ДВС (або через Мін’юст онлайн). У скарзі вказати, що: у 2023 році стягувач подала заяву про відсутність претензій, Вам мали зняти статус боржника, документ не внесли в АСВП, просите негайно виправити дані та закрити заборгованість

Тобто підсумок такий: подавати позов проти виконавців немає сенсу, це не дасть ні швидкого, ні реального результату. А от грамотно оформлена скарга + наполягання на внесенні документів у систему - це те, що спрацює та зніме статус боржника найближчим часом.

З повагою! Щасти Вам!

Доброго дня.

Так, ви маєте право оскаржити дії або бездіяльність державного виконавця у суді. Це робиться через подання скарги до суду, який видав виконавчий документ. Проте важливо знати, що йдеться не про «позов за халатність», а саме про оскарження дій/бездіяльності виконавця у межах виконавчого провадження:

• Право на оскарження: Згідно зі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можна оскаржити до суду, який видав виконавчий документ.
• Строки: Скарга подається протягом 10 календарних днів з моменту, коли ви дізналися про порушення (а не з моменту самого порушення). Верховний Суд підтвердив, що рахуються саме календарні дні.
• Предмет скарги: Ви можете вимагати:
  • визнати дії виконавця неправомірними;
  • зобов’язати його внести зміни до реєстру боржників;
  • врахувати заяву колишньої дружини про відсутність претензій;
  • провести перерахунок заборгованості з урахуванням ваших добровільних платежів.
• Документи: До скарги варто додати:
  • копії квитанцій/переказів на картку;
  • заяву колишньої дружини про відсутність боргу;
  • довідку з виконавчої служби про наявність вас у реєстрі боржників.

• Прямо за халатність (як кримінальне правопорушення) — це складно, бо потрібно довести умисел чи грубу недбалість, що спричинила шкоду. Такі справи рідко відкриваються проти виконавців.
• Реальний шлях — це оскарження дій/бездіяльності у цивільному процесі. Суд може зобов’язати виконавця виправити помилки.
• Якщо через помилки вам завдано матеріальної шкоди (наприклад, незаконні списання), можна окремо подати позов про відшкодування збитків до державної виконавчої служби.

1. Зверніться письмово до виконавчої служби з вимогою виправити дані (зняти з реєстру боржників, врахувати заяву дружини).
2. Подайте скаргу до суду (той, що видав виконавчий лист) у 10-денний строк від моменту, коли ви дізналися про проблему.
3. Зберіть докази добровільних платежів і заяву дружини.
4. Залучіть правника, бо такі справи часто вирішуються швидше з професійною підтримкою фахівця.

Отже, ви можете діяти через оскарження дій виконавця у суді, а не через «позов за халатність». Це реальний механізм, щоб зняти статус боржника і змусити виконавчу службу виконати свої обов’язки.