Зняття з військового обліку

Доброго дня, так як ви вже маєте бронювання. По факту ви визнали, що вас поставили на облік. Тому вирішити ваше питання буде дуже складно, а може і взагалі не можливо.

тим паче у вас зазначено, що ви зняті а не виключені. Тому нічого не зробити.

Доброго дня, Андрію!

На жаль, Ви не зможете домагтися виключення військового з обліку у судовому порядку, оскільки за Наказом МОУ №342 лише знімали з обліку, а не виключали з останнього. Це буде завідомо програшна справа, яка забере в Вас час та кошти.

Ви були зняті з військового обліку, як непридатний у мирний час та обмежено придатний у військовий час. Тобто, станом на зараз Ви є військовозобов'язаним. Якщо б Вас виключили з обліку у зв'язку зі станом здоров'я за пунктом "а" статті Наказу МОУ №402, то тоді так, був би сенс звертатися до суду.

9 червня 2006 року Наказом Міністра оборони України №342 були внесені зміни до настанови з військового обліку в ЗСУ, затвердженої Наказом Міноборони №35 від 22.01.2002 року, щодо зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.

15 січня 2015 року Наказом МОУ №24 «Про внесення змін до Настанови з військового обліку ...» до тієї ж настанови від 2002 р. були внесені нові зміни – щодо скасування положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані ВЛК непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.

Отже, станом на зараз Вам небхідно мати оформлену відстрочку, тобто, продовжувати бронювання, інакше Вас зможуть мобілізувати.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня, Андрію!

На жаль, не можете.

Так як Ви були не ВИКЛЮЧЕНИМ, а лише ЗНЯТИМ з військового обліку (адже по Наказу МОУ 342 лише знімали з обліку), то Вас мали право повторно взяти на військовий облік згідно п.2 ч.1 ст.37 "Про військовий обов'язок і військову службу" , в якому вказано, що "взяттю на військовий облік військовозобов’язаних підлягають громадяни України зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.

Є рішення суду https://reyestr.court.gov.ua/Review/116990722, де громадянин намагався оскаржити повновлення на обліку (так як він був знятий по 342 наказу), але суд не задовольнив його позову і визнав, що повторне взяття на військовий облік було правомірним.

Це дуже добре, що Ви маєте оформлене бронювання, адже в такому випадку Ви не підлягаєте мобілізації!

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Бажаю Вам успіхів!

Доброго дня.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Починаючи з 13.02.2018, громадяни України, яких визнано військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідками) мають перебувати на військовому обліку.

Ви вже перебуваєте на обліку та маєте бронювання. Факт отримання бронювання юридично підтверджує ваш статус «військовозобов'язаного». Визнання вас «непідлягаючим обліку» через суд прямо суперечило б вашому поточному статусу заброньованої особи.

Судова практика зараз на боці ТЦК. Суди вважають, що якщо підстави, за якими вас знімали з обліку у 2011 році, не відповідають чинним нормам (наприклад, за станом здоров’я чи віком за сучасними критеріями), то ви підлягаєте повторній постановці на облік.

https://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/1...

ДОБРОГО РАНКУ, пане АНДРІЙ! ТАК ВИ Ж ОБМЕЖЕНО ПРИДАТНИМ БУЛИ ВИЗНАНІ, А НЕ НЕПРИДАТНИМ ПОВНІСТЮ... Мабуть у ТЦК Вашого взагалі немає даних про Ваш військовий облік та придатність, а то Вам би уже й штраф та "Розшук" прилетів за непроходження ВЛК на предмет придатності за новими критеріями до 05.06.2025 р.

Подивився більш уважно Ваш військово-обліковий документ. На жаль Ви взагалі не можете бути визнані виключеним з обліку, адже Ви були визнані так само раніше "Непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час" за ст. 62-В Наказу МОУ № 402-2008 по критеріям призову на строкову службу, а не мобілізації. Непридатність з виключенням давала в той час ст. 62-А. Дивно, що до Вас досі не причіпилися щодо перекомісії і визначення придатності до служби, що мало відбутися до 5 червня 2025 року. Більшості навіть автоматично повісили "Розшук" і "Порушення правил обліку" з цим і їх від ВЛК не звільняє навіть відстрочка чи бронь, звісно якщо такі особи не мають інвалідності.

Ось Ви самі можете подивитися статтю 62 в редакції на час взяття та зняття з обліку...

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/ed201...

Станом на зараз пункт "В" статті 62 Розкладу хвороб взагалі "повністю придатні до мобілізації"... Тож краще Вам цей документ нікому не показувати, бо нічого окрім проблем записи у ньому не принесуть.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/ed202...

... В принципі весь наступний текст значення вже немає у ситуації, що виникла... Але залишу його, може буде комусь корисним для розуміння реалій та шансів боротися зі свавіллям машини.

Ні. На жаль це майже нереально, якщо взагалі реально. Окремі адвокати звісно заробляють на цьому і розповідають казки, що все можна. А потім взявши гроші розводять руками, що це Вам особисто не пощастило, а раніше виходило. І раніше не виходило, і зараз не виходить. Суд не може за існуючого законодавства України та міжнародної практики підмінити собою навіть найзлочинніший орган і зобов"язати орган прийняти конкретне рішення, вчинити конкретну дію для поновлення порушених прав людини. При цьому в немайнових спорах з державою виконавча так само ні на що не здатна, бо немає процедури, щоб змусити чиновника вчинити те, що навіть зобов"язує рішення суду. На моє переконання має бути процедура щоб можна було зробити це в обхід шахрайовитої посадової особи, яка намертво не бажає виконувати рішення суду в реаліях імпотентних правоохоронних органів, які в Україні ще ні одну людину не посадили за невиконання рішення суду, хоча стаття є така (ст. 382 Кримінального кодексу) вже десятки років.

Цим і до ТЦК часто зловживали окремі органи, особливо у спорах про поновлення на посадах в державній службі, а зараз і подавно... ТЦК цим теж зловживає і навіть маючи рішення суду, не виконують його. Відговірка чому не можна - знайдеться у державних мужів завжди. При цьому відповідальність за неробство посадовці ніколи не несли. Тож спокійніше не намагатися допомогти громадянам, чиїми слугами по Конституції є державна служба та влада, а вигадувати чому не можна. Всі часи держава працювала виключно на корзину з папером. Змусити виконати рішення суду зараз дуже складно, бо діє норма Закону "про виконавче провадження"(яку приймали не для ТЦК, а для того щоб за борги не блокували роботу підприємств оборонпрому) щодо заборони вчинення виконавчих дій щодо оборонних підприємств, органів військового управління. А ТЦК як не крути, а "орган"... Тож суд може максимум, що зобов"язати розглянути заяву в ТЦК, але ТЦК навіть такі рішення не виконують і чхати хотіли на ті суди вже. Люди йдуть у виконавчу, а виконавець зупиняє виконавче провадження з посиланням - до завершення війни. А кому вже треба буде те виконання після війни? І яку відповідальність може понести держава в особі таких "службістів", якщо вона майже неплатоспроможна і борги навіть по виконанню рішень Європейського суду з прав людини тягнуться. Це є свідченням відсутності ефективних інстурментів захисту та поновлення прав людини від свавілля суб"єктів владних повноважень, які ще й в умовах війни "набираються по оголошенням", тобто без будь-якого відбору чи конкурсу офіційного. Тому, нажаль, єдиним критерієм став принцип особистої лояльності керівнику, який призначив або порекомендував на посаду.

Тобто звісно в теорії Ви можете звернутися в порядку пункту 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов’язаних та резервістів і форми такого документа» (сумнозвісна Постанова КМУ № 559) до ТЦК для корегування даних, але вони це не зроблять. Безліч судів по таким справам у всіх регіонах, адже заяви просто ІГНОРУЮТЬСЯ ТЦК та викидаються у смітник. А у Вас ще й формулювання не відповідає чинному "шахрайському", зміненому саме з цих "шахрайських" мотивів державою, щоб усіх зробити придатними. Тепер з обліку не знімають, а виключають. Змінили шило на мило як і з "обмежено придатними" на "придатними до тилу", але для бюрократичного підходу буцімто "це інше". А по чинним критеріям дійсно якщо ти живий, якось пересуваєшся, бачиш, чуєш та сприймаєш подразники - ПРИДАТНИЙ. Жодної об"єктивної медичної експертизи по чинним критеріям Наказу МОУ № 402, яким затверджено Розклад хвороб та критерії придатності - не проводилось. Що собі вигадав Генштаб з Медичною службою ЗСУ, без погодження з фахівцями МОЗ України, те й намалювали в у чинні критерії, щоб усіх зробити придатними та на цифрах відзвітовувати, що в державі ще потужний мобілізаційний ресурс.

Відповідно до підпункту 12 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов’язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов’язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 16.05.2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов’язаних та резервістів і форми такого документа» (далі – Порядок № 559), установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Згідно з абз.1 п. 3 Порядку № 559, Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває на військовому обліку Збройних Сил або був виключений з такого обліку, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 4 Порядку № 559, У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів (крім військовозобов’язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п’яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

. Пункт 5 Порядку № 559 визначає, що Військово-обліковим документом призовників, військовозобов’язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», в електронній формі (далі – військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

А оскаржити незаконне включення даних про Ваш облік в реєстр Оберіг Ви не зможете чисто по строкам позовної давності, оскільки у нас європейські стандарти правосуддя запроваджені, а в Європі якщо тебе ошукали, але ти пропустив строк звернення зі скаргою - то несправедливість стає різко справедливістю і незаконне законним. Тобто в сучасному правосудді у світі діє принцип строків оскарження. Якщо не оскаржив, все... Можеш бути правий на 100 %, але держава відмовиться захищати твоє право. І якщо в цивільному судочинстві строки ще більш-менш людські - 3 роки, то у адміністративному судочинстві (а зараз і в трудовому праві) запроваджені абсолютно ненормальні строки - 1 місяць, 6 місяців... А штраф ТЦК взагалі можна в межах 10 днів оскаржити, і те не дають робити, бо виконавча служба тепер до закінчення 10 днів з моменту відкриття провадження вимітає з рахунків усі гроші в рахунок вигаданого штрафу ТЦК і потім ще з ними слід судитися, щоб повернути власні гроші, викрадені з рахунків без забезпечення права на оскарження такої дії.

Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України,

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ТЦК буде спиратися на те, що Ви знали про своє поновлення на обліку, формували еВОД у Резерв+, скористалися можливістю бронювання, а отже 6-місячний строк оскарження неправомірних і відверто бандитських дій суб"єкта владних повноважень - вже витік. Адміністративний суд з радістю позбудеться такої справи застосувавши строки.

Однак, навіть якби не було строків, суди дуже неохоче розв"язують такі суперечності, роблячи вигляд, що все законно і намальовані на коліні накази обласних ТЦК про поновлення на обілку законні та можуть видаватися, хоча я не зустрічав у будь-якого ТЦК чи навіть штабу Сухопутних військ або Генштабу ЗСУ, яким ТЦК підпорядковуються подібних повноважень щодо поновлення когось на обілку без рішення суду чи встановлення протиправності попередніх наказів про виключення / зняття за відповідною юридичною процедурою.

Тому з практичного досвіду роботи з клієнтами по таким кейсам - це нереально. Он зараз супроводжую клієнта, якого в 2023 році виключили одним із РТЦК Одеської області. У нього не папірець, а повноцінний військовий квиток з усіма печатками та записами про виключення, надрукований на захищеному спецбланку Поліграфкомбінату "Україна"... Всеодно не визнають цей документ і стверджують, що ТЦК Одещини не мав права людину приймати до себе на обліку. От якби його мобілізували - все було б законним. А так - ні... Не маєте права на виключення і внесення даних в реєстр, бо бачте ТЦК десь загубило буцімто свої екземпляри документів. Ну це по принципу, якщо міністр юстиції нап"ється та спалить піде державний реєстр речових прав і його сервери, то всі ми втратимо право власності на свою нерухомість, бо виявляється. що дерджава не відповідає за своїх посадовців та їх дії, і якщо у тебе документ є, а у них немає, то у тебе ніяких прав немає.. і ти злочинець та фальсифікатор. Причому це все нахабно стверджується представниками влади без будь-яких експертиз та належних процедур розслідування, перевірки.

Згідно з останнім абзацом ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», у громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Оскільки військово-обліковий документ у паперовому вигляді до актуалізації відомостей в Реєстрі «Оберіг» є первинним, а дані у військовому квитку ставляться жодним з органів військового управління під сумнів, вони безумовно мають вноситись до Реєстру. Але за існуючого підходу це не робиться. З посиланням на те, що у них десь ділись дані. А це виявляється проблема людини, що держава десь діває дані і не відповідає за це, перекладаючи тягар наслідків на простих громадян.

Люди навіть до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини доходили, а ці пройдисвіти ТЦКшні нахабно брешуть в очі, що у них немає ніяких записів про видані документи.

Фактично людей в Україні звинувачують в тому, що все, що нам в усі часи незалежності навидавала держава - то підробка невідомо де взята. Ось так і живемо. А коли запитуєш представників ТЦК - а чого ж Ви не написали заяву в поліцію про ЗЛОЧИН, що виявили підробку, чому не проведено експертизи печаток, не порівняно з тими зразками, які мають презумпцію достовірності та зберігаються у документації в архівах за усі часи?! - Лише таращать очі як на божевільного.

Це така зараз модель "інфантильного" методу управління... Жодні належні процедури не діють. Якби на них не посилалися. А більшість суддів теж бояться і підігрують дітлахам, які захопили дитячий садочок та відсторонили вихователів та нянечок від процесів.

Відповідно до абз. 3, 7, 18, 21-22 пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487 (в чинній редакції від 16.12.2025 р.), визначено наступні обов’язки районних (міські) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки:

3) здійснення взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

7) організація та забезпечення зберігання облікової документації призовників, військовозобов’язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

18) виключення з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які в тому числі, визнані непридатними до військової служби;

21) викоання архівно-довідкової роботи з питань військового обліку;

22) виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Неналежне виконання покладених на орган військового управління обов’язків щодо зберігання, втрата, знищення чи інші причини відсутності у ТЦК та СП первинної облікової документації щодо військовозобов’язаних та виключених з обліку – не може обмежувати права таких громадян у відносинах з державою, а так само ставити під сумнів правовідносини, що виникли у зв’язку з прийнятими раніше рішеннями щодо військового обліку.

Як слушно зазначив П’ятий апеляційний адміністративний суд (м. Одеса) у своїй постанові від 23.10.2025 р. подібна поведінка ТЦК та невиконання судових рішень - дискредитує правосуддя, а так само – «Підриває авторитет демократичної держави».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Європейська конвенція з прав людини (ЄКПЛ) та практика ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

В рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70), Суд вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, «inter alia», санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Порушення органом державної влади процедур з огляду на дотримання заявником (громадянином) визначених законодавством вимог, є порушенням конституційного принципу належного урядування, що знайшов закріплення, зокрема у статті 6 (органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України), статті 8 (в Україні визнається і діє принцип верховенства права), статті 19 (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) Конституції України.

Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Тому, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади «правової процедури», яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правова процедура (fair procedure – справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Установлена правова процедура як складова частина принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 та від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19.

У рішенні у справі «Kopecку v. Slovakia» (заява № 44912/98, п. 52) ЄСПЛ узагальнив висновок про належне правове підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування у наступний спосіб: якщо суть вимоги особи пов`язана з правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя – наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. також рішення у справах: «Vilho Eskelinen and Others v. Finland», п. 94, заява № 63235/00 [25]; «Haupt v. Austria», п. 47, заява № 9816/82 [26]; «Radomilja and Others v. Croatia», п. 142, заява № 25376/06 [27]; «Draon v. France», п. 65, заяви № 1513/03, №11810/03 [28] та ін.).

Правова позиці ЄСПЛ щодо наявності достатнього правового підґрунтя для виникнення в особи легітимних очікувань неодноразово була застосована у національній судовій практиці.

Але це все високі матерії європейського підходу, які в Україні працюють лише в бік дискреційних повноважень ТЦК, які начебто суд не може обмежувати та підміняти... А в плані належного урядування та правової процедури прийняття рішень - повна ганьба.

Війна ж іде... Це все виправдовує та списує. Не на часі. Хоча і до війни це було не на часі в цьому плані, а чиновництво виробляло все, що хотіло, не боячись ніяких судів та скасувавши загальний прокурорський нагляд, щоб тоді ще пристоійні прокурори у формі та при погонах не плуталися під ногами відвертих хабарників, злочинців та корупціонерів, які розкрадали державу у власних інтересах та інтересах своїх господарів.

ОТЖЕ, на жаль нереально щось зробити. Навіть якби Ви одразу оскаржили - це така дозволена Генштабом ЗСУ та вищою владою модель поведінки та зловживань збоку ТЦК. Зробити з цим в індивідуальному порядку нічого не можна. Має бути зміна державної політики як на рівні нормативно-правових актів, так і їх застосування, тобто мають зникнути неформальні вказівки порушувати закон для виконання плану по мобілізації будь-якою ціною. Без цього нічого не вийде.

Вибачте. І хтоів би розповісти казки, що все супер і вийде, лише треба гроші на суди, але це нічого не дасть. Вирішують питання подібного характеру лише за хабарі або самі окремі ТЦК людей повносили в реєстр і не влаштовували цей цирк з поновленннями, які не передбачені жодним законом, але мають місце. І тут ТЦК зовсім не зупиняє стаття 19 Конституції щодо необхідності діяти лише в межах повноважень, в порядку та спосіб, які визначені законодавством.

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин

Вітаю!

ВИ ВІЙСЬКОВОЗАБОВЯЗАНИЙ.

Є В ВІЙСЬКОВОМУ КВИТКУ ПОЗНАЧКА ПРО ЗНЯТТЯ З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ, А Є ПРО ВИКЛЮЧЕННЯ З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ.

Є велика різниця між цими поняттями, а також наслідками для військовозобов’язаного щодо відмітки знятий з обліку та виключений з військового обліку на підставі норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зі змінами від 18.05.2024 року та Постанови Верховної ради України № 560 від 16.05.2024 року.

«Виключений з військового обліку» означає, що особа втрачає статус військовозобов’язаного та на неї не поширюються обовʼязки з військового обліку. Зокрема така особа не може бути призвана під час мобілізації, після виключення з обліку не зобов’язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, такій особі не можна вручати повістку. Це поняття є постійним і особа не повинна знову ставати на військовий облік.

«Знятий з військового обліку» це тимчасове поняття та воно не означає звільнення від статусу військовозобов’язаного. Після зняття з військового обліку військовозобов’язаний продовжує виконувати обовʼязки військового обліку (проходження ВЛК, оновлення військово-облікових даних, повідомлення ТЦК та СП про зміну місця проживання тощо) та повинен стати на військовий облік в іншому органі, до прикладу в ТЦК та СП іншої області або ж в консульстві України в іншій країні.

ВСІ ХТО БУВ ЗНЯТИЙ З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ТАКИМ ЧИНОМ ЯК ВИ, ПОВИННІ БУЛИ БУТИ ПОНОВЛЕНІ НА ОБЛІКУ.

Додаток №2

до мобілізаційної директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 22 червня 2015 року №322/2/2180дск «Організаційно-методичні вказівки щодо порядку проведення призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період та його документального оформлення».

Пункт 11. Поновлення громадян на військовому обліку військовозобов`язаних, які були виключені (зняті) з нього за старим законодавством, проводяться у такому порядку:

на підставі отриманої інформації про місце реєстрації (перебування) громадянина на території яку обслуговує Р(М)ВК і який повинен за віком перебувати на військовому обліку, військовий комісар Р(М)ВК здійснює його виклик за допомогою повідомлення до Р(М)ВК;

перевіряє наявність військово-облікових документів, вилучає з архіву особову справу та обліково-послужну картку офіцера запасу (облікову картку рядового, сержанта, старшини запасу) та уточнює підстави виключення з військового обліку (якщо під час уточнення військово-облікових ознак буде встановлено, що громадянин був виключений з військового обліку за діючим законодавством, він на військовому обліку не поновлюється) і робить запис у військово-облікових документах про постановку громадянина на військовий облік військовозобов`язаних;

направляє громадянина для проходження військово-лікарської комісії для встановлення його придатності до військової служби за станом здоров`я;

за умови встановлення придатності громадянина за станом здоров`я до військової служби здійснюється оформлення військового квитка та облікових документів. Після оформлення військово-облікових документів військовий квиток повертається його власникові, а особову справу офіцера запасу та обліково-послужну картку або облікову картку рядового, сержанта, старшини запасу долучається до відповідних діючих картотек Р(М)ВК;

якщо за результатами військово-лікарської комісії було встановлено, що громадянин визнаний непридатним для проходження військової служби зі зняттям з військового облік, у військово-облікових документах робляться відповідні записи стосовно виключення даного громадянина з військового обліку за станом здоров`я.

НАКАЗ МОУ 342 ВІДМІНЕНИЙ.ї - ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ НІЧОГО НЕ ДАСТЬ.

ОСЬ РІШЕННЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ З ЦЬОГО ПРИВОДУ:

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/87...

Вітаю Вас.

Добрий день.В 2011 я був знятий з обліку і постановці на нього не підлягав згідно з наказом МОУ 342 п.2,3 від 09.06.2006, маю відповідний документ.Станом на зараз я стою на обліку і маю бронювання.и можу я на підставі першого документу в судовому порядку знятись з обліку ?

Ні, справа абсолютно безперспективна, адже Ви вже перебуваєте на військовому обліку, маєте бронювання, а тому, як мінімум, Вам давно відомо про те, що Ваші права могли бути порушені. У даному випадку, як мінімум, мова йде про порушення процесуальних строків на звернення до суду.

Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України, Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина 1 статті 121 КАС України).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними визначених КАС певних процесуальних дій.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це насамперед обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Водночас, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 р. (справа № 990/270/23) поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

У разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №990/20/25 (постанова від 17.04.2025 р.).

Крім того, Ви не були виключені з військового обліку, а були лише зняті, а тому судова справа ще й безперспективна з цієї точки зору.

Закон України "Про ВОіВС" на 2022 року передбачав:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про військовий обов'язок і військову службу

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385)

...

Стаття 37. Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього

...

5. Зняттю з військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов’язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України:

2) з військового обліку військовозобов’язаних:

які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;

які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України;

які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;

в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.

ОТЖЕ, НАРАЗІ ВИ ЗНЯТІ З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ЗА ДАНИМИ РЕЗЕРВ+ ЗА РІШЕННЯМ МОУ. ПЕРЕДБАЧИТИ, ПРО ЯКЕ РІШЕННЯ ЙДЕ МОВА - НЕМОЖЛИВО.

Тим не менше, не думаю, що це те зняття з військового обліку, яке надає Вам право на виїзд та на відстрочку від мобілізації. Але питання можна НЕ рухати до того часу, поки це не стане потрібно ТЦК. Але все залежить від того, як активно Ви пересуваєтеся.

Чинним законодавством, зокрема Законом України "Про ВОіВС", передбачено два поняття: зняття з військового обліку та виключення з військового обліку.

Інколи громадяни плутають ці поняття, що створює певні протиріччя у відносинах з ТЦК, а також зумовлює необхідність звернення до військових юристів/адвокатів. Давайте розбиратися!

Найпоширеніші підстави для зняття з військового обліку:

-переїзд в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;

- прийняття на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України

-вибуття на строк більше трьох місяців за межі України тощо.

Найпоширеніші підстави для виключення з військового обліку:

- визнанння військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

- досягнення граничного віку перебування в запасі;

- припинення громадянство України;

- засудженння до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину тощо.

Тим не менше, виключення з військового обліку означає, що особа є невійськовозобов'язаною, не перебуває на обліку, не може бути призвана на військову службу тощо. Чинне законодавство не передбачає права ставити виключених з обліку (але не по досягненню граничного віку) на повторний військовий облік за бажанням посадових осіб та органів (стаття 58 Конституції України). Органи державної влади, на відміну від громадян, сповідують принцип - дозволено все, що прямо передбачено законом.

Зняття ж з обліку по суті є тимчасовим заходом і передбачає повернення на військовий облік через передбачений законом період. Якщо цього не відбувається, з тої чи іншої причини, можливе настання адміністративної відповідальності. Зняті з військового обліку особи, як правило, не мають права перетинати кордон. Окрема історія, зняття з обліку для виїзду за кордон на ПМЖ.

Знятися з обліку чоловік може при зміні місця реєстрації, але протягом визначеного законодавством строку (7 днів), він знову повинен стати на облік в іншому ТЦК та СП. За порушення - адміністративна відповідальність.

Важливо: якщо Ви були зняті з обліку за наказом № 342 від 2006 р., який наразі давно втратив чинність, Вас можуть повторно взяти на військовий облік, це цілком законно. Також велика кількість чоловіків були зняті з військового обліку в мирний час. Але у воєнний час вони підлягають військовому обліку, це також цілком законно.

З повагою! Щасти Вам!