Встановлення опіки для догляду

Доброго дня, Іванна!

Доволі складне питання, оскільки у Постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2025 року у справі № 344/2344/24 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 716/662/24 визначено, що реалізація права бути опікуном недієздатного батька можлива лише за умови звільнення з військової служби.

Проте, наприклад, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 зазначено, що сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном.

(дайджест правових позицій Верховного Суду у справах про призначення опікуном особу, яка проходить військову службу - https://www.hsa.org.ua/blog/daidzest-pravovix-pozi...).

Відповідно до положень ст. 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За ч. 1 ст. 39 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (ч. 2 ст. 39 ЦК). Згідно з ч. 1 ст. 40 ЦК фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Так, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочин від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (ч. 1-3 ст. 41 ЦК).

Опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст. 55 ЦК).

Отже, за змістом ст. 55 ЦК, опіка встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК).

Виходячи з аналізу ч. 1 ст. 60 ЦК та ч. 1 ст. 300 ЦПК, обов’язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання Органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється заподанням органу опіки тапіклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подане в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

У частинах 2 — 5 ст. 63 ЦК визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах із підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ЦК опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом і лікуванням. При призначенні опікуна важливі й обов’язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном іпідопічним, щозабезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов’язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Проте, у законодавстві України не запроваджено жодного особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану, як і не передбачено жодної заборони чи обмежень щодо можливості призначення військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою.

Натомість, чинним законодавством передбачена підстава для звільнення з військової служби, зокрема через сімейні обставини або інші поважні причини, а саме «у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами».

Отже, в цілому все буде залежати від того чи є інші близькі родичі, які можуть здійснювати догляд за батьком чоловіка (бути опікунами), чи прийме рішення орган опіки та піклування про доцільність призначення саме чоловіка опікуном над батьком та, звісно, від судді, який розглядатиме справу у суді першої інстанції і, скорше за все, апеляційної.

Також є певна проблема із поданням документів та заяви до органу опіки та піклування й присутністю чоловіка на судових засіданнях. Тобто, питання полягає у тому, чи надасть чоловіку ВЧ, наприклад, відпустку за сімейними обставинами, коли це буде необхідно?

Саме потенційний опікун повинен бути присутнім хоча б на одному судовому засіданні та відвідати орган опіки та піклування для позитивного вирішення питання.

Звісно, велику частину документальної та представницької роботи може здійснити і адвокат чоловіка, проте по даній категорії справ участь особи опікуна в процесі є фактично обов’язковою.

У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 3 ст. 297 Цивільного процесуального кодексу України).

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною до суду може бути подано:

• членами її сім’ї;

• близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання

• органом опіки та піклування, психіатричним закладом.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (ст. 298 Цивільного процесуального кодексу України).

Необхідний пакет документів, який додається до заяви про доцільність призначення опікуна:

1. Заява про отримання подання про можливість призначення опікуном або піклувальником повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена;

2. копія рішення / ухвали суду:

– рішення про визнання потенційного підопічного недієздатною особою або про обмеження його цивільної дієздатності (за наявності у потенційного підопічного такого правового статусу);

– ухвала суду про відкриття провадження у справі, якщо судом розглядається справа про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна / призначення опікуна особі, визнаній недієздатною, чи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, встановлення над нею піклування та призначення їй піклувальника / призначення піклувальника особі, обмеженій у цивільній дієздатності.

3. Копії паспортів потенційного опікуна / піклувальника і підопічного (з пред’явленням оригіналу);

4. довідка про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб (потенційного опікуна / піклувальника та підопічного);

5. акти обстеження житлових умов потенційного опікуна / піклувальника та підопічного (якщо місце їх проживання знаходиться за однією адресою складається один акт обстеження) (акти можуть бути складені представником органу опіки та піклування після подання особою заяви);

6. висновок про стан здоров’я потенційного опікуна / піклувальника (додається);

7. довідка про відсутність судимості потенційного опікуна / піклувальника;

8. довідка про дохід з місця роботи потенційного опікуна / піклувальника за останні 6 місяців або декларація про доходи за останній рік, для пенсіонерів – копія пенсійного посвідчення, для непрацюючих – довідка з центру зайнятості;

9. копії документів, які підтверджують родинні відносини потенційного опікуна / піклувальника та підопічного (за наявності родинних відносин);

10. заяви повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом із потенційним опікуном / піклувальником про надання згоди на призначення його опікуном / піклувальником;

11. копія правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності підопічного на майно (у разі наявності майна);

12. довідка із закладу охорони здоров’я (якщо підопічний перебуває на лікуванні).

З огляду на наведене вище та враховуючи сімейні обставини чоловіка (наявність інших родичів, питання щодо можливості звернення до органу опіки тощо), які Вами у питанні не викладені, хочу зазначити, що чоловіку варто дуже добре підготуватися до цього процесу і бути готовим до винекнення певних складнощів та їх вирішення.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ НЕОБХІДНО ПОДАТИ РАПОРТ ПО КОМАНДІ З ПІДТВЕРДЖУЮЧИМИ ДОКУМЕНТАМИ.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про військовий обов'язок і військову службу

Стаття 26. Звільнення з військової служби

4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

2) під час воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;

ЯКЩО БАТЬКО БУДЕ ВИЗНАН СУДОМ ОБМЕЖЕНО НЕДІЄЗДАТНИМ, ТО НАД ТАКОЮ ОСОБОЮ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ МОЖНА ВСТАНОВИТИ ОПІКУ. ОПІКА ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ ПРИ УЧАСТІ ОРГАНА ОПІКИ.

ЩОБ ПРИЗНАЧИЛИ МОБІЛІЗОВАНОГО ОПІКУНОМ, ТРЕБА ЩОБ БУЛИ ДУЖЕ ПЕРЕКОНЛИВІ АРГУМЕНТИ ДЛЯ СУДА. ПРИСУТНІСТЬ СИНА В СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ У ВАШОМУ ВИПАДКУ - ОБОВ'ЯЗКОВА!

Згідно з ч. 4 ст. 63 Цивільного кодексу України, при призначенні опікуна враховуються можливості особи виконувати обов’язки опікуна. Син, як військовослужбовець, фактично не може забезпечити повний догляд, адже перебуває у відрядженнях, іноді в небезпечних зонах, далеко від дому.

Ч. 1 ст. 67 ЦК також визначає, що опікун зобов’язаний створювати для підопічного необхідні умови для життя, доглядати за ним, забезпечувати лікування. Ці обов’язки передбачають не лише юридичну відповідальність, а й фізичну присутність, чого син наразі не може гарантувати.

Коли ми говоримо про опікунство, це не просто набір юридичних термінів. Це про те, як держава та суспільство беруть участь у долі тих, хто не може самостійно подбати про себе. І в цьому контексті кожне слово законодавства має глибокий сенс і непросту реальну вагу.

Касаційний цивільний суд, розглядаючи справу №634/1126/23, фактично підтвердив, що опікунство — це не формальний статус, а передусім реальна здатність забезпечувати належний догляд і турботу. Статті 63 і 67 Цивільного кодексу України зобов'язують опікуна дбати про підопічного, створювати йому необхідні умови для життя, забезпечувати догляд і лікування.

Основним принципом, яким керується суд у таких справах, є принцип найкращих інтересів підопічного.

Що це означає в реальності? Визнання когось опікуном накладає не лише юридичну, а й моральну відповідальність. Особа, яка виконує ці обов'язки, має бути поруч із підопічним 24/7, забезпечувати фізичну, емоційну та побутову підтримку. У випадку військової служби, де графік непередбачуваний, це стає неможливим.

Орган опіки та піклування в Україні, відповідно до ст. 67 ЦК, зобов'язаний дбати про недієздатну особу до моменту призначення опікуна. У цьому контексті держава бере на себе тимчасову відповідальність за забезпечення догляду. Водночас це не ідеальне рішення, адже органи опіки часто мають обмежені ресурси й не завжди можуть надати той рівень уваги, який потрібен.

Ваша ситуація порушує глибокий етичний конфлікт: обов’язок перед Батьківщиною чи сім’єю? У реальності війни такі дилеми трапляються часто. Служба в армії вимагає повної віддачі, але це не означає, що людина повинна втрачати зв'язок із сім’єю. У таких випадках держава має відігравати ключову роль у створенні механізмів підтримки.

Далі, з одного боку, рішення виглядає раціональним і логічним: батько потребує постійного догляду, якого син через свою службу, не може забезпечити. З іншого боку, відмова синові бути опікуном здається жорсткою. Адже хто, як не рідний син, має першочергове право опікуватися батьком (тим більше, якщо немає інших осіб, котрі можуть бути опікунами, згідно законодавства України)?

Тут виявляється ключова моральна дилема: що важливіше — дотримання букви закону чи забезпечення людської справедливості? Судова система обрала перше, і на це є підстави. Але чи завжди закон може врахувати всі нюанси життя? Чи може суд вирішити, як правильно діяти в ситуації, коли син не відмовляється від відповідальності, а просто фізично не може виконувати її в цей момент?

Вітаю Вас, пані Іванно!

Скажіть, будь ласка, окрім сина у батька є ще інші родичі?

Справа в тому, що наявність інших потенційних опікунів може значно зменшити шанси на призначення сина опікуном. Окрім того, на жаль, в Україні сформувалась негативна судова практика згідно якої суди все частіше відмовляють військовослужбовцям у призначенні опіки аргументуючи тим, що якщо особа проходить військову службу та безпосередньо виконує обов`язки за місцем несення служби, реалізація права бути опікуном недієздатного батька можлива лише за умови звільнення з військової служби (ознайомитись з судовою практикою можете за посиланням - https://www.hsa.org.ua/blog/daidzest-pravovix-pozicii-verxovnogo-sudu-u-spravax-pro-priznacennia-opikunom-osobu-iaka-proxodit-viiskovu-sluzbu)

Водночас, син може спробувати визнати батька недієздатним, навіть, перебуваючи на нулі. Його особиста фізична присутність у суді не є обов’язковою на всіх етапах, якщо діяти через представника (адвоката).

Процес визнання недієздатності складається із наступних пунктів:

1. Збір документів для звернення до суду.
2. Безпосереднє звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною та призначення сина опікуном.
3. Наступним кроком буде отримання ПОДАННЯ від органу опіки та піклування.
4. Проведення судово-психіатричної експертизи в межах справи.
5. Завершальним етапом буде отримання судового рішення.

Варто додати, що під збором документів вважається отримання наступних документів:

• Паспорт із відміткою про реєстрацію (або ID картка з додатком);
• Свідоцтво про народження (підтвердження родинних зв’язків) ;
• Довідка про доходи (заявника);
• Довідка про несудимість (заявника)
• Довідки від лікарів про здоров’ю (заявника)
• Клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи; медична документація для підтвердження стійкого психічного здоров’я особи, яку визнають недієздатною.
• Подання (висновок) про можливість сина стати опікуном

Наголошую, що просто прикласти документи недостатньо, необхідно у поданій заяві висвітлити всі обставини справи і особливо звернути увагу на стійке психічне захворювання особи, яку слід визнати недієздатною. Так, як було зазначено вище, то при зверненні до суду слід подати клопотання про проведення психіатричної експертизи, яка підтвердить стан особи.

Окрім того, слід підготувати документи та звернутись до органу опіки для підготування ними ПОДАННЯ (висновку) про можливість заявника стати опікуном. При підготовці подання враховуються:

• наявність інших потенційних опікунів;
• фінансовий стан;
• майновий стан;
• кримінальна відповідальність;
• родинний зв’язок;
• умови утримання особи, яку хочуть визнати недієздатною.

За сукупністю наведених факторів суд приймає рішення про визнання особи недієздатною. Таке рішення діє 2 роки, а для його пролонгації слід звернутись до суду не пізніше ніж 1 місяць до спливу 2 річного терміну із відповідною заявою.

Важливі нюанси

І. Заяву про визнання батька недієздатним може подати не лише син, а й інші близькі родичі, які проживають разом з хворим, а окремим рішенням суду можна просити суд визнати сина опікуном. АЛЕ, якщо кінцева мета - звільнення чоловіка зі служби на підставі опікунства, то краще, щоб він відразу фігурував у справі.

Отримати рішення про призначення опікуна - найскладніший момент. Проблема в тому, що опікун повинен безпосередньо здійснювати догляд. Суд може запитати: "Як син буде доглядати батька, якщо він на фронті?" І вже є дуже багато судових рішень, де суд вказував на те, що реалізація права бути опікуном недієздатного можлива лише за умови звільнення з військової служби.

Тому правозахисник має вибудувати лінію захисту так, що син є єдиним можливим опікуном і саме набуття цього статусу є юридичною підставою для того, щоб він звільнився зі служби (або перевівся) для здійснення догляду. Перед рішенням суду справу розглядає орган опіки та піклування. Представник сина має зібрати характеристики, довідки про те, що лише син може бути опікуном (стан здоров'я, житлові умови тощо).

Син може брати участь у судовому засіданні через відеоконференцію, якщо буде зв'язок. Якщо зв'язку немає - адвокат діє самостійно на підставі договору та заяви сина про розгляд без його участі.

ІІ. Процес оформлення опікунства не швидкий. З моменту подачі до рішення суду може пройти 3–6 місяців (черги на експертизу, завантаженість судів).

ІІІ. Після отримання рішення суду про визнання батька недієздатним і призначення сина опікуном, чоловік подає рапорт на звільнення за сімейними обставинами (пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу").

Алгоритм дій на даний час

1. Знайти профільного адвоката. Самостійно пройти цей шлях, коли заявник на фронті, дуже важко. Потрібна людина, яка буде ходити в суд і орган опіки.
2. Підготувати медичні документи батька. Зібрати всі виписки, довідки від психіатра (якщо він стоїть на обліку). Якщо не стоїть - терміново звернутися до лікаря для фіксації стану.
3. Зв'язатися з чоловіком та пояснити план дій.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Бажаю Вам успіхів у вирішенні Вашої ситуації!

Вітаю Вас.

Добрий вечір, батько чоловіка знаходиться у тяжкому психічному стані тому постало питання визнати його недієздатним в суді, але проблема в тому, що чоловік (його син) служить. Чи є зараз практика по таких питаннях, як пройти всю процедуру, якщо знаходишься на нулі?

На жаль, але це складне питання. За свою практику я мав один такий кейс, але це був здається 2023 рік. Я сподіваюся, що Ви не плутаєте поняття опікунства та постійного догляду.

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

Стаття 63. Призначення опікуна або піклувальника

1. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.

2. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

3. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

4. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

У ВИПАДКУ ОФОРМЛЕННЯ ОПІКИ ВИ РАЗОМ МАТИМЕТЕ ПРАВО ВИЇХАТИ ЗА КОРДОН.

ОДНАК ВИ ПОВИННІ ВРАХОВУВАТИ ТЕ, НАД КИМ МОЖЕ ВСТАНОВЛЮВАТИСЬ ОПІКА.

Стаття 58. Фізичні особи, над якими встановлюється опіка

1. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

ОТЖЕ, АБИ МАТИ ЗМОГУ ВСТАНОВИТИ ОПІКУ НАД ОСОБОЮ, СПОЧАТКУ ПОТРІБНО В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ ВИЗНАТИ ЇЇ НЕДІЄЗДАТНОЮ.

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

Глава 2. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

Стаття 295. Підсудність

1. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.

2. Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду.

Стаття 296. Особи, які можуть бути заявниками

1. Заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім’ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

2. Заяву про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подано батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.

3. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Стаття 297. Зміст заяви

1. У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

2. У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права мають бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.

3. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Стаття 298. Призначення експертизи

1. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

2. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

Стаття 299. Розгляд справ

1. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я.

Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.

2. Судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

3. Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.

Стаття 300. Рішення суду

1. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

2. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.

Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника.

3. Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім’ї або органу опіки та піклування.

4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.

5. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

6. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

7. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.

{Частина сьома статті 300 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2234-VIII від 07.12.2017}

8. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

9. Суд зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу.

Інша підстава - звільнення по догляду. Але Ви повинні довести відсутність інших осіб, при чому як першого, так і другого ступеня споріднення.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про військовий обов'язок і військову службу

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385)

Стаття 26. Звільнення з військової служби

12...

3) під час дії воєнного стану:

...

необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім’ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Якщо Ви теоретично підпадаєте під цю підставу, йдемо далі.

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

23.07.2024 № 495

Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України

28) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім’ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я:

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім’ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

АКТ ОБСТЕЖЕННЯ СІМЕЙНОГО СТАНУ - ОСНОВНА ПРОБЛЕМА У ВАШІЙ СИТУАЦІЇ, АДЖЕ ВІДСУТНІЙ БУДЬ-ЯКИЙ ПОРЯДОК ДЛЯ ВИДАЧІ ЦИХ АКТІВ. АЛЕ ТИМ НЕ МЕНШЕ, БЕЗ ЦЬОГО АКТУ, НА ЖАЛЬ, ШАНСИ НА ЗВІЛЬНЕННЯ ПРЯМО ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ЦЬОГО АКТУ.

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу в постійному догляді.

З повагою! Щасти Вам!