Отказ в пересечении границы

Доброго дня, Олексію!

Так, Ви маєте право оскаржити рішення ДПСУ щодо відмови у перетині кордону. Навряд чи Вам вдасться зробити це у досудовому порядку, шляхом подання скарги до начальника органу охорону державного кордону, але саме в адміністративному суді шанси є.

Громадянин, який не згодний з рішенням про відмову у перетині державного кордону, має право звернутися зі скаргою на це рішення до начальника органу охорону державного кордону, назва та адреса якого зазначені у рішенні.

У скарзі мають бути зазначені:

• прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання скаржника;
• суть скарги, зокрема, зазначено про підставу для виїзду за кордон в період дії правового режиму воєнного стану в Україні та про те, які документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, були надані громадянином під час здійснення прикордонного контролю;
• вимога про скасування рішення про відмову у перетині державного кордону.

Скаргу на рішення про відмову у перетині державного кордону можна подавати до начальника органу охорону державного кордону протягом одного року з моменту його ухвалення рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» скарга розглядається та вирішуються у термін не більше одного місяця від дня її надходження; скарги, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Справи про оскарження рішення про відмову у перетині державного кордону України розглядають адміністративні суди України.

Адміністративна справа з приводу оскарження рішення про відмову у перетині державного кордону України, яке прийняте стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України можна протягом шести місяців з дня, коли позивач отримав відповідне рішення.

Протягом п’яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви суддя вирішує питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Рішення суду набирає законної сили після спливу тридцяти днів з дня його проголошення, якщо протягом цього строку учасники справи не подали апеляційну скаргу на це рішення.

Отже, якщо Ви виїжджали за пунктом 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, як супроводжуючий дитини з інвалідністю, то повинні були повернутися в Україну разом із дитиною, оскільки це передбачено нормами Правил:

"Громадяни України чоловічої статі віком від 23 до 60 років, зазначені в абзацах третьому - сьомому, дев’ятому і десятому цього пункту, які супроводжували осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, для виїзду за межі України, зобов’язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували".

Проте, Правила перетину кордону не передбачають такої підстави для відмови в перетині кордону, як неповернення попереднього супроводжуючого або якщо такий супроводжуючий повернувся на територію України пізніше, ніж особа, яку він супроводжував.

Щодо наявної судової практики у відповідних спорах.

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД рішення від 05 травня 2025 року по справі № 600/493/25-а:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/127093517 (рішення набрало законної сили)

"причина відмови: "обмежено у праві виїзду з України у зв`язку із тим, що особа, яка здійснювала супровід, повернулась на територію України пізніше, ніж особа, яку супроводжувала"

Висновки суду:"Так, згідно абзацу 13 пункту 2-1 Правил № 57 громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначені в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту, які супроводжували осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, для виїзду за межі України, зобов`язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували.Однак, в абзаці 13 пункту 2-1 Правил № 57 не зазначено про те, що наслідком порушення зазначеного правила є відмова у повторному перетині державного кордону на підставі пункту 2-1 цих Правил.

Суд звертає увагу, що згідно пункту 29 Правил № 57 за порушення порядку перетинання державного кордону, встановленого цими Правилами, громадяни притягуються до відповідальності згідно із законом.Під час розгляду справи по суті, відповідач не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження притягнення позивача до відповідальності за допущене ним раніше порушення у вигляді пізнішого повернення в Україну за особу, яку він супроводжував".

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД рішення від 14 квітня 2025 року по справі № 440/1961/25:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/126583284 (оскаржується в апеляційній інстанції)

причина відмови: "обмежено у праві виїзду з України у зв`язку із тим, що особа, яка здійснювала супровід, повернулась на територію України пізніше, ніж особа, яку супроводжувала"

Висновки суду:

"Стосовно посилань відповідача про те, що особою що здійснювала супровід особи з інвалідністю (матері) позивача, ОСОБА_2 не було дотримано приписів абзацу 13 п. 2-1 Правил, а саме недотримано обов`язку щодо повернення такого в Україну не пізніше повернення на територію України особи, яку такий супроводжував. Разом з тим, самостійне повернення особи з інвалідністю на територію України, свідчить про відсутність потреби у супроводі сторонніх осіб, для повторного перетину державного кордону, суд зазначає наступне.Суд зауважує, що наявність у відповідача інформації про те, що до України не повернулася інша особа (як стверджується у відзиві на позов, такою особою є ОСОБА_6 ), яка раніше супроводжувала ОСОБА_4 як особу з інвалідністю ІІ групи, то така інформація не може слугувати правовою підставою для відмови саме позивачу в перетинанні державного кордону України за умов, визначених абзацом 4 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57."

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Тривалість судового процесу щодо оскарження відмови у виїзді за кордон залежить від навантаження конкретного суду та складності справи, проте існують чітко визначені законом терміни. Оскільки такі справи зазвичай розглядаються в адміністративних судах за правилами спрощеного позовного провадження, законодавство встановлює строк у 60 днів із дня відкриття провадження для винесення рішення судом першої інстанції.

Процес починається з подання позову до окружного адміністративного суду. Суддя має 5 днів на те, щоб вирішити питання про відкриття провадження. Якщо позов оформлено правильно і суддя відкриває справу, починається відлік згаданих 60 днів. У спрощеному порядку розгляд часто відбувається без виклику сторін (на основі поданих документів), що може дещо прискорити отримання рішення, але на практиці через велику завантаженість судів цей термін може розтягнутися до 3–4 місяців.

Після того, як суд першої інстанції винесе рішення на вашу користь, воно не набирає чинності миттєво. Законом передбачено 30 днів на апеляційне оскарження. Якщо Державна прикордонна служба не подасть апеляцію протягом цього місяця, рішення набирає законної сили. Якщо ж апеляційну скаргу буде подано, справа переходить до апеляційного адміністративного суду, що додасть до загального строку ще від 2 до 5 місяців.

Отже, у найбільш оптимістичному сценарії (без апеляції та при дотриманні судом процесуальних строків) процес триватиме близько 3 місяців. У разі апеляції та реальних затримок у роботі судів, розгляд справи може тривати від 6 до 9 місяців. Варто також пам’ятати, що позитивне рішення суду лише скасовує конкретну відмову, але не гарантує автоматичний пропуск при наступній спробі перетину, якщо обставини або документи зміняться.

Доброго дня, Олексію!

Скажіть, буд ласка, Ви є опікуном дитини з інвалідністю чи дитини позбавленої батьківського піклування?

Правилами перетину кордону, які затверджені Постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57) дійсно передбачено, що громадяни України чоловічої статі віком від 23 до 60 років, зазначені в абзацах третьому - сьомому, дев’ятому і десятому цього пункту, які супроводжували осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, для виїзду за межі України, зобов’язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували.

!!! АЛЕ Правила НЕ передбачають такої підстави для відмови в перетині кордону, як неповернення попереднього супроводжуючого або якщо такий супроводжуючий повернувся на територію України ПІЗНІШЕ, ніж особа, яку він супроводжував. ТОМУ ВИ МАЄТЕ ВИСОКІ ШАНСИ ОСКАРЖИТИ ДАНУ ВІДМОВУ! Як варіант спробуйте ще раз перетнути кордон, але в іншу зміну прикордонників або на іншому пункті пропуску. Окрім того, якщо Ви є опікуном дитини позбаленої батьківського піклування, то Ви взагалі можете виїзжати за кордон самостійно без дитини.

Скільки часу займає процес оскарження?

Якщо Ви все ж вирішите подавати скаргу (строк для подачі дійсно становить 30 днів з моменту отримання рішення), у Вас є два шляхи, які займають різний час:

1. Адміністративне оскарження (до начальника прикордонного загону):

Термін розгляду: зазвичай до 15–30 днів (згідно із Законом України «Про звернення громадян»).

Результат: найімовірніше, відмову залишать у силі, оскільки факт порушення термінів повернення зафіксовано в системі.

2. Судове оскарження (позов до окружного адміністративного суду):

Термін розгляду: суд першої інстанції може тривати від 2 до 6 місяців (або й більше через завантаженість судів). Додайте ще кілька місяців, якщо буде апеляція.

Результат: відмову повинні визнати протиправною

РЕКОМЕНДУЮ ДАНІ ШЛЯХИ ВИКОРИСТОВУВАТИ ОДНОЧАСНО

Судова практика підтверджує ПРОТИПРАВНІСТЬ таких рішень ДПС України:

1. ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД рішення від 16 липня 2025 року по справі № 260/6756/24: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128890981

Причина відмови в перетині кордону: «з причини Супровід дружини з інвалідністю, попередня супроводжуюча особа не повернулась, порушення вимог п.2-1 ПКМУ № 57».

Висновки суду: "Наявність у відповідача інформації про те, що особа, яка супроводжувала громадянку ОСОБА_3 (особу з інвалідністю) не повернулася, не може слугувати підставою для відмови позивачу - ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону за наявності на те підстав, які визначені абзацом 3 пункту 21 Правил перетинання державного кордону.У даному разі відповідальність за це має нести особа, яка відповідно до положень пункту 21 Правил перетинання державного кордону, зобов`язана була повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України ОСОБА_3 (особа з інвалідністю).За таких обставин, суд вважає, що у позивача 02 жовтня 2024 року було наявне право на перетин державного кордону згідно умов, що визначені абзацом 3 пункту 21 Правил перетинання державного кордону."

2.ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД рішення від 05 травня 2025 року по справі № 600/493/25-а: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127093517

причина відмови: "обмежено у праві виїзду з України у зв`язку із тим, що особа, яка здійснювала супровід, повернулась на територію України пізніше, ніж особа, яку супроводжувала"

Висновки суду:"Так, згідно абзацу 13 пункту 2-1 Правил № 57 громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначені в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту, які супроводжували осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, для виїзду за межі України, зобов`язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували.Однак, в абзаці 13 пункту 2-1 Правил № 57 не зазначено про те, що наслідком порушення зазначеного правила є відмова у повторному перетині державного кордону на підставі пункту 2-1 цих Правил.

Суд звертає увагу, що згідно пункту 29 Правил № 57 за порушення порядку перетинання державного кордону, встановленого цими Правилами, громадяни притягуються до відповідальності згідно із законом.Під час розгляду справи по суті, відповідач не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження притягнення позивача до відповідальності за допущене ним раніше порушення у вигляді пізнішого повернення в Україну за особу, яку він супроводжував".

3.ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД рішення від 14 квітня 2025 року по справі № 440/1961/25: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126583284

причина відмови: "обмежено у праві виїзду з України у зв`язку із тим, що особа, яка здійснювала супровід, повернулась на територію України пізніше, ніж особа, яку супроводжувала"

Висновки суду:

"Стосовно посилань відповідача про те, що особою що здійснювала супровід особи з інвалідністю (матері) позивача, ОСОБА_2 не було дотримано приписів абзацу 13 п. 2-1 Правил, а саме недотримано обов`язку щодо повернення такого в Україну не пізніше повернення на територію України особи, яку такий супроводжував. Разом з тим, самостійне повернення особи з інвалідністю на територію України, свідчить про відсутність потреби у супроводі сторонніх осіб, для повторного перетину державного кордону, суд зазначає наступне.Суд зауважує, що наявність у відповідача інформації про те, що до України не повернулася інша особа (як стверджується у відзиві на позов, такою особою є ОСОБА_6 ), яка раніше супроводжувала ОСОБА_4 як особу з інвалідністю ІІ групи, то така інформація не може слугувати правовою підставою для відмови саме позивачу в перетинанні державного кордону України за умов, визначених абзацом 4 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57."

4. Донецький окружний адміністративний рішення від суд 26 березня 2025 року Справа№200/408/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/126260201

Причина відмови: "громадянин здійснює супровід особи з інвалідністю, попередній супровід якої здійснювала інша особа та не повернулась, тобто наявне порушення вимог пункту 2.1 Постанови КМУ від 27.01.1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» в умовах дії режиму воєнного стану."

Висновки суду:"Суд звертає увагу, що наявність у відповідача інформації про те, що до України не повернулася інша особа, яка раніше супроводжувала ОСОБА_5 , як особу з інвалідністю 2 групи, не може слугувати правовою підставою для відмови саме позивачу в перетинанні державного кордону України за наявності в останнього на те законих підстав, визначених абзацом 3 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України.Так, згідно абзацу 13 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року №57, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначені в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту, які супроводжували осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, для виїзду за межі України, зобов`язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували. При цьому, відповідальність за указані вище дії щодо неповернення на територію України має нести саме та особа, на яку вказаними вище положеннями покладено обов`язок повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України, зокрема, особи з інвалідністю, а не позивач."

5. Чернівецький окружний адміністартивний суд розглянув справу № 600/5030/23-а 0 березня 2024 р. Справа № 600/5030/23-а https://reyestr.court.gov.ua/Review/117828689

причина відмови: "супровід особи з інвалідністю, попередня супроводжуюча особа не повернулась"

Висновки суду:

"5.45. Наявність у відповідача інформації про те, що громадянин ОСОБА_4 користуючись, тим, що він є особою з інвалідністю та на протязі незначного періоду його супроводжували 2 різних громадянина, один з яких не повернувся, не може слугувати підставою для відмови ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону за наявності на те підстав, які визначені абзацом 4 пункту 21 Правил перетинання державного кордону.У даному разі відповідальність за це має нести особа, яка відповідно до положень пункту 21 Правил перетинання державного кордону, зобов`язана була повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України ОСОБА_4"

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Добрий день.

Оскаржити відмову можна в окружному адміністративному суді. Справи розглядаються без участі позивача та відповідача в письмовому провадженні. Однак по часу - це настільки не передбачувано, що неможливо прогнозувати. Залежно від судді, суду. Звісно терміни існують і орієнтовно це три місяці, однак насправді бувають справи, які розглядають рік.

Однак оскаржувати варто, якщо вам відмовили раз, то наступного разу так само відмовлять.

Адвокат Ірина МАМАЙ.

Вітаю!

ВАМ НЕОБХІДНО ОСКАРЖУВАТИ ВІДМОВУ - У ВАС Є ДУЖЕ ВЕЛИКИЙ ШАНС ЦЕ ЗРОБИТИ, АЛЕ НЕОБХІДНО ПЕРЕКОНЛИВО ДОВЕСТИ, ЧОМУ ВИ ЗАПІЗНИЛИСЯ З ПОВЕРНЕННЯМ.

Це право (на оскарження) у Вас є згідно Закону України "Про Державну прикордонну службу України".

Стаття 14. Порядок вiдмови у перетинаннi державного кордону iноземцям, особам без громадянства та громадянам України

1. Iноземцю або особi без громадянства, якi не вiдповiдають однiй чи кiльком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першiй, третiй статтi 8 цього Закону, а також громадянину України, якому вiдмовлено у пропуску через державний кордон при виїздi з України у зв'язку з вiдсутнiстю документiв, необхiдних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявнiстю однiєї з пiдстав для тимчасового обмеження його у правi виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України i в'їзду в Україну громадян України", вiдмовляється у перетинаннi державного кордону лише за обґрунтованим рiшенням уповноваженої службової особи пiдроздiлу охорони державного кордону iз зазначенням причин вiдмови. Уповноважена службова особа пiдроздiлу охорони державного кордону про прийняте рiшення доповiдає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рiшення набирає чинностi невiдкладно. Рiшення про вiдмову у перетинаннi державного кордону оформляється у двох примiрниках. Один примiрник рiшення про вiдмову у перетинаннi державного кордону видається особi, яка пiдтверджує своїм пiдписом на кожному примiрнику факт отримання такого рiшення. У разi вiдмови особи пiдписати рiшення про це складається акт.

2. Форма рiшення про вiдмову у перетинаннi державного кордону встановлюється спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

3. Особа, якiй вiдмовлено у перетинаннi державного кордону, має право оскаржити вiдповiдне рiшення згiдно iз Законом України "Про звернення громадян" або до суду. Оскарження зазначеного рiшення не зупиняє його дiї. Оскаржене рiшення може бути скасовано чи змiнено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.

ххх

ЗВЕРНІТЬСЯ ДО НАЧАЛЬНИКУ ПРИКОРДОННОГО ЗАГОНУ.

Вимоги до звернень:

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про звернення громадян

від 2 жовтня 1996 року

(Витяг)

Стаття 5. Вимоги до звернення

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

ххх

ЗРАЗОК ОСКАРЖЕННЯ

НАЧАЛЬНИКУ __ ПРИКОРДОННОГО ЗАГОНУ

Державної прикордонної служби України

від___

(П.І.Б., громадянство, дата народження,

реквізити паспортного документу)

___

___

___

___

___

(адреса проживання)

Заява

Прошу Вас скасувати рішення від ___ року про відмову мені в перетині державного кордону.

Прошу Вас надати інформацію про можливе існування відносно мене тимчасового обмеження на право виїзду за межі України.

З приводу свого повернення окремо (пізніше на два тижні) пояснюю наступним...

Додаток на ___ аркушах.

1. ___

(ксерокопія документа, який посвідчує особу)

2.

___ ___

(дата) (підпис)

В РАЗІ ВІДМОВИ НА ОСКАРЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПОРЯДКУ ЗВЕРТАЙТЕСЬ ДО СУДУ ЗА ЗАХИСТОМ СВОЇХ ПРАВ.

Доброго дня, Рішення про відмову у перетині державного кордону, прийняте службовими особами Державна прикордонна служба України, може бути оскаржене, однак ефективність такого оскарження безпосередньо залежить від обґрунтованості ваших доводів.

Водночас важливо підкреслити, що сам по собі факт попередньої відмови не позбавляє вас права на виїзд, оскільки як опікун неповнолітньої дитини ви належите до категорії осіб, яким законодавством передбачено право перетину державного кордону під час дії воєнного стану за умови дотримання встановлених вимог.

З практичної точки зору, у подібних ситуаціях доцільно спочатку скористатися правом на повторну спробу виїзду, належним чином підготувавши всі документи та, за можливості, мінімізувавши обставини, які раніше стали підставою для сумнівів з боку прикордонної служби (зокрема, підтвердити реальний супровід дитини, наявність підстав та мети виїзду).

У разі якщо повторна спроба перетину кордону знову завершиться відмовою, доцільно переходити до процедури оскарження — як в адміністративному порядку, так і в судовому. Такий підхід є більш раціональним, оскільки дозволяє уникнути витрат часу та ресурсів на судовий процес у випадку, якщо питання може бути вирішене фактично під час повторного перетину.

Щодо строків, адміністративне оскарження зазвичай триває до одного місяця, тоді як судовий розгляд може зайняти від кількох місяців і більше. При цьому подання скарги або позову саме по собі не надає права на виїзд до моменту скасування відповідного рішення.

Ви маєте законне право на виїзд як опікун дитини, тому першочергово доцільно здійснити повторну спробу перетину кордону з належним документальним супроводом. У разі повторної відмови — реалізовувати право на оскарження як наступний етап захисту своїх прав.

Вітаю Вас.

Я опекун несовершенолетнего ребенка. В прошлый раз выехал с Украины с ребёнком и женой. Ребёнок и жена вернулись сразу в этот же день назад, а я вернулся через 2 недели- это и есть причина отказа. На границе дали письменный отказ, фото находится ниже. Сказали что могу оспорить в течении 30 дней.Действительно ли есть шансы оспорить? Сколько времени это займёт.

На жаль, але Ви дійсно допустили прорахунок.

У Вашій ситуації потрібно відверто сказати: формально Ви дійсно створили для себе ризик, хоча прямої заборони чи відповідальності в законі за таку поведінку немає.

Логіка ДПСУ тут така: якщо чоловік виїжджає як супроводжуюча особа (опікун/батько), то передбачається, що він перетинає кордон разом з дитиною і повертається також разом або не пізніше, ніж дитина. Коли ж відбувається ситуація, як у Вас - дитина повернулась одразу, а Ви залишились ще на 2 тижні, прикордонники це розцінюють як зловживання підставою для виїзду. Саме тому і виникає відмова при наступному перетині.

При цьому важливий момент: це не є прямо передбаченим законом порушенням із чіткою санкцією, але на практиці ДПСУ застосовує такі відмови як превентивний механізм. Тобто рішення - більше оціночне, ніж чітко нормативне.

Щодо оскарження - так, судова перспектива є. І вона цілком реальна, оскільки немає норми, яка прямо забороняє повернутися пізніше та відмова фактично базується на внутрішній логіці ДПСУ, а не на чіткій нормі закону.

Але треба розуміти інше: такі справи - це довга історія.

З практичної точки зору я б радив діяти паралельно у двох напрямках:

1. Подати позов до адміністративного суду про оскарження відмови - це правильно, щоб зафіксувати свою позицію і мати шанс скасувати обмеження.

2. Не обмежуватись цим і пробувати виїзд через інші пункти пропуску - на практиці буває, що рішення не завжди однаково застосовуються, і в деяких випадках люди перетинають кордон без проблем.

З повагою! Щасти Вам!