Наследство на квартіру

Доброго дня, після смерті бабусі була оформлена на сусідку, вже формально належить їй. Якщо ви вважаєте, що оформлення було незаконним — наприклад, підпис бабусі під документами підроблено або вона не могла самостійно розпоряджатися майном — тоді є підстави звертатися до суду для оскарження права власності та визнання за вами спадкових прав.

Першим кроком слід звернутися до нотаріуса за останнім місцем проживання бабусі. Нотаріус перевірить, чи законно було оформлення квартири, і допоможе встановити коло спадкоємців. Якщо нотаріус підтвердить, що оформлення могло порушувати ваші права, наступним кроком буде подання позову до цивільного суду про визнання права на спадщину або скасування угоди.

Якщо ж квартира була оформлена законно і бабуся розпоряджалася власністю самостійно, суд навряд чи зможе зобов’язати сусідку передати вам квартиру. У такому випадку єдиний реальний шлях отримати її — домовитися про купівлю.

Таким чином, алгоритм дій: спочатку звернення до нотаріуса для перевірки законності оформлення спадщини, а потім, за необхідності, оскарження права власності через суд із доказами незаконності. У випадку законного оформлення, єдиний варіант — домовитися про придбання квартири у сусідки.

Доброго дня.

Першим кроком має бути з’ясування підстави, на якій сусідка стала власницею. Це міг бути заповіт, договір дарування, договір довічного утримання або спадкування за законом (якщо немає спадкоємців ближчих черг). Отримати цю інформацію можна, замовивши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Якщо ви плануєте боротися за квартиру в судовому порядку, шанси залежать від наявності вагомих підстав для визнання правочину недійсним. Наприклад, якщо буде доведено, що на момент підписання документів бабуся не усвідомлювала значення своїх дій через стан здоров'я, або якщо документи були підписані під тиском чи внаслідок обману. У таких випадках проводиться посмертна судово-психіатрична експертиза та залучаються свідки.

Окремим випадком є договір довічного утримання, за яким сусідка мала доглядати за бабусею в обмін на житло. Такий договір можна спробувати оскаржити, якщо є докази, що умови догляду не виконувалися (не купувалися ліки, не надавалася допомога тощо). Проте, якщо сусідка сумлінно виконувала обов'язки і має підтверджуючі чеки чи покази свідків, розірвати такий договір після смерті відчужувача вкрай складно.

Щодо можливості викупу, то це цілком реальний варіант, якщо сусідка є повноправною власницею майна і має документи на право власності. У цьому випадку процедура нічим не відрізняється від звичайної купівлі-продажу нерухомості. Ви можете запропонувати їй укласти договір через нотаріуса. Часто цей шлях є менш витратним і швидшим, ніж тривалі судові процеси, результат яких важко спрогнозувати.

Для початку дій варто звернутися до адвоката, який спеціалізується на спадковому та цивільному праві. Він допоможе зібрати необхідні докази, перевірити чистоту документів у реєстрах та оцінити реальну перспективу судового позову. Якщо ви вирішите домовлятися про викуп, юрист також зможе супроводжувати переговори, щоб забезпечити безпеку угоди.

Вирішальним фактором стане законність підстав, на яких було здійснено перехід права власності.

Доброго дня, Данііле!

Щоб зрозуміти Ваші шанси, потрібно з'ясувати, на якій підставі сусідка стала власницею. Це міг бути заповіт, договір дарування, договір довічного утримання або, у гіршому випадку, шахрайські дії.

Якщо після смерті бабусі ще не минуло 6 місяців, Вам (або прямому спадкоємцю першої черги — Вашим батькам) потрібно звернутися до нотаріуса за останнім місцем проживання бабусі, щоб подати заяву про прийняття спадщини. Навіть, якщо є заповіт на сусідку, нотаріус відкриє спадкову справу.

Якщо Ви впевнені або маєте вагомі докази, що підпис бабусі підробили, або що сусідка заволоділа квартирою незаконним шляхом, Ви можете звернутись до поліції та подати заяву про кримінальне правопорушення (шахрайство).

Чи є шанс відсудити квартиру?

Такі справи зазвичай складні та тривалі. Успіх у суді залежатиме від того, чи зможете Ви довести одну з таких обставин:

1. Недієздатність або неусвідомлення дій. Якщо на момент підписання документа (заповіту, дарчої) бабуся страждала на психічні розлади, деменцію або приймала сильні ліки і не розуміла значення своїх дій (це зазвичай доводиться через посмертну судово-психіатричну експертизу на основі медичних карток) - то Ви можете визнати заповіть чи договір недійсним.

2. Інший варіант - якщо доведете, що сусідка змусила бабусю переписати житло погрозами або обманом.

3. Навіть, якщо бабуся залишила заповіт на сусідку, деякі родичі мають право на частину квартири незалежно від тексту заповіту. Це стосується неповнолітніх або непрацездатних дітей спадкодавця, непрацездатної вдови/вдівця та непрацездатних батьків (наприклад, якщо хтось із них має інвалідність або досяг пенсійного віку).

4. Порушення умов договору довічного утримання. Якщо був такий договір, і Ви зможете довести, що сусідка не виконувала своїх зобов'язань (не доглядала, не купувала ліки), договір можна спробувати розірвати в суді.

Чи можна купити квартиру у сусідки?

Так, абсолютно. Якщо сусідка є законною власницею (її право власності зареєстроване в Державному реєстрі), Ви маєте повне право запропонувати їй викупити квартиру.

Плюси: Це найшвидший варіант, який збереже Ваші нерви та зекономить гроші на багаторічних судових процесах (якщо шанси на оскарження малі).

Мінуси: Ви платите гроші за житло, яке, можливо, вважали родинним. Окрім того, сусідка може на законних підставах відмовитись продавати квартиру і змусити її неможливо.

Якщо Ви вирішите купувати та сусудка надасть згоду, то угода оформлюється стандартно — через договір купівлі-продажу у нотаріуса.

Перш ніж приймати рішення про суди чи покупку, варто точно дізнатися, який саме документ дає сусідці право на квартиру?

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Доброго дня, Данііле!

Для початку потрібно розуміти, яким саме чином квартира була оформлена на Вашу сусідку після смерті бабусі: це був договір дарування або ж договір довічного утримання, відповідно до яких сусідка могла набути право власності на нерухомість ще за життя бабусі? Чи це був заповіт і після смерті бабусі сусідка прийняла спадщину?

Чи є в бабусі інші родичі окрім Вас? Скільки Вам було років на момент смерті бабусі? Чи проживали Ви разом із бабусею? Коли Ваша бабуся померла? Чи зверталися Ви до нотаріуса після смерті бабусі?

Чи мала бабуся захворювання, які б дозволяли прийти до висновку, що вона певною мірою не усвідомлює своїх дій?

Від відповідей на ці питання залежить надання Вам конкретної та детальної відповіді.

Якщо мова йде про договір дарування.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно у власність.

Дарунком можуть бути рухомі та нерухомі речі, цінні папери, гроші або майнові права. Так, існують численні підстави, за яких договір дарування може бути визнаний недійсним або сторони можуть ініціювати його розірвання.

Отож, підставами для визнання договору недійсним є:

• недотримання форми правочину (письмова форма, нотаріальне посвідчення для нерухомості);

• укладення без справжньої волі сторін (помилка, обман, насильство);

• обмежена або відсутня дієздатність;

• зміст правочину суперечить закону чи моральним засадам;

• порушення прав дітей;

• фіктивність договору (укладений лише для вигляду);

• відсутність згоди співвласників майна.

Якщо мова йде про договір довічного утримання.

В цьому випадку також потрібно довести, що бабусю, наприклад, примусили укласти із сусідкою даний договір або ж на момент його укладання вона не усвідомлювала своїх дій.

За своєю природою цей договір є двостороннім і оплатним: одна сторона (відчужувач) передає у власність майно, а інша (набувач) бере на себе обов’язок забезпечувати довічний догляд та матеріальну підтримку. Предметом договору можуть бути:

• житлові будинки, квартири чи їхні частини;
• земельні ділянки;
• рухоме майно, що має значну цінність (транспортні засоби, твори мистецтва тощо).

З моменту укладення договору набувач стає власником майна, однак не може його відчужувати до смерті відчужувача. Сам договір підлягає нотаріальному посвідченню.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним відповідно до статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним, на підставі частини першої статті 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника "і", за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів - відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Якщо мова йде про заповіт.

Суд визнає заповіт недійсним або нікчемним тільки при наявності вагомих підстав. Ними можуть бути:

• порушення форми заповіту;
• підписання заповіту через психологічне або фізичне насильство;
• неможливість контролювати себе і управляти своїми діями через захворювання;
• написання заповіту під впливом обману.

Кожна з підстав має свої особливості доказування, які потрібно врахувати при підготовці позову до суду.

Закон встановлює обов’язкову письмову форму для заповіту. Документ можна написати від руки. Головне, щоб нотаріус завірив акт і вніс інформацію до державного реєстру. Особлива увага приділяється вказівці на дату і місце складання документа, а також на підпис спадкодавця.

Сумніви в справжності підпису є підставою для проведення почеркознавчої експертизи. Адже за загальним правилом людина повинна підписати заповіт особисто. Але є виняток: якщо через хворобу спадкодавець не може самостійно підписати документ, це робить інша людина. У такому випадку в заповіті вказуються причини, за яких спадкодавець не міг підписати заповіт самостійно.

До речі, питання здоров’я спадкодавця заслуговує на окрему увагу. У цьому контексті мають значення такі особливості:

• дієздатність спадкодавця. Нотаріус перевіряє, чи має людина повну дієздатність. Наприклад, люди з психіатричними захворюваннями не можуть підписувати такі документи;
• вживання речовин, які впливають на здатність оцінювати те, що відбувається. Якщо людина вжила алкоголь або прийняла сильні ліки перед відвідуванням нотаріуса, останній повинен відмовити в наданні послуг і запропонувати прийти в інший час;
• особливості слуху та мовлення. Якщо до нотаріуса звернувся глухий, німий або глухонімий, необхідна присутність сурдоперекладача. Його відсутність може призвести до подальшого оскарження заповіту;
• особливості зору. Якщо спадкодавець не може сам прочитати заповіт, необхідні свідки. Якщо в заповіті не зазначено, що його посвідчення відбувалося при свідках, документ також можна оскаржити.

Найчастіше цей пункт стосується оскарження заповіту літніх людей. Вони стають жертвами шахраїв, які змушують підписати документи. У хід йдуть погрози, маніпуляції і навіть фізичне насильство. Все це – підстави недійсності заповіту.

Також суд може врахувати обставини, для усунення або зменшення яких людині довелося підписати заповіт. Наприклад, хвороба або смерть рідних, ризик втратити житло чи загроза банкрутства. У такому випадку потрібно довести, що саме важкі обставини вплинули на зміст заповіту.

Так трапляється через тимчасовий психічний розлад або нервове потрясіння. Довести такий стан спадкодавця допоможе посмертна судово-психіатрична експертиза. Експерт вивчає медичні документи і те, якы препарати приймала людина. Крім експертизи, бажано знайти свідків, які підтвердять особливий стан спадкодавця. Наприклад, це можуть бути сусіди, які помітили зміни в поведінці людини перед смертю.

Це ситуація, коли спадкодавець усвідомлював свої дії, але помилявся. Наприклад, людина вважала, що підписує договір довічного утримання, а не заповіт. Якщо суд встановить, що спадкодавця цілеспрямовано ввели в оману, заповіт буде визнано недійсним.

З приводу купівлі нерухомості, то у разі оформленого права власності на квартиру сусідкою, придбати нерухомість Ви зможете тільки за згоди останньої.

З повагою, адвокат Айвазян.

ДОБРОГО ДНЯ, пане ДАНІІЛ! ВИ БУЛИ ПРОПИСАНІ В ЦІЙ КВАРТИРІ? ДЛЯ ПОЧАТКУ ТРЕБА З"ЯСУВАТИ НА ЯКІЙ ПІДСТАВІ НАЯВНЕ ПРАВО ВЛАСНОСТІ У СУСІДКИ НА КВАРТИРУ. ЦЕ МОЖНА ЗРОБИТИ НАРАЗІ ЛИШЕ ЧЕРЕЗ НОТАРІУСА, БО ВІДКРИТИЙ ДОСТУП ДО РЕЄСТРУ АФЕРИСТИ з Мінюсту закрили під приводом наведення ладу з адресами державних службовців, які буцімто може дізнатися країна-агресор. Раніше достатньо було подати лише через ДІЮ інформаційний запит до ДРРП.

https://diia.gov.ua/services/informaciya-z-derzhav...

Наразі цей сервіс не працює, оскільки на моє переконання державні службовці його зловмисно заблокували з метою приховування набуття активів в період після початку війни.

Треба розуміти природу переходу права власності до сусідки належного Вашій бабусі майна. Звісно можна запитати, але не факт, що вона скаже Вам правду.

Є ряд варіантів як можна дізнатися це без офіційного звернення до нотаріуса і ДРРП. Але не факт, що вони спрацюють.

Може вона просто нахабна і живе там без документів. І такі речі я у практиці зустрічав з боку сусідів, які нахабно вселялися, користуючись, що у померлих не було родичів.

Також можливі варіанти - купівля квартири за життя бабусі за договором купівлі-продажу, договір довічного утримання, договір дарування, складення заповіту на сусідку. Також рідко, але буває випадок за відсутності родичів - нахабного ствердження сусідами чи іншими особами. що вони проживали з бабусею однією сім"єю, а тому є спадкоємцями за законом 4 черги спадкування. Іноді в судах це вдається довести таким шахрайовитим особам.

Все що стосується судів - можна перевірити і дізнатися чи щось було.

Коли дізнаєтесь дійсні обставини набуття права власності сусідкою - можливо оцінити шанси оскарження, бо правова природа і можливість оскарження кожного з правочинів, а так само судова практика - у кожного різна.

Після смерті бабусі вже пройшло 6 місяців? Як і коли Ви дізналися про смерть?!

На жаль в Україні незважаючи на війну строк прийняття спадщини для осіб, які не проживали однією сім"єю, становить 6 місяців від дати смерті спадкодавця.

Водночас, спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця, а не онуки. Онуки самі по собі - 5 черга спадкування, як інші родичі. В іншому випадку якщо батьки не живі - застосовуються процедури спадкової трансмісії (батьки-спадкоємці померли після смерті бабусі і не встигли прийняти чи оформити спадщину), або спадкового права представлення (батьки померли ДО бабусі).

Автоматично приймають спадщину лише члени сім"ї які проживали однією сім"єю зі спадкодавцем. В інших випадках протягом 6 місяців з дати смерті треба було подавати Заяву на спадщину.

Якщо спадкоємці не вступлять своєчасно у спадщину - таке майно може перейти на користь місцевої громади, тобто у розпорядження місцевих чиновників.

ЩАСТИ ВАМ У ЗАХИСТІ СВОЇ ПРАВ!

З повагою та розумінням, Я.О. Турчин

Якщо сусідка отримала квартиру по заповіту, то нижче напишу, чому заповіти можуть бути визнані недійсними, хто має право оскаржити заповіт у судовому порядку, а також хто має право на обов'язкову частку у спадщині.

Заповіт - це особисте волевиявлення людини щодо розпорядження своїм майном на випадок смерті. Він є важливим механізмом реалізації права власності, гарантованого Конституцією. Водночас, як і будь-який інший правочин, заповіт може бути визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Види недійсних заповітів

Цивільний кодекс розрізняє два види недійсних заповітів: нікчемний і оспорюваний.

Нікчемним є заповіт, який складено особою, що не мала права його складати, або який оформлено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Недійсність такого заповіту встановлюється без звернення до суду - нотаріус самостійно відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину у разі виявлення порушення. У разі незгоди з діями нотаріуса заінтересована особа може звернутися до суду з позовом щодо оскарження його дій.

Нікчемними можуть бути визнані такі заповіти:

- без необхідних реквізитів - підписів, печаток, дати тощо;

- складені фізичною особою без повної цивільної дієздатності;

- вчинені через представника;

- посвідчені особами, які не мали на це повноважень;

- посвідчені без обов'язкової присутності свідків;

- секретні заповіти, посвідчені з порушенням вимог;

- щодо майна, охопленого спадковим договором, за умови, що на момент відкриття спадщини договір діяв;

- посвідчені на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Оспорюваним є заповіт, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду - якщо буде доведено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

До обставин, які можуть свідчити про невільне волевиявлення, належать:

- заповідач не усвідомлював значення своїх дій або не міг ними керувати;

- заповіт був складений під впливом обману, погроз, насильства або у вкрай складних життєвих обставинах;

- оформлення заповіту було вимушеним.

У таких випадках суд, на підставі позову заінтересованої особи, може визнати заповіт повністю або частково недійсним.

Обов'язкова частка у спадщині

Чинне цивільне законодавство не дозволяє заповідачу позбавити права на спадкування певне коло осіб, що мають право на обов'язкову частку у спадщині. Якщо ці особи не враховані в заповіті, суд може частково або повністю визнати заповіт недійсним.

До осіб, які мають право на обов'язкову частку, належать:

- малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;

- непрацездатна вдова або вдівець;

- непрацездатні батьки.

Ці особи мають право успадкувати половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом. Їхнє право виникає незалежно від змісту заповіту і діє на момент відкриття спадщини.

Оскарження заповіту в суді

Подати позов про визнання заповіту недійсним може особа, права та інтереси якої порушено. Такими особами, наприклад, можуть бути:

- спадкоємці за законом;

- спадкоємці за іншим заповітом;

- особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині;

- особи, на користь яких складено заповідальне розпорядження.

Позов може бути подано лише після смерті заповідача. Він розглядається судом за місцем відкриття спадщини.

Якщо бабуся передала квартиру сусідці по договору дарування, то необхідно чітко розуміти наслідки, які виникнуть після його підписання, адже незнання або неправильне тлумачення закону, власна недбалість не є підставами, за яких правочин може бути визнаний недійсним.

Загалом існує кілька підстав для визнання правочину недійсним (нікчемним або оспорюваним):

1. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Головним елементом такого правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, яка спрямована на настання певних наслідків. Тому, в першу чергу, слід встановлювати, на що саме була спрямована воля сторін, чи була дійсна воля на укладення договору дарування та чи не укладена така угода з метою приховати іншу угоду.

Щодо визнання договору дарування недійсним Цивільний кодекс України передбачає можливість звернення до суду впродовж 3 років з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав, тобто застосовується загальна позовна давність.

Отже, звертаючись до суду, потрібно пам’ятати певні нюанси. По- перше, позивачем у таких справах буде особа, права якої були порушені через укладення договору дарування. Відповідачем буде сторона чи сторони договору.

Якщо до суду звертаються спадкоємці дарувальника, то буде лише один відповідач — той, кому подарували будинок чи квартиру. Обов’язковою умовою є залучення в якості третьої сторони нотаріуса, у якого посвідчувався даний договір.

По-друге, справа щодо визнання договору дарування недійсним матиме виняткову підсудність за місцезнаходженням майна, яке дарувалось.

По-третє, потрібно чітко розраховувати, який час буде витрачений на визнання договору недійсним. За загальною практикою строк розгляду справ становить від 6 місяців до року.

На останок, звертаючись до суду, потрібно чітко визначити та сформулювати позовні вимоги. Найкраще це зробити наступним чином: у прохальній частині просити суд визнати договір дарування нерухомого майна недійсним, а також внести зміни до реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вітаю Вас, Даніло

Перш за все треба з'ясувати, на підставі чого бабуся передала квартиру сусідці. Для цього треба взяти витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Якщо там буде зазначено договір, його примірник треба взяти у нотаріуса, який його посвідчив.

А далі треба шукати підстави для визнання цього договору недійсним в судовому порядку

З повагою,

Андрій Брильов

Добрий день. У подібних ситуаціях насамперед потрібно з’ясувати, на якій саме юридичній підставі квартира перейшла у власність сусідки після смерті бабусі, адже від цього залежить, чи є можливість щось змінити через суд або іншим законним шляхом. За законодавством України перехід права власності на житло може відбутися кількома способами: через заповіт, договір дарування, договір довічного утримання або шляхом прийняття спадщини за законом. Найпростіше почати з перевірки інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, де зазначається підстава набуття права власності. Саме цей документ покаже, який правочин був оформлений і коли саме він був посвідчений нотаріусом.

Якщо квартира перейшла до сусідки на підставі договору дарування, потрібно розуміти, що відповідно до норм Цивільного кодексу України такий договір означає безоплатну передачу майна у власність іншій особі. Але навіть такі правочини можуть бути оскаржені, якщо є серйозні підстави. Наприклад, якщо під час підписання документа були порушені вимоги закону щодо форми, якщо документ не посвідчувався нотаріально у випадках, коли це обов’язково, або якщо людина підписала його не з власної волі. Суд також звертає увагу на ситуації, коли особу могли ввести в оману, змусити підписати документи під тиском, або коли вона не могла повністю усвідомлювати значення своїх дій через стан здоров’я. У практиці такі обставини інколи підтверджуються медичними документами, показами свідків чи експертизою. Закон також враховує випадки, коли правочин укладено через складні життєві обставини і на дуже невигідних умовах для людини, яка передавала майно. Тоді суд аналізує, чи справді людина діяла вимушено і чи не було порушення її реальної волі.

Інший варіант це коли житло було передано за договором довічного утримання. Це окрема правова конструкція, за якою одна сторона передає нерухомість, а інша бере на себе обовязок доглядати за людиною до кінця її життя, забезпечувати побутову допомогу, лікування, фінансову підтримку. У таких договорах право власності на майно переходить до набувача ще за життя власника, але з певними обмеженнями. Оскаржити такий договір можливо, однак для цього потрібно довести або порушення під час його укладення, або те, що людина фактично не розуміла значення своїх дій, або що на неї здійснювався тиск. Іноді у справах піднімається питання, чи дійсно особа, яка отримала квартиру, виконувала свої обов’язки щодо догляду. Якщо буде встановлено, що допомога фактично не надавалася, не купувалися ліки, не було належного догляду, це може вплинути на оцінку договору судом, хоча після смерті відчужувача довести такі обставини значно складніше.

Заповіт-це особисте розпорядження людини щодо свого майна на випадок смерті, і закон загалом поважає таку волю. Але навіть у цьому випадку існують підстави для визнання документа недійсним. Суд може втрутитися, якщо буде доведено, що заповіт складений з порушенням вимог закону, наприклад відсутні обов’язкові реквізити, не було нотаріального посвідчення або документ оформлювала особа, яка не мала на це повноважень. Окремо розглядаються ситуації, коли людина підписала заповіт, не усвідомлюючи значення своїх дій, перебувала у тяжкому стані здоров’я під психологічним або фізичним тиском або була введена в оману щодо змісту документа. У таких справах важливу роль відіграють медичні записи, свідчення людей, які спілкувалися зі спадкодавцем у той період, а також судові експертизи. Інколи проводиться посмертна судово-психіатрична експертиза, яка аналізує медичну історію людини та може дати висновок, чи могла вона повноцінно розуміти свої дії під час оформлення документів.

Крім того, закон передбачає коло осіб, які мають право на так звану обов’язкову частку у спадщині, навіть якщо у заповіті вони прямо не зазначені. Йдеться зокрема, про дітей, які є неповнолітніми або такими що не можуть працювати, а також про батьків чи чоловіка або дружину, які через стан здоров’я або інші причини є людьми з обмеженими можливостямиі потребують соціального захисту. Такі особи можуть претендувати щонайменше на половину тієї частки спадщини, яку вони отримали б за законом. Якщо їхні права були проігноровані, це також може стати підставою для судового спору. Важливо розуміти, що звернутися до суду із позовом про визнання заповіту чи іншого правочину недійсним може тільки особа, чиї права реально порушені. Наприклад, це можуть бути родичі, які мали б право на спадкування за законом, або інші спадкоємці, інтереси яких були порушені. Суд розглядає такі справи за місцем відкриття спадщини, тобто зазвичай за останнім місцем проживання померлої людини.

Разом з тим, у практичному плані потрібно реально оцінювати перспективу судового процесу. Якщо документи були оформлені правильно, нотаріус перевіряв дієздатність людини а доказів тиску чи обману немає, оскаржити перехід права власності досить складно. У такому випадку, якщо сусідка вже є законною власницею квартириє інший шлях -домовленість про купівлю цієї нерухомості. За законом власник має право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, тому придбати квартиру можна лише за її згодою шляхом укладення стандартного договору купівлі-продажу у нотаріуса.

На практиці все спочатку починається з аналізу документів, перевірки реєстрів, з’ясування всіх обставин життя та стану здоров’я людини, яка передавала квартиру, а також визначення, чи були родичі, які могли мати законні права на спадщину. Лише після цього можна говорити про реальні шанси судового спору або доцільність переговорів із власницею житла. Отже, що ключовим у таких справах завжди є доказова база і законність підстав, на яких було оформлено право власності, адже саме це визначає, чи можна змінити ситуацію юридичним шляхом.

З повагою, Адвокат Середницький

Вітаю!

ПЕРЕПРОШУЮ ЗА ЧАСТИНУ ВІДПОВІДІ НА РОСІЙСЬКІЙ МОВІ.

ЯКИМ ЧИНОМ СУСІДКА СТАЛА ВЛАСНИЦЕЮ КВАРТИРИ?

---

ЯКЩО ЧЕРЕЗ ДОГОВІР ДАРУВАННЯ - ТО ТРЕБА В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ ВИЗНАВАТИ ДОГОВІР НЕДІЙСНИМ.

Договор, основанный на свободной воле дееспособных сторон и оформленный надлежащим образом, не подлежит аннулированию. Таким образом, именно стороне, желающей оспорить договор дарения, необходимо доказывать наличие оснований для признания такого договора недействительным.

Договор дарения - это передача права собственности от дарителя к одариваемому человеку на безвозмездной основе – бесплатно. Передача права собственности возможна в настоящем моменте – сразу, либо в будущем с условиями наступления подарка. В любом случае даритель обязуется передать имущество одариваемому бесплатно в дар, ничего не ожидая взамен. В некоторых случаях можно оспорить дарственную.

Договор дарения (дарственная на квартиру, дом) оформляются у нотариуса, это регулируется Гражданским кодексом Украины (ч.2 ст.719).

В какой срок можно оспорить

Оспорить соглашение и признать сделку ничтожной можно в течение 3 лет с момента регистрации дарственной в реестре и перехода права собственности.

Но из этого правила есть исключения:

• если даритель желает отозвать дарственную, а одаряемый всячески препятствует этому, срок исковой давности увеличивается до 5 лет;
• если иск подает не родственник дарителя, а третье лицо, он может оспорить дарственную в течение 1 года с момента, когда узнал про нее;
• если родственник дарителя не знал о договоре дарения, он может подать иск в течение 3 лет с момента, когда ему стало известно о сделке.

Если регистрация договора дарения прошла больше 10 лет назад, шансов на его оспаривание нет.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 6 листопада 2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

---

ЯКЩО КВАРТИРА БУЛА ВІДЧУЖЕНА ПО ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ, ТО ЦЕЙ ДОГОВІР ТЕЖ ТРЕБА РОЗРИВАТИ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ.

Досить часто родичі дізнаються про укладення договору довічного утримання вже після його підписання, іноді — лише після смерті відчужувача або під час спроб вирішити спадкові питання. Люди похилого віку не завжди повідомляють близьких про такі рішення — іноді через бажання не обтяжувати, іноді через напружені родинні стосунки або вплив сторонніх осіб.

У результаті родичі можуть опинитися перед фактом втрати майна, на яке розраховували як на спадок, і намагаються оскаржити договір у судовому порядку. Практика свідчить, що саме прихованість таких угод часто стає причиною конфліктів, підозр у маніпуляціях та тривалих судових процесів.

Хоча офіційна статистика про кількість укладених таких договорів відсутня в публічному доступі, нотаріуси свідчать про стабільну практику їх укладення, особливо в обласних центрах та сільських районах. Укладаються вони переважно особами похилого віку, які передають у власність набувачеві нерухомість (зазвичай — квартиру чи будинок) в обмін на довічне утримання та догляд.

Для багатьох людей похилого віку підписання такого договору виглядає як можливість отримати необхідну допомогу, турботу й захист. Але чи завжди ці сподівання справджуються? Чи не стає іноді ця угода пасткою, з якої складно вибратися?

У деяких випадках договори укладаються під психологічним тиском або за умов введення в оману, коли набувачі обіцяють догляд, але фактично мають намір лише отримати нерухомість. Також бувають випадки, коли особа літнього віку залишається без догляду, майно вже передано, а повернути його неможливо без судового втручання.

Судова практика щодо розірвання договорів довічного утримання

ВИПЛАТА НЕ ПОВНОЇ ГРОШОВОЇ СУМИ БЕЗ НАЛЕЖНОГО ДОГЛЯДУ НЕ Є НАЛЕЖНИМ ВИКОНАННЯМ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПО ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ

До Оболонського районного суду міста Києва звернулася Позивач із позовом до Відповідача про розірвання договору довічного утримання, посилаючись на те, що не зважаючи на взяті на себе зобов`язання за договором, Відповідач грубо їх порушував, ігнорував Позивача, ухилявся від піклування, що призвело до виникнення неприязних стосунків між ними. Також Відповідач вчасно не сплачував комунальні послуги, які передбачені договором, крім того, не сплачував індексацію.

Відповідач стверджував, що виконував умови договору довічного утримання належним чином, включно з оплатою комунальних послуг, наданням утримання та індексації, що підтверджується платіжними документами.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25.11.2022 та Постановою Київського апеляційного суду від 28.02.2023 позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 10.05.2023 касаційну скаргу Позивача задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 28.02.2023 року у частині позовної вимоги Позивача до Відповідача про розірвання договору довічного утримання скасовано та передано справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25.11. 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28.02.2023 у частині відмови в задоволенні позовної вимоги Позивача до Відповідачів про розірвання договору про заміну набувача у договорі довічного утримання змінено.

Постановою Київського апеляційного суду від 08.11.2023, апеляційну скаргу Позивача задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25.11.2022 в частині відмови у задоволенні позову про розірвання договору довічного утримання скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов в частині вимоги розірвати договір довічного утримання (догляду) задоволено.

27.06.2024 переглядаючи в касаційному порядку касаційну скаргу Відповідача, Верховний суд своєю постановою залишив її без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 08.11.2023 у частині задоволення позовних вимог про розірвання договору довічного утримання залишив без змін, враховуючи таке:

Відповідно до умов договору довічного утримання (догляду) Відповідач не сплачував телекомунікаційні послуги та домофон у результаті чого їх було відключено, не дотримувався зобов’язання зі сплати сум індексації щомісячного грошового утримання, передбаченого в пункті 8 договору, не забезпечував харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, передбачену в пункті 7 договору. Позивач є особою похилого віку та, укладаючи договір довічного утримання, розраховувала на сторонню допомогу. Відповідач відповідно до вимог закону не проіндексував та не сплатив грошове забезпечення виходячи з умов договору (сума індексації за період з грудня 2011 року по березень 2021 року становить 31 972 грн.).

Отже, зобов`язання за договором довічного утримання вважається належно виконаними з моменту вчинення передбаченої договором дії набувачем.

НЕ НАДАННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ДОГЛЯДУ ЗА ВІДЧУЖУВАЧЕМ Є НЕ НАЛЕЖНИМ ВИКОНАННЯМ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПО ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ

До Оболонського районного суду міста Києва звернувся Позивач з позовом до Відповідача про розірвання договору довічного утримання та розірвання договору про зміну набувача в договорі довічного утримання, визнання права власності, посилаючись на те, що набувач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, систематично виникає заборгованість зі сплати за комунальні послуги, несвоєчасно та не в повному обсязі набувач сплачує послуги за домофон та Інтернет, не здійснює догляд за Позивачем, між сторонами виникли неприязні стосунки, спілкування стосується виключно сплати щомісячних платежів, Відповідачка не сплачує індексацію щомісячних платежів на утримання, не забезпечує необхідні потреби Позивача.

Відповідач стверджував, що виконував умови договору щодо оплати комунальних послуг та заперечував проти доводів Позивача.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20.03.2023 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2023 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20.03.2023 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Розірвано договір довічного утримання (догляду) від 01 квітня 2010 року, визнано за Позивачем право власності на 1/2 частину квартири, яка належала Відповідачам (по 1/4 частки кожній) та скасовано заборону відчуження на 1/2 частку квартири. Відмовлено у розірванні договору про заміну набувача в договорі довічного утримання.

04.07.2024 переглядаючи в касаційному порядку касаційну скаргу Відповідача, Верховний суд своєю постановою залишив її без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 04.12.2023 без змін, враховуючи таке:

Пунктами 1, 7, 8 укладеного між сторонами договору довічного утримання від 01 квітня 2010 року передбачено, що набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням (доглядом) довічно на умовах цього договору. Утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 400 грн. на місяць. Крім того, набувач зобов`язаний щомісячно виплачувати кошти на оплату комунальних послуг за 1/2 частину квартири: за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гарячу та холодну воду) та електроенергія в обсязі до 100 кВт, абонентська плата за телефон (крім міжнародних і міжміських розмов), оплата за обслуговування домофона, за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата за послуги Інтернет у розмірі до 60 грн. Також передбачено, що сума грошового утримання підлягає індексації в порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, умови договору довічного утримання чітко визначають обсяг зобов’язань набувача щодо надання матеріального забезпечення та догляду за відчужувачем. Також потрібно враховувати той факт, що Позивач є особою похилого віку та, укладаючи договір довічного утримання, розраховував на сторонню допомогу.

ВИКОНАННЯ УМОВ ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ НЕ В ПОВНОМУ ОБСЯЗІ ЩОДО МАЙНОВОГО І НЕМАЙНОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Є НЕ НАЛЕЖНИМ ВИКОНАННЯМ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПО ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ

До Брусилівського районного суду Житомирської області звернувся Позивач із позовом до Відповідача про розірвання договору довічного утримання, посилаючись на те, що Відповідач не дотримується умов договору, а саме пункту 7: забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваному житловому будинку; забезпечення його постійним калорійним харчуванням за раціоном, який складає дієтолог чи лікар; забезпечення придатним для носіння одягом, взуттям; забезпеченням догляду та надання необхідної допомоги; надання побутових послуг; забезпечення потреб у відпочинку, забезпечення готівкою у сумі, яка має бути не меншою прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України; забезпечення необхідними лікувальними засобами, вартість яких визначається на підставі виданих лікарем рецептів, довідок – рахунків.

Відповідач стверджував, що Позивач не є особою похилого віку та не потребує сторонньої допомоги та у неї немає обов’язків по догляду за Позивачем, передбачених умовами договору довічного утримання.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 18.11.2022, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 29.03.2023, позов задоволено, розірвано договір довічного утримання та застосовано наслідки розірвання договору довічного утримання визнавши за Позивачем право власності на наступні об`єкти: житловий будинок з надвірними будівлями.

21.10.2023 переглядаючи в касаційному порядку касаційну скаргу Відповідача, Верховний суд своєю постановою залишив її без задоволення. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 18.11.2022 та постанову Житомирського апеляційного суду від 29.03.2023 залишив без змін, враховуючи таке:

Аналізуючи в сукупності зміст обов`язків, що набула Відповідач за договором довічного утримання, укладеним між сторонами у справі, що визначені у пунктах 1, 7 та 8 договору, слід зазначити, що вказаний договір передбачає обов`язки Відповідачки як матеріального характеру, тобто утримання, розмір яких визначений у пункті 8 договору, так і обов`язки з догляду, обсяг яких конкретизований у пункті 7 договору, серед яких, забезпечення житлом шляхом збереження права позивача безоплатного проживання у відчужуваному будинку, забезпечення догляду та надання необхідної допомоги, надання побутових послуг тощо.

Отже виконання умов договору довічного утримання не в повному обсязі щодо майнового забезпечення, так і немайнового, тобто обов`язки по догляду за Позивачем, є підставою для розірвання вказаного договору із застосуванням наслідків, передбачених частиною першою статті 756 ЦК України, та визнанням права власності на відчужене за договором довічного утримання нерухоме майно за Позивачем.

---

ЯКЩО КВАРТИРА ВІДІЙШЛА ЧЕРЕЗ ЗАПОВІТ - ЗАПОВІТ ТРЕБА ВИЗНАВАТИ НЕДІЙСНИМ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ.

Цивільний кодекс України виділяє два типи недійсних заповітів: нікчемний і оспорюваний.

Згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦКУ нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала права на це майно, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (ст. ст. 1247 1248 ЦКУ).

Нікчемний заповіт — це документ, складений особою, яка не мала права його складати, або оформлений із порушенням вимог до форми та посвідчення. Такий заповіт визнається недійсним без судового рішення, а нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину при виявленні порушень. У разі незгоди з діями нотаріуса заінтересована особа може звернутися до суду з позовом про оскарження його дій.

До нікчемних заповітів належать:

• заповіти без необхідних реквізитів (підписів, печаток, дати тощо);
• складені особами без повної цивільної дієздатності;
• вчинені через представника;
• посвідчені особами, які не мали на це повноважень;
• посвідчені без обов’язкової присутності свідків;
• секретні заповіти, оформлені з порушенням вимог;
• заповіти щодо майна, охопленого спадковим договором, якщо на момент відкриття спадщини договір діяв;
• посвідчені на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Оспорюваний заповіт може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо доведено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Обставини, які свідчать про невільне волевиявлення, включають:

• неусвідомлення заповідачем значення своїх дій або неможливість керувати ними;
• складання заповіту під впливом обману, погроз, насильства чи у вкрай складних життєвих обставинах;
• вимушене оформлення заповіту.

У таких випадках суд може визнати заповіт повністю або частково недійсним на підставі позову заінтересованої особи.

Основною підставою для оспорювання заповітів в сучасній судовій практиці є порок волі та/або волевиявлення заповідача. Доказом у цій категорії справ, для встановлення психічного стану спадкодавця на момент підписання заповіту, який би давав підстави вважати, що особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними на момент складання заповіту, буде висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, яку призначає суд за клопотанням однієї із сторін - учасників процесу. В окремих випадках судом також призначається почеркознавча експертиза.Незважаючи на те, що висновок експерта не є беззаперечним доказом і повинен оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, на практиці він відіграє вирішальну роль при встановленні судом недійсності заповіту.

Згідно зі ст. 202 ЦКУ заповіт можна віднести до односторонніх правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (якщо це заповіт подружжя). Глава 16 ЦКУ встановлює поняття правочинів, підстави визнання їх недійсними та правові наслідки їх вчинення – і це є загальні норми права. Проте ст. 1257 містить норми щодо недійсності заповіту, які є спеціальними нормами і унеможливлюють застосування загальних норм для визнання недійсності правочинів (ст. ст. 215 225 ЦКУ).

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначається, що правила ст. 225 ЦКУ поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та/або не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 Цивільного процесуального кодексу (обов’язкове призначення експертизи) зобов’язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦКУ суд відповідно до ст. 145 ЦПК зобов’язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.У разі встановлення недійсності заповіту, спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах (ч. 4 ст. 1257 ЦКУ). Визнання правочину недійсним пов’язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановлення наслідків, передбачених Законом.

---

А ОТ ЯКЩО ВЛАСНІСТЬ НА КВАРТИРУ БЕЗСУМНІВНА, ТО ПРИМУСИТИ ВЛАСНИКА ПРОДАТИ КВАРТИРУ НЕМОЖЛИВО.

Ще раз вітаю Вас, Данііле

Якщо після смерті Вашої бабусі ще не пройшло 6 місяців, Вам варто спробувати подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Якщо буде відмова, з неї Ви зможете офіційно дізнатися і про можливе право власності сусідки на квартиру, і про те, на підставі чого воно виникло.

Так легше буде побудувати стратегію подальших дій. Окрім того, з моменту отримання Вами відмови почне відлік і позовна давність для захисту Вашіх прав через суд.

До речі, якщо дійсно з моменту смерті бабусі ще не минуло 6 місяців, то сусідка могла отримати власність на квартиру за договором дарування, довічного утримання або купівлі-продажу (що також не можна виключати). Адже для оформлення права власності за заповітом ще не прийшов час.

З повагою,

Андрій Брильов