Самовільно перекрито русло річки

Доброго дня, Оксана!

Якщо дамбу зведено самовільно, вона перегороджує русло річки, а Держекоінспекція вже видала припис про приведення русла у стан, що відповідає законодавству, то місцева влада не повинна “узаконювати” таке порушення своїм рішенням лише для того, щоб зберегти існуючий стан. Органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти не за принципом доцільності, а в межах закону, а їхні повноваження у водній сфері зводяться до здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод, контролю за використанням і охороною водних ресурсів, а також контролю за додержанням природоохоронного законодавства.

Водним кодексом визначено, що всі водні об’єкти підлягають охороні від дій, які порушують гідрологічний режим, погіршують стан вод або спричиняють інші несприятливі наслідки. Також Кодекс встановлює, що під час розміщення, проектування і будівництва споруд, які можуть впливати на стан вод, мають бути забезпечені вимоги охорони вод, а здійснення проєктів господарської та іншої діяльності без оцінки їх впливу на стан вод забороняється. Діяльність, що завдає шкоди водному об’єкту, може бути припинена за рішенням суду.

Тому, в цілому, місцева влада повинна не шукати спосіб “прикрити” вже вчинене самовільне втручання, а забезпечувати усунення порушення. Насамперед припис має виконати той, кому він адресований. Держекоінспекція наділена повноваженнями видавати обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень, а також звертатися до суду з відповідними позовами і вимагати обмеження чи зупинення діяльності у разі порушення природоохоронного законодавства.

Отже, місцева рада або її виконавчі органи мають діяти у бік відновлення законного стану: вимагати виконання припису, не приймати рішень, які легітимізують самовільно змінене русло всупереч припису, звертатися до компетентних органів щодо примусового реагування, а за потреби — ініціювати судовий захист або підтримувати відповідні позовні вимоги.

Узаконити дамбу одним рішенням ради не можна, якщо для її існування відсутні належні правові підстави, погодження, проєктні рішення, процедури у сфері водного законодавства, а тим більше коли вже встановлено порушення і видано припис про його усунення.

Разом з тим, місцева влада не завжди має право просто прибрати дамбу, якщо це майно конкретної особи і немає добровільного виконання. У такому разі правовий механізм зазвичай проходить через припис, звернення до суду, рішення суду про припинення порушення чи зобов’язання відновити попередній стан, а далі — примусове виконання. Проте, по суті мета залишається одна, а саме: не збереження самочинної споруди, а усунення порушення та відновлення русла відповідно до закону.

Тобто, місцева влада повинна діяти в напрямі прибрання дамби або забезпечення її прибрання у законний спосіб, а не узаконення самовільного перекриття русла своїми рішеннями. Інший підхід можливий лише тоді, коли немає порушення або припис скасований, а сама споруда проходить повну законну процедуру створення і експлуатації, що в описаній Вами ситуації, навпаки, вже поставлено під сумнів самим фактом припису Держекоінспекції.

Для малих річок стаття 80 ВК України прямо забороняє перекривати русла без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків, а також здійснювати інші роботи, що негативно впливають на водність річки і якість води.

Стаття 95 ВК України встановлює, що усі води підлягають охороні від дій, які можуть порушити гідрологічний режим вод, а діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди водним об’єктам, може бути припинена за рішенням суду. Тобто логіка закону — не “узаконення” вже допущеного порушення, а його припинення й усунення.

Згідно статті 110 ВК України передбачена відповідальність, зокрема, за самовільне захоплення водних об’єктів, руйнування русел річок, струмків і водотоків, а також за самовільне проведення гідротехнічних робіт, включаючи будівництво дамб. Ця норма прямо називає самовільне будівництво дамб порушенням водного законодавства. Стаття 111 того ж Кодексу передбачає обов’язок відшкодувати збитки, завдані порушенням водного законодавства.

За статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад мають повноваження у сфері охорони довкілля, зокрема готують місцеві програми охорони довкілля, а як делеговане повноваження здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства та використанням і охороною природних ресурсів. Це означає, що місцева влада має діяти в межах закону для припинення порушення, а не для його легалізації всупереч установленому факту незаконності.

Крім того, води є виключно власністю Українського народу, а право власності на них здійснюється, зокрема, через місцеві ради. Однак, це не дає місцевій раді права узаконювати самочинне перекриття русла всупереч Водному кодексу. Навпаки, це накладає на раду обов’язок діяти законно щодо охорони водного об’єкта.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» у статті 20-2 надає центральному органу державного нагляду право надавати обов’язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень. Це означає, що припис про приведення русла річки у відповідність до законодавства має виконуватися, а не обходитися місцевими рішеннями.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Якщо особа, яка самовільно перегородила річку добровільно не виконає припис, то дамбу прибере місцева адміністрація із покладенням через Суд всіх витрат за такий демотаж, що понесла Адміністрація.

А вартість послуг у порявнянні якщо замовником є фізособа та якщо замовником є державний орган або державне підприємство, можу відрізнятись в ДВА і більше раза.

А такі витрати Суд присудить до відшкодування - це 100%.

ПЛЮС: порушника оштрафують відпвідно до ст.111 Водного кодексу України - за збитки, причинені водним ресурсам Україні.

А такий збиток підрахуйте самі, якщо наприклад за вилов риби у період заборони (вісняний нерест) - за 20 виловлених карасів Штраф - біля 120 тисяч.гривень...