Теплиця сусіда для бізнесу поруч з моїм колодязем — чи є порушенням санітарних норм?

Вітаю!

1.

МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ГРОМАД, ТЕРИТОРІЙ ТА ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

від 1 липня 2024 року N 589

---

7.4 У гідропонних теплицях слід передбачати відведення дренажних стоків із лотків по системі дренажного водовідведення для подальшого очищення. Для знезараження та очищення дренажних та стічних вод, що можуть містити залишки шкідливих речовин, слід передбачати спеціальні ємності.

ОТЖЕ, ПОВИННІ БУТИ ДРЕНАЖНІ СТОКИ, ЯКІ ВІДВОДЯТЬСЯ В СПЕЦІАЛЬНІ ЄМНОСТІ.

---

Свердловини мають бути побудовані на таких відстанях:

• не менше 50 метрів від септика;
• не менше ніж за 3—4 метри від кордону території;
• за 4 метри від котеджу або житлового будинку;
• за 10 метрів від природних водойм (річок та озер);
• за 15 метрів від господарських будівель, за 20 метрів від рослин, для харчування яких використовуються хімічні добрива;
• за 300 метрів від магістралей та великих доріг;
• за 5 метрів від невеликих путівців і за 30–40 метрів від водосховища.

ТАКОЖ В ДІЯХ СУСІДІВ Є ПОРУШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА - ЗМІНА ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ.

Цільове призначення земельної ділянки визначає, для чого її можна використовувати: наприклад, для будівництва житлових будинків, офісів чи ведення сільського господарства. Будь-яка зміна такого призначення вимагає дотримання затвердженої процедури, зокрема погодження проєкту землеустрою органом місцевого самоврядування. Якщо цього не зроблено, рішення про зміну цільового призначення може бути визнане незаконним.

ЗАКОН УКРАЇНИ

"Про регулювання містобудівної діяльності"

4. Зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України.

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

2.

З ПРИВОДУ МЕЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) – це визначення за допомогою геодезичних пристроїв місця знаходження поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до статті 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними.У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Доброго дня!

Моя приватна земельна ділянка межує з неприватизованою сусідньою ділянкою, яка, ймовірно, наразі перебуває в усній або неофіційній оренді.

Якщо земельна ділянка не перебуває у приватній власності, власники теплиці не мали права здійснювати будівництво на ній без відповідного дозволу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Зокрема, під цим терміном варто розуміти будь-які дії, які підтверджують фактичне користування земельною ділянкою без будь-якої правової підстави.

Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки залежить від розміру шкоди, завданої цим правопорушенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.

Розрахунок розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, визначається Держекоінспекцією та її територіальними органами, Держгеокадастром та його територіальними органами або виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом.

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:

• акт перевірки або акт, складений за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю);

• протокол про адміністративне правопорушення.

Адміністративна відповідальність

Так, самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Його вчинення тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень).

Кримінальна відповідальність

Також, статтею 197-1 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. За вчинення такого злочину встановлене кримінальне покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян пробаційним наглядом на строк до двох років. Слід зазначити, що шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

На цій ділянці нещодавно було збудовано велику теплицю розміром приблизно 10×16 м, розташовану на відстані приблизно 7–10 метрів від мого колодязя та свердловини для питної води. Ці об'єкти розташовані прямо біля мого приватного паркану.

В діях сусідів вбачається явне порушення правил добросусідства, державних будівельних норм та самозахоплення земельної ділянки.

Зміст добросусідства розкривається у статті 103 Земельного кодексу і полягає у тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які заважають сусідам використовувати їх земельні ділянки за цільовим призначенням. Це називається неприпустимим впливом.

Сусіди зобов'язані здійснювати будь-яку дозволену діяльність на СВОЇХ ділянках, не порушуючи права на землю один одного, та дотримуватись при цьому принципу співпраці в напрямку покращення загальних якісних характеристик землі.

Зведення занадто високої споруди чи такої, що дуже близько розташована до колодязя та межі із сусідньою земельною ділянкою - це типовий приклад порушення правил добросусідства та державних будівельних норм.

ЗК встановлено, що спори щодо дотримання правил добросусідства вважаються земельними спорами. Так, відповідно до статті 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори, що стосуються додержання громадянами правил добросусідства.

Тому, якщо ваші сусіди в добровільному порядку не дотримуються правил добросусідства, Ви маєте право подати заяву до сільської, селищної або міської ради аби примусити їх виконувати зазначені вимоги. Така заява розглядається у тижневий строк з дня її подання за участю зацікавлених сторін. За наслідками розгляду заяви приймається рішення, де і зазначається порядок його виконання.

Якщо ж орган місцевого самоврядування Вам не допоміг, але Ви хочете зобов'язати власників теплиці перенести її або демонтувати, то це можливо лише в судовому порядку.

Для того, щоб звернутися до суду, необхідно зафіксувати порушення вашого земельного права. Це здійснюється органами ДАБІ, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, експертами, Держпродспоживслужбою, Національною поліцією. В свою чергу, залежно від видів порушення, доказами будуть акти перевірок, висновки експертів, показання свідків тощо. Ці та інші докази, а також документи, які посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, разом із позовною заявою подаються до суду за місцезнаходженням земельної ділянки.

Після встановлення теплиці, сусіди подали документи на приватизацію земельної ділянки.

В умовах воєнного часу не так вже й просто приватизувати землю, адже згідно підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, якщо сусіди не мають правовстановлючих документів на теплицю або іншу нерухомість, то вони не зможуть приватизувтаи земельну ділянку.

Як суміжний землевласник, я не давала письмової згоди і не підписувала документи на погодження меж, однак, попри це, документи були подані на приватизацію, без моєї участі та згоди, що, як я розумію, порушує законодавство.

Відсутність Вашої згоди на погодження меж не є законною підставою для відмови в приватизації земельної ділянки органом місцевого самоврядування.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц зроблено правовий висновок про те, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Не підписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

ВИСНОВОК

1. Зверніться до органу місцевого самоврядування зі скаргою про незаконне будівництво теплиці, самозахоплення земельної ділянки, порушення правил добросусідства.

2. Зверніться до Держпродспоживслужби зі скаргою на порушення санітарних норм (теплиця в зоні джерела питної води).

3. Можна також звернутись до суду із позовом про усунення порушення права власності та знесення самочинної забудови.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня!

Моя приватна земельна ділянка межує з неприватизованою сусідньою ділянкою, яка, ймовірно, наразі перебуває в усній або неофіційній оренді.

Яке призначення має сусідня ділянка?

Відповідно до Закону України «Про Землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Згідно статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду.

На цій ділянці нещодавно було збудовано велику теплицю розміром приблизно 10×16 м, розташовану на відстані приблизно 7–10 метрів від мого колодязя та свердловини для питної води. Ці об'єкти розташовані прямо біля мого приватного паркану.

Звертайтеся із скаргами до Держпродспоживслужби, Державної екологічної інспекції, міської (селищної) ради. Потрібно ініціювати перевірку за всіма напрямками, починаючи із теплиці на ділянці, яка не є приватизованою та не знаходиться в оренді, цільового призначення такої ділянки і допустимості розтошування на ній теплиці для комерційного вирощування та відстані між Вашою свердловиною й теплицею, яка несе реальні ризики забруднення води, якщо не виконані всі необхідні умови, аби такі ризики були відсутні.

Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. № 127 (зі змінами внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України від 08.01.2013 р. за № 2), зведення на земельній ділянці теплиць не належить до самочинного будівництва. Отже, у разі порушення прав землекористувача відповідно до статті 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Частиною 2 статті 158 Земельного Кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до положень, викладених в ст. 103 Земельного Кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно до ст. 104 ЗК власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

На підставі ст. 106 ЗК власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Статтею 91 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок, крім інших обов`язків, зобов`язані, зокрема, дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до статті 152 ЗК України та статті 391 ЦК України власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Теплиця використовується для комерційного вирощування продукції з ймовірним застосуванням добрив, що може створювати ризик забруднення джерела питної води.

Відпоідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів колодязі, свердловини в індивідуальних садибах повинні бути віддалені від джерел забруднення на відстань не менше 20 м.

Як суміжний землевласник, я не давала письмової згоди і не підписувала документи на погодження меж, однак, попри це, документи були подані на приватизацію, без моєї участі та згоди, що, як я розумію, порушує законодавство.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.08.2021 втратила чинність Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 № 376.

Враховуючи положення Інструкції, що втратила чинність, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснювалось виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Хоча Інструкція втратила чинність і до документації із землеустрою вже не долучається акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, під час кадастрових зйомок виконуються роботи щодо закріплення меж ділянки межовими знаками. За результатами закріплення меж земельної ділянки складається відомість про встановлені межові знаки.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423 стаття 106 ЗКУ викладена у новій редакції відповідно до якої, до складу документації із землеустрою входить відомість про встановлені межові знаки, яка виготовляються на заміну акта прийомки-передачі межових знаків.

Така відомість не має суттєвих відмінностей у порівнянні з актом прийомки-передачі межових знаків. У ній зазначаються координати межових знаків, інформація про те, з ким межує земельна ділянка, яка відводиться, відомості про суміжних землевласників. Єдина відмінність в тому, що підписи на цьому документі суміжники не ставлять.

Порядок складання відомості про встановлені межові знаки законом № 1423 не регламентована, тому вона може виконуватись у довільній формі. Головне, аби можна було ідентифікувати місце розташування межових знаків та був їх опис.

Такі зміни в законодавстві, насправді, нічого суттєвого не змінюють у процедурі приватизації землі. Стаття 198 ЗКУ залишилась без змін, відповідно до якої, до складу кадастрових зйомок входить погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Яким шляхом це погодження буде відбуватися, враховуючи скасування Інструкції, залишається на розсуд землевпорядників.

Інструкція потребувала внесення змін та доповнень в частинах, які суперечать вимогам чинного законодавства, а не її повного скасування. Інструкцією були передбачені певні правила та послідовні дії, яких дотримувалися всі виконавці землевпорядних робіт, в частині закріплення меж межовими знаками, спосіб повідомлення суміжних землевласників та землекористувачів і т.д.

Згідно вимог статей Закону «Про землеустрій» - ст. 50 (проекти землеустрою) не передбачає наявність матеріалів щодо встановлення та закріплення меж, стаття 55, 57 (технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель) – передбачають відомості про встановлені межові знаки. Що це за відомості, який вигляд вони повинні мати? Кожен сертифікований інженер-землевпорядник вирішує сам та відображає таку інформацію на власний розсуд» – звертає увагу Юрій Кошовий.

Підписуючи межі із суміжними землевласниками землевпорядні фірми себе застраховують від недобросовісних замовників. Окрім цього, враховуючи значну кількість судових спорів щодо меж земельних ділянок, підписувати межі із сусідами не тільки потрібно, але й необхідно. В іншому випадку, яким чином особа буде доводити в суді, що межі земельних ділянок порушені.

Відсутня інформація, який вигляд мають вказані відомості (на відміну від Інструкції, де був затверджений додаток Акта прийомки-передачі межових знаків) Далі, згідно вимог ст. 34 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» такі відомості теж мають бути відображені на кадастровому плані і кожен виконавець відображає їх на власний розсуд. У нас щодо погодження меж та встановлення межових знаків залишилися вимоги зазначені у статтях 106-108 198 ЗКУ. Саме в 198 статті ЗКУ залишилася вимога:

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості.

Проте, непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку (ВС/КЦС,справа № 580/168/16-ц, 23.01.18)

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.

Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Як зазначає Суд, ці висновки базуються на приписах частин першої, другої статті 118 ЗК України, статті 122 цього кодексу, статті 106 ЗК України, положеннях наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, яким затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

https://protocol.ua/ua/vsktss_nepidpisannya_sumignim_vlasnikom_ta_abo_zemlekoristuvachem_aktu_uzgodgennya_meg_zemelnoi_dilyanki_same_po_sobi_ne_e_pidstavoyu_dlya_viznannya_nediysnim_dergavnogo_aktu_na_pravo_vlasnosti_na_zemelnu_dilyanku_(vs_ktss_sprava_580_168_16_ts_23_01_18)

З повагою, адвокат Айвазян.

ДОБРОГО ДНЯ, ОЛЕКСАНДР! Якщо Ви не підписували межі це не означає, що сусіди не сфальсифікували Ваш підпис на землевпорядній документації, що підписували. Підробка підписів - це звісно ж злочин. Але так вчиняють повсякчасно, на жаль. Крім того якщо Вам пропозицію узгодити межі надсилали поштою, то можуть формально обійтися і без Вашого підпису.

Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку (Верховний Суд / Касаційний цивільний суд,справа № 580/168/16-ц, 23.01.2018 р.)

Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Отже, на жаль за чинною практикою Верховного Суду (без України) саме по собі непогодження меж не є порушенням, але Ви у разі наявності спору - маєте право оскаржити такі дії в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду від 04.10.2021 року по справі № 346/5268/19 (провадження № 61-2385св21) судді підтримали раніше висловлені Верховним Судом висновки по іншим подібним справам і зазначили.

Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування визначено статтею 159 ЗК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зроблено висновок, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

До подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18) та у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18), в яких вказувала про те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, необхідно вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки, правового значення вони не мають.

У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Скоріш за все за хабарі вирішили з місцевою владою усі питання , як це традиційно буває.

Якщо вирішено ставити теплицю, неподалік від паркану, слід розуміти, які будівельні норми мають пряме відношення до конструкції. Регулюються правила та вимоги двома нормативними документами:

1. СНіП / ДБН - це норми, правила, які вказують на особливості і порядок планування, а також, вони детально допоможуть зрозуміти власникам, які документи потрібно підготувати для підтвердження проекту в органах районного або міського самоврядування.
2. Законодавчі акти, в яких прописані вимоги до новобудов різних типів.

Власники земельних наділів, які скептично ставляться до вимог законодавства, часом норми не дотримуються, в такому випадку дистанція від будинку до паркану не відповідає прописаним законам.

Якщо сусіди поскаржаться в органи місцевого самоврядування, від порушника можуть вимагати перенесення або навіть знесення теплиці.

За прописаними в СНіП / ДБН нормами, відстань від забору до теплиці має становити не менш ніж 1 метр.

Якщо ж господарі планують підживлювати культури, що ростуть в приміщенні, за допомогою органічних добрив, то краще ставити теплицю не менше ніж в 4 метрах від сусідського паркану, щоб не доставляти незручності неприємними запахами, які можуть доноситися.

Слід виконувати ці нормативи, щоб не довелося платити штрафи, нести додаткові витрати, що виникають при переміщенні або знесенні неправильно побудованої конструкції. У відео розповідається про відступи від меж ділянки при будівництві теплиці та інших будівель на ділянці.

Є суттєва різниця між варіантами, коли встановлювали невелику теплицю, що удобрюється штучними наповнювачами або ж ту теплицю, культури в якій підтримуються за допомогою натуральних, органічних добрив.

У другому випадку може поширюватися запах аж до ділянки сусіда. У першому варіанті можна зводити теплицю на відстані 1 метра від сусідського паркану, а в другому не менше, ніж за 4 метри.

Для визначення статусу теплиці та її категорії забудови раніше слід було керуватися вимогами СНіП 2.07.01-89 * та ДБН 360-92.

Наразі вони не чинні. А чинні Державні будівельні норми. ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій"

У ньому конструкція з полікарбонату класифікується як господарська будівля, а плівкова - як тимчасова споруда, що не має фундаменту. Відстань від теплиці будь-якого типу до забору, будинку та інших будівель регламентується і дозволяє ставити теплицю:

• від забору, межі сусідньої ділянки та дерев - 1 метр;
• від житлового будинку свого і сусідського - 3 метри;
• від червоної лінії на дачній ділянці - 5 метрів;
• від господарських будівель в СНТ або ІЖС - 1 метр.

Мінімальна дистанція від теплиці до огорожі повинна становити 1 метр

Якщо поблизу немає інших будівель, то відстань від забору до теплиці визначається в 1 метр. Це відповідає і нормативній відстані від огорожі до туалету. В інших випадках ставити її треба, ретельно вимірюючи відстань до фундаменту сусідського будинку або червоної лінії - місця прокладки підземних і повітряних комунікацій, межі ділянки.

Другий параметр, що регламентує розташування теплички, - можливість потрапляння тіні на сусідній город. По інший бік огорожі не повинно бути ділянки землі, яка протягом світлового дня знаходиться в тіні від теплого городу. У цьому випадку треба встановлювати теплицю далі від сусідського паркану або робити її нижче.

В ДБН Б.2.2-12:2019 вказано наступні вимоги, зокрема.

7.6.6 При взаємному розміщенні виробничої і сельбищної територій слід передбачати між ними відповідні санітарно-захисні зони згідно з ДСП 173-96. При взаємному розміщенні сільсько-господарських підприємств різних галузей тваринництва, птахівництва і деяких інших об’єктів, а також при взаємному розміщенні тваринницьких комплексів і об’єктів з переробки і зберігання сільськогосподарської продукції слід забезпечувати зооветеринарні розриви. Будівлі та споруди з технічними процесами, які є джерелом викидів в навколишнє природне середовище шкідливих речовин, повинні відокремлюватись санітарно-захисними зонами від межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, нав чаль - них, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд тощо, а також територій парків, садів, скверів та інших об’єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших прирівняних до них об’єктів. Розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських виробничих об’єктів і комплексів до меж житлової забудови визначаються у відповідності з вимогами ДСП 173-96. У санітарно-захисних зонах допускається розміщення складів (сховищ) зерна, фруктів, овочів і картоплі та будівель і споруд, які вказані в санітарних нормах проектування промислових підприємств. 7.6.7 Особисті селянські та фермерські господарства у селищах та селах з утриманням великої рогатої худоби або свиней від 10 до 30 голів, овець від 10 до 50 голів, птиці від 30 до 100 голів санітарно-захисна зона має становити не менше 50 м від житлової забудови за умови дотримання встановлених вимог щодо утилізації відходів їх життєдіяльності. Фермерські господарства у селищах, селах з утриманням великої рогатої худоби або свиней від 31 до 200 голів, овець – від 50 до 1000 голів, птиці – від 100 до 1000 голів необхідно розміщувати на відокремлених ділянках з дотриманням розмірів санітарно-захисних зон згідно з ДСП 173-96. Для фермерських господарств, що належать до підприємств змішаного типу, санітарно-захисну зону слід приймати більшою з тих, що потребують окремі типи тваринницьких будівель, або окремі виробництва, але не менше ніж 100 м від житлової забудови. При архітектурно-планувальній організації особистих селянських та фермерських господар ств здійснюється розмежування виробничої та житлової зони. Не допускається блокування житлових приміщень з виробничими фермерськими приміщеннями. Примітка. Утримання худоби у меншій кількості ніж позначено в нормах допускається згідно з санiтарними і зооветеринарними нормами на присадибних ділянках без їх розмежування та функціонального розподілу. При утриманні в особистих селянських та фермерських господарствах разом поголів’я великої рогатої худоби, свиней, овець та інших тварин в одній будівлі проводиться розподіл приміщень на ізольовані секції для окремих тварин. При вигульному утриманні птиці відстань до тваринницьких приміщень повинна бути 100 м, при клітковому утриманні – 50 м. Енергоємкі підприємства малих сільськогосподарських підприємств особистих селянських та фермер - ських господарств слід розміщувати з урахуванням можливого використання нетрадиційних джерел енергії (низькопотенційної та викидної теплоти ТЕС, ТЕЦ, АЕС, газокомпресорних станцій, сонячної енергії, енергії вітру, використання вторинних енергоресурсів промислових підприємств тощо). 7.6.8 У санітарно-захисній зоні допускається розміщення бань, пралень і гаражів за умови, що частка забудови не буде перевищувати 10 % усієї території санітарно-захисної зони. Розміщення спортивних споруд, парків, дитячих установ, лікувально-профілактичних і оздо ров - чих установ, а також насадження плодовоягідних дерев та чагарників на території санітарнозахисної зони не допускається.

Допустимі відстані від житлових будинків до господарських будівель і споруд наведені в таблиці 6.7.

– Допустимі відстані від житлових будинків до господарських будівель і споруд

Таблицю дуже складно переносити в текст, тому я її додав до відповіді у відповідному файлі.

Якщо коротко, то Господарські будівлі / сараї / для худоби, інших тварин та птахів площею до 50 м2 мають розташовуватись на відстані 15 метрів від житлових будинків, - 20 метрів від Артсвердловин водопостачання (питних колодязів).

Майданчики для компосту, дворові вбиральні, сміттєзбірник, сховища для добрив та ядохімікатів - на відстані 20 метрів.

У судовій практиці нерідкі звернення до суду з метою знести теплицю, як незаконну споруду.

Станом на сьогодні діє Постанова КМУ №406 від 07.06.2017 року в редакції від 15.04.2025 р., якою затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Пунктом 6 зазначеної Постанови визначено перелік об’єктів (щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків), для будівництва яких не потрібно отримувати дозвільні документи та які не потрібно вводити в експлуатацію: зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів;

Однак це не виключає право звернення до суду у зв"язку з порушенням правил добросусідства та нанесення шкоди розміщенням теплиці.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Частинами другою, третьою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з частинами першою-третьою статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до частин першої, другої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. (частини перша, четверта, сьома статті 376 ЦК України).

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В той же час, частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися. Зміст такого захисту полягає в тому, що у передбачених законом випадках з метою попередження порушення права власності застосовуються примусові заходи без покладення на нього юридичної відповідальності.

Таким чином, виходячи зі змісту частини другої статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред`явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.

Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Зміст добросусідства розкривається у статті 103 Земельного кодексу (і полягає у тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які заважають сусідам використовувати їх земельні ділянки за цільовим призначенням. Це називається неприпустимим впливом.

Сусіди зобов'язані здійснювати будь-яку дозволену діяльність на своїх ділянках, не порушуючи права на землю один одного, та дотримуватись при цьому принципу співпраці в напрямку покращення загальних якісних характеристик землі. До прикладу, сусіди, використовуючи у своїй діяльності прогресивні технології вирощування сільськогосподарських культур, зобов'язані неухильно дотримуватись законодавства про охорону земель. Власникам ділянок, що межують між собою, слід співпрацювати у питаннях раціональної організації територій, дотримання сівозмін, встановлення та зберігання межових знаків.

ЗК встановлено, що спори щодо дотримання правил добросусідства вважаються земельними спорами. Так, відповідно до статті 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори, що стосуються додержання громадянами правил добросусідства.

Тому, якщо ваші сусіди в добровільному порядку не дотримуються правил добросусідства, ви маєте право подати заяву до сільської, селищної або міської ради аби примусити їх виконувати зазначені вимоги. Така заява розглядається у тижневий строк з дня її подання за участю зацікавлених сторін. За наслідками розгляду заяви приймається рішення, де і зазначається порядок його виконання.

Якщо ж ви не згодні з рішенням органу місцевого самоврядування, то його можна оскаржити у судовому порядку

Для того, щоб звернутися до суду, необхідно зафіксувати порушення вашого земельного права. Це здійснюється органами Державної екологічної інспекції України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, експертами. В свою чергу, залежно від видів порушення, доказами будуть акти перевірок, висновки експертів, показання свідків тощо. Ці та інші докази, а також документи, які посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, разом із позовною заявою подаються до суду за місцезнаходженням земельної ділянки.

ЩАСТИ ВАМ У ЗАХИСТІ СВОЇХ ПРАВ!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин

Власник земельної ділянки не може на власний розсуд використовувати свою ділянку, а лише в межах її цільового призначення, тобто власність зобов’язує власника виконувати визначені законодавством приписи та правила.

використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст. 41 Конституції України).

На присадибній земельній ділянці (код КВЦПЗ 02.01) можна будувати житловий будинок індивідуального типу та господарські будівлі і споруди, але будувати багатоквартирний житловий будинок, кафе, магазини, об’єкти промисловості тощо власник цієї ділянки не може.