Задайте питання юристу

835 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Нерухомість, 03 грудня 2020, питання №34331 150₴

Чи можуть забрати кімнату в гуртожитку?

Добрий день! Моя дружина прописана в смт.Іршанськ в гуртожитку,але наразі проживає в м.Житомирі,в її кімнаті відрізане світло ,і вона ні чим не користується,але за цей час наріс борг 9000 грн.їй сказали ,якщо вона не погасить борг то в неї заберуть кімнату,але ж вона там прописана. Чи мають вони законні підстави забрати в неї кімнату,та щомісяця нараховувати борги за те чим вона не користується?
Дякую

Відповіді юристів (9)

    Кальницкий Георгий  Валериевич
    26.7%
    Кальницкий Георгий Валериевич 3 роки тому

    Юрист, м. Одеса, 32 роки досвіду

    Анна, доброго вечора.

    Питання реалізації мешканцями гуртожитків конституційного права на житло регулюється Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 р. Відповідно до ч. 1, 3 ст.1 даного Закону, сфера його дії поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше 5 років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

    Сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій ЗС України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону, МВС України та державних навчальних закладів.

    Особи на яких не поширюється право на отримання житла в гуртожитках

    Відповідно до ч. 2 ст. 1 Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не поширюється на громадян, які:

    • проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом;
    • осіб, які мешкають у гуртожитку без законних підстав (без офіційної реєстрації місця проживання);
    • громадян, які проживають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі й потребують поліпшення житлових умов, або жила площа яких тимчасово заселена, або повернути колишнє жиле приміщення яким немає можливості;
    • на військовослужбовців, працівників ЗС України та МВС України, які проживають у гуртожитках;
    • на осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз;
    • на осіб, які проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

    Особи які НЕ можуть бути виселені, переселені та відселені без попереднього надання їм іншого житла

    Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" мешканці гуртожитків не можуть бути виселені, переселені та відселені без попереднього надання їм (їх сім'ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, за сукупності таких умов:

    • період часу, протягом якого мешканці офіційно зареєстровані і фактично проживають у гуртожитку, складає не менше п'яти років;
    • мешканці не мають іншого власного житла;
    • гуртожитки призначені для проживання одиноких громадян або для проживання сімей;
    • гуртожитки перебувають в державній, комунальній власності або у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом (перебувають на балансі таких підприємств);
    • гуртожиток не визнаний аварійним чи непридатним для проживання.

    Як бачите, склізьке місце в вашому випадку те, що ви фактично не проживаєте, тобто умова заборони на ваше вислення не спрацьовує. Вас можуть виселити!

    Наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають у приміщенні гуртожитку, можуть бути виселені в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення, якщо вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання із ними в одній кімнаті, квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу на них виявились безрезультатними.

    До правил співжиття відносятся Правила, що дють у відповідному гуртожитку. Тому, не виключається, що не сплачуючи віповідні комунальні платежі ви тим самим порушуєте ці Правила, що є додатковою підставою до вашего виселення.

    До того ж, непроживання в приміщення не звільняє від сплати комунальних послуг. Якщо ви відповідальний наймач, ви зобов'язані їх оплачувати. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Це підтверджується рішенням від 2 квітня 2020 р. Верховного Суду у справі № 757/29813/17-ц, яким залишив без задоволення касаційну скаргу власниці квартири, яка не виконувала обов’язків з утримання квартири та оплати житлово-комунальних послуг, посилаючись на непроживання в квартирі.

    Що стосується боргу, товам треба з'ясувати за що саме борг. Оскільки є абонентські платежі, такі як за теплопостачання, вивезення сміття, подача газу і води (якщо немає лічильника), а є що платять тільки за лічильником - світло, і, при наявності лічильників - вода і газ. Зрозуміло, що якщо лічильник за світло не працював, оскільки світло відключено, то за нього і не треба платити. Тільки за послуги підключення та погашення попереднього боргу. Якщо ж решту боргу нараховано вірно, то треба платити.

    Таким чином, вам необхідно полюбовно врегулювати питання з погашенням боргу, щоб уникнути виселення. Тим більше, наскільки я зрозумів, ви не входите в число осіб, що володіють імммунітет від виселення з гуртожитку.

    На все добре!

    Карпенко Андрей Владимирович
    26.7%
    Карпенко Андрей Владимирович 3 роки тому

    Адвокат, м. Київ, 25 років досвіду

    1. Согласно пункту 2 статьи 7 Закона Ук­раины «О жилищно-коммунальных услугах», к полномочиям органов местного самоуправления в сфере жилищно-коммунальных услуг относится установление цен/тарифов на жилищно-коммунальные услуги в соответствии с Законом.

    В соответствии со статьей 13 Закона Украины «О жилищно-коммунальных услугах» в зависимости от функционального назначения жилищно-коммунальные услуги делятся на:

    1) коммунальные услуги (централизованное снабжение холодной и горячей водой, водоотвод, газо- и электроснабжение, централизованное отопление, а также вывоз бытовых отходов и т.п.);

    2) услуги по содержанию домов и сооружений, придомовых территорий (уборка внутридомовых помещений и придомовой территории, санитарно-техническое обслуживание, обслуживание внутридомовых сетей, содержание лифтов, освещение мест общего пользования, текущий ремонт, вывоз бытовых отходов и т.п.);

    3) услуги по управлению домом, сооружением или группой домов (балансосодержание, заключение договоров на выполнение услуг, контроль договора и т.п.);

    4) услуги по ремонту помещений, домов, сооружений (замена и усиление элементов конструкций и сетей, их реконструкция, восстановление несущей способности несущих элементов конструкций и т.п.).

    2. Порядок проживания в общежитиях и оплаты за него определен в Постановлении КМ Украины #498.

    КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИПОСТАНОВА

    від 20 червня 2018 р. № 498Київ

    Про затвердження Примірного положення про користування гуртожитками

    11. Наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов’язані:

    своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом;

    15. Особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору.

    Плата за проживання у гуртожитку включає:

    витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами);

    інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі).

    3. В соответствии со статьей 810 Гражданского кодекса Украины (ГК) по договору найма (аренды) жилья одна сторона — владелец жилья (наймодатель) передает или обязуется передать второй стороне (нанимателю) жилье для проживания в нем на определенный срок за плату.

    Статья 820 ГК содержит порядок определения платы за пользование жильем. В соответствии с данной статьей размер платы за пользование жильем устанавливается в договоре найма жилья.

    Вывод:

    - если лицо не оплачивает квитанции за пользование жильем, то оно может быть лишено право пользоваться им.

    - В Вашем случае пользование жильем платное, оно не зависит от того, проживает там человек постоянно или нет;

    - действия администрации общежития законны.

    Рекомендация:

    - необходимо оплатить задолженность, чтобы не потерять право проживания в общежитии и принудительного снятия с регистрации.

    УВЫ, ВЫ НЕ ПРАВЫ!

    Адвокат Евгений Александрович
    13.3%
    Адвокат Евгений Александрович 3 роки тому

    Адвокат, м. Київ, 30 років досвіду

    Добрий вечір, Анна!

    "Моя дружина прописана в смт.Іршанськ в гуртожитку,але наразі проживає в м.Житомирі,в її кімнаті відрізане світло ,і вона ні чим не користується,але за цей час наріс борг 9000 грн.їй сказали ,якщо вона не погасить борг то в неї заберуть кімнату,але ж вона там прописана. Чи мають вони законні підстави забрати в неї кімнату,та щомісяця нараховувати борги за те чим вона не користується"?

    - Реєстрація в кімнаті дає лише право на проживання в кімнаті гуртожитку та користуватися цією кімнатою; не надає право власності та право не сплачувати комунальні послуги, тим більше останні є обов'язковими у будь-якому випадку.

    При цьому, не має значення те, що вона там не проживає, так як є зареєстрованою у кімнаті гуртожитку.

    Якщо вона є лише користувачем, то при не сплаті боргів, може бути вирішено питання про її виселення з кімнати гуртожитку.

    Рекомендую вирішити питання щодо сплати боргів за кімнату у гуртожитку.

    Всього доброго!

    Успіхів Вам!

    Кирда Вячеслав Володимирович
    10%

    Доброго дня, Анно!

    Загалом ситуація наступна: потрібно спочатку зрозуміти, чи є право власності у Вашої дружини на кімнату в гуртожитку. Оскільки це гуртожиток, то припускаю, що ця кімната не є власністю Вашої дружини, а вона там просто проживала.

    Так от, якщо Вона не власник, кімнату у неї забрати і не можуть, тому що вона людині не належить, але виселити з кімнати гуртожитку можуть, за недотримання правил проживання та оплати за комунальні послуги!

    На жаль, якщо Ви не проживаєте в кімнаті, то це не звільняє Вас від сплати за спожиті комунальні послуги!

    Тому єдиний вихід, урегулювати питання безпосередньо з власником гуртожитку!

    Якщо Вас ця кімната більше не потрібна, раджу поговорити на рахунок виселення та розірвання договору!

    Всього найкращого!

    Гончаренко Константин
    10%
    Гончаренко Константин 3 роки тому

    Юрист, м. Суми, 5 років досвіду

    Доброго дня!

    По Вашому питанню повідомляю наступне:

    Питання реалізації мешканцями гуртожитків конституційного права на житло регулюється Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 р. Відповідно до ч. 1, 3 ст.1 даного Закону, сфера його дії поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше 5 років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

    Сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій ЗС України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону, МВС України та державних навчальних закладів.

    Громадяни, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку, або шляхом отримання соціального житла, або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України). Так, реалізація мешканцями гуртожитку права на житло шляхом отримання соціального житла закріплена у ст. 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», згідно з якою громадяни, на яких поширюється дія цього Закону та які на законних підставах зареєстровані й тривалий час (не менше 5 років) проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених шляхом корпоратизації чи приватизації колишніх державних підприємств, крім тих організацій, які створені органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, у разі, коли такі гуртожитки не передаються їх власникам у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання в таких гуртожитках до розв'язання їх житлової проблеми.

    Частина 2 ст. 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачає, що для сприяння таким громадянам у розв'язанні їх житлової проблеми вони беруться відповідними місцевими радами в установленому порядку на квартирний облік для надання їм (їх сім'ям) соціального житла на загальних підставах.

    Згідно із ст. 9 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 8, взяття на квартирний облік та надання відповідним громадянам соціального житла здійснюється тим органом місцевого самоврядування, котрий представляє інтереси територіальної громади, де розташовано гуртожиток, в якому вони зареєстровані та проживають. Виконавчий орган відповідної місцевої ради на підставі рішення ради про надання соціального житла мешканцям гуртожитку, на яких поширюється дія цього Закону, видає згідно з чинним законодавством ордери, які є єдиною підставою для вселення у надане соціальне житло.

    Надання житлової площі у гуртожитку є специфічним способом передачі майна у користування, тому таке рішення повинно прийматися органом юридичної особи, до компетенції якого, відповідно до статуту, положення, іншого внутрішнього акта, входить вирішення питань про передачу майна у користування. При вирішенні конкретного спору доцільно також вивчати практику прийняття юридичною особою таких рішень. Заселення гуртожитків провадиться після створення в них необхідних житлово-побутових умов для проживання і за наявності висновку органів державної санітарно-епідеміологічної служби про прийняття гуртожитку в експлуатацію. Зазначений висновок повинен визначати кількість місць в гуртожитку з урахуванням санітарної норми житлової площі на одного мешканця з обов'язковим оформленням санітарного паспорту на гуртожиток.

    Жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 кв. метрів на одну особу. Оскільки в Примірному положенні про гуртожитки не встановлено верхньої межі розміру жилої площі, то обмеження дирекцією гуртожитку жилої площі 6-ма кв. метрами є неправомірним. Передбачена статтею 47 Житлового кодексу УРСР норма житлової площі на одну особу не поширюється на житлову площу гуртожитків.

    Особи на яких не поширюється право на отримання житла в гуртожитках

    Відповідно до ч. 2 ст. 1 Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не поширюється на громадян, які:

    • проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом;
    • осіб, які мешкають у гуртожитку без законних підстав (без офіційної реєстрації місця проживання);
    • громадян, які проживають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі й потребують поліпшення житлових умов, або жила площа яких тимчасово заселена, або повернути колишнє жиле приміщення яким немає можливості;
    • на військовослужбовців, працівників ЗС України та МВС України, які проживають у гуртожитках;
    • на осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз;
    • на осіб, які проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
    Особи які не можуть бути виселені, переселені та відселені без попереднього надання їм іншого житла

    Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" мешканці гуртожитків не можуть бути виселені, переселені та відселені без попереднього надання їм (їх сім'ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, за сукупності таких умов:

    • період часу, протягом якого мешканці офіційно зареєстровані і фактично проживають у гуртожитку, складає не менше п'яти років;
    • мешканці не мають іншого власного житла;
    • гуртожитки призначені для проживання одиноких громадян або для проживання сімей;
    • гуртожитки перебувають в державній, комунальній власності або у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом (перебувають на балансі таких підприємств);
    • гуртожиток не визнаний аварійним чи непридатним для проживання.

    У разі затвердження сесією місцевої ради рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей орган місцевого самоврядування зобов'язаний терміново надати усім мешканцям гуртожитку інше, придатне для тимчасового проживання людей житло. Вважаємо, що в даному випадку за аналогією закону повинні застосовуватися норми ст. 110 - 114 Житлового кодексу УРСР, які регулюють порядок виселення з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, а в частині регулювання вимог до тимчасового житла - також норми глави 41 Житлового кодексу УРСР "Користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання".

    При вирішенні спорів про виселення з гуртожитків іноді виникають труднощі з визначенням статусу приміщення, яке займає відповідач, як гуртожитку. Сезонні, тимчасові працівники та особи, які працювали за строковим трудовим договором і припинили роботу, а також особи, які навчалися в навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням, без надання іншого жилого приміщення.

    Причини припинення трудових відносин таких працівників не впливають ні на порядок, ні на умови виселення. Пільги, передбачені ст. 125 і ч. 3 ст. 132 Житлового кодексу УРСР, до них не застосовуються.

    Будь-яких пільг при виселенні студентів після закінчення навчального закладу в ч. 1 ст. 132 Житлового кодексу УРСР та Примірному положенні про гуртожиток не передбачено. Встановлені ст. 125 і ч. 3 ст. 132 Житлового кодексу УРСР пільги на студентів, про яких йдеться у ч. 1 ст. 132 Житлового кодексу УРСР, не поширюються.

    Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку у зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення виключно у таких випадках:

    • в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин. З урахуванням конкретних обставин (сімейного стану тощо) поважними причинами при звільненні за власним бажанням можуть бути визнані низька оплата праці, порушення роботодавцем трудового законодавства, стан здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи, необхідність догляду за хворим членом сім'ї, вступ до навчального закладу тощо;
    • звільнення за порушення трудової дисципліни (з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41, п. 11 ст. 41 КзпП);
    • звільнення за вчинення злочину.

    При припиненні трудового договору з інших підстав працівники, як і особи, перелічені в ст. 125 Житлового кодексу України, можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.

    Вам необхыдно всіма доступними способами вирішити питання погашення заборгованості, шляхом реструктуризації боргів з надавачами послуг.

    Реєстрація ( прописка дає лише право користування майном.

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко

    Мєньков Андрій Васильович
    13.3%

    Доброго дня Анно! Наявність боргу за користування гуртожитком не є підставою для виселення. Цей борг можуть стягнути з мешканця гуртожитку в судовому порядку (якщо будуть на те підстави). А ось тривала (понад 6 міс.) відсутність без поважних причин мешканця гуртожитку є підставою для виселення в судовому порядку. Також якщо гуртожиток призначений для проживання працівників або учнів (студентів) припинення трудових відносин чи навчання є підставою для виселення з таких гуртожитків. Слід також вказати, що суд не здійснює зняття особи з місця реєстрації, а лише визнає особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Після набрання судового рішення законної сили, власник житлового приміщення може звернутись з рішенням суду та заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до органів реєстрації: до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, за місцезнаходженням житлового приміщення, або до центру надання адміністративних послуг за місцезнаходженням житлового приміщення, в якому зареєстрована особа. Щодо нарахування за послуги, які Ви не споживали, то звичайно за них Ви не повинні сплачувати, проте треба чітко розуміти за що саме нарахована ця заборгованість 9000 грн.

    Савченко Олександр
    Савченко Олександр 3 роки тому

    Юрист, м. Чернігів, 9 років досвіду

    Доброго дня, Анно!

    Право на житло є одним з найважливіших соціально-економічних прав громадян. Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

    Питання реалізації мешканцями гуртожитків конституційного права на житло регулюється Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 р. Відповідно до ч. 1, 3 ст.1 даного Закону, сфера його дії поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше 5 років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

    Сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій ЗС України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону, МВС України та державних навчальних закладів.

    Громадяни, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку, або шляхом отримання соціального житла, або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України). Так, реалізація мешканцями гуртожитку права на житло шляхом отримання соціального житла закріплена у ст. 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», згідно з якою громадяни, на яких поширюється дія цього Закону та які на законних підставах зареєстровані й тривалий час (не менше 5 років) проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених шляхом корпоратизації чи приватизації колишніх державних підприємств, крім тих організацій, які створені органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, у разі, коли такі гуртожитки не передаються їх власникам у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання в таких гуртожитках до розв'язання їх житлової проблеми.

    Частина 2 ст. 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачає, що для сприяння таким громадянам у розв'язанні їх житлової проблеми вони беруться відповідними місцевими радами в установленому порядку на квартирний облік для надання їм (їх сім'ям) соціального житла на загальних підставах.

    Згідно із ст. 9 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 8, взяття на квартирний облік та надання відповідним громадянам соціального житла здійснюється тим органом місцевого самоврядування, котрий представляє інтереси територіальної громади, де розташовано гуртожиток, в якому вони зареєстровані та проживають. Виконавчий орган відповідної місцевої ради на підставі рішення ради про надання соціального житла мешканцям гуртожитку, на яких поширюється дія цього Закону, видає згідно з чинним законодавством ордери, які є єдиною підставою для вселення у надане соціальне житло.

    Надання житлової площі у гуртожитку є специфічним способом передачі майна у користування, тому таке рішення повинно прийматися органом юридичної особи, до компетенції якого, відповідно до статуту, положення, іншого внутрішнього акта, входить вирішення питань про передачу майна у користування. При вирішенні конкретного спору доцільно також вивчати практику прийняття юридичною особою таких рішень. Заселення гуртожитків провадиться після створення в них необхідних житлово-побутових умов для проживання і за наявності висновку органів державної санітарно-епідеміологічної служби про прийняття гуртожитку в експлуатацію. Зазначений висновок повинен визначати кількість місць в гуртожитку з урахуванням санітарної норми житлової площі на одного мешканця з обов'язковим оформленням санітарного паспорту на гуртожиток.

    Жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 кв. метрів на одну особу. Оскільки в Примірному положенні про гуртожитки не встановлено верхньої межі розміру жилої площі, то обмеження дирекцією гуртожитку жилої площі 6-ма кв. метрами є неправомірним. Передбачена статтею 47 Житлового кодексу УРСР норма житлової площі на одну особу не поширюється на житлову площу гуртожитків.

    Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" мешканці гуртожитків не можуть бути виселені, переселені та відселені без попереднього надання їм (їх сім'ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, за сукупності таких умов:

    • період часу, протягом якого мешканці офіційно зареєстровані і фактично проживають у гуртожитку, складає не менше п'яти років;
    • мешканці не мають іншого власного житла;
    • гуртожитки призначені для проживання одиноких громадян або для проживання сімей;
    • гуртожитки перебувають в державній, комунальній власності або у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом (перебувають на балансі таких підприємств);
    • гуртожиток не визнаний аварійним чи непридатним для проживання.

    Всього доброго!

    Успіхів Вам!

    Крикун Сергій  Павлович
    Крикун Сергій Павлович 3 роки тому

    Юрист, м. Дніпро, 30 років досвіду

    Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15):

    "Стаття 2. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання в Україні...

    Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження." -

    з цього приводу: "але ж вона там прописана", реєстрація місця проживання (на відміну від раніше діючої "прописки") ніяким чином не впливає на право або обмеження, заборону особи на користування житлом - правовими підставами та правовстановлючими документами є інші обставини.

    Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/500-17):

    "Стаття 1-1. Визначення термінів

    Для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:...

    14) проживання у гуртожитку на правових підставах - проживання у гуртожитку (використання жилої площі в гуртожитку в якості житла) відповідно до цього Закону, а саме:

    а) у відомчих гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР;

    б) у гуртожитках колишніх державних і комунальних підприємств та організацій, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі масової приватизації та корпоратизації:

    до включення таких гуртожитків до статутних капіталів зазначених товариств та після передачі таких гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР;

    після включення таких гуртожитків до статутних капіталів зазначених товариств до передачі таких гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР, або на підставі договору оренди житла, укладеного згідно із статтями 810, 811-813 Цивільного кодексу України на вимогу власника гуртожитку (його представників), за умови, що мешканець гуртожитку або його сім’я були вселені у гуртожиток на підставі спеціального ордера та проживали у гуртожитку за договором найму жилого приміщення;

    15) проживання у гуртожитку протягом тривалого часу - проживання у гуртожитку постійно сукупно п’ять і більше років. Вимога щодо проживання у гуртожитку протягом тривалого часу не поширюється на членів сім’ї громадянина, якому видано ордер на жилу площу в гуртожитку та який є основним наймачем жилого приміщення в гуртожитку,...

    Стаття 8. Реалізація мешканцями гуртожитку права на житло шляхом отримання соціального житла

    1. Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи управлінні, чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, у тому числі тих, яким ці гуртожитки були передані до статутних капіталів чи фондів або були відчужені в інший спосіб, крім організацій, створених органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їхніх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, якщо такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання у таких гуртожитках до вирішення їхньої житлової проблеми щодо забезпечення їх житлом....

    3. Кожний повнолітній і дієздатний громадянин, який раніше мешкав у гуртожитку та отримав відповідно до цього Закону соціальне житло, перед вселенням у надане йому (його сім'ї) соціальне житло зобов'язаний укласти договір про найом такого житла.

    Договір найму соціального житла укладається між органом місцевого самоврядування або уповноваженим ним органом і наймачем або уповноваженою ним особою.

    Договір про найом соціального житла з колишнім мешканцем гуртожитку може бути розірваний на вимогу наймача.

    На вимогу наймодавця договір про найом соціального житла може бути розірваний лише за рішенням суду....

    Стаття 19. Заборона виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитку без надання їм іншого житла, придатного для постійного проживання

    1. Забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім’ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

    У тому числі забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, стосовно яких триває спір щодо підстав їх вселення у гуртожиток та/або підстав їх фактичного проживання у гуртожитку, - до вирішення спору в досудовому або судовому порядку відповідно до статей 25 і 26 цього Закону.

    {Частина перша статті 19 в редакції Закону № 1999-VIII від 05.04.2017}

    2. Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до частини першої статті 20 цього Закону...

    Стаття 25. Судовий порядок вирішення спорів щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків

    Спори, пов'язані з порушенням житлових прав громадян, які вимушені проживати в гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності, розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати досудовий розгляд, що здійснюється відповідно до статті 26 цього Закону.

    Громадяни, які вважають, що їх житлові права чи житлові права членів їх сімей порушені, мають право для вирішення спорів звертатися безпосередньо до суду...

    Розділ VIII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ...

    3. З метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду)...".

    Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19):

    "Стаття 7. Права і обов’язки споживачів

    1. Споживач має право:...

    5) на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості;

    6) на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг;...

    2. Індивідуальний споживач зобов’язаний:

    1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом;...

    5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;...

    Стаття 8. Права і обов’язки виконавців комунальних послуг та управителів

    1. Виконавець комунальної послуги має право:...

    5) припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору;

    6) звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору;...

    2. Виконавець комунальної послуги зобов’язаний:...

    5) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг;...

    Стаття 9. Порядок оплати житлово-комунальних послуг

    1. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

    Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору...

    Розділ VI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ...

    1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім:... статей 3-7,9... які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; (Закон набрав чинності 10.12.2017р. - прим.авт.)...

    3. Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п’яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах...".

    Закон України "Про захист прав споживачів" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12):

    "Стаття 18. Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача

    1. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими...

    8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача...

    Стаття 22. Судовий захист прав споживачів

    1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

    2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

    3. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.".

    Отже: по-перше, Ваша дружина мала бути вселена до гуртожитку на підставі спеціального ордеру і з нею мав бути укладений договір найму приміщення (це є правовою підставою та правостановлючим документом, а не "прописка"; по-друге, наведений Закон про гуртожитки не передбачає повноважень власника на виселення за несплату комунальних послуг; по-третє, виселення з гуртожитку можливе тільки на підставі рішення суду; по-четверте, відповідно до Закону про житлово-комуальні послуги, споживач не зобов'язаний сплачувати комунальні послуги, яким він не користувався (за відсутністю), окрім послуги теплопостачання; по-п'яте, у випадку судового захисту споживач звільненний від сплати судового збору.

    Невідомі підстави вселення та користування дружиною гуртожитком (керуйтесь наведеним законодавством). Подайте на ім'я керівника власника гуртожитку заяву (під реєстрацію її вручення на Вашому екземплярі, у разі відмови реєстрації - рекомендованим листом з повідомленням про вручення) про незаконність погроз щодо виселення, про незаконність нарахування вартості комунальних послуг за час відсутності (наведіть факти обізнаності адміністрації гуртожитку про відсутність дружини) окрім послуги з теплопостачання, про перерахунок суми комунальних послуг, про судовий порядок виселення.

    Токмач Галина Николаевна
    Токмач Галина Николаевна 3 роки тому

    Юрист, м. Мирноград, 12 років досвіду

    Спілкуватися у чаті

    Здравствуйте, Анна.

    За долги не выселят. Но их всё равно придется платить, хоть живёте, хоть нет.

    Общее правило выселения из общежития прописаны в ст. 132 Жилищного кодекса

    Сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України