Насколько корректно составлен договор о неразглашении ?

Доброй ночи! К сожалению кратко не получится дать ответы:

1. "Правильно ли составлен договор или есть некорректные моменты ?" - да, договор в целом корректен, так как предлагаемый документ имеет все реквизиты договора, как юридического документа.

2. "Не нашел в договоре информации о правилах передачи конфиденциальной информации (источники хранения, люди, которым можно передавать и ТД). Разве такая информация не обязательно должна быть описана ?" - в договоре может быть обозначено все то, что не запрещено законодательством Украины. Ваш "работодатель" прописал в этом проекте договора те условия, которые посчитал нужными. Работодатель предусмотрел отсутствие возможности раскрывать все конфиденциальную информацию без своего разрешения. Вам необходимо или согласиться с предлагаемыми условиями, или предложить внести конкретные изменения в данный проект договора, если Вы с чем-нибудь не согласны.

3. "В пункте 3.1, 3.2 написано что я обязуюсь НЕ отказывать в предоставлении услуг Раскрывающей стороне во время срока сотрудничества (он не описан, как я понял это срок действия самого договора). - Да, имеется ввиду то, что вы подумали.

4. "То есть никакие трудовые отношения не оформлены, отсутствует график работы (во время которого я не имею права отказываться от работы), также отсутствует само понятия "отказа". Вдруг я заболел, имею проблемы с интернетом или мне просто не выплачивают ЗП?" - если вы не оформили трудовые отношения, то у вас скорее всего гражданско-правовые отношения (так называемые договор подряда или договор на выполнения работы/оказания услуг). В гражданско-правовых договорах отсутствует график работы, "больничный" и другие волнующие Вас моменты, так как если бы эта вся информация в договоре была - такой договор имел бы признаки трудового договора. В гражданско-правовых договорах вы не подчиняетесь графику работы и не получаете заработную плату. Вы делаете работу в конкретный срок предусмотренный договором, а Вам за эту работу платят вознаграждение. Т.Е. никокой зарплаты, в том числе "минимальной" - нет. А заключение трудового договора не входит в планы вашего "работодателя", как я понял. Если есть желание могу подробнее рассказать про разницу трудовых отношений и гражданско-правовых - можете связаться со мной через форму на этом сайте.

5. Сам вопрос: В каком случае мне может грозить ответственность за нарушение этого пункта ?" Ответственность может быть следующая:

Гражданско-правовая ответственность. Все вопросы, связанные с возмещением ущерба, причиненного вследствие разглашения коммерческой тайны, должны рассматриваться в соответствии с общими положениями гражданского законодательства с учетом общего срока исковой давности – три года (ч. 1 ст. 257 ГК). Наибольшую проблему в спорах о возмещении причиненного ущерба вследствие разглашения коммерческой тайны представляют:

• факт разглашения коммерческой тайны. Она должна быть уникальной и особенной, что значительно упрощает доказательство факта ее разглашения. В частности, в судебной практике имел место такой случай: бывший работник предприятия имел доступ к коммерческой тайне, между ним и работодателем было заключено соглашение о неразглашении коммерческой тайны. После увольнения этот работник пошел работать к конкурентам работодателя. Несмотря на это, суд пришел к выводу, что отсутствуют правовые основания для удовлетворения иска о возмещении ущерба. Суд исходил из того, что обе стороны по делу являются дистрибьюторами одной и той же компании – официального представительства иностранной компании, поэтому имеют равные права на использование защищенных объектов интеллектуальной собственности торговой марки (см. решение Луцкого горрайонного суда Волынской области от 29.03.11 г. № 2-2668/11);
• определение размера причиненного ущерба. К примеру, истец аргументировал свою позицию тем, что размер убытков соответствует размеру полученной прибыли предприятия-конкурента, которому была разглашена коммерческая тайна (см. решение Сосновского районного суда г. Черкассы от 10.06.13 г. по делу № 1355/12).

Административная ответственность. В соответствии с ч. 3 ст. 1643 КоАП разглашение сведений, составляющих коммерческую тайну, влечет наложение штрафа в размере от 9 до 18 НМДГ (от 153 до 306 грн.). Причем субъектами такого правонарушения могут быть не только должностные лица предприятий и частные предприниматели, но и граждане, которые не являются предпринимателями и совершили виновные деяния в интересах третьих лиц. Протоколы по таким правонарушениям составляют органы внутренних дел (ст. 255 КоАП), а дела, связанные с такими правонарушениями, рассматривают местные суды.

Уголовная ответственность. Умышленное разглашение коммерческой тайны без согласия ее владельца лицом, которому эта тайна известна в связи с профессиональной или служебной деятельностью, если оно совершено по корыстным или иным личным мотивам и причинило существенный ущерб субъекту хозяйственной деятельности, наказывается штрафом от 1 тыс. до 3 тыс. НМДГ (от 17 тыс. грн. до 51 тыс. грн.) с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет (ст. 232 Уголовного кодекса).

Однако применение уголовной ответственности может быть осложнено тем, что УК в отношении преступлений, связанных с коммерческой тайной, в отличие от других правонарушений, не содержит критериев определения существенности причиненного ущерба. В связи с этим возникает вопрос: каким же образом предприятие может наказать работника за разглашение коммерческой тайны? Прежде всего, предприятие вправе обратиться с заявлением о совершенном правонарушении в органы внутренних дел, указав в нем личность правонарушителя, в чем именно состояли неправомерные действия, а также ориентировочную сумму причиненного ущерба. Если уголовное производство все-таки не будет открыто, то есть шанс привлечь виновного к административной ответственности.

6. "В пунктах 3.2, 3,3 написано про запрет4. В пунктах 3.2, 3,3 написано про запрет предоставлять услуги кому либо кроме работодателя (законно ли это?) - это требование будет законным, если вы подпишите данный договор с таким требованием. Пока вы не подписали договор - данное требование является предложением Вам не предоставлять услуги кому либо кроме "работодателя".

7. "После моего вопроса работодатель прислал дополнение к договору, в котором мне разрешается предоставлять услуги другим лицам НЕ В УЩЕРБ срокам и качеству работы у этого работодателя (опять же не описаны приемлемые сроки и качество работы)." - Видите, после вашего замечания по данному пункту ваш работодатель, ваш работодатель предлагает другие условия вашего сотрудничества. Так нужно делать по всем пунктам договора, которые вас не устраивают. Но нужно быть готовым, что если вы будете со многими пунктами не согласны - вашему работодателю будет проще нанять другого человека.По срокам я уже выше объяснил, по качеству работы действительно странно, но скорее всего в договоре качество работы будет определятся моментом приёма-передачи такой работы. Не видя договор сложно ответить на этот вопрос.

8. "И сам дополнительный договор работодатель ведь может и не подписывать ?" - Если одна из сторон (или Вы, или работодатель) не подпишет дополнительное соглашение, тогда такое сдополнительное соглашение не имеет юридической силы.

9. "Насколько сложно и затратно по времени разорвать договор ?" - в пункте 9 и 10, в разделе "Інші положення" предусмотрены разные варианты расторжения договора. Из пункта 9 и 10 выплывает то, что вы можете не позже чем за 30 календарных дней до окончания действия договора письменно уведомить работодателя про нежелание пролонгировать (продливать действие) данное соглашение. Если вы сделаете это менее чем за 30 календарных дней - такое соглашение будет проще говоря: автоматически продлённым.

10. "Какой документ для этого нужно составлять ?" - нужно будет составить дополнительное соглашение про прекращение действия договора про неразглашение конфиденциальной информации, где предусмотреть срок окончания первоначального договора.

11. "Насколько мне реально могут угрожать какие-то пункты из этого договора" - по ответственности сказал выше по тексту.

12. "и вообще нормальна ли практика заключения договора о неразглашении, в котором я обязуюсь выполнять работу и не работать на 3х лиц без заключения договора о фиксации трудовых отношений?" - каждый так называемый "работодатель" может предложить вам заключить такой договор, обязать он не имеет права. Но, я так понимаю, подписание такого договора является обязательным в его практике для вашего дальнейшего сотрудничества. И если вы не хотите заключать такой договор - вы имеете полное право отказаться , но в таком случае ваш "работодатель" имеет также полное право отказаться от сотрудничества с вами, к сожалению/

Добрый день!

1. По предмету договора все корректно.

Вопрос по Вашей ответственности - штрафные санкции должны быть предусмотрены только за умышленное Ваше деяние(разглашение).

2. Работодатель при постановке Вам задач, должен конкретно указывать с кем Вы можете обмениваться информацией - эта его обязанность должна быть прямо описана в договоре.

3. Если нет официального трудоустройства то нет никаких обязательств и никакой ответственности.

4. Раз дополнение Вам прислали, в рамках Ваших взаимоотношений этого достаточно.

5. В Вашем случае ничего разрывать не надо, так как у вас нет официальных трудовых отношений.

А в идеале, работодатель должен в договоре указать срок действия информации, как конфиденциальной.

Вам ничего не грозит не по одному из пунктов, так как Вы официально не трудоустроены!!!

Закон Украины "Про інформацію" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12):

"Стаття 10. Види інформації за змістом

За змістом інформація поділяється на такі види:...

інформація про товар (роботу, послугу);...

Стаття 14. Інформація про товар (роботу, послугу)

1. Інформація про товар (роботу, послугу) - відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги).

2. Інформація про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров'я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

3. Правовий режим інформації про товар (роботу, послугу) визначається законами України про захист прав споживачів, про рекламу, іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України...

Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом

1. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

3. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

4. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:

1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;

3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;...

6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України...".

Закон Украины "Про захист прав споживачів" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/1023-12):

"Стаття 15. Право споживача на інформацію про продукцію

1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об’єм тощо), умови використання;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація про послуги, пов'язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, повинна містити дані про використання чи невикористання виконавцями музичних творів фонограм власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного супроводу до власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації про продукцію. У разі якщо нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, встановлено спеціальні вимоги до змісту інформації про певні види продукції, положення цієї частини застосовуються у частині, що не охоплюється такими спеціальними вимогами.

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку...".

Конституция Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...):

"Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується....

Використання примусової праці забороняється..."

Гражданский кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15):

"Стаття 27. Запобігання обмеженню можливості фізичної особи мати цивільні права та обов'язки

1. Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним...".

Закон Украины "Про авторське право і суміжні права" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12):

"Стаття 14. Особисті немайнові права автора...

Стаття 15. Майнові права автора...

Стаття 16. Авторське право на службові твори

1. Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору.

2. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

3. За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем..."

Во-первых, не является, не может быть конфиденциальной информацией финансово-отчетная информация, которая, во-первых, подается гос. органам самим ФОПом, во-вторых - является публичной. Во-вторых, не может быть конфиденциальной, коммерческой информацией сведения о товаре, работе, услуге, производимой ФОПом, необходимой, обязательной для предоставления ее потребителю. В-третьих, раздел 3 Договора в целом является незаконным и ничтожным: во-первых, никто не вправе требовать, запрещать работнику работать в другом месте, самостоятельно или у другого работодателя или получать на это согласие ФОПа - это уже маразм, рабство и т.п.; во-вторых, требования по ограничению конкуренции, запрете влиять на конкурентов, "вербовке" и т.д. не имеют отношения к коммерческой информации, т.е. не являются предметом этого договора. В-четвертых, положение касательно интеллектуальной деятельности противоречать требованиям приведенного выше Закона. Вообще, на этом документе, как говориться, негде "негде пробы ставить". Можете его подписывать - все равно юридических последствий он не имеет. Единственный адекватный пункт, на который Вы будете ссылаться, это п.2 раздела 6 о применении в случае спора действующего законодательства.

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

1. По предмету договору все коректно.

по Вашій відповідальності - штрафні санкції повинні бути передбачені тільки за умисне Ваше діяння (розголошення).

2. Роботодавець при постановці Вам завдань, повинен конкретно вказувати з ким Ви можете обмінюватися інформацією - ця його обов'язок повинна бути прямо описана в договорі.

3. Якщо немає офіційного працевлаштування то немає ніяких зобов'язань і ЖОДНОЇ відповідальності.

Вам не загрожує нічого , адже трудові відносини з замовником у Вас не виникають.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Здравствуйте, Антон.

За разглашение коммерческой тайны с целью нанесения вреда предприятию предусмотрена административная и уголовная ответственность в виде штрафов.

Подписывать такой договор не входит в обязанность работника. Что относится конкретно к коммерческой тайне предприятия, решает сам собственник.

Поэтому если работа с конкретной информацией входит в обязанности работника, он должен соблюдать распоряжения руководства по защите коммерческой тайны.

Если в процессе работы вам стали известны сведения, которые составляют коммерческую тайну, вы не должны ее разглашать хоть с договором, хоть без.

С уважением, юрист Галина Токмач

Доброго дня! Перуд укладанням , договору про не розголошення конфінд. інфи, Вам потрібно перебувати у трудових відносинах з працедавцем. Договір більш - менш коректний, але відсутній опис саме конфіденційної інформації, а саме Ви повинні занати які саме відомості містять таємницю. порядок розірвання договору зазначений в самому договорі, а саме попередити за 30 днів. Всі сторони повинні підписати договір тоді він буде вважатися заключеним та таким, що має юридичну силу. За розголошення конфіденційної інформації передбачено 3 вида відповідальності а саме Цивільно правова - при наявності рішення суду особа визнанна винною повинна відшкодувати майнову шкоду.

Адміністративна - при наявності адмін протоколу- наявність вини обовязкова передбачено штрафні санкції, та кримінальна відповідальність штраф, з забороною займати певні посади визначений судом строк. Але для притягнення до будь якого виду відповідальності необхідно умисні винні дії працівника.

Доброго дня!

Договір (угода) про нерозголошення - договір, укладеним між двома або більше сторонами з метою нерозголошення (зберігання), взаємного обміну знаннями, матеріалами, або іншою інформацією доступ, до якої обмежено третім особам, та (або) з метою зберігання (нерозголошення) конфіденційної інформації (комерційної таємниці) відносно третіх осіб.

Такий договір забороняє одній із сторін протиправно використовувати чи розповсюджувати певну інформацію, отриману від іншої сторони, тобто сторона, яка отримує доступ до конфіденційної інформації, зобов’язується охороняти її як свою власну, або ж, щонайменше, здійснювати всі необхідні заходи для її збереження та охорони.

Конфіденційна інформація про юридичну особу - це інформація, яка міститься в договорах, контрактах, листах, звітах, аналітичних матеріалах, виписках з бухгалтерських рахунків, схемах, графіках, специфікаціях і інших документах, що фігурують в діяльності юридичної особи. Розголошення даних, що містяться в таких документах, може бути використано конкурентами і, відповідно, завдати економічної та іншої шкоди юридичній особі. Важливо уточнити, що конфіденційна інформація є тотожною комерційній таємниці. Особливістю відомостей, що складають комерційну таємницю, як вид конфіденційної інформації, є їх комерційний і господарський характер. Іншими словами, це інформація, що має економічну цінність, здатна впливати на фінансове становище суб’єкта підприємницької діяльності, розмір одержуваного ним прибутку.

При цьому, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 року "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці", комерційну таємницю не становлять:

1. установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;
2. інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
3. дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
4. відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
5. документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
6. інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
7. документи про платоспроможність;
8. відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
9. відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Договір про нерозголошення може укладатися в будь-якій сфері (наприклад, при наданні послуг у сфері інформатизації, при створенні об’єктів авторського права на замовлення, при укладенні трудового договору тощо), з різними категоріями осіб – контрагентами, працівниками, клієнтами та ін. Крім того, договір про нерозголошення може бути складовою частиною основного договору (наприклад, договору про надання послуг), або окремий договір.

Одним із основних елементів угоди про нерозголошення є визначення, що охоплює собою конфіденційна інформація, яка не підлягає розголошенню, кому вона належить і з якого моменту, яким способом особа могла отримати до неї доступ, а також надання декількох конкретних прикладів такої інформації для більшої деталізації. При визначенні необхідно також враховувати і ретроспективний аспект, оскільки певна інформація, що являється конфіденційною, могла бути передана контрагентові ще до укладення угоди про нерозголошення. Допустимим є зазначення певних винятків, коли інформація не вважається конфіденційною відповідно до договору (наприклад, якщо така інформація вже знаходиться у відкритому доступі, або ж була правомірно та незалежно отримана іншою стороною до укладення зазначеного договору).

Угода також повинна містити положення, які визначають, яке використання конфіденційної інформації є дозволеним (наприклад, виключно в цілях надання послуг, передбачених відповідним договором між сторонами), а також за яких умов використання конфіденційної інформації може бути дозволеним (наприклад, на вимогу органів державної влади або за попередньою письмовою згодою контрагента).

Строк дії договору - час, протягом якого на сторін (або одну із сторін) покладається обов’язок по нерозголошенню конфіденційної інформації. Зазвичай він не обмежується часом дії основного договору, а триває додатково протягом певного періоду після його припинення. Цей період визначається з огляду на очікуваний строк, для якого така конфіденційність є дійсно необхідною, оскільки суспільство, технології, наука постійно розвиваються і конфіденційна інформація згодом може втратити свою актуальність і не потребуватиме подальшої правової охорони.

Важливим положенням в договорі про нерозголошення є вимога про повернення конфіденційної інформації, тобто повернення усіх носіїв, на яких міститься така інформація, та/або знищення конфіденційної інформації, яка знаходиться на особистих електронних ресурсах або носіях іншої сторони. Такі дії можуть бути передбачені після припинення основоного договору.

Всього доброго!

Успіхів Вам!