Право на отпуск за свой счёт

Доброго дня!

Згідно з ч.2 ст.39 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, які передбачені Кодексом законів про працю України (КЗпПУ), зокрема частинами третьою та четвертою статті 119: За працівниками, призваними на строкову військову службу, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову.Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”(ч.3 ст.119 КЗпП).

За такими особами зберігається і право на щорічну відпустку на цивільній роботі.

Щодо відпустки на новій роботі, то ви можете взяти повну щорічну відпустку відпрацювавши 6 міс., або і раніше пропорційцно відпрацьованому часу (за один відпрацьований місяць можете брати два дні оплачуваної відпустки). Але звісно має бути згода зі сторони роботодавця надати Вам відпустку у зручний для Вас час. Інша справа, якщо Ви йдете у відпустку згідно графіку, тоді Вас повинні завчасно попередити про відпустку та до її початку виплатити відпускні. Якщо згода керівництва є можете брати відпустку пропорційно відпрацьованому часу хоч кожен місяць (мова йде про так званий поділ щорічної відпустки, але є правило що основна безперервна її частина повинна становитиме не менше 14 календарних днів).

Відпустку за свій рахунок Ви звісно також можете брати у будь-який час, але за погодженням з керівництвом. Законом про відпустки передбачені випадки, коли відпустка за свій рахунок має бути надана обов"язково. Тобто, для її надання начебто не потрібна згода керівника, але звісно самі Ви себе у відпустку не відправите і табель обліку робочого часу не заповните. Більше того таку відсутність на роботі можуть розцінити як прогул і навіть звільнити. Отже, згода керівника все ж таки необхідна.

Добрый день!

1. Отпуска без сохранения заработной платы, которые предоставляются в обязательном порядке определенным категориям работников или при наступлении определенных событий, установленных ст. 25 Закона об отпусках (далее — «безотказные» отпуска).

Как вы уже поняли, отказать в предоставлении такого отпуска работодатель не имеет права.

Вы, как мать двоих детей до 15 лет, имеете право на такой отпуск.

Продолжительность отпуска без сохранения зарплаты зависит от основания его предоставления. Так, например, по общему правилу продолжительность «договорного» отпуска составляет 15 календарных дней в течение года (ч. 1 ст. 26 Закона об отпусках).

Отпуск за свой счет не продлевают на количество праздничных и нерабочих дней, которые приходятся на него. Это не предусмотрено законом.

Закон об отпусках не содержит требования о том, что отпуск за свой счет предоставляется за отработанный год. Поэтому предоставлять такой отпуск нужно, ориентируясь на календарный год. Именно поэтому право на отпуск без сохранения заработной платы возникает независимо от времени, отработанного у конкретного работодателя.

2. П. 2 ст. 9 Закона об отпусках установлено, что время, когда сотрудник фактически не работал, но за ним согласно законодательству сохранялось рабочее место (должность), а также заработная плата полностью или частично, засчитывается в стаж работы, который дает право на ежегодный отпуск. Соответственно, за время пребывания сотрудника на службе в армии ему продолжает насчитываться ежегодный отпуск, который сотрудник сможет использовать по возвращению после демобилизации, либо который будет компенсирован ему при увольнении.

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Статус учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Якщо демобілізований працівник отримав посвідчення учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), то після його надання роботодавцю він матиме право на «військову» відпустку. Причому неважливо, працює він за основним місцем роботи чи за сумісництвом. Право на таку відпустку передбачене статтею 77-2 Кодекс законів про працю України і статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон про відпустки).Відповідно до статті 162 Закону про відпустки учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають право на додаткову оплачувану відпустку (далі — додаткова відпустка учасника бойових дій). Тривалість такої відпустки становить 14 календарних днів на рік.Додаткова відпустка учасника бойових дій не належить до щорічних відпусток.Норми Закону про відпустки, передбачені для щорічних відпусток, на неї не поширюються. Тому, надаючи додаткову відпустку учасника бойових дій, роботодавець зобов’язаний ураховувати деякі особливості:

• надається за календарний рік. Причому право працівника на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Так, відпрацювавши один робочий день у поточному календарному році, працівник матиме право на таку відпустку повної тривалості — 14 календарних днів;
• надається понад щорічні основну та додаткову відпустки;
• має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається;
• початок якої припадає на один рік (наприклад, 2018-й), а закінчення на наступний (2019-й), вважається відпусткою за той рік, на який припадає її початок (тобто за 2018-й). Тому у 2019 році такий працівник матиме право на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості — 14 календарних днів;
• не може бути перенесена або продовжена з причин, зазначених у стаття 11 Закону про відпустки, у тому числі й у зв’язку з хворобою працівника, що збіглася з періодом додаткової відпустки учасника бойових дій;
• не продовжується на святкові та неробочі дні, що припадають на період такої відпустки. Такі дні включають до тривалості додаткової відпустки та оплачують у загальному порядку;
• може бути використана працівником як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, за наявності документів, що підтверджують право на неї (наприклад, посвідчення учасника бойових дій).

Окремо зупинимося на наданні такої відпустки новоприйнятому працівнику. Якщо такий працівник у поточному календарному році (наприклад, у 2017-му) до влаштування до цієї установи працював у іншого роботодавця і скористався правом на таку відпустку, то теперішній роботодавець додаткову відпустку учасника бойових дій за поточний (2017-й) календарний рік не надає.Якщо ж працівник, який має право на додаткову відпустку учасника бойових дій, у поточному (2017-му) календарному році ніде не працював або працював у іншого роботодавця, але права на таку відпустку тоді ще не мав, і таке право виникло в період роботи у цій установі, то теперішній роботодавець зобов’язаний надати такому працівнику додаткову відпустку учасника бойових дій за поточний (2017-й) календарний рік.

У разі невикористання військовослужбовцями – учасниками бойових дій щорічної основної або додаткової відпустки у рік звільнення виплачується грошова компенсація – це зазначено в пункті 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Верховний Суд своїм рішенням від 16 травня 2019 року у справі № 620/4218/18 зазначає, що норми закону не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання в році звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період.

Під час звільнення написати рапорт за зразком на отримання грошової компенсації до військового комісаріату або на ім’я командира військової частини.

Зразок рапорту.

Якщо рапорт з якихось причин не було подано під час звільнення, особа має право подати до військової частини заяву аналогічного змісту.

У разі отримання письмової відмови військового комісаріату щодо неможливості нарахування та виплатити грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій у добровільному порядку, особа має право

звернутися в рамках адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду, на підставі ч. 1 ст. 19 КАСУ з адміністративним позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Для складання обгрунтованого позову необхідно буде мати такий перелік документів, який необхідно буде додати до адміністративного позову:

• лист військового комісаріату, з якого буде вбачаться, що Вам відмовлено в нарахування та виплати належної грошової компенсації відпустки, що є підставою для звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів;
• довідка з___ районного військового комісаріату, якою буде підтверджуватися факт та строки проходження Вами служби у Збройних силах України;
• копія витягу з наказу військового комісара ___ районного військового комісаріату від __.___.20__ № __, з якого буде вбачаться, що Вам дійсно не виплатили належну грошову компенсацію за невикористану соціальну відпустку;
• копія військового квитка;
• копія паспорту;
• копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
• копія посвідчення серія УБД № ___ Управління персоналу штабу військової частини ___ від __.___.20__ р.

Файл:Зразок адмін.позов (про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії).docx

Строк звернення до адміністративного суду встановлено статтею 122 КАСУ, відповідно до якого позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі подання особою позову 'після закінчення строків', установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. (ч. 1 ст. 123 КАСУ)

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. (ч. 2 ст. 123 КАСУ)

Велика Палата Верховного Суду за результатом апеляційного перегляду рішення від 16.05.2019 у зразковій адміністративній справі у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №620/4218/18 дійшла висновку, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю: «…спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком». Велика Палата Верховного Суду вказала, що «На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки».

Адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. (ч. 1 Стаття 25 КАСУ)

Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи, як учасник бойових дій.

• Кодекс законів про працю України
• Кодекс адміністративного судочинства України
• Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
• Закон України "Про відпустки"
• Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
• Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"
• Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
• Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію"

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрий вечір!

Відповідно до ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Такі самі гарантії встановлено і працівникам, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного конт­ракту.

Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 2 частини першої ст. 9 Закону про відпустки).

Таким чином, працівник після демобілізації має право на щорічну основну відпустку на підприємстві, на якому він працював на час призову.

Крім того, чинним законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічну відпустку. У разі якщо він з якихось причин не скористався своїм правом на неї за попередній рік чи за кілька попередніх років, то він має право використати їх (в тому числі відразу після демобілізації), а в разі звільнення незалежно від підстав — отримати грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.

Надання щорічної відпустки одразу після демобілізації провадиться шляхом видання керівником відповідного наказу на підставі документів, що засвідчують факт проходження працівником військової служби (довідки про призов на військову службу, копії військового квитка тощо) та його заяви.

Всього доброго!

Доброго дня!

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, відповідно до статті 119 КЗпП зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Такі самі гарантії встановлено і працівникам, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки»,час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Таким чином, працівник після демобілізації має право на щорічну основну відпустку на підприємстві, на якому він працював на час призову. Цим правом працівник може скористатися у будь-який зручний для нього час (у тому числі відразу після демобілізації), а в разі звільнення незалежно від підстав - отримати грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.

Щоб скористатись даним правом одразу після демобілізації роботодавець видає відповідний наказ на підставі документів, що засвідчують факт проходження працівником військової служби (довідки про призов на військову службу, копії військового квитка тощо) та його заяви.

Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про відпустки" забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості двох років підряд. Частиною другою статті 12 Закону передбачено, що невикористану частину щорічної відпустки має бути надано, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Якщо працівник з будь-яких причин не скориставсь своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, то він має право використати їх. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

При звільненні, незалежно від підстав, працівникові виплачують компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.

Так, згідно ст. 24 Закону України “Про відпустки” у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Звертайтесь, якщо буде потрібна допомога.

Всього доброго!

Щасти Вам!