Як дізнатися чи була моя мати в списках людей, які мають право на земельну частку (пай)

Доброго дня, Кристино!

Право на земельну частку (пай) мали члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Основні питання - чи була мати та тітка членами КСП? Коли вони вийшли з членів КСП?

Коли почалося розпаювання саме того КСП, де працювали Ваші рідні? В одній із трудових книжок зазначено, що з 96 по 2000 р. не працювала ( арк. 32), основна частина паювань проводилася саме в цей період.

Додатково вам потрібно ознайомитися із списком, що додавався до державного акту на право колективної власності на землю. Він перебував у розпорядженні колгоспу та сільської ради.

Лише трудових книжок недостатньо для повної відповіді на Ваше питання.

За додатковими питаннями звертайтеся через сайт.

Успіхів Вам!

Доброго дня!

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність колективним сільськогосподарським підприємствам (далі – КСП), сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб ( членів підприємства), які мали право на одержання своєї частки землі.Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Крім того, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), є:

· свідоцтво про право на спадщину;

· посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

· рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

1. Колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю;
2. Громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом ( див. консультацію "Оформлення спадщини на земельний пай");
3. Громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
4. Громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Право на земельну частку безпосередньо не залежить від стажу роботи громадянина, його виробничих показників, особистих заслуг, місця проживання тощо. Навіть якщо після отримання сертифіката працівник перестав працювати в КСП або переїхав до іншої місцевості, він не втрачає право на земельний пай. Це право йому гарантує законодавство України і ніхто не може позбавити його цього права як за рішенням суду.Для того, щоб набути право на земельну частку (пай), згідно Указу Президента України "" Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям", необхідна наявність таких обставин:

• щоб особа була членом колективного сільськогосподарського підприємства;
• була внесена до списку осіб, що додається до державного акта на право колективнеої власності на землю;
• колективне сільськогосподарське підприємство отримало акт про право колективної власності на землю.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) відповідно до ч. 1 ст. 2 вищевказаного Закону є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав ( п. а ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Згідно роз`яснень викладених в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.ВАЖЛИВО! Постанова Верховного Суду від 05.03.2021 року у справі № 7171/641/18 - право власності на земельну частку (пай) виникає НЕ з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.

Позовна заява про визнання права власності на земельну ділянку (пай) подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням позивача або перебуванням відповідача.

Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України).

Зверніть увагу! Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Детальніше див. "Позовна давність"

За подання позовної заяви у справах про визнання права власності на земельну ділянку (пай) позивач сплачує судовий збір у розмірі ставок судового збору для позовних заяв майнового характеру (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»).

Цивільна справа розглядається судом протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження справі.

Для того, щоб оформити право власності на земельну ділянку, особі необхідно здійснити наступні дії:

• звернутися до відповідної сільської, селищної міської ради (якщо земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту) або до відділу Держгеокадастру ї (якщо земельна ділянка розташована за межами населених пунктів) із письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної земельної ділянки та надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

До заяви необхідно додати: копію сертифікату за земельну частку (пай), копію свідоцтва про вступ у спадщину або нотаріально посвідчений договір про набуття права власності на земельну частку (пай) або рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай);

• після отримання рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи наказу органу Держгеокадастру , власнику земельної частки (паю) необхідно звернутися до землевпорядної організації та укласти договір на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За результатами розробки даної проектної документації власнику видають Витяг з Державного земельного кадастру.

• отримавши Витяг з Державного земельного кадастру, власнику земельної ділянки необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування для затвердження проектної документації .
• отримавши рішення про затвердження проектної документації необхідно звернутись до державного реєстратора та здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку.

За результатами реєстрації особа отримує Витяг на право власності на нерухоме майно.

Важливо! Відповідно до ст. 13 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», у разі, якщо до 1 січня 2025 року власник паю або його спадкоємець не оформить право власності на цю земельну ділянку, він вважатиметься таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. До цього часу ділянка буде вважатись «незатребуваною». Після 1 січня 2025 року незатребувані ділянки будуть визнані безхазяйними. Їх передадуть у комунальну власність територіальної громади, на території якої вони розташовані. Проте, якщо власник невитребуваної земельної ділянки або його спадкоємець пропустить строк оформлення земельної ділянки з поважної причини, він може подати позов до суду про визначення додаткового строку для оформлення.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня!

Тільки записів в трудовій не достаньо. Важли отримати інші докази.

Як то ви пишите, що через знайомих ви дізнавались, що мати була у списках, а отже ці знайомі чимось оперують (фактами), коли так кажуть. Архівні установи, запити, ви це робили?

Знову ж таки відповідь по невключення її у фінальний список, ви отримували?

Звертайтесь, залишаючі лід на сайті

Доброго Дня

Щодо вашого питання

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 Земельного кодексу України).

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Список громадян, як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради. Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві повинно бути врегульовано статутом підприємства.

Враховуючи вищевикладене, головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю.

Необхідно зазначити, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, також є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Відповідно до зазначеного закону право на земельну частку (пай) мають:

1. колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

2.громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

3.громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

4.громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Якщо особа що мала право на земельну частку (пай), але не отримала сертифіката, була помилково не включена або безпідставно виключена з списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю відповідного колективного сільськогосподарського підприємства (далі – КСП).

В таких випадках право на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

До заяви додається клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску. В таких справах важливо перевірити строк позовної давності. Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права. Строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного земельного права становить три роки. Пропущений з поважних причин строк позовної давності може бути поновлений судом.

Таким чином, якщо особа була членом КСП та включена в списки на розпаювання, або не включена до таких списків (таку інформацію за Вашим запитом надасть районний відділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру), але має документальне підтвердження членства в КСП, і у неї відсутній сертифікат на земельну частку (пай) вона має право на звернення до суду з позовною заявою про визнання права на земельну ділянку (пай); до заяви додається клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску. Враховуючи практику Верховного Суду, це мають бути причини, що перешкоджали протягом більш як 20 років (з часу здійснення розпаювання) звернутися в установленому законом порядку за захистом своїх порушених прав (тяжка хвороба, що тривала протягом всього цього часу, перебування за кордоном протягом всього цього часу тощо). У разі недоведення поважності пропуску строку позовної давності суд може відмовити Вам у задоволенні ваших вимог.

Успіхів

Добрий день, Кристіна!

Для початку потрібно з’ясувати, чи дійсно особа була членом КСП на момент розпаювання. Для цього потрібно звернутися в трудовий архів або за трудовою книжкою встановити, чи приймалася дана особа в колгосп на роботу, чи вона була прийнята в члени КСП (оскільки особа має обов’язково бути членом КСП, щоб мати право на отримання земельної частки (паю).

Розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям проводилось відповідно до Порядку встановленого Указом Президента України від 08.08.1995 року №720/95.

Особа повинна бути прийнята в члени КСП, працювати до розпаювання, не втратити своє право отримати земельну частку (пай). Якщо людина виключена з членів КСП, то втратила б право на отримання земельної частки (паю).

Далі потрібно звернутися в сільську раду (на території якої знаходився колишній колгосп) з заявою, щоб врегулювати це питання в досудовому порядку з метою отримання земельної частки (паю).

Якщо сільська рада відмовляється у добровільному порядку виділяти земельну ділянку, тому не залишається іншого шляху, як звернутися до суду.

Також потрібно звернутися до місцевого відділу Держгеокадастру, та вияснити, чи є особа в списках, які додаються до державного акту, що дає право на отримання земельної частки (паю), дізнатися площу земельної ділянки. Кожному члену КСП видавалася однакова земельна частка (пай).

Можливо прийдеться подавати позов до суду є майновим, то потрібно дізнатися ціну даної земельної ділянки станом на момент звернення. Після того, як особа отримає відмову від сільської ради, можливо звернутися зі зверненням, чи дійсно створювався резервний фонд земель колишнього КСП, чи є в даному фонді вільні земельні ділянки, з яких може бути виділена земельна ділянка особі, яка має звертатися до суду.

В судовому засіданні суд з’ясовує, коли особа була прийнята на роботу, якими документами це підтверджується, чи нема розриву в трудовій діяльності, чи всі документи збігаються з тим, що викладено в позовній заяві, дата та номер протоколу, коли особа була прийнята, чи робився запит до архіву, чи дійсно такий протокол є, перевіряються дані щодо розміру земельної ділянки, чи дійсно кожному члену КСП виділялася земельна ділянка саме в цьому розмірі, за необхідності забезпечуються покази свідків, які можуть підтвердити, що дійсно знають дану особу, що ця особа з моменту прийняття в члени КСП до моменту розпаювання безперервно працювала на даному підприємстві.

Також суд може зацікавити, чого особа довгий час не зверталася до суду, можливо вона тільки нещодавно дізналася, що вона дійсно має право, є законодавчо закріплені норми, які гарантують їй право на отримання земельної частки (пай), особа могла раніше звертатися за отриманням, але їй відмовляли в усній формі, отже, терміни починають діяти з моменту, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення свого права.

Якщо суд задовольняє рішення особі, то вона має звернутися до сільської ради, на території якої розташована дана земельна ділянка, отримати викопіювання. І дана сільська рада на має прийняти рішення щодо надання дозволу на виділення проектної документації на дану земельну ділянку. Особа знаходить організацію, яка має ліцензію, має право виготовляти технічну документацію, дана організація підготує пакет документів. Після цього особа має знову звернутися в сільську раду для затвердження документів.

Всього доброго.