о подаче иска в суд о принудительной вакцинации

Доброго дня!

З даного питання на цей час не існує однакової визначеності в законодавстві як у міжнародному так і у вітчизняному законодавстві. З огляду на судову практику та на українське законодавство протиставити Закон нормам Кодексу законів про працю (Трудовий кодекс) та Конституції України буде не доречним. Тому що скоріш за все суд визнає відсторонення від виконання службових обов'яязків законним.

Відповідно до Постанови від 17.04.2019 № 682/1692/17 Верховного Судк. Касаційний цивільний суд (а рішення суду касаційної інстанції приймаються до уваги судами місцевими та апеляційними) індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, які провели у встановленому державою порядку щеплення,. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров'я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов'язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров'я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі "Соломахін проти України" від 15 березня 2012 року, заява N 24429/03).

Вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об'єктивні підстави - тобто було виправданим.