Ответственность косметолога за нанесенный тяжкий вред пациенту, из-за халатного отношения

Добрый вечер!

В принципе возможность взыскания ущерба есть! Но это возможно сугубо через судовые органы.

Более того, в Вашем случае речь может идти даже об уголовной отвественности косметолога. Но для этого в любом случае нужно обращаться в полицию. Сложно оценивать перспективы!

В первую очередь, советую подготовить для себя железную доказательную базу того, что именно конкретным косметологом была допущеная протиправная бездеятельность, что именно в следствии косметологической процедуры появилась такая болезнь. Сделать это можно путем проведения медицинских обследований.

И еще конечно Вам нужно для начала попробовать урегулировать вопрос мирным путем. Для этого советую направить письменную претензию в адрес косметолога.

В случае наличия вопросов обращайтесь!

Доброго дня!

Законодавче визначення лікарської помилки відсутнє, але є наукове: це дефект надання медичної допомоги внаслідок неправильних дій медичного персоналу за відсутності ознак умислу. Для того, щоб лікарську дію вважати помилкою, вона має бути добросовісною, без наміру та ознак необережності. Причин лікарських помилок багато. Це і відсутність досвіду чи якісної освіти, і недосконалість медичної науки, й застарілі інструменти та апарати, що, однак, не відміняє самого факту помилки та завданої пацієнту шкоди.

Існує кілька видів відповідальності за лікарську помилку, однак ця стаття присвячена саме цивільній — стягненню майнової та моральної шкоди. Судова практика з цього питання доволі стала та однозначна, якщо дотримуватись певних правил.

Верховний Суд вказав, що якщо медична допомога пацієнтові надається за плату, а здійснення медичної практики передбачає отримання прибутку, надавач медичних послуг нестиме відповідальність незалежно від наявності вини у його діях. У разі надання неякісної медичної послуги пацієнт як споживач має право на розірвання договору, а також на відшкодування завданих йому збитків (договірна відповідальність). Якщо це призвело до завдання не лише майнових збитків, а й шкоди здоров`ю споживача, додатково наставатиме деліктна відповідальність (справа №755/2545/15-ц, постанова від 27.02.2019 р.).

Для того, щоб стягнути з лікаря майнову/моральну шкоду за лікарську помилку, суду необхідно встановити:

1) протиправність поведінки лікаря,

2) факт шкоди,

3) причинно-наслідковий зв'язок між цими діями і шкодою,

4) наявність вини.

Перераховані підстави для деліктних зобов’язань є обов’язковими, тому відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Слід враховувати, що в цій категорії справ діє презумпція вини, тож відсутність вини у завданні шкоди має доводити саме медичний працівник. Якщо під час розгляду справи ця презумпція не спростована, це підстава для висновку про наявність вини. Але це не означає, що потерпілому немає що робити з точки зору доказування. Для того, щоб мати перспективу стягнути шкоду, він все ж має довести факт того, що йому ця шкода завдана, її розмір, а також хто саме її завдав.

Умова 1 Факт завдання шкоди

Щоб довести ушкодження здоров’я та встановити його причини, обов’язковим є проведення судової експертизи. Це довго і дорого, до того ж, часто виникають питання щодо якості та об’єктивності дослідження через те, що колеги оцінюють своїх колег. Проте експертиза — це ключовий елемент у доведенні факту лікарської помилки. Існують лише поодинокі випадки, коли пацієнтам вдавалося довести завдання шкоди через лікарську помилку на підставі медичних документів.

Умова 2 Розмір шкоди

Перше і найпростіше — зберігати чеки, висновки, результати аналізів, навіть рахунки з оздоровчих закладів. Незважаючи на те, що наразі все міститься в спеціальній базі клініки, ліпше не ризикувати та мати все «на руках». Це основа для доведення розміру витрат на лікування та їх стягнення. А для відшкодування втраченого заробітку необхідно ще довести факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності (постанова КЦС ВС у справі №227/7154/13-к).

В одній справі, яку переглядав КЦС ВС, одним з аргументів медичного центру проти розміру шкоди було те, що чеки не є іменними. Однак суд став на бік пацієнта, спираючись на те, що якщо їх оригінали є в наявності у пацієнта, то вірогідно, саме він здійснював оплату лікування.

Умова 3 Неправомірна поведінка

Протиправна поведінка медиків посягає на абсолютне право кожного — медичну допомогу. Вона виявляється у діях медичного працівника, які не відповідають стандартам та локальним актам у сфері охорони здоров’я. Якщо ще простіше, то це несвоєчасна та некваліфікована медична допомога. Але за одним виключенням: якщо пацієнт виконує рекомендації та приписи лікаря. У разі вирішення пацієнтом на власний розсуд, що обрати з його порад, відповідальності лікар не несе.

КЦС ВС у постанові від 10.07.2019 р. у справі №201/13815/15-ц залишив рішення суду першої та апеляційної інстанцій, якими пацієнту було відмовлено у відшкодуванні шкоди, без змін. Одними з основних причин цього стали невиконання пацієнтом рекомендацій лікарів щодо своєчасного лікування та тривале невідвідування лікаря за наявності показань для цього. Цілком обґрунтовано, що якщо пацієнт не слідує рекомендаціям лікаря, навіть помилковим, вони не можуть стати причиною ушкодження здоров’я.

Умова 4 Зв'язок між шкодою та діями лікаря

Недостатньо довести завдання шкоди — не менш важливим є встановлення, чи до ушкодження здоров’я призвела дійсно помилка лікаря, а не інші обставини. Причинний зв'язок між діями лікаря та шкодою, яка завдана пацієнту, — ще одна з обов’язкових умов настання деліктної відповідальності.

У справі №197/1330/14-ц КЦС ВС зазначив, що визначення причинного зв’язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості під час покладення на завдавача шкоди обов’язку її відшкодувати.

Для наявності причинного зв’язку необхідно, щоб саме дії лікаря, а не інші обставини, призвели до завдання шкоди. «Проста послідовність подій не повинна братись до уваги». При цьому причинний зв’язок між протиправним діянням та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

КЦС ВС також передбачив, що у випадку, коли протиправна поведінка створює можливість для завдання шкоди, але фактично шкода настає лише у разі приєднання до неї протиправної дії третьої особи, суд має встановити значимий причинний зв'язок як з діями, які створили можливість, так і з діями, які безпосередньо завдали шкоду. В цьому також стане у нагоді судова експертиза, в рамках якої експерти будуть досліджувати дії лікаря з медичної токи зору та вплив їх на пацієнта.

Моральна шкода

Відшкодування моральної шкоди може мати місце як у договірних, та і у деліктних правовідносинах. Вона відшкодовується незалежно від майнової шкоди та не пов’язується з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода — оціночне поняття, підстави для її відшкодування досліджуються у кожному конкретному випадку, і єдиного розуміння, яким чином визначається її розмір, немає. Це залежить від багатьох чинників: характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. Але в переважній більшості справ, коли встановлено факт завдання шкоди внаслідок неправомірних дій медичного працівника, суди задовольняють вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі від кількох тисяч до кількох мільйонів гривень.

Загалом можна дійти висновку, що судові перспективи стягнення шкоди за лікарську помилку досить обнадійливі і в переважній більшості будуть залежати від озброєності пацієнта достатньою кількістю доказів та результатів судової експертизи.

Рекомендую зібрати документальні докази порушень та звернутися з позовом про відшкодування шкоди до суду.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрый вечер!

Услуги по медицинской косметологии имеют право оказывать только врачи с соответствующим специальным образованием (базовая специальность «дерматовенерология», усовершенствование по косметологии), прошедшие аттестацию и получившие соответствующие квалификационные категории по специальности «дерматовенерология» (1 раз в 5 лет).

Для оказания услуг по медицинской косметологии необходимо иметь лицензию на осуществление этого вида медицинской практики, выдаваемую Лицензионным отделом МЗ Украины на определенный срок при выполнении оговоренных законом условий (наличие врачебных кадров соответствующей квалификации и специализации, наличие помещения, соответствующего санитарно­гигиеническим нормам, использование только того оборудования и лекарственных средств, которые сертифицированы в Украине (подтверждается соответствующими сертификатами) и т.п.).

Все медицинские вмешательства (методы диагностики, лечения и профилактики, связанные с влиянием на организм человека) должны осуществляться в соответствии со ст. 42–44 «Основ законодательства Украины о здравоохранении»: перед проведением манипуляции должно быть получено письменное информированное согласие пациента; врач обязан объяснить пациенту в доступной форме цель предложенных процедур, возможные результаты воздействия, в том числе риски осложнений.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text

Все методы воздействия, влияющие на весь организм или нарушающие целостность кожи (химические и другие виды пилингов, мезотерапия, введение наполнителей или препаратов ботулинического токсина), специалист косметик­эстетист имеет право делать только под контролем врача­специалиста. Оказание медицинских косметологических услуг без соответствующих разрешений или лицом, не имеющим надлежащего медицинского образования, может быть приравнено к незаконной лечебной деятельности (ст. 138 УК) и при возникновении последствий у пациента карается исправительными работами сроком до 2 лет или лишением свободы до 3 лет.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

Обратитесь в полицию с Заявлением о преступлении и если дело будет возбуждено, требуйте компенсацию в рамках уголовного дела.

«Закон Украины «Об обеспечении санитарного и эпидемического благополучия населения» определяет, что граждане имеют право на безопасные бытовые услуги, которые предоставляют салоны красоты.

ЗУ «О защите прав потребителей» определяет, что клиент салона имеет право на возмещение ущерба, который был ему причинен вследствие, например, нарушения салоном санитарного законодательства. Поэтому, если салон предоставляет некачественные услуги, которые нанесли вред здоровью клиента, последний имеет право обратиться с жалобой в контролирующий орган или в суд за защитой своих прав.

Если же последствия после оказания косметической услуги оказались очень серьезными, например, у вас началась аллергия на какие-либо препараты, вы получили ожог после их использования или же вследствие несоблюдения санитарно-гигиенических норм вам занесли инфекцию, – требуйте возмещения материального и морального вреда!!

В таком случае сначала следует обратиться к администрации салона с требованием возместить вам убытки. Если это не подействовало – пишите жалобу в контролирующие органы. И, конечно, за защитой своих прав можно обратиться в суд. Тем более, что только суд может заставить салон выплатить вам материальный и моральный ущерб. Но получить такую компенсацию можно только при наличии доказательств. Это может быть договор о предоставлении услуги или квитанция о ее оплате. Для того, чтобы в случае необходимости можно было доказать, что вследствие действий работника салона был нанесен вред вашему здоровью, перед такими процедурами всегда проходите обследование у врача. Имея на руках справку о том, что у вас, например, нет аллергии и состояние вашей кожи удовлетворительное, ваши шансы получить денежную компенсацию значительно возрастут. К тому же я советую всегда фотографировать свое лицо или другие части тела косметической процедуры и после, если ее результат оказался неудовлетворительным.

Здравствуйте, Яна!

Такие действия со стороны косметолога являются незаконными, так как нарушают Ваши права как потребителя услуг, а также может иметь место совершение преступления.

Вы имеете право на возмещение материального и морального ущербов.

Моральный ущерб устанавливается путем проведения судебно-психологической экспертизы.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про захист прав споживачів

(Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 30, ст.379):

Про захист прав споживачів | від 12.05.1991 № 1023-XII (rada.gov.ua)

"Стаття 15. Право споживача на інформацію про продукцію

1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об’єм тощо), умови використання;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація про послуги, пов'язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, повинна містити дані про використання чи невикористання виконавцями музичних творів фонограм власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного супроводу до власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації про продукцію. У разі якщо нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, встановлено спеціальні вимоги до змісту інформації про певні види продукції, положення цієї частини застосовуються у частині, що не охоплюється такими спеціальними вимогами.

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

3. Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції.

Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння.

Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції.

На аукціонних торгах споживачам повинна повідомлятися стартова ціна продажу відповідного товару.

Ціна товару зазначається за одну упаковку такого товару, а якщо товар поставляється без упаковки - за одиницю вимірювання, яка звичайно застосовується до такого товару.

У разі коли за одну ціну пропонується кілька товарів, робіт або послуг чи їх поєднання або якщо продавець (виконавець) надає споживачеві при реалізації однієї продукції право одержати іншу продукцію за зниженою ціною, до споживача доводиться інформація щодо:

1) змісту та вартості пропозиції та у разі пропонування товарів, робіт або послуг за одну ціну - ціни таких товарів, робіт або послуг, взятих окремо;

2) умови прийняття пропозиції, зокрема строку її дії та будь-яких обмежень, включаючи обмеження щодо кількості.

Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.

4. Вживання понять "знижка" або "зменшена ціна" або будь-яких інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з додержанням таких умов:

1) якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб'єкт господарювання;

2) якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується протягом визначеного та обмеженого періоду часу;

3) якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни.

Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.

5. Вживання поняття "розпродаж" або будь-яких інших, аналогічних йому, дозволяється лише з додержанням таких умов:

1) якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів;

2) якщо тривалість розпродажу обмежено в часі;

3) якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від їх звичайної ціни.

Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.

6. Після публічного повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів повинна доводитися інформація про ціну продукції, що була встановлена до початку проведення відповідного розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї ж продукції, встановлену після їх початку.

Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.

7. У разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило:

1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;

2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;

3) заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача - споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені законом, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.

8. Збитки, завдані споживачеві недобросовісною рекламою, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.

Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.

9. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває".

Відповідно до вимог ст.ст.22, 23 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до вимог ст.22 ЦК України - «Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. 1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 2. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. 4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом».

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України - «Відшкодування моральної шкоди. 1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 2. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. 5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом».

За вимогами ч.1 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вы имеете право подать:

1) Претензию о возмещении в Ваш адрес материального и морального ущерба.

2) Жалобы: в Министерство охраны здоровья и Госпродпотребслужбу Украины (бывшая Инспекция по защите прав потребителей и Санэпидемстанция) для првоедения проверок.

3) Иск в суд о защите прав потребителей, о возмещении материального и морального ущербов, без оплаты судебного сбора.

У ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ч.1, п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має правозвернутися до суду за захистомсвого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: стягнення коштів.

За вимогами ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України «Про захист прав сроживачів» - «Судовий захист прав споживачів. 1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. 2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відповідно до вимог ст.2 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України), завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України– «Способи захисту, які застосовуються судом. 1. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. 2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону».

Згідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно із вимогами ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст.175 ЦПК України – «Позовна заява. 1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. 2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. 3. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. 4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. 5. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору».

Згідно до вимог ст.177 ЦПК України– «Документи, що додаються до позовної заяви. 1. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. 2. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. 3. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. 4. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. 5. Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). 6. До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування. 7. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача».

4) Заявление в полицию о внесении ведомостей в ЕРДР и открытии уголовного дела.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

"Стаття 2. Завдання кримінального провадження

1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура".

"Стаття 214. Початок досудового розслідування

1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.

3. Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду). Для з’ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути:

1) відібрано пояснення;

2) проведено медичне освідування;

3) отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно, відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань за першої можливості.

4. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

5. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:

1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) прізвище, ім’я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

6. Слідчий, дізнавач невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п’ятою цієї статті.

7. Якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня внесення таких відомостей з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до відповідного органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

...

9. Слідчий, дізнавач протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у письмовій формі повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п’ятою цієї статті".

Копія зазначеного повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції надається викривачу.

Важно провести комиссионную СМЭ с целью определения степени тяжести телесных повреждений, на основании медицинских документов.

ЗАТВЕРДЖЕНОнаказом Міністерства охорони здоров'я Українивід 17 січня 1995 року N 6

Зареєстрованов Міністерстві юстиції України26 липня 1995 р. за N 255/791

Наказ, Правила №6 от 17.01.1995, Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (ligazakon.ua)

При наличии вопросов, "Обращайтесь".

Всего доброго, удачи Вам!

Добрий день, Яно!

Косметологічні послуги можна поділити на дві групи:

1. Послуги, виконувати які може медичний персонал із спеціалізацією «сестринська косметологія» (макіяж медичний; методики із застосуванням апарата, пілінги, які виконуються поверхнево та хімічні).

2. Послуги, які може виконувати лише лікар-дерматолог венеролог, який має спеціалізацію «терапевтична косметологія» (техніки, які виконуються за допомогою ін’єкції, методики із застосуванням апарата (татуаж, електроепіляція та інше).

Класифікатор професій (ДК 003:2010), затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 р., не передбачає наявність професії косметолог, проте є професія провізора-косметолога, який винятково надає косметологічну допомогу. Провізор-косметолог лише виготовляє та контролює якість лікувально-косметичних засобів, здійснює фармацевтичну опіку з метою визначення патологічного стану шкіри та її придатків і консультує населення з питань раціонального застосування косметичних препаратів та косметичних процедур.

Отже, косметологічні процедури, такі як: мезотерапія, контурна пластика, лазерне видалення новоутворень, саліциловий пілінг, озонотерапія, радіохвильовий лістинг та інші – повинні надаватися лише лікарем-дерматологом або венерологом.

Перед тим, як отримувати послугу, потрібно переконатися, що вона надається законно. Якщо Вам надали неякісну послугу у салоні та завдали шкоди життю, то притягнути винних до відповідальності буде нескладно.

На Вашому боці завжди Закон України «Про захист прав споживачів», адже у ньому зазначено, що «клієнт салону має право на відшкодування шкоди, яку йому було завдано внаслідок, наприклад, порушення салоном санітарного законодавства.

Якщо салон надає неякісні послуги, що завдали шкоди здоров’ю клієнта, останній має право звернутися зі скаргою до контролюючого органу або до суду за захистом своїх прав. Скаржитись на непрофесійну діяльність закладу та його працівників можна і в тому випадку, якщо Ви з будь-яких причин просто залишилися незадоволеними наданими послугами». Ви можете вимагати повернути гроші за процедуру або безкоштовне надання повторної, усунути недоліки процедури або відшкодування моральних та матеріальних збитків, адже у статті 23 Цивільного кодексу України зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Складно захистити Вас буде у тому випадку, якщо Ви отримали косметологічну послугу в домашніх умовах чи в іншому приміщенні, яке не обладнане належним чином та у Вас відсутні докази, які б підтверджували факт отримання такої послуги.

У такому випадку найкращою зброєю для захисту Ваших прав буде збір доказів, тому насамперед потрібно:

– встановити юридичний факт отримання косметологічної послуги;

– зафіксувати наявність свідків;

– зібрати записи телефонних розмов, повідомлень, знімки екранів, чеків, договори про надання послуг (це допоможе довести, що саме «професійний» косметолог робив відповідну процедуру);

– звернутися до судово-медичного експерта, щоб зафіксувати наслідки надання певної процедури.

За незаконну лікувальну діяльність передбачена навіть кримінальна відповідальність, а саме стаття 138 Кримінального кодексу України «Заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого».

Чим більше шкоди було Вам завдано, тим більшою може бути сума відшкодованих моральних збитків.

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Стаття 1167. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Стаття 1172. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою

1. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

2. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

3. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Стаття 1195. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я

1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

2. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

3. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

4. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Цивільний процесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n...):

Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 81. Обов’язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 175. Позовна заява

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Стаття 177. Документи, що додаються до позовної заяви

1. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

2. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

3. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

4. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

5. Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

6. До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

7. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Якщо буде потрібна допомога, звертайтеся через контакти (пошту) в моєму профілі або через Звернутися біля фото.

Всього доброго!

Щасти Вам!

Доброго дня. Що стосується відповідальності лікаря-косметолога, то вона може ділитися на такі типи:

• кримінальна;
• адміністративна.

Якщо говорити про штраф за надання косметологічних послуг, розцінених, як медичні, без ліцензії, то такий штраф становитиме від 17000 грн до 34000 грн.

Коротко опишу, яку відповідальність і за які дії може нести лікар косметолог під час своєї діяльності, можливо ще в додачу щось підійде для Вашої ситуації.

• Неналежне виконання своїх функціональних обов'язків лікаря, що призвело до зараження пацієнта ВІЛ або іншою невиліковною хворобою - ст. 131 КК України; У Вашому випадку це красная волчанка.
• Незаконна медична діяльність (надання медичних послуг без належної освіти, якщо такі послуги призвели до тяжких наслідків для пацієнта) - ст. 138 КК України;
• Відмова в наданні допомоги хворому - ст. 139 КК України;
• Незаконне розголошення лікарської таємниці - ст. 145 КК України;
• Порушення санітарних норм і правил щодо запобігання інфекційним захворюванням і масовим отруєнням - ст. 325 КК України.

• Порушення санітарних норм - ст. 42 КУпАП;
• Порушення обмежень, встановлених для медичних працівників при виконанні їхньої професійної діяльності - ст. 44-2 КУпАП. Наприклад, це стосується порушення правил реклами медичних послуг;
• Порушення правил щодо карантину;
• Надання послуг, які не відповідають стандартам, нормам і правилам;
• і багато інших.

Перед тим, як отримувати послугу, потрібно переконатися, що вона надається законно. Якщо Вам надали неякісну послугу у салоні та завдали шкоди життю, то притягнути винних до відповідальності буде нескладно.

На Вашому боці завжди Закон України «Про захист прав споживачів», адже у ньому зазначено, що «клієнт салону має право на відшкодування шкоди, яку йому було завдано внаслідок, наприклад, порушення салоном санітарного законодавства.

Якщо салон надає неякісні послуги, що завдали шкоди здоров’ю клієнта, останній має право звернутися зі скаргою до контролюючого органу або до суду за захистом своїх прав. Скаржитись на непрофесійну діяльність закладу та його працівників можна і в тому випадку, якщо Ви з будь-яких причин просто залишилися незадоволеними наданими послугами». Ви можете вимагати повернути гроші за процедуру або безкоштовне надання повторної, усунути недоліки процедури або відшкодування моральних та матеріальних збитків, адже у статті 23 Цивільного кодексу України зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Складно захистити Вас буде у тому випадку, якщо Ви отримали косметологічну послугу в домашніх умовах чи в іншому приміщенні, яке не обладнане належним чином та у Вас відсутні докази, які б підтверджували факт отримання такої послуги. ( В даному випадку у Вас відсутній договір про надання медичних послуг)

У такому випадку найкращою зброєю для захисту Ваших прав буде збір доказів, тому насамперед потрібно:

– встановити юридичний факт отримання косметологічної послуги; ( Можливо збериглась виписка?)

– зафіксувати наявність свідків;

– зібрати записи телефонних розмов, повідомлень, знімки екранів, чеків, договори про надання послуг (це допоможе довести, що саме «професійний» косметолог робив відповідну процедуру);

– звернутися до судово-медичного експерта, щоб зафіксувати наслідки надання певної процедури.

За незаконну лікувальну діяльність передбачена навіть кримінальна відповідальність, а саме стаття 138 Кримінального кодексу України «Заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого».

Чим більше шкоди було Вам завдано, тим більшою може бути сума відшкодованих моральних збитків.

Помститися горе-косметологу можна, звернувшись до територіальних органів Національної поліції України, а також до органів Державної фіскальної служби України із заявою про незаконне здійснення підприємницької діяльності певною особою.

Закон Украины "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/find?t...):

"Стаття 39. Обов'язок надання медичної інформації...

Медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я..."

В данном Вашем случае врач-косметолог, поскольку Вы обратились о проведении косметической процедуры, обязан, как я считаю, о предоставлении информации в границах этой процедуры и возможного ее вреда, но не обязан по основаниям возможной у пациента предрасположенности к болезни, которой на данный момент нет; о вероятности которой неизвестно самому пациенту. Более того, болезнь "красная волчанка" является редкой и может быть вызвана широким спектром воздействия на организм и ее проявление вследствие косметической процедуры является случаем - юридическим казусом. С другой стороны, "красная волчанка" не проявляет себя до самого момента иммунной атаки на организм, т.е. сам пациент может не знать о вероятности у него болезни. С учетом этого определенная косметическая процедура может быть противопоказана любому лицу. Если же пациенту известна предрасположенность к определенной болезни, он должен предупредить врача - например, мне известно о своем привычном вывихе челюсти, о чем я каждый раз предупреждаю стоматолога.

Что касается медицинской помощи в данном случае. Имеет место документа:

"ПЕРЕЛІК послуг з надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги учасниками пілотного проекту" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1161-17?find=...):

"...4. Державна установа «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України»...

9

Діагностика та лікування аутоімунних ревматичних хвороб

9.1

Діагностика та лікування системного червоного вовчака та споріднених з ним хвороб з тяжким, резистентним до лікування, перебігом із застосуванням біологічних та імуносупресивних агентів і еферентних методів

Добрый день, Яна!

Красная волчанка - это аутоимунное заболевание. Доказать, что начало его течения либо обострения спровоцировано именно манипуляциями косметолога - архисложно.

Если услугу Вам оказывал не врач-косметолог в лечебном учреждении - вопрос ответственности под вопросом (простите за тавтологию).

Максимум - штраф за предоставление услуг без лицензии, но факт предоставления услуг именно этим специалистом именно Вам ещё нужно будет доказать. И необходимость сбора доказательств ложится на плечи клиента. Нужны квитанции, подтверждающие оплату, свидетели, мед.заключения, мед экспертиза, возможно и не одна.

Если есть цель привлечь к ответственности - стоит учесть, что это долгий и дорогостоящий путь.

Удачи Вам и всех благ!

Здравствуйте, Яна! По Вашему вопросу, следует пояснить, что взыскание какого-либо вреда или привлечение косметолога к ответственности возможно только в случае наличия доказательств причинной связи между лечением (процедурами, манипуляциями) и наступившими вредными последствиями. Заболевание или вред, последствия лечения устанавливаются заключением специалистов (экспертизы). Других вариантов не существует.

Если возникли вопросы, обращайтесь, контакты в профиле. Удачи! Здоровья!

Доброго Дня

Щодо вашого питання

Ніхто не подбає про вашу безпеку, окрім вас самих. Оскільки процедури краси часто потребують використання якогось обладнання, слідкуйте, аби воно було справним та чистим. Не забувайте: перед вами обслуговували іншу людину.

Препарати та косметичні засоби також мають бути сертифікованими. Навіть якщо так, цього недостатньо. Зверніть увагу на строк придатності косметики та на умови її зберігання.

Якщо вам зробили, наприклад, неякісну послугу ви можете сміливо вимагати:

1. Усунути недоліки послуги (переробити усунути тощо).

2. Зменшити вартість послуги.

3. Безкоштовно повторно надати послугу.

4. Повернути оплату (якщо виправити недоліки вже неможливо).

Якщо ж наслідки після надання косметичної послуги виявилися дуже серйозними, ви маєте право вимагати відшкодування матеріальної та моральної шкоди!

В такому випадку спочатку слід звернутися до адміністрації салону з вимогою відшкодувати вам збитки. Якщо це не подіяло – пишіть скаргу до контролюючих органів.

За захистом своїх прав можна також звернутися до суду. Тим більше, що лише суд може змусити салон виплатити вам матеріальні та моральні збитки.

Але отримати таку компенсацію можна лише за наявності доказів. Це може бути договір про надання послуги або квитанція про її оплату.

Захистити свої права буде набагато легше, подбавши про дещо заздалегідь: фотографуйте своє обличчя або інші частини тіла до косметичної процедури та після, буде з чим порівняти.

Тож піклуйтеся про свою красу, але не забувайте про власну безпеку. А якщо так сталося, що ви стали жертвою поганого майстра – відстоюйте свої права.

Успіхів