Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану" щодо встановлення відповідальності за невиконання вимог закону щодо повернення в Україну після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях

Добрий день, Андрій!

НА ДАНИЙ ЧАС, ЦЕЙ ЗАКОН НЕ ПРИЙНЯТО, НЕ ОПУБЛІКОВАНО (НЕ ОПРИЛЮДНЕНО) В ОФІЦІЙНИХ ВИДАННЯ (ГАЗЕТИ: "ГОЛОС УКРАЇНИ", "УРЯДОВИ КУР"ЄЕР", ВІН НЕ НАБУВ ЗАКОННОЇ СИЛИ.

ЗАКОН НЕ ПОВИНЕН МАТИ ЗВОРОТНЬОЇ ДІЇ У ЧАСІ!

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

{Офіційне тлумачення частини першої статті 58 див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99}

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

{Офіційне тлумачення статті 58 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 1-зп від 13.05.97, № 6-рп/2000 від 19.04.2000}".

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

"Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі

1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

3. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

4. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи".

ПРИ ТАКИХ УМОВАЄ ВОЄННОГО СТАНУ, ВИ ТАК МОЖЕТЕ ВЧИНИТИ, З МЕТОЮ ВРЯТУВАННЯ СВОГО ЖИТТЯ ТА ЖИТТЯ СВОЇХ БЛИЗЬКИХ РОДИЧІВ, ЗА ЦЕ НЕ БУДЕ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

"Стаття 39. Крайня необхідність

1. Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Стаття 40. Фізичний або психічний примус

1. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

2. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Стаття 42. Діяння, пов'язане з ризиком

1. Не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

2. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

3. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій".

Важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов’язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України). Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов’язок доведення вини особи покладається на державу.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

ЯВКА ДО ТЦКСП (ВІЙСЬККОМАТУ), Є ОБОВЯЗКОВОЮ ЛИШЕ ПО ВИКЛИКУ ЗА ПОВІСТКОЮ, ЩО Є ОПОВІЩЕННЯМ:

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №69/2022

Про загальну мобілізацію:

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №69/2022 — Офіційне інтернет-представництво Президента України (president.gov.ua)

"У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

1. Оголосити та провести загальну мобілізацію (далі – мобілізація).

2. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

4. Призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

5. Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов’язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.

6. Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

7. Службі безпеки України здійснити заходи контррозвідувального забезпечення під час виконання загальної мобілізації.

8. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб – підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

9. Головам обласних державних адміністрацій забезпечити створення та роботу обласних, районних та міських медичних комісій.

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

24 лютого 2022 року".

ЕСТЬ ЗАКОННЫЕ ОСНОВАНИЯ для неявки в ТЦКСП (военкомат) .

Так, самым распространенным законным основанием для неявки в ТЦКСП (военкомат), является болезнь (любое заболевание), что есть уважительной причиной для неявки в ТЦКСП (военкомат) .

Вы можете вызвать скорую помощь и получить справку о вызове скорой помощи с последующим направлением на лечение в больницу, которую потом направите в ТЦКСП (военкомат) с заявлением по почте через Укрпочту и на электронную почту.

Также, Вы можете обратиться в любую больницу и получить справку о том, что заболел и проводится лечение в отношении Вас, которую потом направите в ТЦКСП (военкомат) с заявлением по почте через Укрпочту и на электронную почту.

Кроме того, Вы можете лечь на стационар или дневной стационар любой больницу и получить справку о том, что заболели и проводится лечение в отношении Вас, которую потом направите в ТЦКСП (военкомат) с заявлением по почте через Укрпочту и на электронную почту.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про військовий обов'язок і військову службу

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text

"Стаття 15. Призовний вік. Призов громадян України на строкову військову службу...

8. Після набрання чинності Указом Президента України щодо проведення чергового призову:... у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобов'язані з'явитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України;... ".

"10. У разі неявки призовника без поважних причин за викликом відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на призовну комісію він несе відповідальність, установлену законом".

"11. Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, які підтверджені відповідними документами, визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини".

Эта же норма, распространяется и на военнообязанных запаса, резервистов.

ЕСЛИ Вы НЕ ЯВИТЕСЬ ПО ПОВЕСТКЕ ДЛЯ ПРИЗЫВА ПО МОБИЛИЗАЦИИ:

Кодекс України про адміністративні правопорушення:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text

Стаття 210-1. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- ШТРАФ ОТ 3400 грн. ДО 5100 грн..

ЗАОЧНО ШТРАФА БЫТЬ НЕ МОЖЕТ, ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ ЕГО ПРИВЛЕЧЬ К АДМИНИСТРАТИВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ НУЖНО ТОЛЬКО ЛИЧНОЕ ПРИСУТСТВИЕ, ЧТОБЫ СОСТАВИТЬ ПРОТОКОЛ И ВРУЧИТЬ ЕГО, ВЫНЕСТИ ПОСТАНОВЛЕНИЕ И ВРУЧИТЬ ЕГО!

БЕЗ ОФОРМЛЕНИЯ ДОКУМЕНТОВ НЕ БУДЕТ ШТРАФА.

УГОЛОВНАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА ЭТО НЕ ПРЕДУСМОТРЕНА.

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

Доброго дня, Андрій!

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект №7171, яким пропонується доповнити статтею 332-3 (незаконне перетинання державного кордону України в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану) Кримінальний кодекс України, та запровадити кримінальну відповідальність для військовозобов’язаних осіб, які виїхали за кордон, і підлягають мобілізації в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану.

Так, законопроектом запропоновано, визнати злочином незаконний перетин державного кордону України без законних підстав в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану.

Суб’єктами таких неправомірних дій є:

1. 01.військовослужбовці, військовозобов’язані особи, резервісти, особи, які підлягають мобілізації;
2. 02.народні депутати України, депутати місцевих рад, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови;
3. 03.працівники правоохоронних органів, судді, судді Конституційного Суду України, прокурори,

а також:

1. 04.посадові особи та/або військовослужбовці Державної прикордонної служби України, які сприяли таким особам у вчиненні неправомірних дій.

Однак, таке формулювання правової норми може призвести до її неправильного правозастосування, адже вона не має правової визначеності в декількох аспектах.

По-перше, авторами законопроекту пропонується запровадити кримінальну відповідальність за факт незаконного перетину кордону, без законних підстав. Втім, в чинному законодавстві відсутня така підстава як тимчасове обмеження/обмеження на час дії воєнного стану та/або особливого періоду виїзду окремої категорії громадян за кордон, саме у зв’язку зі здійсненням окремих депутатських, посадових чи службових повноважень.

По-друге, законодавство не містить переліку законних підстав для перетину окремими громадянами державного кордону на час дії воєнного стану та/або особливого періоду у зв’язку зі здійсненням депутатських, посадових чи службових повноважень. Так само, законодавством не передбачено одержання ними дозволу на перетин кордону.

По-третє, при визначенні суб’єктів злочину не було враховано правової підстави для здійснення повноважень та повноважень, які здійснюються особою, у зв’язку із займаною посадою. Об’єктивно, не доцільно забороняти перетинати державний кордон в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану громадянам, які не підлягають для призову на військову службу під час мобілізації, або тим, у кого на час воєнного стану повноваження можуть бути припиненими, чи, навпаки, у зв’язку з необхідністю виконання повноважень особи будуть зобов’язані перетинати державний кордон України.

По-четверте, законопроектом пропонується встановлення кримінальної відповідальності за перетин державного кордону в цілому, в той час, як під перетином кордону слід розуміти не лише виїзд за межі України, а й в’їзд на територію держави.

По-п’яте, чинне законодавство не містить визначення незаконного перетину кордону. Наприклад, ст. 332-2 Кримінального кодексу України визначено, що під незаконним перетином кордону законодавець розглядає, зокрема, перетин державного кордону України у будь-який спосіб поза пунктами пропуску через державний кордон України, або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, або за документами, що містять недостовірні відомості. Втім, припускаємо, що даний законопроект покликаний притягнути до відповідальності саме тих осіб, які вибули за межі України, будучи усвідомленими про необхідність проходження ними військової служби за призовом під час мобілізації.

Щодо відповідальності. Для осіб, які незаконно перетнули державний кордон України без законних підстав в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану, законопроектом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої.

За сприяння посадовими особами та/або військовослужбовцями Державної прикордонної служби України у вчиненні суб’єктами злочину неправомірних дій передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна або без такої.

Разом з цим, законопроектом запропоновано звільнення від відповідальності за незаконний перетин державного кордону України з порушенням вимог нормативно-правових норм в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану, якщо особа впродовж 10 днів після набрання чинності даними положенням Закону повернеться в Україну.

Не вдаючись до питання можливості впровадження конфіскації майна за дану категорію злочинів, запропоноване звільнення від кримінальної відповідальності не узгоджується як з самою нормою, якою передбачена кримінальна відповідальність, так і з положеннями Конституції України та Кримінальним кодексом України.

Насамперед, редакцією ст. 332-3 КК України пропонується, зокрема, визнати “незаконним перетин державного кордону України без законних підстав в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану”, а звільнення від кримінальної відповідальності пропонується за “незаконний перетин державного кордону України з порушенням вимог нормативно-правових норм в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану”. Тобто, відповідальність пропонується за безпідставний перетин кордону, а звільнення від відповідальності за порушення нормативно-правових актів. Як наслідок, звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, запропонованих у законопроекті, буде неможливою.

Крім того, запропоновані підстави звільнення від кримінальної відповідальності вказують про бажання авторів законопроекту імплементувати норму, за якою буде можливе притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили дії з нібито незаконного перетину кордону під час дії воєнного стану (перетину кордону України з 24.02.2022) до набрання чинності законодавчих змін та встановлення відповідальності за діяння, визначених запропонованою ст. 332-3 Кримінального кодексу України.

На наше переконання, це незаконно, адже такі законодавчі зміни будуть суперечити Основному закону України.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України встановлюються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Статті 58, 92 Основного закону також отримали офіційне тлумачення Конституційного Суду України у розрізі положень Кримінального кодексу України.

У своєму рішенні № 6-рп/2000 від 19.04.2000 Конституційний Суд України зробив висновок про те, що виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється кримінальна відповідальність за їх вчинення. Такі закони мають зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи.

Аналогічні положення також відображені у ч. 2 ст. 4 Кримінального кодексу України, де визначено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Також, у ч. 2 ст. 5 Кримінального кодексу України в якій визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Важливо, що у ч. 3 ст. 4 Кримінального кодексу України відображено, що часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Таким чином, злочинність діяння встановлюється з моменту набуття чинності закону, яким передбачена кримінальна відповідальність, та не поширюється на діяння, які були вчинені раніше.

Крім того, законопроект стосується лише військовозобов'язаних чоловіків віком від 18 до 60 років, які без законних підстав виїхали з України після введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації.

Якщо Ви виїхали з України законно (тобто, мали підстави для виїзду за кордон), через державні пункти пропуску, то ніяка відповідальність Вам не загрожуватиме.

Державна прикордонна служба окремо роз’яснила підстави для пропуску за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років (https://dpsu.gov.ua/ua/news/Do-kogo-z-cholovikiv-gromadyan-Ukraini-vikom-vid-18-do-60-rokiv-ne-zastosovutsya-obmezhennya-viizdu-za-kordon-/):

"- які мають посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік (відповідно до рішення Уряду про затвердження переліку посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час);

- які мають висновок військово-лікарської комісії про непридатність з виключенням з військового обліку.

- на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

- які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

- на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю віком до 18 років або повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, до досягнення нею 23 років.

- усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років.

- зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

- які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено.

- здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі).

Крім того нагадаємо, що перетнути кордон на виїзд з України можуть військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законодавством випадках, зокрема:

водії, які заброньовані для здійснення міжнародних вантажних перевезень, перевезень для потреб Збройних Сил України, медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги, відповідно до визначеного порядку https://www.facebook.com/MinInfra.UA/posts/3250891...

люди з інвалідністю та особи, що їх супроводжують https://www.facebook.com/DPSUkraine/posts/29603762...

Окремо звертаємо увагу, що всі громадяни, які підпадають під виключення, повинні мати необхідні документи для підтвердження. При цьому у ході заходів прикордонного контролю перевірятиметься їх дійсність і факт видачі відповідними органами".

Крім того, Вам навіть не було вручено повістку, не проведено медкомісію за результатами якої Вас визнали б придатним до військової служби та таким, що підлягає мобілізації. Можете залишатися за кордоном, у законодавстві України немає такої норми, згідно з якою Ви зобов'язані повернутись до країни після запровадження військового стану та оголошення загальної мобілізації.

ПРАВИЛА військового обліку призовників і військовозобов’язаних (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/921-2016-%D0%B...):

1. Призовники і військовозобов’язані повинні:

перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов’язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України;

прибувати за викликом районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ)), для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов’язаних...

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12/conv#n...):

Стаття 22. Обов’язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації

1. Громадяни зобов’язані:

з’являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов’язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов’язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;

3. Під час мобілізації громадяни зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов’язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов’язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов’язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

ПРАВИЛА перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#T...):

2. Перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну:

7. Громадяни в'їздять в Україну без будь-яких обмежень..

9. Громадяни, які перетинають державний кордон, зобов'язані пройти прикордонний, митний та інші види контролю відповідно до законодавства.

10. Пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону.

Закон України "Про прикордонний контроль" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1710-17/conv#n...):

Стаття 7. Прикордонний контроль осіб

1. Паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

2. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

3. Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.

4. Паспортні та інші документи осіб перевіряються в кабінах паспортного контролю, на смугах руху транспорту, у контрольних павільйонах, службових приміщеннях пунктів пропуску через державний кордон чи безпосередньо в транспортних засобах.

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку "Звернутися".

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!

Вітаю, Андрію!

Можливо так, дійсно, даний законопроєкт має ознаки неконституційності, адже Основний Закон чітко передбачає право на вільний вибір місця проживання (стаття 33).

Але з іншої сторони, та ж Конституція України чітко передбачає, що в умовах воєнного стану певні права та свободи можуть обмежуватись (стаття 64).

Інша справа, що від того, яким чином відповідять юристи даного сайту щодо конституційності законопроєкту, мало що залежить.

Питання відповідності ПРИЙНЯТОГО ВЖЕ ЗАКОНУ УКРАЇНИ Конституції України належить до виключених повноважень Конституційного Суду України (стаття 147 Конституції України).

ОДНАК! ДАНИЙ ЗАКОНОПРОЄКТ ЩЕ ТІЛЬКИ НА СТАДІЇ НАПРАВЛЕННЯ В КОМІТЕТИ. ПОТРІБНО ЧЕКАТИ ЙОГО ПРИЙНЯТТЯ.

ЗА ЗМІНАМИ ЩОДО СТАТУСУ МОЖЕТЕ СЛІДКУВАТИ ЗА ПОСИЛАННЯМ: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/39391

Всього доброго! Сподіваюсь консультація була корисною!

Андрій!

ДОДАТКОВО:

Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Конституційний Суд України розпочав свою діяльність, яка ґрунтується на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повноти і всебічності розгляду справ, обґрунтованості та обов'язковості ухвалених ним рішень і висновків, 16 жовтня 1996 року.

Конституційний Суд ухвалює рішення, надає висновки, постановляє ухвали, видає забезпечувальні накази. Акти з питань, не пов'язаних із конституційним провадженням, Суд ухвалює у формі постанови. Своє перше Рішення Конституційний Суд України ухвалив 13 травня 1997 року.

Порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Конституційного Суду України, підстави і порядок звернення до нього, процедура розгляду ним справ і виконання його рішень визначається Конституцією України (28 червня 1996 року), Законом України «Про Конституційний Суд України» (13 липня 2017 року) та Регламентом Конституційного Суду України (22 лютого 2018 року).

Звертаючись до Конституційного Суду України (далі – Конституційний Суд або Суд), громадянам України, іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам необхідно враховувати повноваження Конституційного Суду, питання, з яких вони можуть звертатися до нього та вимоги до конституційної скарги, які встановлюються Законом України „Про Конституційний Суд України“ від 13 липня 2017 року № 2136– VIII (далі – Закон).

І. Формою звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства та юридичних осіб до Конституційного Суду є конституційна скарга.

Листи, скарги, клопотання, заяви, в тому числі позовні заяви, інші звернення з питань, вирішення яких не належить до повноважень Суду, опрацьовуються Секретаріатом Конституційного Суду (далі – Секретаріат) в порядку, передбаченому Законом України „Про звернення громадян“.

ІІ. Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ „Прикінцеві положення“ Закону конституційну скаргу може бути подано, якщо остаточне судове рішення у справі особи набрало законної сили не раніше 30 вересня 2016 року.

Звертаємо увагу, що конституційна скарга щодо справи, остаточне судове рішення в якій набрало законної сили раніше 30 вересня 2016 року, повертається керівником Секретаріату суб’єкту права на конституційну скаргу без розгляду (абзац другий пункту 3 Розділу ІІІ „Прикінцеві положення“ Закону, пункт 2 § 40 Регламенту Конституційного Суду України (далі – Регламент)).

ІІІ. Конституційна скарга надсилається до Конституційного Суду поштою або подається безпосередньо до Секретаріату без сплати судового збору.

ІV. Згідно зі статтею 55 Закону конституційною скаргою є подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі субʼєкта права на конституційну скаргу.

У конституційній скарзі зазначаються:

1) прізвище, імʼя, по батькові (за наявності) громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса зареєстрованого місця проживання особи (для іноземця чи особи без громадянства – місця перебування) або повна назва та місцезнаходження юридичної особи, а також номер засобу звʼязку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

2) відомості про уповноважену особу, що діє від імені субʼєкта права на конституційну скаргу;

3) короткий виклад остаточного судового рішення, в якому було застосовано відповідні положення закону України;

4) опис перебігу розгляду відповідної справи в судах;

5) конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити закон України;

6) обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку субʼєкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону;

7) відомості про документи і матеріали, на які посилається субʼєкт права на конституційну скаргу, із наданням копій цих документів і матеріалів;

8) перелік документів і матеріалів, що додаються.

Копія остаточного судового рішення у справі субʼєкта права на конституційну скаргу має бути засвідчена в установленому порядку судом, що його ухвалив.

V. Відповідно до статті 56 Закону субʼєктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України.

До субʼєктів права на конституційну скаргу не належать юридичні особи публічного права.

Конституційну скаргу фізична особа підписує особисто.

Якщо субʼєктом права на конституційну скаргу є дієздатна фізична особа, яка за станом здоровʼя або фізичною вадою не в змозі особисто підписати конституційну скаргу, її підписує уповноважена в установленому законом порядку особа, що діє від її імені.

Конституційну скаргу юридичної особи підписує уповноважена на це особа, повноваження якої має бути підтверджено установчими документами цієї юридичної особи та актом про призначення (обрання) на посаду уповноваженої особи.

VІ. Згідно з частиною першою статті 74 Закону конституційна скарга подається до Суду державною мовою.

VІІ. Згідно зі статтею 77 Закону конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 Закону, та якщо:

1) вичерпано всі національні засоби юридичного захисту (за наявності ухваленого в порядку апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, а в разі передбаченої законом можливості касаційного оскарження – судового рішення, винесеного в порядку касаційного перегляду);

2) з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), сплинуло не більше трьох місяців.

Як виняток, конституційна скарга може бути прийнята поза межами вимог, установлених пунктом 2 частини першої цієї статті, якщо Суд визнає її розгляд необхідним із мотивів суспільного інтересу.

Якщо субʼєкт права на конституційну скаргу пропустив строк подання конституційної скарги у звʼязку з тим, що не мав повного тексту судового рішення, він має право висловити у конституційній скарзі клопотання про поновлення пропущеного строку.

Суд відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необґрунтованими або наявне зловживання правом на подання скарги.

VІІІ. Відповідно до статті 8 Закону, яка встановлює межі повноважень Конституційного Суду, Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) чинних актів (їх окремих положень).

Разом з тим, з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.

ІХ. У звʼязку з тим, що до Конституційного Суду України (як і до конституційних судів інших країн) значна кількість клопотань вноситься з порушенням вимог Закону, Законом і Регламентом передбачено особливий порядок їх попереднього опрацювання Секретаріатом.

Так, відповідно до частини другої статті 57 Закону, пункту 8 § 39 Регламенту попередню перевірку конституційних скарг на відповідність вимогам, встановленим статтями 55, 56, частиною першою статті 74 Закону, здійснює Секретаріат.

У разі, якщо конституційна скарга за формою не відповідає вимогам Закону, керівник Секретаріату повертає її субʼєкту права на конституційну скаргу із зазначенням, яким вимогам Закону вона не відповідає (абзац 1 частини третьої статті 57 Закону, пункт 1 § 40 Регламенту).

Повернення конституційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Суду з дотриманням вимог Закону (абзац 2 частини третьої статті 57 Закону).

Х. Звертаємо увагу, що конституційна скарга подається виключно щодо відповідності Конституції України закону України (його окремих положень). Дії чи бездіяльність органів державної влади, рішення судів у системі судоустрою України до Конституційного Суду не оскаржуються. Конституційний Суд не уповноважений здійснювати перегляд судових рішень, скасовувати їх, оцінювати правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, а також перевіряти судові рішення на відповідність Конституції України та законам України.

Конституційний Суд не є суб’єктом законодавчої ініціативи, він не може втручатися у діяльність законодавчого органу державної влади, змінювати чи доповнювати чинні нормативні акти.

З набранням чинності Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“ від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (з 30 вересня 2016 року) Конституційний Суд втратив повноваження здійснювати офіційне тлумачення законів України за конституційними зверненнями громадян.

ХІ. Необхідні консультації щодо підготовки конституційної скарги можуть бути надані на особистому прийомі громадян, який здійснюється з понеділка по четвер з 10.00 до 17.00, у п’ятницю з 10.00 до 15.45. У ці ж години надаються розʼяснення і в телефонному режимі (тел. 238-13-65, 238-13-74).

Докладніше про порядок особистого прийому можна дізнатися на офіційному веб-сайті Конституційного Суду (www.ccu.gov.ua) у підрубриці „Прийом громадян“ рубрики „До відома громадян“.

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

Доброго дня!

Якщо у осіб призовного віку були поважні причини для виїзду то вони не можуть притягнутися до кримінальної відповідальності.( перелік поважних причин остаточно не сформований) , тому говорити рано ( це може бути хвороба, опіка, догляд за особами , що його потребують , наявність батодітної родини , супровід осіб з інвалідністю окремих груп та станів.

Цей проект тільки зайшов на комітет , комітет ще не слухав його , на голосування він ще не внесений та не прийнятий.

https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39391 - стан проходження тут.

Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Проектом Закону пропонується ввести нову статтю до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо обов’язку осіб, які згідно з законом підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а також членів Кабінету Міністрів України, керівників органів державної влади та їх заступників, народних депутатів України, сільських, селищних, міських голів, працівників правоохоронних органів України, суддів, суддів Конституційного Суду України, прокурорів, які перебувають за межами України, у разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, за відсутності поважних причин повернутися в Україну. Крім цього, пропонується ввести нову статтю до Кримінального кодексу України, встановивши кримінальну відповідальність громадян України за невиконання вимог закону щодо повернення в Україну після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

4.Стан нормативно-правової бази у даній сфері регулювання Регулювання правовідносин у зазначеній сфері здійснюється Конституцією України, Кримінальним кодексом України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

5. Фінансово-економічне обґрунтування Реалізація Закону не потребуватиме додаткових видатків з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту Прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо встановлення відповідальності за невиконання вимог закону щодо повернення в Україну після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях» забезпечить посилення рівня функціональності сил оборони України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Андрій!

Законопроект 7265 лише направлено на розгляд Комітету. Цей законопроект також стосується лише військовозобов'язаних чоловіків віком від 18 до 60 років, які без законних підстав виїхали з України після введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації. Якщо Ви виїхали з України законно (тобто, мали підстави для виїзду за кордон), через державні пункти пропуску, то ніяка відповідальність Вам не загрожуватиме і повертатися Ви не зобов'язані, адже не підлягаєте призову на військову службу по мобілізації.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

1. заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
2. визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
3. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі жінки та чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
4. жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
5. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років;
6. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю, яка має будь-які види порушень функцій організму III-IV ступеня їх вираження та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II-III ступеня їх вираження відповідно до критеріїв встановлення інвалідності дітям, затверджених Кабінетом Міністрів України, або дитина з інвалідністю, яка має функціональні порушення в організмі та обмеження життєдіяльності, що відповідають критеріям для встановлення I чи II групи інвалідності для повнолітньої особи згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
7. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, до досягнення нею 23 років;
8. усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
9. зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
10. народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
11. працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
12. інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

• здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
• наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
• жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

1. військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
2. працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
3. осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
4. осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми:

Про внесення змін до деяких ... | від 15.03.2022 № 2122-IX (rada.gov.ua)

"2. У статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 16, ст. 255 із наступними змінами):

1) абзаци третій - тринадцятий частини першої замінити тринадцятьма новими абзацами такого змісту

"визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках";

після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання".

У зв’язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно частинами третьою - п’ятою.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування".

Державна прикордонна служба окремо роз’яснила підстави для пропуску за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років (https://dpsu.gov.ua/ua/news/Do-kogo-z-cholovikiv-gromadyan-Ukraini-vikom-vid-18-do-60-rokiv-ne-zastosovutsya-obmezhennya-viizdu-za-kordon-/):

"- які мають посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік (відповідно до рішення Уряду про затвердження переліку посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час);

- які мають висновок військово-лікарської комісії про непридатність з виключенням з військового обліку.

- на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

- які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

- на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю віком до 18 років або повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, до досягнення нею 23 років.

- усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років.

- зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

- які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено.

- здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі).

Крім того нагадаємо, що перетнути кордон на виїзд з України можуть військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законодавством випадках, зокрема:

водії, які заброньовані для здійснення міжнародних вантажних перевезень, перевезень для потреб Збройних Сил України, медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги, відповідно до визначеного порядку https://www.facebook.com/MinInfra.UA/posts/3250891...

люди з інвалідністю та особи, що їх супроводжують https://www.facebook.com/DPSUkraine/posts/29603762...

Окремо звертаємо увагу, що всі громадяни, які підпадають під виключення, повинні мати необхідні документи для підтвердження. При цьому у ході заходів прикордонного контролю перевірятиметься їх дійсність і факт видачі відповідними органами".

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку "Звернутися".

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!

Добрий день, Андріє!

1. Цей документ знаходиться у вигляді проекту, поки що. Так що не має способу аналізувати закон, оскільки не бачимо його в кінцевому варіанті. Він тільки направлений на розгляд до профільного Комітету ВРУ. А вступить в силу лише тоді, коли буде надрукований в "Голосі України".

2. Залишаються діючими всі інші законні та підзаконні акти (наприклад ст. 23 Закону Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), які регулюють визначені у проекті питання, а саме вони є для Вас визначальними. Тому що ніякий закон не має зворотньої сили, якщо тільки він не пом'якшує положення громадянина, на якого він спрямований.

3. Моє загальне враження таке: в тому вигляді, в якому він пропонується, його прийнято не буде, бо він скандально порушує, як Ви правильно помітили, купу конституційних прав українців. Втім побачимо.

Андрій!

ДОДАТКОВО:

ДОЗВІЛ НА ПОСТІЙНЕ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ,

ПОВІДОМЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ:

До кого з чоловіків, громадян України віком від 18 до 60 років, не застосовується обмеження виїзду за кордон (dpsu.gov.ua)

"Як неодноразово повідомлялося, на період дії правового режиму воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється.

Згідно з вимогами законодавства обмеження щодо перетину кордону на виїзд з України не застосовуються до окремих осіб цієї категорії, зокрема:...

- які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено...".

В ПОЛОЖЕННЯ, НЕ ВХОДЯТЬ ОБМЕЖЕННЯ В ЧАСТИНІ СТ.58 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ (ЗАКОН НЕ МАЄ ЗВОРОТНЬОЇ ДІЇ У ЧАСІ):

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 64/2022

Про введення воєнного стану в Україні:

https://www.president.gov.ua/documents/642022-4139...

"У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановляю:

1. Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

2. Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

3. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

4. Кабінету Міністрів України невідкладно:

1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні;

2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

5. Державній службі України з надзвичайних ситуацій невідкладно разом з обласними, Київською міською державними адміністраціями, іншими державними органами, установами, підприємствами, організаціями всіх форм власності привести єдину державну систему цивільного захисту, її функціональні та територіальні підсистеми у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період.

6. Обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.

7. Міністерству закордонних справ України забезпечити інформування в установленому порядку Генерального секретаря ООН та офіційних осіб іноземних держав про введення в Україні воєнного стану, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов'язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.

8. Цей Указ набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

24 лютого 2022 року".

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 133 /2022

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №133/2022 — Офіційне інтернет-представництво Президента України (president.gov.ua)

"Про продовження строку дії воєнного стану в Україні

У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановляю:

1. На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

2. Міністерству закордонних справ України забезпечити інформування в установленому порядку Генерального секретаря ООН та офіційних осіб іноземних держав про продовження строку дії воєнного стану в Україні і причини прийняття такого рішення.

3. Цей Указ набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

14 березня 2022 року".

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

{Офіційне тлумачення частини першої статті 58 див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99}

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

{Офіційне тлумачення статті 58 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 1-зп від 13.05.97, № 6-рп/2000 від 19.04.2000}".

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

Вітаю!

По-перше, цей законопроект не стосується осіб, які мають посвідку на проживання в іншій державі, оскільки виїзд останнім дозволяється, про що зазначено у роз'ясненні Державної прикордонної служби України.

Державна прикордонна служба окремо роз’яснила підстави для пропуску за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років (https://dpsu.gov.ua/ua/news/Do-kogo-z-cholovikiv-gromadyan-Ukraini-vikom-vid-18-do-60-rokiv-ne-zastosovutsya-obmezhennya-viizdu-za-kordon-/):

- які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено.

Окрім того, особи, які мають посвідку на постійне проживання в іншій державі, не є військовозобов'язними, тому вони не підлягають мобілізації.

ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text

Стаття 36. Військовий облік громадян України, які перебувають за кордоном

3. Військовий облік громадян України, які постійно проживають за кордоном, не ведеться.

По-друге, зазначений законопроект стосуватиметься чітко визначеного кола осіб:

особи, які згідно з законом підлягають призову на військову службу під час мобілізації,

До таких осіб відносяться військовозобов'язані, резервісти: див. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №69/2022 "Про загальну мобілізацію"(https://www.president.gov.ua/documents/692022-4141...)

Ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text

9. Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

а також члени Кабінету Міністрів України, керівники органів державної влади та їх заступники, народні депутати України, сільські, селищні, міські голови, працівники правоохоронних органів України, судді, судді Конституційного Суду України, прокурори, які перебувають за межами України, за відсутності поважних причин, передбачених частиною другою цієї статті, зобов’язані повернутися в Україну.

Таким чином, якщо ви не стостуєтесь вищевказаних категорій осіб, вам нічого хвилюватись.

Окрім того. Поважними причинами у випадку, передбаченому у частині першій цієї статті, є заборона на виїзд з країни перебування, стихійні лиха, катастрофи, аварії, відрядження, перебування на стаціонарному лікуванні чи інші обставини, які перешкоджають виїзду з країни перебування.

Якщо ви маєте одну з поважних причин, вам нічого хвилюватись.

Строк повернення осіб, зазначених у частині першій цієї статті, становить п'ятнадцять днів з дня введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, якщо в указі Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях не визначено інший строк».

Щодо відповідності законопроекту Конституції України

Конституція України

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Кримінальний кодекс України

Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі

2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, виникають обгрунтовані питання щодо можливості застосування норм законопроекту (у разі його ухвалення) до осіб, що виїхали за кордон до моменту набрання законопроекту чинності (після голосування Верховною Радою України, підписання президентом та офіційного оприлюднення). Однак, питання конституційності законопроекту можуть вирішуватись лише Конституційним судом України лише після офіційного ухвалення закону.

Статус законопроекту можна моніторити за посиланням: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39391

У будь-якому разі, стосовно осіб, які підпадають під дію законопроекту, уповноваженими органами МОЖЕ БУТИ ініційоване досудове розслідування, а доводити свою невинуватість доведеться у суді (якщо кримінальна справа не буде закрита на стадії досудового розслідування).

Окрім того, маю вас повідомити, що до Кримінального кодексу України пропонується внести нову статтю 332-3, яка встановлює відповідальність за перетинання державного кордону України без законних підстав в умовах особливого періоду або правового режиму воєнного стану (частина 1) та за сприяння таким діям (частина 2).

Кого каратимуть?

Військовослужбовців, військовозобов’язаних, резервістів, осіб, які підлягають мобілізації, а також народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, сільських, селищних, міських голів, працівників правоохоронних органів, суддів, суддів Конституційного суду України, прокурорів.

Відповідно до частини 2 нової статті 332-3 КК за сприяння у незаконному виїзді вищевказаних осіб каратимуть посадових осіб та/або військовослужбовців Державної прикордонної служби України.

Як каратимуть?

Пропонується встановити досить суворе покарання, однак, зважаючи на специфічні умови вчинення такого порушення, які суттєво підвищують суспільну небезпеку, а саме в особливий період або в період воєнного стану, санкція є допустимою.

Незаконний перетин кордону у воєнний час загрожуватиме позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, а прикордонникам за сприяння таким діям – від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Практична можливість конфіскації майна є сумнівною, адже вказаний злочин НЕ є корисливим та НЕ належить до злочинів проти основ національної безпеки України та громадської безпеки, як того вимагають загальні положення застосування конфіскації майна, відображені у ч. 2 ст. 59 КК України.

‼️ У прикінцевих положеннях КК пропонується визначити, що той, хто впродовж десяти днів після набрання чинності цього Закону повернеться в Україну, звільняється від відповідальності.

Таким чином, автори заохочують до повернення в Україну вищевказаних осіб, які з моменту російського вторгнення 24 лютого 2022 року незаконно перетнули кордон та виїхали з України.

Однак, оскільки кримінальний закон не має зворотної дії в часі, то ви І ТАК НЕ ПІДЛЯГАТИМИТЕ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ за цей законопроект, адже на момент вашого виїзду з України такі діяння не були протиправними.

Якщо залишились питання - звертайтесь! Буду радий допомогти.

Андріє!

МОЖНО НАПЕВНО СКАЗАТИ, ЩО ЦЕЙ ЗАКОН, ЯКИМ БИ ВІН НЕ БУВ, НІКОЛИ НЕ ЗАЧІПИТЬ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ВЖЕ ВИЇХАЛИ З УКРАЇНИ НА ЗАЗНАЧЕНИХ НИЖЧЕ ПІДСТАВАХ:

ЦЕ РОЗ'ЯСНЕННЯ ДЕРЖПРИКОРДОНСЛУЖБИ

4 квітня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України надані вичерпні роз’яснення щодо змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 29 березня 2022 р. № 383 та від 01 квітня 2022 р. № 399..

Серед іншого, зміни визначають деякі питання щодо перетинання кордону в період дії на території України надзвичайного або воєнного стану.

Згідно з цими Постановами, особи з інвалідністю мають право перетинати державний кордон за наявності таких документів:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма первинної облікової документації № 157-1/о) або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі — документи, що підтверджують інвалідність).

Перетин державного кордону може здійснюватися:

особою з інвалідністю І чи ІІ групи — у супроводі одного або обох батьків, на утриманні яких перебуває така особа з інвалідністю, дружини /чоловіка, повнолітніх сина/ доньки, їх дружини/ чоловіка (за наявності документів, що підтверджують родинні зв’язки та інвалідність);

особою з інвалідністю І чи II групи або іншою особою, яка потребує постійного догляду,— у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними категоріями осіб (за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, а у разі супроводу особи з інвалідністю І чи ІІ групи — додатково документів, що підтверджують інвалідність);

особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною, — у супроводі її опікуна (за наявності рішення про призначення опікуном над такою недієздатною особою), а у разі коли опікуна такій особі не призначено, — у супроводі одного з повнолітніх членів сім’ї (за наявності документів, що підтверджують родинні зв’язки та інвалідність);

особами з інвалідністю або іншими особами, які потребують постійного догляду, які проживають/перебувають у закладах/установах різних форм власності та підпорядкування і отримують соціальні послуги стаціонарного догляду, паліативного догляду, підтриманого проживання крім певних, визначений постановою КМУ категорій осіб з інвалідністю, — у супроводі осіб, у тому числі працівників закладу догляду, уповноважених директором закладу догляду/ особою, яка його заміщує (за наявності наказу директора закладу догляду або особи, яка його заміщує, про виїзд осіб з інвалідністю або інших осіб, які потребують постійного догляду, за межі України та документів, що підтверджують інвалідність). При цьому осіб з інвалідністю або інших осіб, які потребують постійного догляду, можуть супроводжувати особи, у тому числі працівники закладу догляду, які не перебувають на військовому або спеціальному обліку в Міноборони, СБУ чи Службі зовнішньої розвідки, або працівники закладу догляду, які перебувають на військовому або спеціальному обліку в Міноборони, СБУ чи Службі зовнішньої розвідки, з розрахунку одна особа на 50 осіб з інвалідністю та інших осіб, які потребують постійного догляду.

Супровід дітей з інвалідністю для виїзду за межі України може здійснюватися матір’ю та / або батьком, опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями, які здійснюють такий супровід, за наявності посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, в якому зазначено категорію “дитина з інвалідністю”, або довідки про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради, до території територіальної громади якої входить територія міста обласного значення, районної у місті (у разі її утворення) ради (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги), або індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, виданої лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, або медичного висновку про дитину з інвалідністю до 18 років, а також документів, що підтверджують родинні зв’язки (у разі здійснення супроводу матір’ю та/або батьком), або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує дитину з інвалідністю (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями). Супровід дітей з інвалідністю для виїзду за межі України також може здійснюватися бабою, дідом, повнолітнім братом, сестрою, мачухою, вітчимом з урахуванням їх приналежності до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у них відповідних підтвердних документів та документів, що підтверджують родинні зв’язки.

При цьому виїзд за межі України визначених постановою КМУ категорій осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю чи інших осіб, які потребують постійного догляду, разом із супроводжуючою особою може здійснюватися не більше ніж один раз із часу введення на території України надзвичайного або воєнного стану до його припинення чи скасування.

Супровід дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, що встановлені МОЗ, здійснюється матір’ю та / або батьком, опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями, які здійснюють такий супровід, за наявності довідки про отримання державної допомоги на дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради, до території територіальної громади якої входить територія міста обласного значення, районної у місті (у разі її утворення) ради (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги), або документа, виданого лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, що встановлені МОЗ, а також документів, що підтверджують родинні зв’язки (у разі здійснення супроводу матір’ю та / або батьком), або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує таку дитину (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями)”.

Уряд також визначив, що особи з інвалідністю І групи та діти з інвалідністю мають першочергове право на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон. Разом із зазначеними особами у пріоритетному порядку можуть слідувати особи, які їх супроводжують (не більше ніж дві особи). У пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення пріоритет може надаватися під час слідування в пішому порядку або на легковому автомобілі за умови відсутності у транспортному засобі, в якому прямують зазначені особи, інших осіб.

Право на першочергове проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення також мають організовані групи осіб з інвалідністю або інших осіб, які потребують постійного догляду та проживають/перебувають у закладах догляду, які слідують автобусом (за умови відсутності у транспортному засобі, в якому прямують зазначені особи, інших осіб, крім осіб з інвалідністю, інших осіб, які потребують постійного догляду та проживають/перебувають у закладах догляду, та наявності не більше ніж двох осіб, що супроводжують кожну особу з інвалідністю).

Нагадаємо, у зв’язку із запровадженням воєнного стану в Україні, за деякими виключеннями заборонено виїзд за межі країни чоловіків віком від 18 до 60 років.

Крім виключень, зазначених вище, зазначені обмеження, не застосовуються до таких осіб:

- які мають посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік (відповідно до рішення Уряду про затвердження переліку посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час);

- які мають висновок військово-лікарської комісії про непридатність з виключенням з військового обліку.

- на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

- які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

- на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю віком до 18 років або повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, до досягнення нею 23 років.

- усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років.

- зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Також перетнути державний кордон на виїзд з України можуть громадяни України, які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено українськими дипустановами та здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі).

Крім того, нагадаємо, що перетнути кордон на виїзд з України згідно з вимогами Постанови Уряду № 194 від 3.03.202, можуть особи, які здійснюють перевезення для потреб Сил оборони України, перевезення медичних, гуманітарних вантажів, а також військовозобов’язані працівники підприємств залізничного транспорту, які забезпечують функціонування та безперебійну роботу залізниці.

Варто зазначити, що постановою № 399 норма щодо можливості перетину державного кордону під час дії воєнного стану військовозобов’язаним, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2-8 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Окремо звертаємо увагу, що всі громадяни, які підпадають під виключення, що мають право на перетинання кордону, повинні мати необхідні документи для підтвердження. При цьому у ході заходів прикордонного контролю перевірятиметься їх дійсність і факт видачі відповідними органами.

Більш детальну інформацію щодо перетинання кордону під час дії правового режиму воєнного стану радимо шукати у згаданих нормативно-правових документах та інших актах законодавства України."

Вітаю!

Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон:

• поза місцем розташування пункту пропуску;

• поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону;

• хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.

Покарання за незаконне перетинання державного кордону

Особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Адміністративна відповідальність

Перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади карається штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до 15 діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Виняток! Не поширюється на випадки повернення в Україну без встановлених документів громадян України, які стали жертвами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, а також на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства з наміром отримати притулок чи бути визнаними в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, якщо вони звернулися із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Стаття 3 Конституції України. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 18. Крайня необхідність

Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Статтею 332-2 Кримінального кодексу України передбачено, перетинання державного кордону України з метою заподіяння шкоди інтересам держави або особою, якій заборонено в’їзд на територію України, або представниками підрозділів збройних сил чи інших силових відомств держави-агресора у будь-який спосіб поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, або за документами, що містять недостовірні відомості, карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені повторно або групою осіб, караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з насильством або із застосуванням зброї, караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Стаття 39. Крайня необхідність

1. Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

ЗА АНАЛОГІЄЮ ПРАВА БІЖЕНЦІ, ЯКІ РЯТУВАЛИ СВОЄ ЖИТТЯ, НЕ БУДУТЬ ПРИТЯГУВАЛИСЯ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

ТОМУ, ЯКЩО ВИ ПЕРЕТНУЛИ КОРДОН ПІСЛЯ 24.02.2022 Р. В НАПРЯМКУ КРАЇНИ-АГРЕСОРА, БІЛОРУСІ АБО В НАПРЯМКУ ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ, ТО ВИ БУДЕТЕ ЗВІЛЬНЕНІ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

ЯКЩО ВИ ПЕРЕТНУЛИ КОРДОН ПОЗА МІСЦЕМ РОЗТАШУВАННЯ ПУНКТУ ПРОПУСКУ В НАПРЯМКУ ЕВРОПИ ВИ БУДЕТЕ ПРИТЯГНУТІ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

ВАША ПОСВІДКА НА ПРОЖИВАННЯ НІЯК НЕ ВПЛИВАЄ НА СКЛАД ЗЛОЧИНУ ТА НА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

ТОЙ Закон про який Ви пишете, ще не прийнятий і поки немає що обговорювати.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Доброго дня, Андрій!

Питання конституційності прийнятого закона вирішує виключно Конституційний суд.

З огляду на військовий стан звісно може бути класифіковано законопроект, а згодом і закон, як такий що конституційний, або ж зворотньо.

Це буде залежати від аргументів конституційної більшості.

Наразі це дійсно виключно законопроект.

Звертайтесь, якщо залишились питання.

Андрій!

ПРОЕКТ ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо встановлення відповідальності за невиконання вимог закону щодо повернення в Україну після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/125...):

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Розділ XIV Особливої частини Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 337-1 . Невиконання вимог закону щодо повернення в Україну після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях

1. Невиконання вимог закону щодо повернення в Україну без поважних причин після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях особою, яка згідно з законом підлягає призову на військову службу під час мобілізації, іншої особи, яка відповідно до закону зобов’язана повернутись в Україну із-за кордону, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

II. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. У Законі України «Про правовий режим воєнного стану» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 28, ст.250 із наступними змінами) внести такі зміни:

1) доповнити частину першу статті 6 пунктом 6) такого змісту:

«6) термін повернення в Україну осіб, визначених статтею 10-1 цього Закону»;

«Стаття 10-1 . Забезпечення функціонування сил оборони України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану

1. У разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану особи, які згідно з законом підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а також члени Кабінету Міністрів України, керівники органів державної влади та їх заступники, народні депутати України, сільські, селищні, міські голови, працівники правоохоронних органів України, судді, судді Конституційного Суду України, прокурори, які перебувають за межами України, за відсутності поважних причин, передбачених частиною другою цієї статті, зобов’язані повернутися в Україну.

2. Поважними причинами у випадку, передбаченому у частині першій цієї статті, є заборона на виїзд з країни перебування, стихійні лиха, катастрофи, аварії, відрядження, перебування на стаціонарному лікуванні чи інші обставини, які перешкоджають виїзду з країни перебуванн

«2-2 . Під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», особи, зазначені у статті 101 , зобов’язані повернутися в Україну не пізніше, ніж через пʼятнадцять днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо встановлення відповідальності за невиконання вимог закону щодо повернення в Україну після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях».

ВИСНОВКИ: якщо Ви маєте статус військовозобов'язаного та підлягаєте мобілізації, то у разі набрання чинності цим Законом та відсутності поважних причин, передбачених частиною другою статті 10-1,краще повернутися до України, щоб надалі уникнути кримінальної відповідальності.

Закон України "Про військовий обов'язок та військову службу" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text):

Стаття 1. Військовий обов'язок

9. Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших

Стаття 15. Призовний вік. Призов громадян України на строкову військову службу

На строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Стаття 37. Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього

1. Взяттю на військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України:

2) на військовий облік військовозобов'язаних:

які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №69/2022 "Про загальну мобілізацію" (https://www.president.gov.ua/documents/692022-4141...):

4. Призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

5. Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов’язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

1. заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
2. визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
3. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі жінки та чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
4. жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
5. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років;
6. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю, яка має будь-які види порушень функцій організму III-IV ступеня їх вираження та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II-III ступеня їх вираження відповідно до критеріїв встановлення інвалідності дітям, затверджених Кабінетом Міністрів України, або дитина з інвалідністю, яка має функціональні порушення в організмі та обмеження життєдіяльності, що відповідають критеріям для встановлення I чи II групи інвалідності для повнолітньої особи згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
7. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, до досягнення нею 23 років;
8. усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
9. зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
10. народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
11. працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
12. інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

• здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
• наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
• жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

1. військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
2. працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
3. осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
4. осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми:

Про внесення змін до деяких ... | від 15.03.2022 № 2122-IX (rada.gov.ua)

"2. У статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 16, ст. 255 із наступними змінами):

1) абзаци третій - тринадцятий частини першої замінити тринадцятьма новими абзацами такого змісту

"визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках";

після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання".

У зв’язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно частинами третьою - п’ятою.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування".

Державна прикордонна служба окремо роз’яснила підстави для виїзду за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років - https://dpsu.gov.ua/ua/news/Do-kogo-z-cholovikiv-gromadyan-Ukraini-vikom-vid-18-do-60-rokiv-ne-zastosovutsya-obmezhennya-viizdu-za-kordon-/

Оцініть консультацію юриста, яка Вам найбільше допомогла.

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку "Звернутися" і я відповім на ваші додаткові питання в індивідуальному порядку.

При зверненні вказуйте свою е-пошту.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!

Доброго дня Андрію.

Ви повністю праві .

Положення цього законопроекту не відповідають статті 58 Конституції України та ст. 5 Кримінального кодексу України, оскільки законопроект встановлює відповідальність, а тому закон у разі його прийняття не матиме зворотної дії у часі.

Положення КУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

{Офіційне тлумачення частини першої статті 58 див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99}

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Положення КК https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі

1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

3. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

4. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

{Стаття 5 в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018}

Доброго дня, Андрій. По-перше, це лише законопроект, за нього ще не проголосували.

Якщо у вас є посвідка на проживання, це є підставою для вільного виїзду за кордон:

За роз'ясненнями Органам Держприкордонслужби "Щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану" обмеження щодо заборони виїзду громадян чоловічої статі не застосовуються до осіб:

...8) Які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено.

Підтверджуючими документами можуть бути: відмітка в паспортному документів «Постійне проживання в «___» /печатка «Оформлено виїзд на постійне проживання"

До того ж, навіть якщо цей закон набув би сили, за Законом "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" все ж таки потрібно чекати повістки, виклику. Це прямо прописано у п. 3 ст. 22 цього Закону:

Під час мобілізації громадяни зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

З повагою, юрист Галина Токмач