Нарушила ли я закон, если пересекла границу в Крыму во время военного положения?

Я нахожусь в Херсонской области, на оккупированной территории. 16.04.2022 я пересекла границу в Крыму с целью купить себе лекарства, так как в Херсонской области достать их очень трудно. В тот же день я вернулась обратно. В загранпаспорте стоит штамп о пересечении границы в Армянске. В скором времени хочу попытаться выехать с Херсонской области в Николаев, а дальше в Польшу. Вопрос: нарушила ли я закон, когда пересекла границу в Крыму? Могут ли быть проблемы из-за штампа в загранпаспорте о пересечении границы в Крыму?

Если брать формальный подход к ситуации, то да, вы нарушили правила пересечения адвинистративной границы Украины, но если брать нынешнюю ситуацию, то не думаю что вас привлекут к ответственности

Вітаю, Анно!

У ВАС НЕ ПОВИННО БУТИ ПРОБЛЕМ, АДЖЕ ВИ ПЕРЕТНУЛИ КОРДОН У ЗАКОННИЙ СПОСІБ ТА В ПУНКТАХ ПРОПУСКУ, ПРО ЩО СВІДЧИТЬ ВІДМІТКА У ПАСПОРТІ.

БІЛЬШЕ ТОГО, ВИ ВЗАГАЛІ МОЖЕТЕ НЕ ПОКАЗУВАТИ ЗАКОРДОННИЙ ПАСПОРТ ДЛЯ ВИЇЗДУ ЗА КОРДОН. НАРАЗІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ДОСТАТНЬО ВНУТРІШНЬОГО ПАСПОРТУ.

НІ АДМІНІСТРАТИВНА, НІ КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВАМ НЕ ЗАГРОЖУЄ.

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною. Якщо є додаткові питання, звертайтесь індивідуально через "Звернутись"!

Здравствуйте!

1. Территория Крыма - это территория Украины.

2. Установление спецпропуска между Херсонской областью и Крымом вызвано оккуоккупацией полуострова.

3. Формально Вы нарушили правила пересечения, но по независящей от Вас причине - это вызвано оккупацией и Херсонской области.

У Вас была гуманитарная причина - следовательно Вы освобождаетесь от административной ответственности.

Ст.18 КОАП:

Не является административным правонарушением действие, которое хотя и предусмотрено настоящим Кодексом или другими законами, устанавливающими ответственность за административные правонарушения, но совершено в состоянии крайней необходимости, т. е. для устранения опасности, угрожающей государственному или общественному порядку, собственности, правам и свободам граждан, установленному порядку управления, если эта опасность при данных обстоятельствах не могла быть устранена другими средствами и если причиненный ущерб менее значителен, чем предотвращенный ущерб.

Добрый день Анна.

Вас не могут привлечь к административной ответственности по статье 204-2 Кодекса Украины об административных правонарушениях штраф 1700-5100 грн, поскольку Вы выезжали за лекарствами. Вам необходимо сохранить чеки о приобретении лекарств обязательно.

Основания для не привлечения к ответственности прописаны в ПОРЯДОК в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2015-%D0%B..., а именно:

"46. У разі тимчасового припинення роботи режимної зони контрольних пунктів в’їзду-виїзду пропуск осіб здійснюється за наявності таких підстав гуманітарного характеру:...

- "5) у разі необхідності забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення або проходження лікування за наявності тяжких та/або хронічних хвороб (зокрема інсулінозалежного діабету, онкологічних захворювань, потреби в антиретровірусній, протитуберкульозній терапії);

-11) "наявність інших випадків, коли є підстава вважати, що ситуація потребує невідкладного перетину особою контрольного пункту в’їзду-виїзду в будь-якому напрямку з підстав гуманітарного характеру або з метою запобігання виникненню загрози життю та здоров’ю особи та/або порушенню її прав (зокрема у разі політичного переслідування особи на тимчасово окупованій території України).

Наявність підстав гуманітарного характеру за можливості повинна бути документально підтверджена."

Добрий день, Анна!

ПРИ ТАКИХ УМОВАЄ ВОЄННОГО СТАНУ, ВИ ТАК МОЖЕТЕ ВЧИНИТИ, З МЕТОЮ ВРЯТУВАННЯ СВОГО ЖИТТЯ , ЗДОРОВ"Я, ТОМУ ЗА ЦЕ НЕ БУДЕ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

"Стаття 39. Крайня необхідність

1. Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Стаття 40. Фізичний або психічний примус

1. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

2. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Стаття 42. Діяння, пов'язане з ризиком

1. Не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

2. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

3. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій".

Важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов’язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України). Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов’язок доведення вини особи покладається на державу.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

Доброго дня!

В умовах правового режиму воєнного стану можливі винятки.

Ваші дії є крайньою необхідністю , але якщо ви перетнули кордон через неконтрольований КПП Україною , то порушення може бути , аргументовано треба буде доводити підстави , що спричинили крайню необхідність у зв язку з станом здоров я.

Покарання за незаконне перетинання державного кордону

Особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Адміністративна відповідальність

Перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади карається штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до 15 діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, - штраф від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від 10 до 15 діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Виняток! Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України, якщо вона без зволікань звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така особа не несе відповідальності за порушення правил перебування в Україні, якщо вона перебуває на території України протягом часу, необхідного для подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захистуКримінальна відповідальність

Перетинання державного кордону України з метою заподіяння шкоди інтересам держави або особою, якій заборонено в’їзд на територію України, або представниками підрозділів збройних сил чи інших силових відомств держави-агресора у будь-який спосіб поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, або за документами, що містять недостовірні відомості, карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені повторно або групою осіб, караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з насильством або із застосуванням зброї, караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Міжнародні договори щодо перетину кордону з Україною

• Договір між Україною і Словацького Республікою про спільний державний кордон від 14 жовтня 1993 року
• Договір між Україною і Словацькою Республікою про режим українсько-словацького держачного кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань від 14 жовтня 1993 року
• Договір між Україною та Угорською Республікою про режим українсько-угорського державного кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань від 19 травня 1995 року
• Договір між Україною і Республікою Білорусь про державний кордон від 12 травня 1997 року
• Угода між Урядом України і Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців від 23 вересня 1996 року
• Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про приймання та передачу осіб через українсько-молдовський державний кордон від 11 березня 1997 року
• Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про організацію спільного контролю в пунктах пропуску через українсько-молдовський державний кордон від 1З березня 1997 року
• Угода між Урядом України і Урядом Румунії про спрощений порядок перетинання спільного державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних районах і повітах від 29 березня 1996 року
• Угода між Урядом України та Урядом Республіки Польща про передачу і прийом осіб через спільний державний кордон від 24 травня 1993 року
• Угода між Урядом України і Урядом Грузії про співробітництво з прикордонних питань від 31 серпня 1996 року

Щоб отримати консультацію або залучити захисника для отримання вторинної правової допомоги, Ви можете звернутися до найближчого центру та отримати правову допомогу або телефонуйте на номер 0800-213-103.

---

Ви діяли у ситуаціі крайньої необхідності, потім якщо проти вас розпочнуть провадження треба буде це доводити.

1) існує небезпека переліченим у статті 39 КК України об'єктам, яка виникла внаслідок дії стихійних сил, механізмів, тварин, а у деяких випадках - дій інших людей;

2) небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає;

3) небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи. Проте у випадку, коли особа на могла, виходячи з обставин справи, усвідомлювати відсутність небезпеки, вчинене нею розцінюється як вчинене в стані крайньої необхідності. Якщо особа не усвідомлювала, але могла усвідомити відсутність небезпеки, вона підлягає кримінальній відповідальності;

4) небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди;

5) при усуненні небезпеки не допущене перевищення меж крайньої необхідності.

Не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилю­вання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, -якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Відповідно до статті 36 КК України ці умови полягають у такому:

1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави;

2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК;

3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною. Вона можлива від наявного посягання, тобто такого, яке вже почалось і ще не закінчилось. Оборона проти явно закінченого посягання є неправомірною;

4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається;

5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає;

6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Крайня необхідність не звільняє особу від цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду, проте закон надає широкі можливості суду для врахування цієї обставини при вирішенні конкретної справи про відшкодування шкоди. Проте цивільне законодавство для випадків, коли шкоду завдано діями, спрямованими на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної чи юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими способами, надає суду широкі можливості для справедливого вирішення питання про відшкодування, зокрема, воно передбачає можливість покладення обов’язку повного чи часткового відшкодування на особу, в інтересах якої діяв той, хто завдав шкоди, або і повного чи часткового звільнення обох цих осіб від відшкодування шкоди.

Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Відповідальність за таке перевищення меж необхідної оборони передбачена статтями 118 і 124 КК України. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є кримінальним правопорушенням.

З повагою,

Костянтин Гончаренко