Як виписати священника із сільського будинку

Вітаю!

ЗНЯТИ ОСОБУ З РЕЄСТРАЦІЇ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ БЕЗ ЇЇ ЗГОДИ МОЖЛИВО ТІЛЬКИ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ.

ПОТРІБНО ЗВЕРТАТИСЬ ДО СУДУ ІЗ ПОЗОВНОЮ ЗАЯВОЮ ПРО ВИЗНАННЯ ОСОБИ ТАКОЮ, ЩО ВТРАТИЛА ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕННЯМ. ПРИ ЦЬОМУ І ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ ТАКОГО РІШЕННЯ МАЮТЬ БУТИ ПРАВОВІ ПІДСТАВИ.

ЗОКРЕМА СВЯЩЕНИК ТА ЧЛЕНИ ЙОГО РОДИТИ МАЮТЬ НЕ ПРОЖИВАТИ ЗА МІСЦЕМ РЕЄСТРАЦІЇ БЕЗ ПОВАЖНИХ ПРИЧИН БІЛЬШЕ РОКУ - ЦЕ ГОЛОВНА ПІДСТАВА ДЛЯ ПОЗОВУ.

ПРИ ВИЗНАННІ ТАКОЮ, ЩО ВТРАТИЛА ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕННЯМ НЕПОВНОЛІТНЬОГО, ПОТРІБНО ЗАЛУЧАТИ СЛУЖБУ У СПРАВАХ ДІТЕЙ.

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною.Якщо є додаткові питання або Вам потрібна індивідуальна консультація, натискайте зелену кнопку «Звернутися»!

Доброго дня.

Для того щоб однозначно відповісти на це питання, потрібно розуміти чи був договір на користування приміщенням (якщо він укладався). Якщо договору не було, то за позовом власника лише через суд.

Доброго дня.

Те що людина є священиком не надає йому жодних переваг в цивільно-правових відносинах. Для того щоб відповісти на Ваше питання потрібно мати додаткову інформацію. Кому належить будинок на якій підставі в ньому мешкає священик, чи було укладено договір найму? Аде, скоріш всього без суду в даному випадку не обійтись.

Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі.

Доброго дня Світлана.

Без суду однозначно не вийде, тим паче, що право користування будинком мають неповнолітні. Якщо вони фактично проживають у будинку і без дозволу органу опіки і піклування виписати їх не має правових підстав.

Доброго дня, Світлана!

Це можна зробити тільки в судовому порядку!

До позовної заяви до суду про зняття людини з реєстрації потрібно додати такі документи:

• копію паспорта й ідентифікаційного коду заявника;
• копію будинкової книги;
• акт ОСББ чи ЖЕК про те, що зареєстрований не проживає за місцем прописки;
• підтверджувальні заяви свідків про те, що зареєстрована людина не проживає за місцем реєстрації;
• оригінал документу, що засвідчує право власності на житло;
• квитанції про сплату комунальних послуг, які засвідчують, що саме Ви їх оплачуєте;
• квитанція про оплату судового збору.

Проте, аби надати Вам більше предметну консультацію, мені потрібні деталі, які у питанні Ви не наводите. Тому раджу Вам натиснути кнопку "звернутись" біля мого фото, аби ми могли "пройтися" більш конкретно по всім пунктам Вашої ситуації! Буду радий допомогти!

Добрий день!

Звичайно, найпростіший спосіб – це звернутися з проханням до тієї особи, яку Ви бажаєте зняти з реєстрації, щоб вона добровільно вирішила дане питання. Проте, не завжди людина може чи бажає це робити. У такому випадку потрібно звертатися до суду із позовною заявою про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом втрати особою права користування ним (ст. 72 Житлового кодексу України).

Статтею 405 Цивільного кодексу України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Згідно Житлового кодексу УРСР, членами сім’ї є дружина (чоловік), їхні діти, батьки та інші особи, які з ними проживають і ведуть спільне господарство. Такі особи користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їхньому заселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Водночас припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. За погодженням власника, співвласника і/або членів його сім’ї можуть вселятися і інші особи.

Кількість зареєстрованих осіб у житловому приміщенні впливає на умови проживання в ньому – наприклад, на право отримувати житлові субсидії, на оплату комунальних послуг та послуг з утримання будинку. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності.

Право на користування житлом не може втратити ні власник житла, ні співвласник (в тому числі власник частини житла). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд – не можна таку особу визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням. Навіть, якщо мова йде про колишніх членів подружжя, які розділили майно, визнання таким, що втратив право одного з них, який володіє частиною квартири – неприпустимо. Те ж стосується і подружжя, які володіють не окремою частиною житла, а цілим житлом на праві спільної сумісної власності.

Отже, не визнається такою, що втратила право користування житловим приміщеннями особа при наявності поважних причин непроживання. При чому такі причини і термін зберігання права на користування житлом встановлюються судом. Оскільки вичерпного переліку таких поважних причин немає, поважність відсутності особи визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Деякі причини і терміни їхнього впливу вважаються поважними відповідно до закону та повинні застосовуватися судом в будь-якому випадку. Вони встановлені пунктами 1-7 частини 3 статті 71 Житлового кодексу України і стосуються наймача і його членів сім’ї. Також, не можна визнати таким, що втратив право на користування житлом, і членів сім’ї наймача (або його самого), які забронювали на час відсутності таке житло (ст.73-75 Житлового кодексу України).

Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом втрати особою права користування ним подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцезнаходженням жилого приміщення.

Перелік документів, які додаються до позовної заяви:

• копія паспорта та ідентифікаційного коду позивача;
• копія документа, який підтверджує право власності позивача на житловий будинок;
• довідка про склад сім’ї;
• акт обстеження житлово-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб;
• інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта.

Після набрання судовим рішенням законної сили, необхідно звернутися із заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до центру надання адміністративних послуг.

При виникненні питань - звертайтесь! Буду радий допомогти.

01.12.2021 РОКУ ВСТУПИВ В ДІЮ НОВИЙ ЗАКОН, ЯКИЙ СПРОСТИВ ЗНЯТТЯ ОСІБ З РЕЄСТРАЦІЇ.

ЯКЩО Є ДОГОВОР АРЕНДИ БУДИНКУ ТО ЙОГО РОЗІРВАННЯ ТА ВИСЕЛЕННЯ З ЖИТЛА МОЖЕ БУТИ ТІЛЬКИ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ.

ЯКЩО НЕМАЄ ДОГОВОРА ОРЕНДИ БУДИНКУ, ВЛАСНИКУ ЖИТЛА ДОСТАТНЬО ПОДАТИ ЗАЯВУ ПРО ЗНЯТТЯ ЇХ З РЕЄСТРАЦІЇ І ЇХ АВТОМАТИЧНО ЗНІМУТЬ З РЕЄСТРАЦІЇ.

НЕПОВНОЛІТНЯ ДИТИНА ЗНІМАЄТЬСЯ З РЕЄСТРАЦІЇ АВТОМАТИЧНО РАЗОМ З БАТЬКОМ.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text

Стаття 1. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, відповідно до їхніх прав та свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом.

3. Декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Стаття 18. Зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування)

1. Зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:

1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

"ПОРЯДОК декларування та реєстрації місця проживання (перебування)" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%B...):

"50. Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:

1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;

2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);

3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;

4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6...

61. У разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:

1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);

2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

У разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи.

Така заява може бути подана лише повнолітньою особою або законним представником малолітньої дитини...

Додаток 6

ЗАЯВА власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування)...

прошу/просить зняти задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) такої/таких особи/осіб:

Прізвище, власне ім’я,

по батькові (за наявності)

Датанародження

Реквізити паспортного документа*

Унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності)*

Реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності)*

за адресою ___

(адреса, за якою задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування)

___

осіб, яке необхідно зняти)

житла, що належить мені на підставі права приватної власності ___... (детальніше заяву, при необхідності, дивіться самостійно - прим. авт.).

---

Доброго дня, Світлано! Власник (власники) будинку право право зняти реєстрації священника та членів його сім'ї в адміністративному, несудовому порядку шляхом звернення, подання заяви до органу реєстрації або ЦНАП з підстав права власності на будинок. При цьому, повнолітні діти знімаються з реєстрації в загальному порядку, а дитина 17 років разом з батьками (священником).

Доброго дня!

Якщо особа не є власником можливі 2варіанти:

Зняття з реєстрації в добровільному порядку

Куди звернутися

Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (пункт 3 Правил).

Вартість адміністративної послуги

За послугу щодо зняття з реєстрації місця проживання особа сплачує адміністративний збір у розмірі 0,0085 розміру мінімальної заробітної плати (13 грн. 60 коп. – станом на 01 січня року, стаття 111Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"). Для розрахунку розміру плати за надання адміністративних послуг мінімальна заробітна плата застосовується у розмірі 1600 гривень (п. 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України").

Перелік та зразки необхідних документів

Для зняття з реєстрації місця проживання особа або її представник повинні подати:

• заяву про зняття з реєстрації місця проживання встановленої форми; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть;
• повідомлення територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
• документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання (паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (якщо дитина не досягла 16 років);
• квитанцію про сплату адміністративного збору;
• військовий квиток або посвідчення про прописку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебуває на військовому обліку) (пункт 26 Правил).

Представником додатково надається:

• документ, що посвідчує особу представника;
• документ, що підтверджує повноваження представника (довіреність), крім випадків, коли представниками малолітньої дитини є батьки (усиновлювачі).

Строки розгляду питання

Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється в день звернення особи (частина друга статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні").

Підстави для відмови

Особі може бути відмовлено у знятті з реєстрації за місцем проживання у разі коли:

• особою не подано необхідних документів;
• у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;
• звернулася особа, яка не досягла 14 років (стаття 91 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні").

Увага! Заява про зняття з реєстрації місця проживання із зазначенням підстави відмови повертається особі в день її подання.

Порядок оскарження

Рішення, дії чи бездіяльність виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (в тому числі через центр надання адміністративних послуг) можуть оскаржуватися в судовому порядку.

У випадку отримання відмови центру надання адміністративних послуг про зняття з реєстрації місця проживання, особа має право протягом 30 днів з моменту отримання відмови подати скаргу до органу, вищого відносно того органу, що прийняв рішення про відмову (у разі, якщо такий вищий орган існує).

Особливі випадки

Заяву про зняття з реєстрації місця проживання бездомних та інших осіб, які не мають постійного місця проживання, подає спеціалізована соціальна установа, заклад соціального обслуговування та соціального захисту, де проживають такі особи.

У випадку реєстрації місця проживання батьків дитини, яка не досягла 14 років, за різними адресами, зняття з реєстрації місця проживання такої дитини разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою іншого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства ( пункт 28 Правил). ' У разі виявлення такого порушення керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи.

Про прийняте рішення особі надсилається письмове повідомлення за формою згідно з додатком 17 Правил, в якому зазначаються підстави його прийняття. Особу запрошують на прийом до органу реєстрації для внесення відповідних відомостей до документа, до якого вносяться відомості про місце проживання/перебування.

Якщо після здійснення реєстрації місця проживання особи одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання буде встановлено, що особа не повідомила про реєстрацію місця проживання разом з нею за попередньою адресою малолітніх дітей, обидві дії скасовуються на підставі письмового рішення органу реєстрації, про що письмово повідомляється особі.

Зняття з реєстрації в судовому порядку

Підстави звернення до суду

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Втрата права користування житлом:

• відсутність наймача або членів його сім’ї в жилому приміщення без поважних причин понад 6 місяців (стаття 71 Житлового кодексу Української РСР);
• відсутність членів сім’ї власника жилого приміщення без поважних причин понад 1 рік (стаття 405 Цивільного кодексу України).

Перелік осіб, які є членами сім’ї власника житла визначено в статті 64 Житлового кодексу УРСР, зокрема, до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

До якого суду звернутися

Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення та зняття з реєстрації подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцезнаходження жилого приміщення.

Вартість позову

За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу відповідно до Закону України "Про судовий збір" (908 грн. 00 коп. - станом на 01 січня 2021 року).

• Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн оплати можна знайти на сайті “Судова влада України”;
• порядок та підстави повернення судового збору, відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору та звільнення від сплати судового збору.

Перелік та зразки необхідних документів

Форма і зміст позовної заяви - "Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі"

• Зразок позовної заяви (зняття з реєстрації місця проживання члена сім"ї).

• Зразок позовної заяви про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (зняття з реєстрації місця проживання наймача житла чи іншої посторонної особи).

Строки розгляду питання

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Водночас суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку (частина перша статті 210 Цивільного процесуального кодексу України).

Порядок оскарження

Особа у випадку прийняття судом рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог щодо визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання має право протягом 30 днів з дня проголошення рішення подати апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.

Вартість оскарження

За розгляд апеляційної скарги сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (1362 грн. 00 коп. - станом на 01 січня 2021 року, підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Судова практика

Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 Житлового кодексу УРСР; статті 405 Цивільного кодексу України).

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрий день, Світлана!

ТАК, ЦЕ МОЖЛИВО.

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

"Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства".

"Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу".

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

"Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

4. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку".

"Стаття 175. Позовна заява

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору".

РЕЄСТРАЦІЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ПО-НОВОМУ

Реєстрація місця проживання (прописка) довго залишається застарілим рудиментом радянської тоталітарної системи з усім її негативом в сучасних демократичних умовах. Одна з найбільших проблем — це значні бюрократичні процедури при зміні місця проживання, а також фактична неможливість власника житла виписати людей, які певного часу були зареєстровані (прописані).

Однак в кінці минулого року законодавець прийняв нормативний акт, покликаний спростити питання реєстрації місця проживання — Закон «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Формально він набув чинності ще 1 грудня 2021 року, однак фактична його реалізація була неможлива до затвердження підзаконних актів Кабінетом Міністрів України. А 7 лютого 2022 року Кабмін прийняв Постанову № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», якою було затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), а також деякі інші акти, необхідні для реалізації вказаного закону.

Які ж нововведення передбачено в сфері реєстрації місця проживання (прописки)? Наскільки буде спрощена процедура реєстрації? Чи зможуть власники виписувати колишніх жильців без суду? Коли це можна буде робити та які проблеми все-таки залишаються. Спробуємо відповісти на дані запитання в цьому матеріалі.

Як бачимо новим законодавством поруч з «реєстрацією» введено нове поняття — декларування місця проживання. Фактично ж декларування — це та ж реєстрація, однак здійснена в електронній формі через Портал Дія. Так, тепер відповідно до законодавства можна задекларувати місце проживання (прописатися) через Дію.

Класична «реєстрація» здійснюється через відповідні центри надання адміністративних послуг. Інших відмінностей між цими поняттями в цілях внесення до реєстрів місця проживання особи немає. Відповідно від зміни назви суть не змінюється. Колись була прописка, потім реєстрація, а зараз реєстрація або декларування.

Відомості так само вносяться до відповідних реєстрів. Для прописки необхідна згода власника (власників) житла або ж документ про право на проживання (наприклад, договір оренди). Загалом особливостей реєстрації/декларування досить багато, однак принципових відмінностей саме в цьому питанні не відбулось.

Законом було фактично врегульовано питання функціонування реєстрів територіальних громад, які почали функціонувати певний час назад.

Можливо багато хто не знає, але років 7-8 назад проходив процес передачі повноважень щодо прописки від ЖЕКів до відповідних місцевих адміністрацій (рад) та їхніх ЦНАПів. Фактично для зміни прописки потрібно було звернутися вже до відповідного ЦНАПу. Відповідно передавалися і всі відомості щодо зареєстрованих осіб та формувалися необхідні реєстри вже за відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

На сьогоднішній день вони носять назву реєстр територіальної громади. Однак нормального законодавчого регламентування їх функціонування прийнято не було. Відповідно в багатьох виникали проблеми з отриманням відомостей про зареєстрованих осіб за певною адресою. Раніше це була класична Форма 3, яку видавав ЖЕК на вимогу власника житла. Після передачі повноважень місцевим органам влади деякі видавали певні довідки без врегульованого обсягу інформації, деякі — витяги, дехто взагалі відмовлявся будь-що видавати, окрім як на запит нотаріуса або ж суду.

Відповідно до вищезазначеного закону було регламентовано питання ведення реєстрів територіальних громад, внесення до них змін, а також надання інформації. Відтепер власник житла має право отримати витяг з реєстру із зазначенням всіх осіб, які там зареєстровані.

Саме в цьому питанні відбулися, можна сказати, революційні зміни. Відтепер власник приватного житла має право виписати жильців самостійно без їх згоди та без суду.

До цього для виписки будь-кого за відсутності його згоди необхідно було звертатися до суду. А судова практика щодо цього була геть неоднозначною, про що ми раніше писали в нашому матеріалі.

Зараз же для цього необхідно просто звернутися до відповідного ЦНАПу із заявою та документами про право власності на житло.

Також передбачено нюанс щодо виписки дітей. Якщо власник подає заяву про зняття з реєстрації батьків дитини (або одного з них), дитина також підлягає зняттю з реєстрації. Однак власник не може виписати з житла власних дітей, що цілком зрозуміло.

Також, якщо житло належить декільком особам, то для зняття з реєстрації жильця необхідна згода усіх співвласників.

Ну і зрозуміло, що одного із співвласників житла виписати без його згоди неможливо.

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

Доброго дня!

Порядок зняття з реєстраціі місця проживання не залежить від того, хто за професією чи призванням ця особа.

Або добровільно, або ж в судовому порядку.

Доброго дня, Світлано!

Відповідно до ЗУ "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" Ви можете виписати цих осіб беї їхньої згоди, після чого вони втратять право на проживання у вашому будинку. Тобто, зробити це можна без звернення до суду, подавши відповідну заяву до ЦНАП (ст. 18 Закону).

"Стаття 18. Зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування)

1. Зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:

1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них."...

Після виписки родичів Ви можете виселити їх власними засобами або за допомогою поліції.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно статтей 316-319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

Згідно статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!