Восстановление на воинский учёт лиц раннее исключённых с учёта по достижению предельного возраста пребывания в запасе.

Доброго дня, Георгію!

Не знаю, до кого Ви апелююте, але питання, яке Ви поставили, з моєї точки зору, доволі спірне. Ось як я собі це бачу.

До 27.03.2014 р. граничний вік перебування в запасі військовозобов'язаних становив - для рядових-єфрейторів - 40 років, сержантів - 45 років, молодших офіцерів - 50. По досягненні цього віку чоловік знімався з обліку у військкоматі, про що ставився відповідний штамп у військовому квитку.В серпні 2014 р. граничний вік перебування в запасі підвищили до 60 років.

Стаття 58 Конституції України: "Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи".

Таким чином, ті, хто був знятий з військового обліку до настання цих змін, не є військовозобов'язаними і на них нові редакції змін до статей Закону України "Про військовий обов'язок." не поширюються.

Будуть додаткові питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото. Охоче на них відповім!

Якщо ж консультація задовільнила Вас, активуйте сіру галочку та залиште відгук на знак подяки

Додаток №2 до мобілізаційної директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 22 червня 2015 року №322/2/2180дск «Організаційно-методичні вказівки щодо порядку проведення призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період та його документального оформлення».

20. Додаток №2 до мобілізаційної директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 22 червня 2015 року №322/2/2180дск «Організаційно-методичні вказівки щодо порядку проведення призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період та його документального оформлення».

Пункт 11. Поновлення громадян на військовому обліку військовозобов`язаних, які були виключені (зняті) з нього за старим законодавством, проводяться у такому порядку:

на підставі отриманої інформації про місце реєстрації (перебування) громадянина на території яку обслуговує Р(М)ВК і який повинен за віком перебувати на військовому обліку, військовий комісар Р(М)ВК здійснює його виклик за допомогою повідомлення до Р(М)ВК;

перевіряє наявність військово-облікових документів, вилучає з архіву особову справу та обліково-послужну картку офіцера запасу (облікову картку рядового, сержанта, старшини запасу) та уточнює підстави виключення з військового обліку (якщо під час уточнення військово-облікових ознак буде встановлено, що громадянин був виключений з військового обліку за діючим законодавством, він на військовому обліку не поновлюється) і робить запис у військово-облікових документах про постановку громадянина на військовий облік військовозобов`язаних;

направляє громадянина для проходження військово-лікарської комісії для встановлення його придатності до військової служби за станом здоров`я;

за умови встановлення придатності громадянина за станом здоров`я до військової служби здійснюється оформлення військового квитка та облікових документів. Після оформлення військово-облікових документів військовий квиток повертається його власникові, а особову справу офіцера запасу та обліково-послужну картку або облікову картку рядового, сержанта, старшини запасу долучається до відповідних діючих картотек Р(М)ВК;

якщо за результатами військово-лікарської комісії було встановлено, що громадянин визнаний непридатним для проходження військової служби зі зняттям з військового облік, у військово-облікових документах робляться відповідні записи стосовно виключення даного громадянина з військового обліку за станом здоров`я.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

21. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-XI, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

22. За наведених підстав розгляд цієї справи здійснюється за правилами КАС України, що діяли до 08 лютого 2020 року.

23. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень, згідно з частинами першою та другою статті 341 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року до 08 лютого 2020 року), здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Статтею 32 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку 26 червня 2011 року, було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

25. Запас військовозобов`язаних згідно зі статтею 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку 26 червня 2011 року, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини до 45 років; прапорщики і мічмани до 50 років. При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

26. У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року №1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»» від 22 липня 2014 року №1604-VII до 60 років.

27. Водночас, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

28. Тобто, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

29. Щодо приписів частини першої статті 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, Верховний Суд зазначає таке.

30. У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

31. Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

32. За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

33. На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

34. Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

35. З часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

36. Предметом оскарження у цій справі є дії відповідача щодо повторного взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних 22 березня 2017 року, а тому перевірці судом підлягає саме відповідність таких дій відповідача законодавству, яке регулює порядок дотримання громадянами встановленого військового обов`язку та загальні засади проходження в Україні військової служби.

37. Відтак, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно керувалися приписами законодавства, чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме повторного взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних.

38. Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII ОСОБА_1 не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач 22 березня 2017 року на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

39. Щодо посилання позивача на закінчення на момент виникнення спірних правовідносин дії особливого періоду, про дію якого вказував відповідач на підтвердження правомірності своїх дій, Верховний Суд зазначає про те, що часткову мобілізацію в Україні оголошено та проведено у декілька етапів, зокрема: Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 починаючи з 18 березня 2014 року по 01 травня 2014 року; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06 травня 2014 року №454/2014 починаючи з 07 травня 2014 року по 20 червня 2014 року; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21 липня 2014 року №607/2014 починаючи з 24 липня 2014 року по 06 вересня 2014 року; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року №15/2015 починаючи з 20 січня 2015 року у три черги протягом 210 діб по 17 серпня 2015 року.

40. Тобто, саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014 року) відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі Закон №3543-XII) законодавець пов`язує настання особливого періоду. При цьому сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації, у свою чергу, не є самостійною підставою для припинення особливого періоду та в проміжках між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

41. Аналіз змісту визначених статтею 1 Закону №3543-XII понять мобілізації, демобілізації та особливого періоду дає підстави для висновку про те, що закінчення особливого періоду пов`язане із прийняттям Президентом України рішення про порядок і терміни проведення демобілізації як комплексу дій, направлених на усунення наслідків мобілізації. Це безпосередньо випливає із визначеного законом поняття демобілізації, як комплексу заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України.

42. Настання особливого періоду законодавець пов`язує із моментом оголошення рішення про мобілізацію (загальну чи часткову) або з моментом введення в державі воєнного стану, які є самостійними підставами виникнення та існування особливого періоду, а закінчення особливого періоду пов`язує із закінченням мобілізації або припиненням воєнного часу і частково періоду після закінчення воєнних дій. Період мобілізації закінчується прийняттям Президентом України окремого рішення про демобілізацію. Помилковим є ототожнення рішення про строк проведення мобілізації (призову) громадян на військову службу із періодом мобілізації, вжитим у статті 1 Закону №3543-XII.

43. Видані протягом 2014-2015 років Укази Президента України «Про часткову мобілізацію» встановлюють саме строки проведення мобілізації (призову) громадян на військову службу, а не період мобілізації у розумінні Закону №3543-XII.

44. Відповідно, закінчення встановлених Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» строків призову громадян на військову службу не тягне закінчення чи переривання періоду мобілізації і, як наслідок, закінчення дії особливого періоду.

45. Отже, станом на момент вчинення відповідачем оспорюваних дій (22 березня 2017 року) в Україні діяв особливий період.

46. Ураховуючи викладене, Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

47. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених ними обставин справи.

48. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

49. Відповідно до статті 350 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

50. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

IХ. Судові витрати

51. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року в справі №820/3113/17 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Спасибо за ответ.