Чи можливо укласти договір коміссії онлайн

Доброго дня.

Так принципово, можливо укладання договору комісії шляхом приєднання до оферти.

Але договір комісії на умовах оферти має певні особливості, які потрібно враховувати.

Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі.

Доброго дня!

Йдеться про публічний договір комісії, чи як його ще називають "оферту".

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК України).

Отже, сторонами договору комісії є комітент і комісіонер. Ними можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи. Водночас, не є стороною комісії третя особа, із якою комісіонер укладає правочини на користь комітенту.

Істотними умовами договору комісії, як і будь-якого іншого господарського договору, відповідно до ст. 180 ГК України, є предмет, ціну та строк дії договору.

Водночас, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 3 ст. 1012 ЦК УКраїни).

Тобто, предметом договору комісії є вчинення комісіонером одного чи кількох провочинів від свого імені, але за рахунок та за дорученням комітента.

При цьому, слід зауважити, що відповідно до ст. 1014 ЦК України, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Ціна договору комісії (комісійна плата) врегульована у ч. 1 ст. 1013 ЦК України, відповідно до якої, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Також, Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії (ч.ч. 2 - 5 ст. 1013 ЦК України).

Окрім цього, комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали (ст. 1024 ЦК України).

Також, комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові (ст. 1020 ЦК України).

Строк договору комісії. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку (ч. 1 ст. 1012 ЦК України).

Форма договору комісії. За загальним правилом договір коміісії вчиняється у простій письмовій формі (ст. 208 ЦК України), проте сторони можуть за своєю волею можуть вчинити такий правочин і у нотаріальній офрмі (ч. 4 ст. 209 ЦК України).

Інші умови договору комісії.

Звіт комісіонера. Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим (ст. 1022 ЦК України).

Як бачимо, звіт є обов'язковим у відносинах між комісіонером та комітентом. Форма звіту та строки подання звіту законодавством не регламентуються, тому сторони можуть встановлювати строки та форму звіту на власний розсуд. Проте, із визначення поняття первинний бухгалтерський документ (п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за №168/704), слідує, що звіт комісіонера є первинним документом, тому у звіті треба зазначати обов'язкові реквізити, згідно із п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за №168/704 та ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відступ від вказівок комітента. Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим (ст. 1017 ЦК України).

Субкомісія.

За згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента. Комітент не має права без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером (ст. 1015 ЦК України).

Цікавим є виконання договору, укладеного комісіонером з третьою особою.

Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи (ч. ч. 3, 4 ст. 1016 ЦК України).

Право власності на придбане комісіонером майно.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 ЦК України). Проте, комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримати річ, яка має бути передана комітентові. У разі оголошення комітента банкрутом комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі (ст. 1019 ЦК України). В той же час, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента (ст. 1021 ЦК України).

Права сторін на відмову від договору комісії.

На відміну від агентського договору, комітент має право відмовитися від договору комісії (ч. 1 ст. 1025 ЦК України).

Законом можуть бути встановлені особливості договору комісії щодо окремих видів майна (ст. 1028 ЦК України).

Відповідно ж до ст. 1026 ЦК України, комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли строк не встановлений договором. Комісіонер повинен повідомити комітента про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів. Комісіонер, який відмовився від договору комісії, повинен вжити заходів, необхідних для збереження майна комітента.

Виникнуть додаткові питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото. Постараюсь на них відповісти!

Доброго дня!

Електронний документ, що складений відповідно до вимог чинного законодавства і містить усі необхідні реквізити, має таку саму юридичну силу, як і документ, складений у паперовому вигляді (лист ДФС від 04.01.17 р. № 30/6/99-99-15-02-02-15).

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ:

...

Стаття 633. Публічний договір

1. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

2. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

3. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

4. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

5. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

6. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

...

Стаття 640. Момент укладення договору

1. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

3. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

{Частина третя статті 640 в редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010}

Стаття 641. Пропозиція укласти договір

1. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

{Частину першу статті 641 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 1667-IX від 15.07.2021}

2. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

3. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Стаття 642. Прийняття пропозиції

1. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

2. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

3. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

ТО ЕСТЬ, ПОСЛЕ СОГЛАШЕНИЯ НА ОФЕРТУ (нажатие кнопки, галочки) ВЫ ПОЛУЧАЛИ УСЛУГИ СОГЛАСНО ПРЕДЛОЖЕНИЮ. Это реально и соответствует законодательству.

С уважением,

Константин Гончаренко

Вітаю.

Так, це можливо. У даному випадку мова йде про оферту (публічний договір).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 із змінами (далі – Закон №1023) Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Законодавство про захист прав споживачів та електронну комерцію вимагає врегулювання правовідносин суб’єкта господарювання, який продає товари/ надає послуги/ виконує роботи, зі своїми покупцями. Щоб не підписувати договір з кожним покупцем окремо, існує публічна оферта.

Публічна оферта – це письмова пропозиція невизначеному колу осіб укласти договір, на передбачених в ній умовах, з будь-якою особою, яка беззастережно приймає таку пропозицію. Простіше кажучи, це звернення продавця до покупців з пропозицією купити який-небудь товар або послугу на визначених продавцем умовах. Умови договору завжди однакові для всіх приймаючих сторін. Найпростішим прикладом публічної оферти є пропонування продавцем продукції на веб-сайті або на прилавку магазину. При цьому необхідно відрізняти публічну оферту від самого договору.Оферта – це всього лиш пропозиція укласти договір, і поки вона не прийнята, укладеного договору не існує. З моменту прийняття (акцепту) оферти між сторонами (продавцем та споживачем) виникає договір.

Покупець (споживач) зробивши необхідні дії для прийняття пропозиції, наприклад, заповнивши форму замовлення на сайті інтернет-магазину або оплативши товар, тим самим погоджується з умовами оферти і тим самим укладає договір. Після того як договір укладено, споживач має право вимагати від оферента виконання договірних зобов’язань.

Питання публічного договору та порядок його укладання визначає стаття 633 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Тобто, Публічний договір регулює правовідносини підприємця, який пропонує товари/послуги/роботи та споживачів, які бажають скористатися пропозицією такого підприємця. Публічний договір розміщується на сайті компанії та надає можливість встановити права та обов’язки сторін, врегулювати аспекти відповідальності, описати умови та правила надання послуг, виконання робіт чи здійснення купівлі-продажу товарів, тощо.

З Публічного договору споживач отримує інформацію про особу, яка продає йому продукцію, щоб мати змогу заявити вимоги до такої особи у випадку порушення прав та отримати відповідний захист.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). При цьому не допускається встановлення будь-яких переваг чи обмежень певним споживачам.

Найбільш поширеними сферами, в яких має укладатися публічний договір, є:

• роздрібна торгівля;
• електронна комерція, наприклад торгівля через інтернет-магазини;
• інформаційні послуги, зокрема доступ до інформаційних систем та баз даних законодавства, навчальних матеріалів, курсів, семінарів, тощо;
• транспортні перевезення (в першу чергу, пасажирські);
• послуги зв’язку (мобільний зв’язок, телефонний зв’язок, поштовий зв’язок);
• медичне обслуговування;
• готельне обслуговування, інші послуги з поселення;
• послуги банківського обслуговування та інші фінансово-посередницькі послуги, як-то страхові;
• комунальні послуги.

Законодавство не встановлює спеціальних вимог щодо форми публічного договору. Він може бути письмовим, усним і навіть електронним. З назви договору («Публічний») очевидним є те, що він має бути розміщений так, щоб споживач міг безперешкодно з ним ознайомитись. Наприклад, він може бути оприлюднений за допомогою:

• реклами в засобах масової інформації;
• мережі Інтернет;
• розміщення на видному та доступному місці в торгівельній залі магазину;
• комерційного повідомлення в мережі телекомунікаційного зв’язку, тощо.

Цей перелік не є вичерпним. При цьому інформація, зазначена в Публічному договорі, має бути викладена для споживачів у простій та зрозумілій формі.

Приєднання до умов договору споживачем здійснюється через згоду покупця придбати товар, роботу, послугу. Факт оплати покупцем (або замовлення) товару, роботи, послуги і є посвідченням його згоди і приєднання до умов публічного договору. Наприклад, оплачуючи проїзд в громадському транспорті покупець приєднується до публічного договору перевізника, натискаючи кнопку «придбати» в Інтернет-магазині, покупець приєднується до публічного договору продавця продукції, який використовує Інтернет-магазин, як торговий майданчик представлення товару, тощо.

Слід зазначити, що наявність публічного договору може обов’язково вимагатися законодавством за умов монопольного становища продавця на ринку. Наприклад, таке явище поширене у сфері комунальних послуг, коли послугу можна отримати тільки у одного продавця. Деякі сфери бізнесу передбачають обов’язкове підписання письмових варіантів публічного договору, наприклад, у сфері надання банківських послуг.

У сфері комунальних послуг, які надаються монополістами, вважається, що публічний договір між споживачем та виконавцем послуг фактично діє за замовчанням, якщо споживач офіційно (письмово) не відмовився від таких послуг. Споживач при цьому може й не мати паперового примірника договору – його, як правило, розміщують на сайті або в приміщенні для прийому споживачів комунального підприємства.

Публічний договір може визначати й більш формалізований спосіб приєднання до його умов – це укладання Договору приєднання.

Відповідно до статті 634 ЦК України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Останнім часом, у зв’язку із змінами в законодавстві Договори приєднання запроваджені для споживачів у сферах електро- та газопостачання, постачання теплової енергії.

Так, фактом приєднання споживача до умов Публічного договору (акцептування договору) монопольних компаній – надавачів комунальних послуг є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, тощо.

Отже, не ігноруємо наявність Публічного договору на сайті суб’єкта господарювання – продавця продукції (товарів, робіт, послуг), придбання якої Вас цікавить. Оцінюємо умови Публічного договору, їх прийнятність для Вас, як майбутнього покупця продукції, оцінюємо всі ризики акцепту (беззастережного прийняття умов) такого договору і тільки після цього приєднуємось до Публічного договору, шляхом вчинення певних дій, як-то здійсненням оплати продукції, натисканням кнопки «Погоджуюсь» на сайті продавця, введенням коду ідентифікації, тощо.

Своєчасна відмова від приєднання до Публічного договору, який Вас не влаштовує з будь-яких причин, заощадить Ваш час і нерви, ніж наступне розірвання укладеного Публічного договору в судовому порядку. Нагадаємо, що розірвання публічного договору відбувається на загальних підставах, визначених законодавством. За загальним правилом, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Доброго дня, так це цілком можливо.

1. Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено загальне правило відповідно до якого договір є укладеним з моменту коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Дане загальне правило лише прив'язує момент укладення будь-якого цивільного-правового договору до моменту досягнення згоди з усіх його істотних умов не визначаючи правило, яке б конкретизувало названий момент досягнення згоди. Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір є укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Практично особа, яка отримала оферту, яка містить усі істотні умови договору і виражає намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зв'язаною умовами оферти у разі її прийняття, виражає свою згоду щодо змісту істотних умов договору або навпаки незгоду у момент ознайомлення із змістом пропозиції. Прийняття пропозиції укласти договір на запропонованих умовах може бути констатоване як суб'єктивно так і об'єктивно. Особа яка прийняла пропозицію може усно повідомити про це інших осіб, проте не оферента, про свою згоду у відношенні запропонованих умов. У даному випадку не можна констатувати, що договір є укладеним. Хоча ч. 1 ст. 638 ЦК України, яка формує загальне правило про момент укладення договору, не наголошує на тому що факт досягнення згоди у відношенні істотних умов договору має бути відомий як оференту (особі, що зробила пропозицію) так і акцептанту (особі, що прийняла пропозицію), водночас ч. 1 ст. 640 ЦК України дає на це питання чітку відповідь: обидві сторони договору мають бути ознайомлені про факт існування названої згоди. Частина 1 ст. 640 ЦК України визначає момент укладення договору посиланням на об'єктивні чинники прийняття пропозиції. Моментом укладення договору є одержанням оферентом відповіді від акцептанта про прийняття пропозиції. Момент одержання відповіді про повне і безумовне прийняття пропозиції укласти договір і момент укладення договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 640 ЦК України, є одномоментними фактами. Визначення моменту одержання відповіді залежить від способу укладення договору. Якщо договір укладається шляхом складання одного документу, тобто не у спосіб обміну листами, момент укладення договору може визначатися безпосередньо вказівкою на моменту укладення у якості формування такого реквізиту договору як, наприклад, календарна дата, години, хвилини укладення, у разі потреби. У разі коли договір укладається шляхом обміну листами момент укладення договору може визначатися шляхом складання на поштовому відділенні, куди надійшов лист, акту розкриття конверту де міститься відповідь про прийняття пропозиції. Такий спосіб у найбільшій мірі усуває можливість виникнення спору щодо моменту укладення договору, коли договір укладається шляхом обміну листами, що здійснюється через послуги пошти. Водночас слід зазначити що встановлення моменту укладення договору лежить у площині доказів та процесу доказування.

Буде корисним, ознайомтесь за посиланням

https://uteka.ua/ua/publication/commerce-12-ved-i-...

Якщо я допоміг вирішити ваше питання ставте ✅ біля фото підтримайте лайком залиште відгук.

Для детальной консультации нажимайте кнопку звернутися.

Доброго дня. Краще уникнути договору комісії, що уникнути звітів комісіонера, оплати винагороди тощо. Якщо ви представляєте маркетплейс, то краще зробити договір послуг. Маркетплейс надає послуги Продавцю. А продавець вже з покупцем продає товар на умовах договору купівлі-продажу (зокрема публічного з використанням оферти). Звертайтесь для детальної консультації.

Доброго дня!

Чи можливо укласти договір коміссії онлайн - так, можливо. І законодавство, і технічні можливості дозволяють укладати договори в електронній формі громадянам як учасникам цивільних відносин. Укладені таким чином договори законом фактично прирівнюються до письмової форми (стаття 639 ЦК України).

А згідно з ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватись електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерціюпідписати електронний правочин можна за допомогою:

• електронного підпису (може зображуватися у вигляді натискання на віртуальну кнопку «Згоден», «Підтверджую», «Так» тощо);
• електронно-цифрового підпису (слід згадати, що Закон України «Про електронний цифровий підпис» втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України «Про електронні довірчі послуги»);
• електронного підпису одноразовим ідентифікатором (комбінація букв та чисел, яка надходить на мобільний номер телефону або e-mail, яку в подальшому необхідно ввести у відповідне віртуальне поле);
• аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, цивільне законодавство України прирівнює електронну форму до договорів, укладених у письмовій формі, та надає їй такої ж юридичної сили.

Вимоги щодо основного змісту електронного договору такі ж, як і для звичайного. Він має містити всі істотні умови, передбачені для відповідного виду договору, інакше може бути визнаний неукладеним або недійсним. Та крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов, електронний договір може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов’язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Зазвичай пропозиція про укладення електронного договору може направлятися контрагенту шляхом створення комерційної пропозиції, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг тощо. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

ХХХ

Зараз існують програми, які роблять процес укладення договорів в електронній формі зручним та швидким. Це, наприклад, DocuSign, Вчасно, М.Е.Doc тощо. Деякі програми (наприклад, AXDRAFT) дозволяють не лише здійснити електронне підписання, але й провести автоматизоване укладення та дистанційне погодження тексту документа. Щодо питань, з якими доводилося стикатися на практиці, що надходили від клієнтів, то це сумніви щодо можливості надання таких документів до органів державної влади: чи будуть вони прийняті, якщо такі запити будуть надходити. Суди у своїх рішеннях посилаються на ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», де зазначається, що оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред’явлений у візуальній формі відображення, у т.ч. у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Всього найкращого!