Выпустят ли на границе Украины?

Доброго дня!

Відповісти на Ваше питання однозначно складно. Питання застави в українському кримінальному процесуальному законодавстві врегульоване не до кінця. Це в повній мірі стосується строків дії застави і обов'язків, які покладаються на особу такою заставою.

Згідно частини першої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України:

"Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу".

Відповідно до частини другої тої ж статті КПК України:

"Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.".

Постановою Кабінету Міністрів Українивід 11 січня 2012 року за № 15 затверджено Порядок внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу. Цим Порядком визначено механізм внесення, повернення та звернення у дохід держави коштів у разі застосування запобіжного заходу у вигляді застави, який обраний з метою забезпечення належної поведінки особи, щодо якої застосовано запобіжний захід, її явки за викликом до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також виконання інших покладених на неї обов’язків, передбачених положеннями Кримінально-процесуального кодексу України.

Щодо строків утримання застави, то, як я вже вище підкреслив, вони прямо в законі не визначені. Загальне правило таке: строк дії застави не обмежений. Однак строк дії обов’язків, які покладаються разом із заставою на особу, становить два місяці, і він може бути продовжений. Тобто, усі запобіжні заходи, які визначені законом, обираються на строк, визначений ухвалою, але не більше 60 днів. Це означає, що запобіжний захід діє, доки діє ухвала та діє строк, який визначений у ній. Із спливом строку дії ухвали припиняється і дія запобіжного заходу, якщо останній не був продовжений іншою ухвалою.

Частина 2 статті 196 КПК України встановлює, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу зазначаються конкретні обов’язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк на який їх покладено.

Також стаття 203 КПК України визначає, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

Нарешті, у разі порушення обов'язків покладених на особу при винесенні ухвали про заміну запобіжного заходу заставою, питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

У разі звернення в дохід держави застави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

ВИСНОВКИ:

1. Строк дії застави необмежений і припиняється лише у разі винесення вироку суду, в якому це питання спеціально оговорюється.

2. Теоретично, якщо заборони на виїзд за кордон у Вас немає, то Ви можете це зробити, але на практиці виїзд за кордон без дозволу судді може призвести до зміни запобіжного заходу на тримання під вартою і, як наслідок, - втрати всієї суми застави. Крім того, Ваш закордоний паспорт все одно знаходиться у матеріалах справи, отже так або інакше до судді Вам звертатись прийдеться.

3. Звернутись до судді з клопотання про виїзд до Польщі можливо, але для того треба мати поважні підстави. Наприклад, тяжка хвороба або смерть родича, одруження тощо. Дозвіл на безпідставний виїзд за межі України малоімовірний.

4. В будь якому випадку, для надання Вам повної і предметної консультації з приводу виїзду під час знаходження під заставою треба бачити останню ухвалу суду з цього приводу.

Виникнуть додаткові питання, зверніться до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись" біля мого фото. Постараюсь Вам допомогти.

Доброго дня, якщо у вас забрали закордонний паспорт, то явно ви маєте заборону на виїзд. У такому випадку Ви немає право виїджати за кордон до закінчення усього терміну судового процесу та до винесення рішення по справі. Томуж ваша стаття вважається тяжкою, у вас 0 шансів на легальний виїзд.

Для обміну контактів та детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Доброго дня!

У Вашому випадку до винесення вироку у справі виїзд неможливий нажаль. Це обгрунтовано наступним:

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон).

Статтею 6 Закону визначені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України.

Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у наступних випадках:

▶ Громадянин обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю.

Виїзд з України громадянина України, який обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю України, може бути не дозволено у випадках, передбачених Законом України «Про державну таємницю». Громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею. Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Детальніше див.: Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці

Обмеження повинні бути доведені до відома громадян власником або уповноваженим ним органом, керівником навчального закладу, командуванням військової частини під час прийняття на роботу (навчання) та зарахування на військову службу, пов'язаних з допуском до відомостей, що становлять державну таємницю.

▶ До громадянина у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень.

▶ У випадку, коли громадянин засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання.

▶ Коли громадянин ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

▶ Громадянин перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.

▶ Громадянин є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов’язку щодо сплати грошових зобов’язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв’язку з яким таке обмеження встановлюється.

▶ У разі накладення на громадянина адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України тим із батьків, з яким рішенням суду визначено або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання цієї дитини), йому тимчасово обмежується право на виїзд з України з дитиною строком на один рік з дня накладення адміністративного стягнення, крім випадку, коли є нотаріально посвідчена згода на виїзд дитини другого з батьків.

У разі запровадження зазначених обмежень орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Державна прикордонна служба України).

Стаття 9 Закону передбачає обмеження на виїзд з України з міркувань безпеки громадян: у разі виникнення в будь-якій іноземній державі надзвичайної ситуації, що унеможливлює створення в ній умов для безпеки громадян України, Кабінет Міністрів України приймає рішення про особливий порядок виїзду громадян України до цієї держави. Рішення та інформація про це доводяться до відома громадян, які мають намір виїхати до даної держави.

Громадяни України, які мають намір виїхати до держави, щодо якої прийнято рішення про обмеження виїзду, і які мають візу на в'їзд до цієї держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, попереджаються про неможливість з боку України забезпечити громадянину необхідну безпеку у зв'язку з виникненням надзвичайної ситуації. Це попередження не є забороною для виїзду.

З метою створення умов, що гарантують відшкодування громадянинові України витрат, пов'язаних з надзвичайними обставинами під час перебування за кордоном, громадянин України повинен бути застрахованим.

Увага! Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2019 року № 1056 "Про дію окремих положень міжнародних договорів України з Російською Федерацією" з 01 березня 2020 року скасована можливість перетинання громадянами України державного кордону України з Російською Федерацією на підставі паспорта громадянина України та свідоцтва про народження для дітей віком до 16 років. Водночас, з огляду на положення частини четвертої статті 1 Закону, відповідно до якого громадянин України ні за яких підстав не бути обмежений у праві на в'їзд в Україну, громадяни мають право на в'їзд на територію України з території Російської Федерації як за документами, дійсними для виїзду за кордон, так і за паспортом громадянина України та свідоцтвом про народження (для дітей до 16 років).

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Здравствуйте, Лика.

ВЫ МОЖЕТЕ ПОУЧИТЬ ЕЩЕ ОДИН ЗАГРАНИЧНЫЙ ПАСПОРТ.

НА ГРАНИЦЕ К ВАМ МОЖЕТ НЕ БЫТЬ ПРЕТЕНЗИЙ, ПРИ ПЕРЕСЕЧЕНИИ ГРАНИЦЫ.

НО ЕСЛИ ВЫ ВЫЕДИТЕ ЗА ГРАНИЦУ, ТО МЕРУ ПРЕСЕЧЕНИЯ В ВИДЕ ЗАЛОГА ВАМ МОГУТ ИЗМЕНИТЬ НА БОЛЕЕ ТЯЖКУЮ И ВНЕСЕННАЯ СУММА ЗАЛОГА БУДЕТ ОБРАЩЕНА В ПОЛЬЗУ ГОСУДАРСТВА.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 182. Застава

1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

2. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

3. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз’яснюються його обов’язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз’яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув’язнення.

4. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

5. Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

6. Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов’язані виконувати покладені на них обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

7. У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

8. У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

9. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

10. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

11. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою".

При наличии вопросов, обращайтесь индивидуально через кнопку "Звернутися".

Всего доброго!