Ехали на авто, из которого вышло два парня и начали тропить другую машину, нанесли лёгкие телесные двоим парням в авто кто будет виноват?

Доброго дня, Артеме!

Відповідальність лягає, звичайно на двох осіб, що вийшли з Вашого авто та розпочали бійку із особами із сусіднього авто. Певним чином до того причетний і водій Вашого авто, завдяки якому сусіднє авто було зупинено.

З огляду на Ваш опис події та того, що відбулося далі, всіх винних осіб, скорше за все, буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ознаками статті 125 Кримінального кодексу України - нанесення умисних легких тілесних ушкодженнь:

1. Умисне легке тілесне ушкодження -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Ви та дівчина точно до цього непричетні!

Втім, оскільки ця справа, схоже, приватного обвинувачення (залежить від кваліфікації дій), якщо з потерпілими вдасться домовитись і заява в поліцію буде відкликана, то відповідати не прийдеться нікому.

Більш детальну та повну відповідь я зможу надати тільки у випадку, коли ознайомлюсь з подробицями події та, можливо, побачу матеріали справи.

Виникнуть додаткові питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото. Постараюсь на них відповісти!

Доброго дня, виновним буде той хто розбив скло та наніс легкі тілесні ушкодження, тобто 2 хлопця.

, вас можуть викликати як свідка.

Тілесне ушкодження - це протиправне умисне або необережне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що полягає в порушенні анатомічної цілісності або фізичної функції органів і тканин тіла людини.

Згідно з Кримінальним кодексом України (далі - ККУ) розрізняють тілесні ушкодження трьох ступенів: тяжке, середньої тяжкості, легке.Легкі тілесні ушкодження поділяються на дві підгрупи:

• викликають короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності;
• не викликають короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності, мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як 6 днів.

Короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше як 3 тижні (21 день). Під незначною стійкою втратою працездатності належить розуміти втрату загальної працездатності до 10%.

Відсоток втрати працездатності визначається судово-медичною експертизою з урахуванням нормативно визначених Міністерством охорони здоров'я України критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності..

Об'єктом правопорушення є здоров'я особи.Об'єктивну його сторону характеризують:

• діяння (дія або бездіяльність);
• наслідки у виді легкого тілесного ушкодження;
• причинний зв'язок між зазначеними діянням та наслідками.

Правопорушення вважається закінченим з моменту настання вказаних вище наслідків.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується тільки умисною виною (особа усвідомлює, що може заподіяти шкоду здоров’ю потерпілого, і бажає або свідомо припускає настання такої шкоди). Якщо умисел винного було спрямовано на заподіяння тяжких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а внаслідок його дій потерпілому було заподіяно лише легкі тілесні ушкодження, вчинене кваліфікується за спрямованістю умислу – за відповідними частинами статей 15 і 121 або 122 ККУ.

Суб'єктом правопорушення є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. До осіб, від 11 років до 16 років, які вчинили злочин передбачений ст.125 ККУ можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, такі як:

Ст.125 ККУ, складається з двох частин, кожна з яких передбачає наступне покарання.→ Відповідно до ч.1 ст.125 ККУ, за нанесення легких тілесних ушкоджень, законодавством визначений штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.→ Відповідно до ч.2 ст.125 ККУ, за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, передбачено накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Необхідно пам’ятати, що кримінальна відповідальність за нанесення легких тілесних ушкоджень може наступити тільки за наявності в діях винної особи умислу. В разі необережного нанесення легких тілесних ушкоджень кримінальна відповідальність не наступає. За заподіяння легкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого, або в разі перевищення меж необхідної оборони чи перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, кримінальної відповідальності чинним Кримінальним кодексом не встановлено.

Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Вітаю, Артем!

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БУДУТЬ НЕСТИ ТІ ОСОБИ, ЯКІ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ВЧИНИЛИ ЗАЗНАЧЕНІ ДІЇ. ВИ БУДЕТЕ ПРОХОДИТИ В СПРАВІ ЯК СВІДОК, СКОРІШЕ ЗА ВСЕ.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88)

Стаття 65. Свідок

1. Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

2. Не можуть бути допитані як свідки:

1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні - про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника;

{Пункт 1 частини другої статті 65 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013}

2) адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таємницю;

3) нотаріуси - про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;

4) медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи - про відомості, які становлять лікарську таємницю;

5) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

6) журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

7) судді та присяжні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали;

8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, - про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення;

9) особи, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх особи;

10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо цих даних;

11) експерти - щодо роз’яснення наданих ними висновків.

{Частину другу статті 65 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 2447-VIII від 07.06.2018}

3. Особи, передбачені пунктами 1-5 частини другої цієї статті, з приводу зазначених довірених відомостей можуть бути звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом особи, що довірила зазначені відомості.

4. Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв - без згоди представника дипломатичної установи.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд перед допитом осіб, зазначених в абзаці першому цієї частини, зобов’язані роз’яснити їм право відмовитися давати показання.

Стаття 66. Права та обов’язки свідка

1. Свідок має право:

1) знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;

2) користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу;

3) відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 цього Кодексу не підлягають розголошенню;

4) давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;

5) користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;

6) на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань;

7) ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;

8) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

9) заявляти відвід перекладачу.

2. Свідок зобов’язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

2) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;

3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків.

3. Особа, яку залучають до проведення процесуальних дій під час досудового розслідування як понятого або яка стала очевидцем таких дій, зобов’язана на вимогу слідчого, прокурора не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії.

Стаття 67. Відповідальність свідка

1. За завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, свідок несе кримінальну відповідальність.

2. За злісне ухилення від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду свідок несе відповідальність, встановлену законом.

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Доброго дня!

відповідальність нестимуть особи , що наносили ушкодження майну та життю і здоров ю інших громадян у авто, Вас можуть залучити як свідка , якщо вам стали відомі факти події у разі якщо потерпілі особи звернуться до поліції.

Свідок – це фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (ч. 1 ст. 65 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України).

Будь-який громадянин України, якщо він став свідком події, що розслідується, незалежно від його положення може бути допитаний як свідок, крім випадків встановлених законом. Вік свідка кримінальним процесуальним законодавством не обмежений.

Виклик до слідчого, прокурора, іншого правоохоронного органу передує направлення письмового повідомлення, яке може бути оформлене в двох формах:

Повідомлення – процесуальна дія за допомогою якої слідчий або інший правоохоронний орган повідомляє свідка про дату, час та місце проведення допиту (направляється, якщо участь свідка не є обов’язковою) – ст. 111 КПК.

Повістка – надсилається поштою, іншим засобом зв’язку, викликом по телефону або телеграмою, якщо участь свідка є обов’язковою – ч. 1,2 ст. 135 КПК.

За загальним правилом свідок має отримати повістку не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов’язаний прибути за викликом.

У повістці про виклик зазначається:

1) прізвище та посада слідчого, прокурора, який здійснює виклик;

2) найменування та адреса установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв’язку;

3) ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;

4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик;

5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;

6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;

7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;

8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу, та здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження;

9) передбачені Кодексом поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення;

10) підпис слідчого, прокурора, який здійснив виклик. (ст.137 КПК України).

Якщо особа не з’явилась за викликом до слідчого, прокурора, іншого правоохоронного органу, до неї може бути застосовано декілька видів впливу:

• накладення грошового стягнення у розмірі від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
• привід на підставі ухвали суду, в разі якщо особа злісно ухиляється від явки до слідчого/прокурора, іншого правоохоронного органу, який полягає у примусовому супроводженні особи до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.

Права та обов’язки свідка

Стаття 66 КПК України передбачає, що свідок має право:

• знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;
• користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката;
• відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 КПК України не підлягають розголошенню;
• давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;
• користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;
• на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань;
• ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноруч робити такі доповнення і зауваження;
• заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;
• заявляти відвід перекладачу.

Водночас свідок зобов’язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

2) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;

3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Проведення допиту

Під час допиту кожен свідок допитується окремо, без присутності інших свідків. Проведення допиту, як і інших слідчих (розшукових) дій, у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Згідно з КПК України, допит не може продовжуватися без перерви понад 2 години, а в цілому – понад 8 годин на день. У разі допиту свідок попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань.

Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона в законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

Особа, яку допитують, має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті. За бажанням допитуваної особи, вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

згідно ст. 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. А також кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав (ст.59 Конституції України).

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Ви та дівчина - свідки, Водій - свідок (малаймовріно, що його визначать співучасником, якщо він вірно буде давати свідчення), 2 хлопця, що безпосередньо наносили удари будуть підозрюваними (в подальшому). З приводу кваліфікації, скоріше за все буде ч.2 ст. 296 КК України, хоча можливо і залишиться ч.1 ст. 125 КК України.

Добрый вечер, Артём!

ВЫ НЕ ПОДЛЕЖИТЕ ПРИВЛЕЧЕНИЮ К УГОЛОВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

При наличии вопросов, обращайтесь индивидуально через кнопку "Звернутися".

Всего доброго!