Силоміць утримують у військкоматі , що робити?

Доброго дня! Нажаль і таке трапляється.

Перш за все - за телефоном 102 Ви маєте повідомити про примусове утримання людини за відповідною адресою без достатніх правових підстав, повідомивши під запис на свій диктофон відповідні паспортні дані Вашого чоловіка. Оскільки він не прийняв Присягу військовослужбовця, то є цивільною особою та компетенція поліції розповсюджується на вжиття заходів щодо забезпечення його консутитуційних прав і свобод.

Стаття 29 Конституції України гарантує кожному затриманому право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Положення статті 29 Конституції України визначають затримання, арешт і тримання під вартою як примусові заходи, що обмежують право на свободу та на особисту недоторканність особи і можуть застосовуватися тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Конституційний Суд України вважає, що словосполучення „тільки на підставах та в порядку, встановлених законом“ передбачає обов’язок органів державної влади та їх посадових осіб забезпечувати дотримання норм як матеріального, так і процесуального права при затриманні. Наведене означає, що затриманий має право на перевірку компетентним судом не лише додержання органами державної влади та їх посадовими особами норм процесуального права, на підставі яких проводилося затримання, а й обґрунтованості підозри, яка стала підставою для затримання, законності мети, з якою воно застосовувалося та чи було необхідним і виправданим за конкретних обставин. Затримання у будь-якому випадку не може бути визнане обґрунтованим, якщо діяння, які інкримінуються затриманому, на час їх вчинення не могли розцінюватися або не визнавалися законом як правопорушення.

Крім того, Вам необхідно невідкладно звернутись до Військовї служби правопорядку відповідного регіону де знаходиться Ваш чоловік із повідомленням про злочин посадових осіб ТЦК та СП, відповідальність за який передбачена ст. 424 КК України.

Ось їх контакти:

https://www.mil.gov.ua/kontakti/telefoni-doviri.ht...

У разі відмови реагувати, Ви можете звернутись із заявою про злочин у сфері військового правопорядку - за ст. 424 Кримінального кодексу України - Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень ДО СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ПРОКУРАТУРИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА ОБОРОННІЙ СФЕРІ відповідного регіону чи до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора.

https://www.gp.gov.ua/

Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону (на правах обласної прокуратури)

- Волинська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері (на правах окружної прокуратури)

- Закарпатська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері (на правах окружної прокуратури)

- Івано-Франківська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері (на правах окружної прокуратури)

- Львівська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері (на правах окружної прокуратури)

- Рівненська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері (на правах окружної прокуратури)

- Тернопільська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері (на правах окружної прокуратури)

- Хмельницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері (на правах окружної прокуратури)

- Чернівецька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері (на правах окружної прокуратури)

https://vpzhr.gp.gov.ua/ua/index.html

У РАЗІ УТРИМУВАННЯ особи на підставі ст. 263 КУпАП для складання протоколу про порушення правил військового обліку, загальний строк адміністративного затримання особи , яка вчинила адміністративне правопорушення становить не більше 3-х годин, але для встановлення особи та/або з"ясування обставин правопорушення, строк затримання може становити до ТРЬОХ ДІБ.

При цьому затримувати на три доби має саме правоохоронний орган - тобто Національна поліція або СБУ.. у інших органів немає на це повноважень. Тобто у разі утримання більше 3-х годин необхідно вимагати участі поліції і доправлення саме до відділку поліції, адже ТЦК та СП не є належним закладом для цього.

Згіднго зі ст. 37 Закону України "Про Національну поліцію" відлік часу утримання рахується з моменту її фактичного затримання.

У разі продовження утримання більше 3-х діб, можна ставити питання про незаконне обмеження волі особи.

В ідеалі Вам треба знайти адвоката в регіоні, де знаходиться наразі Ваш чоловік і Він здійснить його "визволення з полону бюрократів", які перевиконують "план до двору", не гребуючи відвертим криміналом у своїх діях.

Бажаю Вам терпіння та сил у вирішенні непростої ситуації!

Права військовозобов'язаного

Військовозобов’язана особа, яку примусово відвезли до ТЦК, має право:

дізнатись про підстави затримання та утримання в ТЦК (в письмовому вигляді)

звернутись до поліцейських (викликати поліцію) із вимогою захистити власні права та розібратись у ситуації

вимагати надання безоплатного адвоката

написати заяву про вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 371 Кримінального кодексу України "Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою"

Якщо особі було завдано тілесних ушкоджень, побоїв - варто звертатися до поліції за фактом вчинення кримінального правопорушення. Крім того, звернутися в суд можливо в подальшому, аби визнати дії працівників ТЦК незаконними та стягнути з держави моральну шкоду".

Під час утримування в ТЦК військовозобов'язаній особі за будь-яких обставин не потрібно:

підписувати будь-які документи (без рекомендації адвоката)

проходити військово-лікарську комісію (до прояснення ситуації)

Відповідальність за незаконне затримання

Якщо особу незаконно затримали, доставили та утримують дії відповідальних осіб можна кваліфікувати за статтями 141 (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини) або 141-1 (Насильницьке зникнення), яке характеризується як арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини з подальшою відмовою визнати факт такого арешту, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі або приховуванням даних про долю такої людини чи місце перебування.

Вітаю!

РЕКОМЕНДУЮ СКОРИСТАТИСЯ ПОСЛУГАМИ АДВОКАТА.

Незаконний перетин кордону і військовий час – це або сам факт перетину кордону особою, яка не має права (чоловік віком від 18 до 60 років, який не має підстав для виїзду) або порушення правил перетину кордону.

Незаконний перетин кордону у військовий час тягне за собою відповідальність, яка передбачена законом. Ця відповідальність може бути адміністративною або кримінальною залежно від кожного конкретного випадку.

Залежно від обставин та способів незаконного перетину державного кордону, кримінальна відповідальність може наставати за такими статтями:

• стаття 358 КК України: Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

Кримінальна відповідальність за цією статтею може наставати, якщо особа для перетину кордону використовує підробленні документи. Для прикладу, підроблений паспорт, де зазначено, що чоловіку 17 років, коли фактично вже виповнилося 18 років, підробленні висновки ВЛК про визнання непридатним тощо. Винним може загрожувати штраф або обмеження волі.

• Стаття 369 КК України: Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі

Кримінальна відповідальність за цією статтею настає, якщо особа намагається підкупити прикордонника. При чому, відповідальність настає за саму пропозицію дати хабаря за незаконний пропуск через кордон, незалежно від того чи прикордонник прийняв пропозицію і взяв хабаря та незалежно від того, чи в результаті вдалося перетнути кордон. Такі діяння караються штрафом або позбавленням волі на строк до 4 років.

• Стаття 336 КК України: Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період

В усіх випадках незаконного перетину кордону чоловіками віком від 18 до 60 років незалежно від способу, їх дії можуть також кваліфікуватися за статтею 336 КК України, оскільки сьогодні найчастіше незаконний перетин здійснюють саме з метою ухилення від призову.

Перетин кордону поза пунктами пропуску (через ліс, річку, у багажнику автомобіля тощо), надання чужого документа при перетині кордону (в тому числі паспорта жінки, відповідно переодягнувшись). У таких випадках буде наставати адміністративна відповідальність, передбачена статтею 204-1 КУпАП: незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України. За вчинення цього адміністративного правопорушення передбачено штраф у розмірі від 3 400 до 8 500 гривень або адміністративний арешт.

Покарання за незаконний перетин кордону залежить від виду відповідальності та статті, за якою притягають до відповідальності. Це може бути штраф, обмеження волі або навіть позбавлення волі. Конкретний вид та розмір відповідальності за незаконний перетин кордону у військовий час передбачені у санкції відповідних статей КК України або КУпАПу.

1. Спроба перетнути кордон була законна, без хабарів та підроблених документів на офіційному пункті пропуску.

У таких випадках раджу викликати адвоката і Нацполіцію. Також можна написати повідомлення про вчинення кримінального правопорушення — "Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою".

Чоловік, якого примусово забрали в ТЦК, має певні законні права. Він може:

• отримати пояснення затримання та утримання в ТЦК у письмовому вигляді;
• звернутися до правоохоронців із вимогою захистити власні права та розібратись у ситуації;
• вимагати безоплатного адвоката;
• написати заяву про вчинення кримінального правопорушення за завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт чи тримання під вартою.

Якщо працівники ТЦК та СП завдавали ударів військовозобов'язаним, то в такому випадку треба звертатися до правоохоронців за фактом вчинення кримінального правопорушення. Надалі звернутися до суду, щоб визнати дії працівників ТЦК та СП незаконними та стягнути моральну шкоду з держави.

Можна зв'язатися з родичами, друзями, знайомими та попросити захистити постраждалого права.

Родичі можуть допомогти так:

• звернутися до суду того району, де розташований ТЦК;
• подати заяву слідчому судді щодо ситуації.

При цьому немає різниці який це день, оскільки людина має право на захист завжди. Тим більше суд, отримавши інформацію, що особа незаконно утримується в органах держвлади, має негайно постановити ухвалу, доправити працівника військкомату до суду та сповістити, на якій підставі утримує.

"Звертайтеся до суду та вимагайте, щоб вас доставили до суду й повідомили, на якій підставі вас затримали. Нічого не підписуйте і нікуди не йдіть. Якщо вони за вас підпишуть – будуть нести кримінальну відповідальність. Затримати вас можуть тільки за рішенням суду".

Під час утримування в ТЦК та СП чоловік не повинен нічого робити з того, що порушує його права, навіть якщо це змушують робити.

Під час утримання у військкоматі не треба:

• підписувати будь-які документи;
• проходити військово-лікарську комісію (ВЛК) до прояснення ситуації.

Якщо особу незаконно затримали, доставили та утримують на території військової частини, то це кваліфікується, як незаконне позбавлення волі, викрадення, насильницьке зникнення. Тому органи держвлади та місцевого самоврядування мусять діяти тільки в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законодавством та Конституцією.

Доброго дня.

Моя порада після доставки в ТЦК та СП обов'язково:

не підписувати ніякі документи

не погоджуватись на проходження ВЛК (написати письмову відмову від проходження ВЛК з обгрунтуванням необхідності подачі актуальних медичних документів на підтвердження стану здоровʼя).

вимагати адвоката на підставі ст. 59 Конституції України.

Дії близьких чи родичів осіб, яких доставили в ТЦК та СП:

звернення до районного відділу поліції із заявою про викрадення людини (якщо було застосоване фізичне насилля - вказуємо про це;

- звернення за наступними адресами: - за номером 0 800 31 01 79;

- на електронну пошту tckreport@gmail.com; - на чат-бот в телеграм: https://t.me/tck_report_bot

За можливості направляємо запити до ТЦК та СП з метою отримання інформації щодо реєстрації особи у журналах відвідування.!!!

Також буде доречно виїхати до ТЦК та СП із документами, які підтверджують родинні звʼязки з метою отримання інформації щодо перебування особи у ТЦК та СП. Якщо відомості підтверджуються, що особат там перебуває - на місце викликаємо поліцію та просимо зафіксувати факт того, що забороняється доступ до людини, а сама людина утримується там проти її волі це необхідно з метою фіксації на боді камеру поліції того, що є факт протиправного утримання).

Доброго дня, Катерина!

Виходячи з Вашого останнього коментаря про затримання при законному способі перетину кордону, не бачу жодного права ТЦК тримати Вашого чоловіка.

Тепер питання до Вас:

Хто затримав чоловіка на кордоні і доставив його до ТЦК? Чи надали в ТЦК пояснення Вашому чоловіку з якої підстави він затриманий?

У разі, якщо спроба перетинання кордону таки мала місце, то скорше за все йдеться про адміністративне правоворушення. Спроба незаконного перетинання державного кордону України - це перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (стаття 2041 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Тобто в даному випадку мова може йти про адміністративний проступок, яким порушуються суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.

До об'єктивної сторон такого проступку законом віднесено::

• перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України;
• перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів;
• перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Отже, якщо нічого із згаданого в діях Вашого чоловіка не було, а він просто був затриманий невідомо ким і доправлений до ТЦК, де його утримують поза його волею, то це є грубе порушення конституційних прав Вашого чоловіка!

Відповідно до статті 208 КПК україни затримання здійснюється уповноваженою службовою особою - працівником органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який має право здійснити затримання особи.

При затриманні уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи, під час проведення якого мають бути присутніми не менше двох понятих. Обшук особи повинен бути здійснений особами тієї ж статі.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право: мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК України. Вимога негайного повідомлення про права затриманого обумовлена тим, що це є гарантією реального та своєчасного забезпечення прав, свобод та інтересів затриманої особи.

Отже, якщо затримання все ж таке було вчинено не уповноваженими на це особами без відповідного документу, який би довав їм на це право, Вам треба негайно звертатись до правоохоронних органів, оскільки є очевидні ознаки перевищення працівниками ТЦК своїх службових повноважень!

У випадку, якщо таке правопорушення було допущено саме працівниками ТЦК, то із заявою про злочин звертатись треба до Військової служби правопорядку або до Військової прокуратури.

Крім того, я би порадив Вам негайно знайти адвоката в районі, де був затриманий чоловік, укласти з ним угоду аби він зміг звернутись до ТЦК, де знаходиться чоловік та з'ясувати, що саме сталося!

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Скаргу до військової служби правопорядку можна подавати у вільній формі на папері у канцелярію, або поштою з врученням рекомендованим листом - це можуть робити , як службовці так і їх родичі чи інші особи , яким відомо про порушення.

Контакти Центрального управління військової служби правопорядку для листування: Проспект Перемоги, буд. 55/2, Kyiv, Ukraine електронна пошта och_vsp@post.mil.gov.ua

https://www.mil.gov.ua/kontakti/telefoni-doviri.html?fbclid=IwAR2ygGrxP7mARwJSpxWTQ6eYENji_rkiD0N11WGhZ_1N0rShk8Ra33AJJAQ

Вам треба залучити адвоката для представництва у суді , за посиланням є контакти та вартість, або залучити регіонального адвоката системи безоплатної допомоги у регіоні проходження служби. 0800 213 103

--- Військовослужбовці мають право самостійно захистити порушені права під час проходження служби двома способами: - зверненням з позовом до суду - поданням скарги відповідній посадовій особі. Зазначене питання регулюється Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та Законом України «Про звернення громадян». Військовослужбовець має право подати скаргу, ЯКЩО ВВАЖАЄ, що його ПРАВА, ЗАКОННІ ІНТЕРЕСИ БУЛИ ПОРУШЕНІ: • незаконним рішенням, діями або бездіяльністю командирів; • незаконним покладенням на нього обов'язків; • незаконним притягненням до відповідальності; • незаконними діями інших військовослужбовців. Залежно від виду порушення СКАРГА ПОДАЄТСЬЯ ДО: • органів військового управління; • посадових осіб; • Військової служби правопорядку; • органів, які проводять досудове слідство; • інших державних органів. З інших питань службової діяльності скарга подається безпосередньому командирові тієї особи, чиї дії оскаржуються. Якщо військовослужбовець, який подає скаргу, не знає, з чиєї вини порушені його права, скарга подається у порядку підпорядкованості безпосередньому командиру. СКАРГА МОЖЕ ПОДАВАТИСЬ УСНО і ПИСЬМОВО: - військовослужбовцем, -членом сім’ї військовослужбовця -іншою заінтересованою особою. Усі скарги у день їх надходження заносяться до Журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян. Усну скаргу військовослужбовці, члени їх сімей та інші громадяни мають право подати командирам військових частин під час особистого прийому, що визначено у кожній військовій частині, установі, організації. ПИСЬМОВУ СКАРГУ бажано подавати у двох примірниках до відділу військової частини або іншого державного органу, у компетенції якого розгляд вашого питання. Другий примірник з відміткою про отримання залишається у особи, яка подала скаргу. Він є підтвердженням того, що військова частина або інший орган отримали скаргу, і може бути використаний як доказ факту звернення, якщо виникне потреба оскаржити затримку або незадовільні результати розгляду скарги. У письмовій скарзі слід вказати: -прізвище, ім’я і по батькові, -адресу місця проживання і номер телефону, -посадову особу або орган державної влади, якому адресована скарга, -ясно і докладно описати обставини порушення вашого права, суть порушення, -зазначити, які дії ви просите відповідальну посадову особу вчинити для відновлення цього права, вказати дату і поставити підпис. Якщо ви бажає бути присутнім при розгляді скарги, про це теж варто зазначити у нійЗРАЗОК СКАРГИ ДОДАЄТЬСЯ. ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ, які подали заяву чи скаргу, МАЮТЬ ПРАВО: • особисто викласти свої аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу, звернутися за допомогою до свідків; • подати додаткові матеріали, що стосуються справи, чи клопотати, щоб їх вимагав командир або орган, який розглядає заяву або скаргу; • бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги; • одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; • ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги; • оскаржити прийняте за їхньою заявою чи скаргою рішення в суді; • вимагати відшкодування збитків у встановленому законом порядку. Під час розгляду пропозиції, заяви чи скарги не допускається розголошення командиром чи іншою особою, яка бере участь у розгляді, відомостей про особисте життя військовослужбовця без його згоди, а також розголошення іншої інформації, якщо це зачіпає його права і свободи, законні інтереси.

ст. 20 ЗУ Про звернення громадян передбачає:

СТРОКИ РОЗГЛЯДУ УСІ пропозиції, заяви чи скарги розглядаються і вирішуються у строк НЕ БІЛЬШЕ ОДНОГО МІСЯЦЯ з часу їх отримання, а ті, що НЕ ПОТРЕБУЮТЬ ДОДАТКОВОГО ВИВЧЕННЯ й перевірки, - невідкладно, але НЕ ПІЗНІШЕ П'ЯТНАДЦЯТИ ДНІВ з часу їх надходження. Якщо у місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, командир встановлює новий строк, про що сповіщається військовослужбовець, який подав звернення. При цьому ЗАГАЛЬНИЙ СТРОК розгляду пропозиції, заяви чи скарги не може перевищувати СОРОКА П'ЯТИ ДНІВ. Несвоєчасний, неповний розгляд скарги або незаконне рішення посадової особи, яка її розглядає, можна оскаржити встановленим порядком до суду, Військової служби правопорядку або вищого за підпорядкованістю командира.

Скарги та роз яснення приймають тут:

Створено та працює «гаряча лінія» Міністерства оборони – 0 800 500 410, 0 800 500 442, 044 454 44 99. Якщо ви помітили порушення під час мобілізації, то можна звертатися до правоохоронних органів.Или же подайте обращение на урядовий контакт -центр 15-45 https://ukc.gov.ua/portal/appeals/ лучше письменно на министра обороны и загрузите в форму фото копии ответов командира части.

С уважением, Константин Гончаренко

Доброго Дня

Щодо Вашого питання:

Викликати поліцію, як незаконне утримання

Коли мова йде про неправомірні дії представників центру комплектування, то, в першу чергу, потрібно звернутися зі скаргою до керівника цього ТЦК та до Міноборони.

"Якщо незаконні дії в цілому і керівника ТЦК, який, можливо, покриває їх, в такому випадку скарги на їх незаконні дії, пов’язані з процесом вручення повісток, можна повідомити усно по гарячій лінії Міноборони. У них на сайті розміщені телефони".

У випадку, коли дії працівників мали протиправний характер, а чоловікові нанесли тілесні ушкодження, то необхідно звертатися до органів Нацполіції, які будуть відкривати провадження та здійснювати кваліфікацію.

Успіхів

Закон України " Про прокуратуру" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text):

"Стаття 2. Функції прокуратури

1. На прокуратуру покладаються такі функції:...

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян...

Стаття 26. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян

1. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, має право:

1) у будь-який час за посвідченням, що підтверджує займану посаду, відвідувати місця тримання затриманих...

2) опитувати осіб, які перебувають у місцях, зазначених у пункті 1 цієї частини, з метою отримання інформації про умови їх тримання та поводження з ними, ознайомлюватися з документами, на підставі яких ці особи тримаються в таких місцях, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

3) знайомитися з матеріалами, отримувати їх копії, перевіряти законність наказів, розпоряджень, інших актів відповідних органів і установ та в разі невідповідності законодавству вимагати від посадових чи службових осіб їх скасування та усунення порушень закону, до яких вони призвели, а також скасовувати незаконні акти індивідуальної дії;

4) вимагати від посадових чи службових осіб надання пояснень щодо допущених порушень, а також вимагати усунення порушень та причин і умов, що їм сприяли, притягнення винних до передбаченої законом відповідальності;...".

---

Доброго дня, пані Катерино! Належним, як я вважаю, є звернення родичів, знайомого чоловіка до місцевого прокурора з пиьсмовою заявою про ситуацію та вжиття заходів по звільненню чоловіка.

На жаль поліція бездіяльна.

Відмова в прийнятті та реєстрації повідомлень про правопорушення або події не допускається (пункт 14 Розділу ІІІ ІНСТРУКЦІЇ з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 квітня 2020 року N 357).

У разі неналежного реагування Ви маєте право повторно телефонувати на лінію 102, вимагати прийому Вашого звернення і належного реагування, вимагати повідомити про бездіяльність оператора чи оперативних підрозділів старшому чергової зміни та вказувати про неналежне реагування на звернення.

Згідно з пунктом 11 Розділу ІІІ Інструкції, Обов'язки посадової особи, уповноваженої на здійснення прийому, опрацювання та реєстрації заяв і повідомлень громадян про правопорушення або події, у разі надходження за скороченим номером телефону "102" заяви або повідомлення про правопорушення або подію:

1) забезпечувати протягом двох хвилин прийняття від заявника інформації про правопорушення або подію та її внесення до системи ІПНП. З об'єктивних причин цей строк може бути збільшено (алкогольне сп'яніння, хвилювання, мовні вади заявника, ненадання вичерпної відповіді на запитання тощо). У разі необхідності негайного реагування на правопорушення або події внесення та збереження інформації здійснюється раніше встановленого строку;

2) під час спілкування із заявником дотримуватися принципів професійної етики та моралі;

3) при надходженні повідомлень про факти вчинення домашнього насильства, злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості, а також інших злочинів запитати заявника, з оператором якої статі він бажає спілкуватися;

4) під час прийняття повідомлення про правопорушення або подію, спілкуючись із заявником, одночасно вносити отриману інформацію до системи ІПНП;

5) під час спілкування із заявником першочергово встановлювати та вносити до системи ІПНП інформацію про:

вид правопорушення або події (визначається з урахуванням можливості настання найбільш тяжких наслідків) та попередню кваліфікацію;

час, місце (адресу), обставини вчиненого правопорушення або події (у разі неможливості заявника назвати точну адресу вчинення правопорушення уточнити приблизну адресу, де вчинено правопорушення (район, напрямок в'їзду або виїзду з міста, розташовані поблизу магазини, торговельні центри, парки або інші орієнтири), на електронній мапі встановити маркер приблизного місця вчинення правопорушення та за його допомогою знайти найближчі орієнтири, які допоможуть зорієнтуватись заявнику);

дані про потерпілого або заявника (прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстрація місця проживання, місце перебування, абонентський номер, а також чи потребує він або інші особи медичної допомоги;

іншу необхідну інформацію, проставивши маркер події за територіальним місцем розташування підрозділу "102" в разі ненадання заявником своїх установчих даних або адреси місця вчинення правопорушення або події;

територію місця перебування заявника та місця вчинення правопорушення, якщо місце вчинення правопорушення або події не збігається з місцем перебуванням заявника;

6) унесену до системи ІПНП інформацію в електронному вигляді автоматично передавати для реагування працівникам поліції, уповноваженим здійснювати організацію реагування на правопорушення або події;

7) у разі пошкодження основних і резервних каналів передачі інформації в електронному вигляді відомості про правопорушення або подію передавати уповноваженим працівникам, використовуючи інші види зв'язку;

8) уносити до системи ІПНП інформацію про правопорушення або події, отриману за допомогою інших видів зв'язку, у текстовому, аудіо- або відеоформаті та передавати на розгляд відповідним працівникам поліції або оперативно-диспетчерським службам інших органів державної влади, уповноваженим здійснювати організацію реагування на них;

9) уносити до системи ІПНП первинну інформацію про правопорушення або події, які перебувають у стадії незавершеності та потребують негайного реагування;

10) у разі наявності технічних можливостей та необхідності залучати до спілкування із заявником у режимі конференції працівника поліції, уповноваженого здійснювати реагування на правопорушення або події та/або іншого працівника, визначеного керівником (старшим зміни), для уточнення інформації про правопорушення або подію;

11) після встановлення первинних даних зберегти в системі ІПНП початкові відомості, які направити відповідним працівникам поліції або оперативно-диспетчерським службам інших органів державної влади, уповноваженим здійснювати організацію реагування на правопорушення або події, повідомити заявника про виїзд наряду поліції та, за необхідності, продовжити з'ясування та доповнення первинних даних інформацією про:

напрямок відходу правопорушників, пішки чи на транспортному засобі вони зникли, їх прикмети, номерні знаки та марку, модель транспортних засобів;

наявність на місці вчинення кримінального правопорушення потерпілих, їх стан здоров'я та місце перебування. Якщо потерпілі потребують медичної допомоги, поінформувати про це службу екстреної допомоги "103", у разі отримання повідомлення про пожежу - службу екстреної допомоги "112" ("101");

кількість правопорушників, їх прикмети, установчі дані (якщо відомо), наявність зброї;

предмети (речі), якими заволоділи правопорушники та прикмети викраденого;

сліди, які могли залишитися на одязі й тілах правопорушників;

інші дані, які сприятимуть розкриттю правопорушення по гарячих слідах;

12) після внесення всіх додаткових необхідних даних до системи ІПНП зберегти інформацію;

13) у разі звернення заявника мовою, якою не володіє посадова особа, уповноважена на здійснення прийому, опрацювання та реєстрації заяв і повідомлень громадян про правопорушення або події, ужити заходів щодо залучення іншого працівника, який володіє іноземною мовою (за можливості в режимі конференції). У разі відсутності таких працівників зачитати англійською мовою інформацію, спрямовану на встановлення даних заявника (прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, місце проживання (перебування), місце перебування (далі - установчі дані потерпілого або заявника), абонентський номер), суть події, про яку заявник хоче повідомити, а також роз'яснення, що його повідомлення буде записано та після перекладу йому зателефонують.

За наявності технічної можливості увімкнути заздалегідь записане вербальне повідомлення (роз'яснення) порядку дій заявника.

Зазначену інформацію в системі ІПНП надіслати відповідним працівникам поліції, уповноваженим здійснювати організацію реагування на правопорушення або події, за місцезнаходженням підрозділу "102";

14) невідкладно доповідати старшому чергової зміни про надходження скарг громадян на дії/бездіяльність працівників поліції, порушення їх прав і свобод, повторних звернень щодо неналежної організації реагування працівниками поліції на повідомлення та внести відповідну інформацію в систему ІПНП;

15) у разі раптового переривання дзвінка негайно зателефонувати заявнику для з'ясування обставин події чи правопорушення. Якщо заявник не відповідає на дзвінок і виникла підозра про вчинення стосовно нього протиправних дій (крики, шум боротьби та інші ознаки), уносити до системи ІПНП інформацію про те, що "зв'язок із заявником втрачено" та проставити відмітку "інформувати чергового". Якщо адреса місця вчинення правопорушення та/або місця перебування заявника невідома, проставити маркер на електронній мапі за місцем розташування підрозділу "102";

16) уносити до системи ІПНП відомості про повідомлення підрозділів екстреної допомоги населенню за скороченим номером "112" ("101", "103", "104") та передавати для реагування відповідним працівникам поліції або оперативно-диспетчерським службам інших органів державної влади, уповноваженим здійснювати організацію реагування на них;

17) негайно проставляти відмітку "інформувати чергового" для здійснення відповідного реагування, якщо під час прийняття заяви або повідомлення стало відомо про те, що заявник або особа, яка вчинила правопорушення, перебуває в розшуку;

18) якщо в заяві чи повідомленні йдеться про питання, що не належать до компетенції поліції, та про дії, що не містять ознак правопорушення, звернення має довідково-консультативний характер або в ньому не викладено суті порушеного питання, заявник висловлює особисте ставлення до події, що відбувається, не називає своїх персональних даних, ввічливо роз'яснювати заявнику його подальші дії. При цьому інформацію, викладену заявником, необхідно внести до системи ІПНП (у разі достатності підстав надати події статус "без оперативного реагування");

19) усі реквізити до системи ІПНП уносити державною мовою без скорочень (крім загальноприйнятих) з дотриманням правил правопису.

12. У разі надходження за скороченим номером "102" заяви або повідомлення про правопорушення або подію, які віднесені до категорій "Альфа" та "Бета", крім обов'язків, визначених пунктом 11 цього розділу, посадова особа, уповноважена на здійснення прийому, опрацювання та реєстрацію заяв і повідомлень громадян про правопорушення або події виконує такі дії:

1) не пізніше ніж за 30 секунд з фактичного часу отримання інформації про правопорушення або події:

проставляє у відповідному діалоговому вікні електронної картки "102" АРМ "оператор "102" системи ІПНП відмітку (позначку) про необхідність здійснення негайного реагування за отриманим повідомленням;

уносить до електронної картки "102" лише початкову інформацію про вид правопорушення або події (визначається з урахуванням можливості настання найбільш тяжких наслідків) та місце його вчинення;

зберігає електрону картку "102", яка автоматично з відповідною позначкою надходить до диспетчера та оперативних чергових ГУНП і ТВП за місцем учинення правопорушення або події;

2) до 2 хв з часу надходження повідомлення:

долучає (за потреби та наявності технічної можливості) до розмови із заявником диспетчера та/або оперативного чергового ГУНП у режимі конференц-зв'язку;

з одночасним заповненням електронної картки "102" продовжує з'ясовувати в заявника (у тому числі разом з диспетчером та/або оперативним черговим ГУНП) його установчі дані або відомості про потерпілого, обставини правопорушення або події, кількість та прикмети осіб, причетних до його вчинення, наявність у них зброї, місце їх перебування або напрямок відходу, наявність осіб, які потребують допомоги, а також іншу актуальну інформацію, необхідну для вирішення службових завдань;

за результатами опрацювання повідомлення повторно зберігає електронну картку "102" з унесеною інформацією про правопорушення або подію;

3) у разі необхідності продовжує з'ясовувати та доповнювати електронну картку "102" інформацією про обставини правопорушення або події, які мають значення для належної організації реагування на нього.

З об'єктивних причин строки опрацювання та передачі повідомлень про правопорушення або події визначених категорій може бути збільшено (алкогольне сп'яніння, хвилювання, мовні вади заявника, ненадання відповіді на запитання тощо).

Наведені в підпунктах 1, 2 пункту 12 цього розділу відомості та порядок їх з'ясування не є вичерпними, їх послідовність може бути змінено, проте вони повинні бути достатніми для належної та своєчасної організації оперативного реагування на правопорушення або подію. У подальшому, за можливості, діє відповідно до пункту 11 цього розділу.

13. Якщо заявник застосовує ненормативну лексику, вдається до образ, закликів до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі, працівник підрозділу "102", який приймає виклик, роз'яснює, що за такі дії заявник може нести передбачену законом відповідальність, та має право припинити спілкування з ним і заблокувати на добу за допомогою технічних засобів прийняття від нього звернень. Одночасно працівник підрозділу "102" відображає в системі ІПНП інформацію про протиправні дії заявника, яку направляє для відповідного реагування уповноваженим працівникам поліції.

Працівник підрозділу "102" має право припинити спілкування з особою, яка не повідомляє інформацію про настання екстреної ситуації та/або необхідність отримання екстреної допомоги, своїми діями відволікає його від виконання покладених на нього обов'язків. При цьому факт надходження такого виклику фіксується в ІПНП.

14. Відмова в прийнятті та реєстрації повідомлень про правопорушення або події не допускається.

15. Обов'язки старшого зміни працівників підрозділу "102":

1) організовувати та контролювати роботу підпорядкованої зміни працівників підрозділу "102", зокрема вжиття працівниками підрозділів "102" заходів, насамперед віднесених до категорій "Альфа" та "Бета". У разі потреби надавати необхідну допомогу підлеглим в опрацюванні повідомлень про правопорушення або події та організації реагування на них;

2) розподіляти час чергування працівників підрозділу "102" з урахуванням навантаження на них. У разі завантаження всіх працівників приймати заяви і повідомлення про правопорушення або події особисто, а також залучати працівників, які перебувають на перерві (відпочинку);

3) готувати інформацію про кількість одержаних упродовж чергування заяв і повідомлень осіб за скороченим номером "102", утрачених дзвінків, повторних повідомлень, навантаження на працівників за добу;

4) здійснювати перевірки за скаргами і заявами осіб щодо неналежного виконання службових обов'язків працівників чергової зміни підрозділу "102";

5) використовуючи багатоканальний цифровий реєстратор документування мовленнєвої інформації, здійснювати вибіркове прослуховування записів розмов працівників чергової зміни підрозділу "102" (не менше трьох розмов кожного працівника підрозділу "102") та вживати заходів щодо вирішення проблемних питань (за результатами прослуховування ставить відповідну відмітку в електронній картці "102" про її прослуховування). У разі виявлення незареєстрованої інформації про правопорушення або подію зареєструвати її в установленому порядку та доповісти про це керівникові підрозділу "102";

6) перевіряти якість заповнення (з дотриманням усіх необхідних вимог) та достовірність інформації, унесеної працівником підрозділу "102" до системи ІПНП;

7) уживати заходів щодо покращення стану прийому та опрацювання повідомлень осіб, а також усунення недоліків, допущених під час здійснення реагування на правопорушення або події, насамперед визначені категоріями "Альфа" та "Бета";

8) забезпечувати ведення необхідної службової документації підрозділу "102";

9) за наявності технічної можливості визначати абонентські номери заявників, які намагалися зателефонувати до підрозділу "102", але з'єднання з якими не відбулося з різних причин. Доручати працівникам передзвонити на такі номери для з'ясування обставин правопорушення або події;

10) під час приймання-здачі чергування підбивати підсумки роботи працівників чергової зміни підрозділу "102" за добу, визначати позитивні та негативні тенденції в їх діяльності, про що доповідати керівникові підрозділу "102" та старшому зміни диспетчерів.

Доброго вечора, Kateryna!

ДІЇ ПРАЦІВНИКІВ ТЦКСП (ВІЙСЬККОМАТУ), Є НЕЗАКОННИМИ.

НА НЕЗАКОННІ ДІЇ ПРАЦІВНИКІВ ТЦКСП (ВІЙСЬККОМАТУ), ВИ МАЄТЕ ПРАВО:

1) ПОДАВАТИ СКАРГИ ДО:

- ОБЛАСНОГО ТЦКСП (ВІЙСЬККОМАТУ);

- МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ.

2) ТЕЛЕФОНУВАТИ НА ГАРЯЧУ ЛІНІЮ:

- МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ:

0 800 50 04 42

Гарячі лінії | Міністерство оборони України (mil.gov.ua)

- УРЯДОВУ ГАРЯЧУ ЛІНІЮ:

Урядова «гаряча лінія» 1545 працює цілодобово

Дзвінки на урядову «гарячу лінію» 1545 з мережі фіксованого зв’язку Укртелекому, телефонів мобільних операторів Київстар, Vodafone Україна, Лайфселл для заявників безкоштовні.

3) ТАКОЖ ШЛЯХОМ: "подачи административного иска в Окружной административный суд, в порядке Кодекса административного судопроизводства Украины":

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15

Kateryna!

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

УДЕЖИВАТЬ, ЗАДЕРЖИВАТЬ НЕ ИМЕЮТ ПРАВО:

Такі дії будуть незаконні.

Утримання дитини або дорослого де б то не було проти його волі порушує основні людські права – свободу особистості, можливість на свій розсуд вибирати місце перебування і безперешкодно пересуватися в просторі. Винятковими повноваженнями обмежувати ці привілеї, що належать кожному громадянину з народження, мають правоохоронні органи і суд, які реалізують свої функції в рамках закону.

Викрадення людини або протиправне позбавлення волі в Україні підпадає під ст.146 Кримінального кодексу. Це суспільно небезпечне діяння є тяжким злочином з максимальною санкцією до 10 років тюремного ув’язнення. Для передачі в суд обвинувального акта наслідком повинен бути встановлений склад даного кримінального правопорушення, а саме:

Об’єкт — особиста свобода потерпілого, недоторканність якої гарантується ст.5 Конвенції ООН і ст.29 Конституції України.

Об’єктивна сторона — це активні дії, виражені в формі:

1. Викрадення людини:

• відкритого – коли жертва, присутні розуміють наслідки того, що відбувається (наприклад, під час захоплення заручників, пограбування, розбійного нападу);
• таємного – зловмисники отримують владу над потерпілим без свідків, або з використанням безпорадного стану, нездатності оцінювати ризики через малолітній вік, психічних, фізіологічних обмежень;
• шляхом обману або зловживання довірою;
• із застосуванням насильства, погроз, шантажу.

1. Протизаконного позбавлення людини свободи – якщо захоплення або утримання особи проводиться з порушенням порядку, встановленого ратифікованими міжнародними угодами та нормативними актами України.

При дотриманні всіх процесуальних норм допускається затримання:

• осіб, оголошених в розшук;
• в порядку адміністративного арешту;
• при спробі нелегального перетину кордону;
• на місці злочину, з негайним викликом поліції;
• з метою депортації або екстрадиції (видачі іншій державі);
• з метою приводу осіб, що ухиляються від допиту засідання суду, в військкомат;
• з метою утримання під вартою за рішенням слідчого судді або суду;
• для відбування покарання в вигляді арешту, обмеження волі, ув’язнення, примусових заходів медичного характеру або заходів виховного характеру за вироком суду;
• приміщення безпритульних дітей до 16 років в притулки або реабілітаційні центри;
• напрямок на примусове лікування хворих з венеричними, карантинними захворюваннями, СНІДом, хронічний алкоголізм, ін’єкційних наркоманів, осіб з небезпечними для суспільства психічними відхиленнями;
• приміщення в спеціальні розподільники осіб без певного місця проживання, яких запідозрено у занятті бродяжництвом.

Злочин вважається завершеним з моменту заволодіння людиною і / або фактичного початку позбавлення його волі, тобто тримання в місці, де потерпілий не бажає перебувати і не може самовільно покинути (будівля, його частина, транспортний засіб, огороджена місцевість, скеля, острів).

Суб’єкт — особа старше 16 років. Кримінальну відповідальність несуть не тільки ті, хто безпосередньо здійснював протиправне захоплення або викрадення, а й причетні до подій водії транспортних засобів, власники приміщень, наглядачі, замовники, підбурювачі, переховувачі і інші.

Не є суб’єктами злочину за ст.146 КК:

• представники державних органів, що діють на підставі своїх повноважень;
• батьки і особи які їх замінюють, вихователі, вчителі, викладачі, що обмежують свободу неповнолітніх в їх інтересах, якщо це не завдає шкоди здоров’ю останніх і не перешкоджає нормальному розвиткові;
• опікуни, піклувальники недієздатних, обмежено дієздатних громадян, якщо відсутність нагляду за ними може привести до негативних наслідків;
• особи, зобов’язані піклуватися про кого-небудь на підставі трудового або цивільно-правового договору (гувернантки, доглядальниці, охоронці, вожаті в дитячих таборах, члени екіпажу морських і повітряних суден і т.п.).

Суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини. Викрадачі та інші співучасники усвідомлюють, що за законом вони не мають права позбавляти жертву волі, однак навмисно роблять це. Мотив може бути будь-яким – користь, помста, вимагання, залякування, бажання бачити дитину, спілкування з якою було неможливим через позбавлення батьківських прав або заборони з боку іншого з батьків і т.п.

Стаття 146 КК України. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини:

Залежно від обставин і наслідків злочинної діяльності, міри покарання для осіб, визнаних судом винними за ст.146 КК складають:

1. За протизаконне позбавлення волі або викрадення людини старше 14:

• обмеження волі до 3 років;
• тюремне ув’язнення до 3 років.

1. За ті ж дії, якщо:

• постраждала малолітня дитина (молодше 14);
• зловмисники утримували двох і більше осіб;
• співучасники попередньо домовилися між собою;
• мотиви були корисливими (для отримання вигоди);
• існувала небезпека для здоров’я або життя жертви;
• потерпілому заподіяли фізичні страждання;
• було використано зброю (в тому числі для погроз);
• утримування тривало довго,

засудженим призначаються санкції у вигляді:

• обмеження волі до 5 років;
• тюремне ув’язнення до 5 років.

1. Якщо викрадення або позбавлення волі:

• скоєно злочинним угрупованням;
• спричинило тяжкі наслідки (тяжкі тілесні ушкодження за результатами судово-медичної експертизи, п.2.1.1 Наказу МОЗ №6 від 17.01.1995г.);
• тюремне ув’язнення триває від 5 до 10 років.

Відповідно до ст.18 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 47/33 від 18.12.1992г., на засуджених за насильницьке викрадення людей не можуть поширюватися закони про амністію і інші заходи звільнення від кримінальної відповідальності.

Kateryna!

Ви маєте право подати заяву до прокуратури про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкриття кримінального провадження (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

Після цього, протягом 24 годин, вказані відомості про вчинене кримінальне правопорушення, повинні бути невідкладно але не пізніше 24 годин, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з відкриттям кримінального провадження, про що заявник має право отримати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

У разі невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин, заявник має право на протязі 10 днів, подати скаргу слідчому судді місцевого суду (на підставі статей 303-307 Кримінального процесуального кодексу України) та до місцевої прокуратури (стаття 36 Кримінального процесуального кодексу України).

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

"Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини

1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років".

"Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу

1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років".

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 60. Заявник

1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

2. Заявник має право:

1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

3. Заявник, який є викривачем, крім передбачених цією статтею прав, має право в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції", отримувати інформацію про стан досудового розслідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням.

Інформація надається слідчим або прокурором у строк не більше п’яти днів з моменту подання заяви.

"Стаття 214. Початок досудового розслідування

1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. ...".

"Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження

1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;...".

"Стаття 304. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження

1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. ...".

Kateryna!

РЕКОМЕНДУЮ ВАМ ЗВЕРНУТИ УВАГУ НА ВСІ:

ПІДСТАВИ ДЛЯ ВІДСТРОЧКИ ВІД ПРИЗОВУ ПО МОБІЛІЗАЦІЇ:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 44, ст.416):

Про мобілізаційну підготовк... | від 21.10.1993 № 3543-XII (rada.gov.ua)

"Стаття 23. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.".

ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про військовий обов'язок і військову службу

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text

"Стаття 37. Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього... 6. Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов’язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими".

Всього доброго!

Доброго дня, Катерино!

Те, що Вашого чоловіка захопили та незаконно утримують в ТЦК цілком очевидно! Основне, що Вам необхідно зараз це подавати скарги до всіх можливих органів, чим більше, тим краще.

ЯК НЕОБХІДНО СЕБЕ ПОВОДИТИ ОСОБІ, ЯКУ СИЛОМІЦЬ ДОСТАВИЛИ У ТЦК ( це дії Вашого чоловіка, у випадку, якщо відновиться із ним зв’язок):

- повідомити близьким/друзям/родичам де ви знаходитесь і що ви туди доставлені проти вашої волі (це потрібно для того аби близькі люди уже почали щось робити, за можливості записати відео з місця перебування та скинути геолокацію);

- НЕ підписувати ніякі документи;

- НЕ погоджуватись на проходження ВЛК (написати письмову відмову від проходження ВЛК з обгрунтуванням необхідності подачі актуальних медичних документів на підтвердження стану здоровʼя);

- вимагати адвоката на підставі ст. 59 Конституції України “Кожен має право на професійну правничу допомогу”;

- якщо застосовували фізичну силу, внаслідок чого є ушкодження – прохання викликати швидку.

ДІЇ БЛИЗЬКИХ ЧИ РОДИЧІВ ОСІБ, ЯКИХ ДОСТАВИЛИ В ТЦК ТА СП:

- звернення до районного відділу поліції із заявою про викрадення людини (якщо було застосоване фізичне насилля вказуємо про це; (у Вашому випадку це не допомогло, отож, зверність увагу на інші механізми);

- звернення (клопотання) до слідчого судді районного суду в порядку ст. 206 КПК України;

«…Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов’язаний постановити ухвалу, якою має зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи…».

Описуєте обставини: 1) дані особи, яку затримано; 2) ким і при яких обставинах незаконно затримано (максимально детально); 3) ким та де особа утримується; 4) прохання сприяти припиненню порушення прав і свобод людини -видати ухвалу про негайне звільнення особи.

- звернення за наступними адресами:

1) за номером 0 800 31 01 79;

2) на електронну пошту tckreport@gmail.com;

3) на чат-бот в телеграм: https://t.me/tck_report_bot

Основна інформація, яку потрібно повідомити: 1) дані особи, яку затримано; 2) ким і при яких обставинах незаконно затримано (максимально детально); 3) ким та де особа утримується; 4) прохання сприяти припиненню порушення прав і свобод людини.

За можливості направити запити до ТЦК та СП з метою отримання інформації щодо реєстрації особи у журналах відвідування.

Також буде доречно виїхати до ТЦК та СП із документами, які підтверджують родинні звʼязки з метою отримання інформації щодо перебування особи у ТЦК та СП. Якщо відомості підтверджуються, що особа там перебуває - на місце викликаємо поліцію та просимо зафіксувати факт того, що забороняється доступ до людини, а сама людина утримується там проти її волі це необхідно з метою фіксації на боді камеру поліції того, що є факт протиправного утримання.

Бажаю Вам успіхів у захисті порушених прав! Якщо потрібна допомога у складанні документів, натискайте «Звернутися»!