СТ.358 Ч.3 підробка документів

Доброго дня, справу саму закриють. Вам нічого хвилюватися.

Доброї ночі.

СТРОК ДАВНОСТІ ПРИТЯГНЕННЯ ВАС ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗАКІНЧИВСЯ, ТОМУ Є ВСІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ВАС ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ, НА ПІДСТАВІ ВИМОГ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ, В РАМКАХ ПРОЦЕДУРИ, ЯКА ПЕРЕДБАЧЕНА ВИМОГАМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ НЕ МОЖЕ ЗАКРИТИСЯ АВТОМАТИЧНО САМО ПО СОБІ, ВОНО ЗАКРИВАЄТЬСЯ СУДОМ ЗА КЛОПОТАННЯМ ПРОКУРОРА ЧИ ПІДОЗРЮВАНОГО (ОБВИНУВАЧЕНОГО).

ЩОБ ЗАКРИТИ КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ, ТРЕБА:

- ПОНОВИТИ ЙОГО РОЗГЛЯД ЗА ВАШИМ КЛОПОТАННЯМ ЧИ КЛОПОТАННЯМ ВАШОГО ЗАХИСНИКА.;

- ПОДАТИ КЛОПОТАННЯ ДО СУДУ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ВАС ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЗАКРИТТЯ КРИІМНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ, РАЗОМ ЗАЯВОЮ ПРО ТЕ, ЩО ВАМ ЗРОЗУМІЛА СУТЬ ОБВИНУВАЧЕННЯ ТА ВИ НЕ ЗАПЕРЕЧУЄТЕ ПРОТИ ЗАКРИТТЯ КРИІМНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ;

- ПРИЙНЯТИ УЧАСТЬ У РОЗГЛЯДІ СПРАВИ В СУДІ, ПІДТРИМАТИ КЛОПОТАННЯ ДО СУДУ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ВАС ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЗАКРИТТЯ КРИІМНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ, РАЗОМ ЗАЯВОЮ ПРО ТЕ, ЩО ВАМ ЗРОЗУМІЛА СУТЬ ОБВИНУВАЧЕННЯ ТА ВИ НЕ ЗАПЕРЕЧУЄТЕ ПРОТИ ЗАКРИТТЯ КРИІМНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ, ОТРИМАТИ УХВАЛУ СУДУ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ВАС ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЗАКРИТТЯ КРИІМНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

НОРМАТИВНЕ ОБГРУНТУВАННЯ:

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

Стаття 12. Класифікація кримінальних правопорушень

1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

4. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

5. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

6. Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

7. Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.

Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності

1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.

3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-2, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.

6. У разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 151-2-156-1, 301-1-303 цього Кодексу, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи обчислення строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття.

Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

1. Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут -

караються штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Складання чи видача працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, складання чи видача приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом, нотаріусом, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних чи адміністративних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, -

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

4. Використання завідомо підробленого документа -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Примітка. Під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

Згідно довимог ч.1 ст.2 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК України) - «Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».

Відповідно до вимог ч.1 ст.7 КПК України – «Загальні засади кримінального провадження. 1. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людської гідності;5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 7) таємниця спілкування; 8) невтручання у приватне життя;9) недоторканність права власності; 10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї; 12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень; 15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 18) публічність; 19) диспозитивність; 20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; 21) розумність строків; 22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження».

Згідно до вимог п.12 ч.3 ст.42 КПК України, обвинувачений має право: заявляти клопотання про проведення процесуальних дій.

Згідно довимог ст.350 КПК України – «1. Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав».

Відповідно до вимог ст.335 КПК України - «Зупинення судового провадження. 1. У разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору».

Згідно довимог ст.318 КПК України – «Строки і загальний порядок судового розгляду. 1. Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. 2. Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов’язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.…».

Відповідно до вимог ст.322 КПК України - «Безперервність судового розгляду. 1. Судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.2. Не вважаються порушеннями безперервності судового розгляду випадки відкладення судового засідання внаслідок: 1) неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження;…».

Згідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом: у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.285 КПК України – «1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. 2. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення. 3. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку».

Згідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.286 КПК України – «1. Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. … 4. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальностіобвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання».

Всього доброго.

Вітаю Вас, шановний Yaro P!

Одночасно з набранням чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України — 20 листопада 2012 року, почав свою роботу Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР).

Відповідно до пунктів 5, 6, 10 розділу ХІ Перехідні положення Кримінального процесуального кодексу України в редакції на момент набрання чинності 20.11.2012 р. - Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом перебувають у провадженні органів дізнання, протягом десяти днів з дня набрання ним чинності передаються відповідним органам досудового розслідування з урахуванням підслідності для здійснення досудового розслідування.

Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом перебувають у провадженні органів досудового слідства, залишаються у провадженні цих органів до завершення розслідування незалежно від зміни їх підслідності відповідно до цього Кодексу.

Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України згідно з положеннями цього Кодексу.

Як правило, дільничні інспектори не займалися відбиранням показів у осіб, в чиїх діях органи дізнання вбачали реальні перспективи передачі справи до суду...

Для заспокоєння та пред"явлення іншим - можете звернутись до МВС із електронним запитом на формування довідки про відсутність судимості та кримінального переслідування відносно Вас.

https://hsc.gov.ua/index/poslugi/dovidka-pro-vidsu...

А ще, можете до слідчого органу звернутись із запитом щодо наявності в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відносно Вас. Аналогічно - це може зробити Ваш адвокат за офіційним адвокатським запитом.

Але це не має особливого значення, адже як правило провадження в ЄРДР та до 2012 р. справи відкривались не відносно особи, а за фактом події... тому до вручення підозри та обрання запобіжного заходу - жодної інформації в ЄРДР по особі не міститься.

Крім того, інформацію щодо наявних судових справ у особи можна спробувати знайти на сайті Судова влада України шляхом пошуку за прізвищем, ім"ям та по батькові. https://court.gov.ua/fair

В будь-якому разі маю сумніви, що кримінальна справа з 2006 чи навіть з 2010 року, й досі залишається відкритою, адже уже і слідчі органи 10 разів змінились, в підслідність яких відносилась Ваша справа... і строки давності давно спливли.

Успіхів Вам!

Особа знаходиться у розшуку на сайті МВС

Категорія: ОСОБА, ЯКА ПЕРЕХОВУЄТЬСЯ ВІД ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Стаття звинувачення: СТ.358 Ч.3

Запобіжний захід: НЕ ЗАСТОСОВУВАВСЯ

Реєстр судових рішень: На Ваш запит не знайдено жодного документа.

Чи є механізми розгляду кримінальної справи в суді он-лайн?

Шановний, Yaro P.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ЗА УЧАСТЮ ОСОБИ МОЖЕ БУТИ В РЕЖИМІ ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЇ:

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

Стаття 336. Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження

1. Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:

1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження;

5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

2. Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

3. Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки, передбачені цим Кодексом.

4. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов’язаний вручити такій особі пам’ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання.

5. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та поза територією міста, в якому розташований суд, суд своєю ухвалою може доручити суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити дії, передбачені частиною четвертою цієї статті. Копія ухвали може бути надіслана електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку. Суд, що отримав доручення, за погодженням з судом, що надав доручення, зобов’язаний у визначений в ухвалі строк організувати виконання зазначеного доручення.

6. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, тримається в установі попереднього ув’язнення або установі виконання покарань, дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, здійснюються службовою особою такої установи.

7. Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.

8. Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі відеоконференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо впізнати.

9. Дистанційне судове провадження згідно з правилами цієї статті може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

За інформацією, яку Ви вказуєте міра запобіжного заходу відносно Вас не обиралася.

Доброго дня!

СПОЧАТКУ ПРО САМЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ, БО ЦЕ МАЄ ПРЯМЕ ВІДНОШЕННЯ ДО СТРОКІВ ДАВНОСТІ

Згідно статті 358 Криміеального кодексу України, якою врегульовано відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів передбачається такі види покарання:

"1. Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут -

караються штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Складання чи видача працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, складання чи видача приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом, нотаріусом, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних чи адміністративних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, -

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

4. Використання завідомо підробленого документа -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

ЩОДО ПОРЯДКУ ТА УМОВ ПРОВЕДЕННЯ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ В РЕЖИМІ ОНЛАЙН

Це передбачено статтею 336 Кримінального процесуального кодексу України і активно використовується на практиці.

Дистанційне судове провадження згідно з правилами статті 336 КПК України може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду. (частина 9 статті 336 КПК України).

Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження (частина 2 статті 336 КПК України).

У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує (частина 2 статті 336 КПК України).

Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:

• неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин;
• необхідності забезпечення безпеки осіб;
• проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;
• необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження;
• наявності інших підстав, визначених судом достатніми (частина 1 статті 336 КПК України ).

Учасники судового процесу (кримінального провадження) можуть брати участь у процесуальних діях у режимі відеоконференції лише за наявності технічної можливості для її проведення у відповідних судах, державних органах чи установах (пункт 1.2.1. Інструкції).

Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі відеоконференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо впізнати за наявності технічної можливості(частина 8 статті 336 КПК України, пункт 1.5. Інструкції).

У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення (частина 2 статті 336 КПК України).

Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує (частина 2 статті 336 КПК України).

Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов’язаний:

• вручити такій особі пам’ятку про її процесуальні права;
• перевірити її документи, що посвідчують особу,;
• перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання (частина 4 статті 336 КПК України).

Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та поза територією міста, в якому розташований суд, суд своєю ухвалою може доручити суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити дії, передбачені частиною 4 статті 336 КПК України. Копія ухвали може бути надіслана електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку. Суд, що отримав доручення, за погодженням з судом, що надав доручення, зобов’язаний у визначений в ухвалі строк організувати виконання зазначеного доручення (частина 5 статті 336 КПК України).

ЩОДО РОЗШУКУ

Виходячи з норм статті 281 КПК України, законодавець передбачає наступні підстави оголошення підозрюваного в розшук:

• місцезнаходження підозрюваного невідоме;
• особа перебуває за межами України та не з’являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення по такий виклик;
• слідчий, прокурор вжив усі необхідні заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Якщо в результаті вжитих заходів місцезнаходження підозрюваного встановити не вдалося, оголошується його розшук. До матеріалів досудового розслідування приєднуються документи, які свідчать про те, що підозрюваний переховується і його місцезнаходження невідоме, а саме: підтвердження про отримання підозрюваним повістки про виклик (у порядку ст. 133 КПК України); постанова про привід підозрюваного і результати її виконання (відповідно до вимог статей 140-143 КПК України); протоколи допитів, інших слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, які було проведено з метою встановлення місцезнаходження підозрюваного; довідки (з місця роботи, навчання, паспортної служби, військкомату, прикордонної служби, медичного закладу) тощо.

Одночасно з оголошенням розшуку підозрюваного досудове розслідування зупиняється відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, то про розшук підозрюваного вказується в постанові про зупинення досудового розслідування.

Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 ст. 281 КПК України).

Після прийняття процесуального рішення слідчий доповідає про оголошення підозрюваного в розшук керівникові органу досудового розслідування для їх погодження та подальшого направлення керівникові територіального органу, підрозділу поліції або міжрегіонального територіального органу Національної поліції України або його територіального (відокремленого) підрозділу, який здійснює оперативне супроводження кримінального провадження або матеріали діяльності якого стали підставою для початку кримінального провадження, для організації розшуку підозрюваного.

У кримінальних провадженнях про тяжкі та особливо тяжкі злочин, в який підозрюваного оголошено в розшук, слідчим вносяться за погодженням з прокурором клопотання до слідчого судді про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

Розшук підозрюваного може здійснюватися особисто слідчим або доручатися оперативним підрозділам, перелік яких передбачено у ст. 41 КПК України. Про це слідчий вказує в постанові про оголошення розшуку. Порядок розшуку підозрюваного на підставі постанови слідчого і доручення про розшук здійснюється оперативними підрозділами згідно з відомчими нормативно-правовими актами.

З метою розшуку підозрюваного можуть проводитися негласні слідчі (розшукові) дії в порядку, передбаченому статтями 246-275 КПК України, а також оперативно-розшукові заходи.

У кримінальних провадженнях про тяжкі та особливо тяжкі злочин, в який підозрюваного оголошено в розшук, у разі наявності достатніх підстав вважати, що особа може переховуватися за межами України, слідчий відповідно до законодавства вирішує питання про оголошення особи в міжнародний розшук.

НАРЕШТІ ПРО СТРОКИ ДАВНОСТІ ПРИТЯГНЕННЯ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

У загальноприйнятому розумінні давність притягнення до кримінальної відповідальності - це закінчення вказаних у кримінальному законі строків після вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого особа, що його вчинила, звільняється від кримінальної відповідальності.

Загалом законом передбачено два види строків давності:

• диференційований, тривалість якого залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
• загальний для всіх кримінальних правопорушень 15-річний строк для осіб, які переховуються від слідства чи суду.

Тривалість строків давності за кримінальним законодавством залежить від класифікації кримінальних правопорушень, передбачених статтею 12 Кримінального кодексу України.

Отже, згідно з положеннями частини першої статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

• два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
• три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
• п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
• десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
• п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Також Вам до відома! Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

• два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
• три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі;
• п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
• десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
• п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій статті 49 КК України строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

ВИСНОВОК

Отже у разі, якщо особа переховується від досудового слідства, обчислення строку давності зупиняється. А відновиться відлік лише тоді, коли людина з’явиться із зізнанням або її затримають. Але якщо людина буде переховуватись 15 років – її теж можуть звільнити від кримінальної відповідальності, бо строків давності понад 15 років українським законодавством не передбачено.

Теж саме з тверджується у висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові у справі № 735/1121/20 від 2 лютого 2023 року, розглянувши касаційну скаргу захисника на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду:

"У разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності чи покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення.

Закінчення загальних строків, установлених ч. 2 цієї статті (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

У разі беззастережної заміни передбачених ч. 1 ст. 49 КК України строків загальними особа опиниться в гіршому становищі порівняно з тією, котра до спливу диференційованих строків учинить навіть низку нових злочинів, у тому числі тяжких. Зазначене є очевидно несумісним зі справедливістю як властивістю права, що вимагає співмірності юридичних наслідків протиправних дій їхній соціальній небезпечності".

Тоже для закриття справи Ваш адвокат в Україні повинен подати клопотання до вілповідного слідчого органу, в якому вимагати закриття кримінальної справи за збігом строків давності. У разі відмови останню можна оскаржити до слідчого судді.

Це проблеми прокурора ! Ваша участь не обов"язкова можливо прокурор попросить написати заяву слухати справу без вашої участі!

Доброго дня!

Якщо строки давності минули на досудовому розслідуванні

У разі, якщо минули строки давності після повідомлення особі про підозру, але до направлення обвинувального акта до суду, підозрюваному роз’яснюється його право на звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. В разі одержання згоди, прокурор без проведення досудового розслідування звертається до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності (з цим клопотанням ознайомлюється потерпілий). Таке клопотання складається прокурором і розглядається судом з урахуванням вимог ст. 287-288 КПК.

Якщо ж підозрюваний заперечує проти закриття провадження з цієї підстави (через звільнення від кримінальної відповідальності), досудове розслідування проводиться надалі в загальному порядку.

Якщо строки давності минули в суді

Якщо строки давності минули, а прокурор не склав подання про звільнення від кримінальної відповідальності (наприклад, за відсутності згоди підозрюваного), а склав обвинувальний акт, суд повинен на підготовчому засіданні роз’яснити обвинуваченому, що закінчилися строки давності, і він може бути звільнений від кримінальної відповідальності.

Так само повинен вчинити суд, якщо строки давності минули в ході судового провадження.

Обвинувачений або його захисник також із власної ініціативи можуть звернутися до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження через звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок спливу строків давності (ч. 4 ст. 286 КПК). Таке клопотання розглядається судом невідкладно.

Обвинуваченому судом роз’яснюється суть обвинувачення і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Судом роз’яснюється, що обвинувачений має право відмовитись від звільнення від кримінальної відповідальності, і судовий розгляд буде проводитися в загальному порядку, і прокурор буде зобов’язаний довести винуватість поза розумним сумнівом.

Також суд з’ясовує, чи не переривалися або не зупинялися строки давності (чи не обвинувачується ця ж особа наразі в учиненні іншого злочину пізніше від дати злочину, зазначеної в обвинувальному акті, чи не ухилялася особа від розслідування та суду – за наявності таких фактів, прокурор повинен повідомити про це суд, надати відповідні документи).

Якщо обвинувачений погоджується на закриття

Якщо обвинувачений погоджується із звільненням від кримінальної відповідальності, встановивши, що строк давності минув, заслухавши думки потерпілого та інших учасників, суд зобов’язаний закрити кримінальне провадження у зв’язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК).

Таке звільнення вирішується ухвалою суду, в якій не вирішується питання винуватості або невинуватості. Встановлюючи сплив строку, суд виходить з дати вчинення кримінального правопорушення, зазначеної в обвинувальному акті, однак не встановлює дату його вчинення, як і факт вчинення правопорушення.

У разі, якщо особа обвинувачується в учиненні кількох проступків або злочинів, а строк давності сплинув лише щодо одного з них, – суд в аналогічній ситуації закриває кримінальне провадження в частині правопорушення, по якому сплив строк давності, якщо обвинувачений надав на це свою згоду. Провадження в решті частині при цьому продовжується.

У разі повного закриття провадження (коли у висунутому обвинуваченні не залишилось правопорушень, по яких продовжується провадження), суд вирішує долю речових доказів (ч. 9 ст. 100 КПК), скасовує арешти майна (ч. 4 ст. 174 КПК) та запобіжні заходи (за наявності). Суд в ухвалі про закриття провадження не вирішує цивільний позов.

Якщо обвинувачений не погоджується на закриття

Обвинувачений може не погодитися на звільнення від кримінальної відповідальності – в такому випадку судовий розгляд продовжується в загальному порядку. Прокурор, як і в усіх інших справах, вправі відмовитися від обвинувачення або змінити обвинувачення в суді. Якщо прокурор не відмовляється від обвинувачення, то за результатами судового розгляду суд ухвалює вирок.

У разі якщо суд дійде висновку про невинуватість обвинуваченого, він ухвалює виправдувальний вирок.

Якщо суд дійде висновку про винуватість, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає обвинуваченому покарання, однак звільняє його від покарання внаслідок закінчення строків давності (ч. 5 ст. 74 КК). В такому вироку суд також вирішує цивільний позов (за наявності).

Якщо строки давності спливли в апеляційному суді

У разі оскарження вироку суду першої інстанції, він набирає чинності в день проголошення ухвали або вироку апеляційного суду. Якщо до постановлення ухвали або вироку апеляційним судом минуть строки давності, апеляційний суд також роз’яснює обвинуваченому право на закриття кримінального провадження. Прокурор, обвинувачений або захисник вправі звернутися до апеляційного суду з клопотанням про закриття провадження (ч. 4 ст. 286 КПК).

За умови одержання згоди обвинуваченого, заслухавши думку учасників та встановивши, що строк давності дійсно минув, апеляційний суд закриває кримінальне провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК), та скасовує обвинувальний вирок суду першої інстанції.

Якщо обвинувачений не погоджується із закриттям, апеляційний суд продовжує апеляційне провадження, та за результатами розгляду може прийняти одне з передбачених законом (ст. 407 КПК) рішень, зокрема, скасувати чи залишити вирок суду першої інстанції без змін або ухвалити новий вирок.

Якщо за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд залишає в силі виправдувальний вирок суду першої інстанції, він набуває чинності з дати прийняття ухвали апеляційного суду.

Якщо апеляційний суд залишає в силі обвинувальний вирок, або постановляє новий обвинувальний вирок, але на дату постановлення рішення апеляційним судом минули строки давності, суд звільняє засудженого від покарання за відповідне правопорушення.

Висновок

Таким чином, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції зобов’язані закрити кримінальне провадження та звільнити особу від кримінальної відповідальності в разі закінчення строку давності після вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили за умови, якщо обвинувачений надає на це згоду або заявляє про це клопотання. При звільненні від кримінальної відповідальності питання факту вчинення правопорушення, винуватості або невинуватості в ньому конкретної особи та цивільний позов (за наявності) не вирішуються.

Якщо строки давності закінчилися, а обвинувачений не погоджується на звільнення від кримінальної відповідальності, суд продовжує провадження в загальному порядку, і ухвалює вирок, вирішує цивільний позов (за наявності). У разі якщо в такому випадку суд дійде висновку про винуватість обвинуваченого – він у вироку звільняє обвинуваченого від покарання.

Прокурор має винести постанову про закриття кримінального провадження за спливом строків давності.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Кримінальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210):

" Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів...

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк...";

" Стаття 12. Класифікація кримінальних правопорушень...

4. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років...

Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності

1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:...

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;...

2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років...";

" Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності...

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.".

Кримінальний процесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text):

"Стаття 286. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності

1. Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

2. Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду...

До клопотання прокурора повинна бути додана письмова згода особи на звільнення від кримінальної відповідальності.

Стаття 288. Розгляд питання про звільнення від кримінальної відповідальності

1. Розгляд клопотання прокурора здійснюється у присутності сторін кримінального провадження та потерпілого в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, із особливостями, встановленими цією статтею...".

---

Доброго дня, пане Yaro P.! По-перше, дійсно, в даному випадку підлягає до застосування строк давності у 15 років. По-друге, участь підозрюваного у судовому засіданні щодо розгляду клопотання прокурора про звільнення підозрюваного від кримінальної відпогвідальності є необхідною.

Доброго Дня

Щодо вашого питанням

Погоджуюсь з колегами, Вам краще самостійно вирішити питання зі строк давності, також перевірити чи наявні нові провадження, та перевірки інформації по підозрюваному.

З варіантів, дійсно є можливість участі у відеоконференції.

Проте рекомендую звернутися до адвоката по кримінальних справах у місці вашого проживання в Україні, та укласти електронний договір та наділити повноваженнями, щодо захисту та представництва Ваших прав, та закриття проваджень.

Успіхів

ВІТАЮ!

КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ НЕ МОЖЕ ЗАКРИТИСЯ АВТОМАТИЧНО САМО ПО СОБІ, ВОНО ЗАКРИВАЄТЬСЯ СУДОМ ЗА КЛОПОТАННЯМ ПРОКУРОРА ЧИ ПІДОЗРЮВАНОГО (ОБВИНУВАЧЕНОГО).

ЩОБ ЗАКРИТИ КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ, ТРЕБА:

- ПОНОВИТИ ЙОГО РОЗГЛЯД ЗА ВАШИМ КЛОПОТАННЯМ ЧИ КЛОПОТАННЯМ ВАШОГО ЗАХИСНИКА.;

- ПОДАТИ КЛОПОТАННЯ ДО СУДУ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ВАС ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЗАКРИТТЯ КРИІМНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ, РАЗОМ ЗАЯВОЮ ПРО ТЕ, ЩО ВАМ ЗРОЗУМІЛА СУТЬ ОБВИНУВАЧЕННЯ ТА ВИ НЕ ЗАПЕРЕЧУЄТЕ ПРОТИ ЗАКРИТТЯ КРИІМНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ;

- ПРИЙНЯТИ УЧАСТЬ У РОЗГЛЯДІ СПРАВИ В СУДІ, ПІДТРИМАТИ КЛОПОТАННЯ ДО СУДУ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ВАС ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЗАКРИТТЯ КРИІМНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ, РАЗОМ ЗАЯВОЮ ПРО ТЕ, ЩО ВАМ ЗРОЗУМІЛА СУТЬ ОБВИНУВАЧЕННЯ ТА ВИ НЕ ЗАПЕРЕЧУЄТЕ ПРОТИ ЗАКРИТТЯ КРИІМНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ, ОТРИМАТИ УХВАЛУ СУДУ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ВАС ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЗАКРИТТЯ КРИІМНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

НОРМАТИВНЕ ОБГРУНТУВАННЯ:

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

Стаття 12. Класифікація кримінальних правопорушень

1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

4. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

5. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

6. Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

7. Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.

Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності

1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.

3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-2, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.

6. У разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 151-2-156-1, 301-1-303 цього Кодексу, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи обчислення строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття.

Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

1. Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут -

караються штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Складання чи видача працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, складання чи видача приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом, нотаріусом, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних чи адміністративних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, -

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

4. Використання завідомо підробленого документа -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Примітка. Під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

Згідно довимог ч.1 ст.2 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК України) - «Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».

Відповідно до вимог ч.1 ст.7 КПК України – «Загальні засади кримінального провадження. 1. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людської гідності;5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 7) таємниця спілкування; 8) невтручання у приватне життя;9) недоторканність права власності; 10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї; 12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень; 15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 18) публічність; 19) диспозитивність; 20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; 21) розумність строків; 22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження».

Згідно до вимог п.12 ч.3 ст.42 КПК України, обвинувачений має право: заявляти клопотання про проведення процесуальних дій.

Згідно довимог ст.350 КПК України – «1. Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав».

Відповідно до вимог ст.335 КПК України - «Зупинення судового провадження. 1. У разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору».

Згідно довимог ст.318 КПК України – «Строки і загальний порядок судового розгляду. 1. Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. 2. Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов’язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.…».

Відповідно до вимог ст.322 КПК України - «Безперервність судового розгляду. 1. Судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.2. Не вважаються порушеннями безперервності судового розгляду випадки відкладення судового засідання внаслідок: 1) неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження;…».

Згідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом: у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.285 КПК України – «1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. 2. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення. 3. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку».

Згідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.286 КПК України – «1. Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. … 4. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальностіобвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання».

Успіхів!

Yaro P!

Дистанційне судове провадження згідно з правилами статті 336 КПК України) може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду. (частина 9 статті 336 КПК України).

Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження (частина 2 статті 336 КПК України).

У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану (частина 2 статті 336 КПК України).

Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:

1. неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин;
2. необхідності забезпечення безпеки осіб;
3. проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;
4. необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження;
5. наявності інших підстав, визначених судом достатніми (частина 1 статті 336 КПК України ).

За наявності в суді технічної можливості учасник справи у порядку, встановленому процесуальним законом, може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

За наявності в суді технічної можливості учасник справи може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду за допомогою технічних засобів суду. Технічну можливість участі у відеоконференції, належну якість зображення та звуку, інформаційну безпеку тощо забезпечує такий суд.

Особа, яка утримується в установі попереднього ув'язнення, установі виконання покарань або медичному закладі, може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження) у приміщенні такої установи за допомогою її технічних засобів та з використанням Електронного кабінету установи або кабінету її службової особи. Технічну можливість участі у відеоконференції, належну якість зображення та звуку, інформаційну безпеку тощо забезпечує така установа.

Для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції учасник справи повинен попередньо зареєструватися в Електронному кабінеті. Учасник справи також повинен перевірити наявні у нього власні технічні засоби на відповідність технічним вимогам, визначеним Інструкцією користувача підсистеми відеоконференцзв'язку, для роботи із системою відеоконференцзв'язку (пункти 46-49 Положення).

Успіхів!