Клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

Доброго дня, колего!

Варто було б, звичайно одразу вказувати у позові про відшкодування збитків по ДТП про витрати Позивача на правову допомогу. Так зазвичай робиться в подібних випадках.

Для юридично вірного обгрунтування клопотання варто посилатися на договір з Позивачем про надання правової допомоги.

Також рекомендую звернути увагу на наступні правові нюанси:

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Правила, за якими реалізується ця засада судочинства, розглянула колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду. Відповідна постанова від 28.09.2023 у справі 686/31892/19 нещодавно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Верховний суд виходив з того, що відповідно до ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

Наявність договірних відносин між адвокатами та їхніми клієнтами у справі, що розглядається, підтверджувався ордером, договорами про надання правничої допомоги. У матеріалах справи містилися орієнтовні розрахунки витрат на професійну правничу допомогу, акти здачі-приймання робіт, розрахункові квитанції.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 ордер, що видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Зокрема, згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом.

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

В цілому, якщо Вами буде представлено достатньо доказів, що підтверджують витрати Позивача на правову допомогу, то шанси отримати ці кошти у Вас є.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня, треба пробувати, зазвичай це може бути відмовою у задоволенні вашого клопотання. З цього приводу є багато судової практики.

https://jurliga.ligazakon.net/news/216230_vdshkodu...

ВІТАЮ ВАС, пані НАТАЛІЯ! Як правило питання стягнення витрат на правничу допомогу вирішує представник, який вів справу в суді. При цьому суд постановляє додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.

Адвокати при поданні позову з недріб"язкових питань, вказують попередні розрахунки, адекватно оцінюючи складність справи. Такий розрахунок є опереднім, орієнтовним і фахівців ні до чого не зобов"язує, тому не розумію чому в цьому питанні досі прогалина, оскільки цей пункт має бути одним із обов"язкових складових позову.

Нажаль, у разі не подання попереднього розрахунку витрат, питання вирішується на розсуд суду, що випливає з частини другої статті 134 ЦПК України.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком сплаченого нею судового збору.

В цьому питанні Верховний Суд притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні - віднесене до дискреційних повноважень суду і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи, реальності таких витрат, їх необхідності та впливу на ефективність захисту в суді.

У ряді своїх Постанов Верховного Суду вказував, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов"язок відмовити у відшкодуванні. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

!!! Але слід також враховувати частину восьму статті 141 ЦПК України.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну ЗАЯВУ.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Див. Постанови КЦС ВС від 22.03.2018 р. по справі № 910/9111/17, від 14.01.2019 р. по справі № 927/26/18.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вказівка у ч. 8 ст. 141 ЦПК України, ч. 1 ст. 246 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у Постанові від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20 (адміністративне провадження № К/9901/24445/21) вказав, що зазначення у відзиві на апеляційну скаргу попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу розрахунку судових витрат, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, фактичне їх понесення та розмір.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в аналогічному питанні не такий однозначний як Касаційний господарський суд, що пов"язане з тим, що в цивільному судочинстві не розглядаються значні корпоративні спори із залученням потужних та дороговартісних команд юристів і адвокатів.

Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 127/25480/21 (провадження № 61-8836св22), вказав, що для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 зазначено, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Цікавими для адвокатів є Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2021 р. по справі № 922/676/21, від 08.04.2021 р. по справі № 905/716/20, від 31.03.2021 р. по справі № 916/2087/18, від 10.12.2020 р. по справі № 922/3812/19.

Також рекомендую врахувати Постанову (додаткову) КГС ВС від 21.08.2019 р. по справі № 922/2821/18.

У Постанові КГС ВС від 14.02.2019 р. по справі № 916/24/18 Верховний Суд вказав, що зважаючи на положення процесуального закону, про те, що суд апеляційної і касаційної інстанції має вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, здійснених у зв"язку з переглядом справи, то особа маю подати попередній розрахунок до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення - є однією з основних засад цивільного судочинства До витрат, що пов`язані з розглядом справи, відносяться витрати на правничу допомогу.

Правила, за якими реалізується ця засада судочинства, роз"яснив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду. Постанова КЦС ВС від 28.09.2023 по справі № 686/31892/19 (провадження № 61-4683св23).

https://reyestr.court.gov.ua/Review/113794351

Особливості провадження при вирішенні такого питання були роз"яснені Верховним Судом у своїй Постанові КЦС ВС від 1 листопада 2023 року по справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719св23).

ОТЖЕ, суд вирішує питання на власний розсуд, якщо клопотання про розподіл буде подано до завершення судових дебатів.

Якщо Ви ініціюєте питання вже після винесення судового рішення - то суд відмовить майже 100 %.

Ніякі окремі позови про стягнення судових витрат не передбачені чинним законодавством та судовою практикою.

При цьому, клієнт має право звернутися до суду на адвоката, який не вчинив необхідні процесуальні дії та не подав попередній розрахунок витрат при поданні позовної заяви, що спричинило неухвалення судом рішення про розподіл та компенсацію таких витрат.

З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)