Чи має право директор ЗДО звільнити вихователя,який знаходиться закордоном (через те що на території області активні бойові дії)

Доброго дня, Марина!

Чи мав місце наказ про вихід закладу освіти із простою? Коли Ви отримали наказ про вихід на робоче місце? Чи попередили Ви роботадавця, що не зможете вийти на роботу саме 26.01 з поважної причини, оскільки знаходитесь наразі за кордоном?

Відповідно до статті 40 КЗпП:

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:

"1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;...".

Прогулом вважається:

• самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки;
• припинення виконання трудових обов’язків до закінчення строку трудового договору або строку, який працівник повинен відпрацювати після закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу;
• залишення роботи без попередження роботодавця працівником, з яким укладено трудовий договір на невизначений строк;
• залишення роботи до закінчення строку попередження про звільнення без згоди роботодавця.

Не може вважатися прогулом:

• відсутність працівника на своєму робочому місці, якщо він при цьому перебував на території підприємства;
• невихід працівника на роботу у зв'язку з незаконним переведенням;
• відсутність на роботі з поважних причин.

Чинне законодавство не містить переліку причин відсутності на роботі, які слід вважати поважними. У кожному окремому випадку їх наявність або відсутність визначає роботодавець. Оцінка таких причин на предмет поважності повинна виходити з того, що ці причини мають бути істотними, тобто такими, які перешкоджають явці на роботу і не можуть бути усунені самим працівником. Кожна з таких причин має бути належним чином підтверджена працівником, наприклад, шляхом надання відповідної довідки.

Якщо все ж таки був наказ про вихід із простою, то тоді Ви повинні з'явитись на робочому місці, звісно, за умови того, що з боку роботодавця створені безпечні умови праці. Факт того, що Ви знаходитесь за кордоном не є поважною причиною щодо неявки за наказом.

Якщо ж Ви не бажаєте повертатись, то є два шляхи вирішення цього питання:

1.Відпустка за свій рахунок на період 90 днів.

2. Розірвання трудового договіру у зв'язку з веденям активних бойових дій у районі, де розташований заклад освіти.

Згідно із статтями 4,5 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану":

Стаття 4. Особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

"1. У зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури)".

Стаття 12. Відпустки.

Доброго дня, звільнення не є законним. Пед працівники мають гарантії під час військового стану. Напишіть заяву про поновлення вас на роботі, якщо відмовлять звертайтесь до суду.

Законом передбачено надання на час війни здобувачам освіти, працівникам закладів, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця проживання (перебування) на час особливого періоду державних гарантій, зокрема:

організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;

збереження місця роботи, середнього заробітку, виплата стипендії та інших виплат, передбачених законодавством;

місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

Забезпечення зазначених держаних гарантій, створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану у межах своєї компетенції здійснюють:

• органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністрації та органи місцевого самоврядування, їх представники, посадови особи, органи управління у сфері освіти;
• заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники;
• громадські об’єднання, благодійні організації та фізичні особи, які здійснюють благодійну (волонтерську) діяльність.

ВІТАЮ ВАС, пані МАРИНА!

Для надання однозначної відповіді на Ваше питання треба розуміти таке.

1. Чи було оформлено призупинення трудових відносин з Вами у зв"язку з простоєм?! Якщо так, то з яким формулюванням та на який строк?

2. Чи було скасовано наказ про призупинення трудових відносин та чи був наказ про вихід з простою? Чи доведено до Вас ці накази належним чином?

3. Яким чином Вас ознайомлено з наказом про необхідність виходу на роботу.

Підсумовуючи наведене треба дивитись документи. В противному випадку - це скоріше гадання на кавовій гущі буде, ніж повноцінна консультація.

Якщо Вас будуть намагатися звільнити, то за прогул без поважних причин.

Так, така практика існує. Але існує і інша практика. Судова. Рішення різні, підходи також. Кожен випадок індивідуальний. Як правило у освітніх закладах рівень юридичної грамотності керівників та кадровиків на рівні плінтусу, тому часто справи виграються.

Відома мені практика воєннного часу наступна.

Відповідно до правової позиції висловленої в Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2023 року по справі № 577/1447/22 (провадження № 61-13377св22), у ЄДРСР № 111772377: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111772377

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21),

https://reyestr.court.gov.ua/Review/100956877

Відповідно до Указу Президента України від 24 квітня 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Частинами першою та другою статті 4 Закону України «Про оборону України» передбачено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

Відповідно до абзаца 14 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про оборону України» воєнний час настає з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій та закінчується у день і час припинення стану війни. Відповідно до абзаца 25 частини першої статті 1 цього ж Закону воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України.

В позовній заяві позивач зазначає, що з метою збереження свого життя та життя своєї родини він вимушений був виїхати до більш безпечнішого місця – за кордон.

За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 27 Конституції України визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Колегія суддів (Верховного Суду) погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач мав право припинити час простою, встановлений для позивача, разом з тим, апеляційний суд правильно звернув увагу та зазначав, що позивач довів, що отримавши наказ від 20 квітня 2022 року про відкликання з простою в день його видання, відповідно до якого зобов`язаний з`явитися на роботу 21 квітня 2022 року, не мав об`єктивної можливості своєчасно прибути на підприємство. При цьому, отримавши через месенджер VIBER вищевказаний наказ, позивач завчасно направив через вказану мережу заяву про відтермінування його виходу на роботу з причин евакуації до Німеччини, де фактично перебував, і цей факт обґрунтовано визнано судом поважною причиною, яка фактично позбавляло його можливості прибути у встановлені відповідачем строки на роботу до м. Конотоп.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не дотримався та не надав ОСОБА_1 розумних строків для повернення останнього з-за кордону до м. Конотоп, що фактично є поважною причиною невиходу останнього на роботу 21-22 квітня 2022 року, оскільки така причина є об`єктивною обставиною та не залежить від волі позивача правильний.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача, які були викладені у апеляційній скарзі про відсутність поважних причин перебування позивача на роботі 21 квітня 2022 року, оскільки фактично останній не мав реальної можливості повернутися з-за кордону у строки визначені відповідачем, проте останній відмовився задовольнити заяву позивача та надати йому розумні строки для повернення до м. Конотоп та виходу на роботу при тому, що останньому для повернення на роботу необхідно перетнути кордони Німеччини і Польщі та подолати значну відстань від кордону України з Польщею до м. Конотоп по території країни, що враховуючи робочий час підприємства є фактично неможливим.

Отже, колегія суддів зазначає, що враховуючи вищенаведені норми та встановлені фактичні обставини у справі суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків щодо незаконності наказу відповідача про звільнення позивача за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2021 року по справі № 308/12855/19 (провадження № 61-3130св21)

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98947584

Але одразу зазначу, що не очікуйте на розуміння всередині країни. Слід об"єктивно констатувати, що нація розділилася не лише на тих хто на непідконтрольних територіях та інших українців, але також на тих, хто в заручниках у політичного режиму всередині країни і вимушений займатися самопереконанням, що він не кріпак і не раб, що його не використовують як "живий щит", що він у безпеці і шанси загинути мінімальні... Як люблять писати органи влади України "країна та усі органи влади працюють в звичайному режимі"... та на тих, кому свобода і права людини дорожче, ніж казки влади про "вищі інтереси", в умовах існування "гринкевичщини", тотальної корупції та розгулу охлократії, бардаку, "конституцій на паузі" та бандитизму.

Тому всередині країни більшість керівників, людей та суддів не визнаватиме і не розумітиме Ваше право бути не рабом системи, а вільною людиною, що знаходиться у безпеці (за кордоном), реалізувавши своє конституційне право на життя, інші невідчужувані права людини, гарантовані міжнародним правом.

Проте, боротися можна і потрібно. Не усі судді однакові. Є частина, які не втратили честь, совість і намагаються здійснювати судочинство хоча б у таких справах з точку зору справедливості.

Однак, влада однозначно налаштована нікому спуску не давати... і воєнний стан перетворили фактично на гібридний воєнний стан. Тобто владі можна все, а людям як і в умовах воєнного стану не можна нічого.

Скільки буде тривати така ситуція невідомо. Ви також маєте розуміти, що у державі грошей мізер. І навіть якщо Вам вдасться виграти справу про поновлення та стягнути середній заробіток, то дуже часта практика бюджетних установ банально не виконувати рішення. І змусити їх це зробити виконавча служба може не завжди. Та й хоче не завжди. Адже як правило питання передається на розгляд казначейської служби і там лягає в довгий ящик.

Вибачте за суху правду про стан справ з дотриманням прав людини в Україні.

Маємо те, шо маємо як казав Перший Президент України.

З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Вітаю Вас!

Я знаходжусь закордоном близько двох років та офіційно працюю вихователем в дитячому садочку(підприємство <на простої>,бо знаходиться у Харківській області ).Директор закладу освіти надіслала наказ про те що я повинна зʼявитися на роботі ,тобто завтра 26.01.2024.Чи забовʼязана я зʼявитися на місці роботи якщо не маю можливості,через те що знаходжусь закордоном ?Чи можуть мене звільнити якщо я не можу зʼявитися за цим наказом?

Чутливе питання, але насправді потрібно розбиратися. До Вас так само багато питань:

1. Чи надавали Вам гарантовану відпустку тривалістю 90 календарних днів у зв'язку із перебуванням за кордоном? Ця відпустка зокрема гарантована наступним Законом України?

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану

Стаття 12. Відпустки

1. У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України "Про відпустки" у період дії воєнного стану не застосовуються.

У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".

{Частина перша статті 12 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022}

2. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

3. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки".

4. У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

2. Під час простою Вам виплачували грошові кошти у розмірі не менше двох третин посадового окладу?

Стаття 113. Порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва (продукції)

Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) роботодавець може здійснювати працівникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

3. Які взагалі накази було доведено до Вашого відова з приводу системи організації трудових відносин, у тому числі конкретно з Вами?

Загалом, і керівництво ЗДО можна зрозуміти, але ж і Закон України "Про освіту".

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про освіту

Стаття 57-1. Державні гарантії в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану

1. Здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується:

організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;

збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом;

місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

2. Забезпечення державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) у межах своєї компетенції здійснюють:

органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністрації та органи місцевого самоврядування, їх представники, посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти;

заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники;

громадські об’єднання, благодійні організації та фізичні особи, які здійснюють благодійну (волонтерську) діяльність.

3. Органи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, приймають у межах своєї компетенції рішення, обов’язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).

Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснює нормативно-правове забезпечення функціонування системи освіти і науки та видає накази з питань створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу та з інших питань у сфері освіти і науки, не врегульованих законом в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду). Строк дії таких наказів не може перевищувати строк особливого періоду. Такі накази не є регуляторними актами та підлягають державній реєстрації лише у разі, якщо стосуються прав, свобод, законних інтересів та обов’язків громадян і юридичних осіб.

У будь-якому випадку алгоритм дій у Вашій ситуації має бути наступним: отримання всіх документів із ЗДО, аналіз та вивчення, оцінка перспектив звернення до суду.

З повагою!