Начните консультацию с юристом онлайн
Проработал 2 года на предприятии
Не разу не заплатили отпускные
Уволил. Без моего заявления ..
не подали в налоговую документы о моем увольнении!!
Как быть
Похожие вопросы
Кодексы Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНовое в блогах Юристи.UA
Ответы юристов (5)
Юрист, г. Днепр, 24 года опыта
Общаться в чатеДоброго дня.
По - перше звертайтесь з скаргою на неправомірні дії роботодавця до інспекції з питань праці;
По друге - з позовом до суду щодо стягнення заборгованості за трудовим договором.
Адвокат, г. Николаев, 33 года опыта
Общаться в чатеДоброго дня, Денисе!
Якщо роботодавець звільнив Вас зі своєї ініциативи, то це могло статися лише за наявних в нього причин, які передбачають статті 40 та 41 КЗпП. Проте, при звільненні Вам зобов'язані були виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки та вихідну допомогу.
Відповідно до статті 40 КЗпП:
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення;
4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
8) вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення;
10) призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду;
11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування;
12) вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації".
Згідно зі статтею 41 КЗпП:
Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках:
1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;
1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;
1-2) вчинення керівником підприємства, установи, організації мобінгу (цькування) незалежно від форм прояву та/або невжиття заходів щодо його припинення, встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили;
2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку роботодавця;
3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;
4) перебування всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи;
4-1) наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції";
5) припинення повноважень посадових осіб;
6) неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій".
У разі звільнення з ініціативи роботодавця працівникові виплачують вихідну допомогу розміром не менше одного, тримісячного або шестимісячного середнього місячного заробітку.
Вихідна допомога – це грошова виплата працівникові, звільненому не з власної ініціативи, на період пошуку нової роботи. Її розмір становить не менше середнього місячного, тримісячного, шестимісячного заробітку або двох мінімальних зарплат. Розмір допомоги передбачений Кодексом Законів про працю України.
Відповідно до статті 24 Закону України “Про відпустки”, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Згідно з частиною першою статті 225 КЗпП України працівник для вирішення спору про виплату належної йому компенсації за невикористану відпустку може звернутися із заявою до комісії по трудових спорах (у разі її створення) у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.
У разі наявності спору щодо компенсації за невикористану відпустку працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України.
Відповідно до статті 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 КЗпП України, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Компенсація_за_невикористану_відпустку
З повагою, адвокат Айвазян.
Юрист, г. Чернигов, 6 лет опыта
Общаться в чатеВітаю.
Як то кажуть, "повний букет". Але проблема в тому, що Вам буде складно вирішити це все самостійно. Зверніться до адвоката за місцем проживання, який зможе Вам допомогти. Для початку через адвокатський запит потрібно витребувати всі необхідні документи, а потім подати до суду.
Також паралельно подавайте скаргу до територіального органу з питань праці у Вашому регіоні.
1. Звільнення, з яким Вас навіть не ознайомити - незаконно. Цікавить питання, чи видали Вам хоча б трудову книжку.
2. Звільнення без проведення розрахунку за відпрацьовані дві відпустки - незаконно.
Загалом, повно роботи...
З повагою до Вас!
Юрист, г. Киев, 9 лет опыта
Общаться в чатеДоброго дня, вам треба звертатися до суду. Для обгрунтованої відповіді треба, робити запити на документи. Ознайомитись з колективним договором.
Юрист, г. Полтава, 4 года опыта
Общаться в чатеВітаю Вас!
Коли Вас було звільнено?
Якщо Ви були офіційно працевлаштовані працівник кадрової служби обов’язково повинен був ознайомити Вас з наказом про звільнення.
Незалежно від підстави звільнення КЗпП зобов’язує роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ч. 1 ст. 47 КЗпП).
Відповідно до статті 24 Закону України “Про відпустки”, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
В першу чергу напишіть лист-претензію до рободавця з вимогою ознайомити Вас з наказом про звільнення та провести з Вами всі розрахунки.
Досить ефективним є письмова заява до правоохоронних органів (поліція та прокуратура) щодо порушення трудових прав та до територіального органу Держпраці для проведення перевірки додержання законодавства про працю.
Паралельно Вам потрібно готувати позов до суду з вимогою провести всі розрахунки або поновленні на роботі та відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу (якщо Ви ще бажаєте працювати у даного роботодавця).
З повагою, юрист Дерій В.О.!