Взыскание в третейских судах по договору заключённому до 01.03.2009

Добрий день.

Як відомо, пунктом 7 статті 6 Закону України «Про третейські суди» з компетенції третейського суду виключені спори щодо нерухомого майна, але в діючому законодавстві відсутнє пряме визначення спору щодо нерухомого майна. Проте із ст.1 Закону України «Про іпотеку» випливає, що спір між кредитором (іпотекодержателем) та боржником (позичальником або іпотекодавцем) про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з послідуючим продажем іпотеки виконавчою службою за своїм предметом не є спором щодо нерухомого майна .

Так відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Вимогою кредитора за кредитним договором та договором іпотеки у більшості випадків є грошова вимога кредитора до позичальника про повернення боргу встановленим Законом України «Про іпотеку» шляхом. Частіше за все кредитори-позивачі обирають вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з послідуючим продажем іпотеки виконавчою службою.

Спосіб (шлях) виконання рішення суду про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з послідуючим продажем іпотеки виконавчою службою визначений Законами «Про іпотеку» та «Про виконавче провадження». У цьому випадку долю нерухомого майна ( умови його відчуження, нового власника майна та інше) вирішує виконавча служба та торгуюча організація за відповідними правилами продажу нерухомого майна, а не третейський суд.

Якщо ж вважати спір про задоволення грошових вимог шляхом звернення стягнення на іпотеку спором щодо нерухомого майна, тоді і звичайний спір про стягнення грошового боргу за кредитним договором, за цією логікою, також є спором щодо нерухомого майна, оскільки при виконанні рішення суду про стягнення грошового боргу цей борг може бути стягнутий виконавчою службою і за рахунок нерухомого майна.

Спір про задоволення вимог банку до позичальника шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки може бути визначений як спір щодо нерухомого майна тільки у випадку, коли банк пред’явить вимогу про звернення стягнення заборгованості шляхом надання йому права власності або права продажу предмету іпотеки . Відповідно, у справах де позивач не заявляє про такі вимоги щодо нерухомого майна третейський суд має компетенцію розглядати спір про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на іпотеку з послідуючим продажем іпотеки виконавчою службою

Аналогічний висновок щодо компетенції третейського суду розглядати спір щодо стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з послідуючим продажем майна виконавчою службою міститься в Ухвалі господарського суду м. Києва від 02.10.12 р. у справі 5011-2/11885-2012, яка залишена у силі Постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 17.12.12 р.

До того ж в господарських судах склалась стала практика оцінки вимог кредиторів до майнового поручителя у процедурі банкрутства саме як грошових, а не як майнових вимог (див. постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2010 по справі № 10/1961, від 11.01.2011р. по справі № 9/40, від 05.10.2010р. по справі № 12/36).

Крім того, у Постановах Вищого господарського суду України від 23.02.2011 року по справі 3/126/10, від 23.04.2012 року по справі №3/196 та від 06.06.2012 по справі № 5023/2442/11, у Постанові ВСУ від 15 листопада 2017 року м.Київ №752/9072/16-ц викладена правова позиція, відповідно до якої, якщо третейське застереження у договорах іпотеки укладено сторонами до внесення змін до Закону України «Про третейські суди» від 05.03.2009р., такий спір може розглядатися саме третейським судом

Спор то может быть рассмотрен, но если в результате решением третейського суда буде признано право собственности на недвижимость, то такое решение будет невозможно зарегистрировать в органах регистрации.

Добрий ранок.

Згідно із ст.27 Закону України «Про третейські суди» за наявністю третейського застереження саме третейському суду належить право визначити власну компетенцію розглядати конкретний спір. Це правило повністю кореспондується с вимогами п.1, п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд повинен за наявністю третейського застереження припинити розгляд справи, а також – з вимогами п.1, ч.1 ст. 205 ЦПК , п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України, за якою загальний суд повінен закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду, коли справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічний висновок міститься і у Постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2011 року у справі № 3/126/10 ( див. http://reyestr.court.gov.ua/Review/14346086) та Ухвалі Віщого спеціалізованого суду Ураїни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1.06.2011 року у справі № 6-3343св11 (див http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16151579 ). Державному суду надано право здійснювати контроль за правильністю визначення компетенції третейського суду розглядати конкретний спір та у випадку розгляду спору, який не підвідомчий третейському суду, скасовувати рішення за таким спором ( див п. 1 ч.3 ст.51 Закону «Про третейські суди»).

Якщо було відповідне третейське застереження в договірі, то може розглядатися.

спор может быть рассмотрен третейским судом

Гражданский кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15):

"Стаття 5. Дія актів цивільного законодавства у часі

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.".

Другими словами, при рассмотрении, разрешении спора подлежат применению нормы законодательства, действующие, в редакции на момент возникновения отношений. В данном случае, к договору ипотеки, заключенному до 11.03.2011г. (момент вступления в силу Законом от 03.02.2011г. о дополнении ст.5 Закона "Про третейські суди" новым п.14, исключающей подведомственность третейских судов по делам защиты прав потребителей, в том числе потребителей услуг банка (кредитного союза)"), подлежит применению Закон України "Про третейські суди" в редакции, действующей на момент заключения договора. При этом, Закон от 03.02..2011г. не будет, не должен иметь обратной силы, т.е. не подлежит применению к этому договору ипотеки, в том числе касательно исполнения решения третейского суда.

Доброго дня!

По Вашому питанню можу сказати, що згідно ЦК України ст. 5

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Виходячи зі сказаного можна стверджувати, що Вашу справу - може бути розглянуто тритейським судом

З повагою,

Костянтин Гончаренко