Батько дитини ухиляється від мобілізації шантажуючи матір

Доброго дня.

У Вашому випадку необхідно звернутися до правоохоронних органів та органів опіки та піклування.

Також можна ініціювати процес позбавлення батьківських прав.

Однак з огляду знаходження матері за кордоном - це буде не легко.

Також для позбавлення батьківських прав повинні бути підстави.

Абзацом 1 і 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» встановлено, зокрема, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розглядати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ч. 1, 2 ст. 210 Цивільного процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Доброго дня!

Матері дитини зпотрібно звернутися до суду та визначити місце проживання дитини разом з матір'ю, але для цього потрібно повернутися до України.

Потрібно всі погрози фіксувати (записувати розмови, робити скріншоти переписок).

Можете звернутися до правоохоронних органів.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня!

По-перше, мати не може відмовитись від дитини, це не передбачено чинним законодавством.

По-друге, чоловік матиме право на відстрочку лише тому випадку, якщо позбавить матір батьківських прав. Останнє нереально тільки за умови того, що матір знаходиться за кордоном, або ж визначить місце проживання дитини із собою у судовому порядку.

З приводу погроз, то матері необхідно звернутись спочатку до органів опіки та піклування, як також до поліції з приводу шантажу щодо викрадення дитини.

Матері також необхідно мати якомога більше доказів щодо погроз від батька дитини, оскільки саме останні мають вагоме значення при вирішенні цього питання.

З повагою, адвокат Айвазян.

ВІТАЮ ВАС, пані Жек Станіслава!

Перш за все треба сказати такому горе-батькові, що він повний йолоп (літеранурний цензурний вислів), оскільки матір не може відмовитися від своєї дитини, якщо вже так сталося, що вона записана матір"ю в свідоцтві.

Матір можна позбавити батьківських прав звісно, але це дуже важка процедура. Особливо щодо жінок. Тож це теж майже нереально і на це треба кілька років в суда витратити.

Проживання з дитиною і утримання її нічого такому батьку не дасть в плані відстрочки від мобілізації. Адже має бути або факт смерті матері, або факт її визнання померлою / безвісті зниклою, або рішення суду про позбавлення батьківських прав. Ніяка відмова не буде визнана державою юридично чинною.

Хоча можна йому (батьку) оформити відстрочку від мобілізації шляхом переміщання в СІЗО за вчинення злочинів щодо дитини.

Сімейним кодексом не передбачена стаття «Відмова від дитини». Фактично, за законом, відмовитися від дитини неможливо.

Відмова від прав на дитину не означає звільнення від обов’язків. Якщо батько або мати вирішили відмовитися від дитини, вони за законом не звільняються від обов’язку брати участь у його виховному процесі та надавати матеріальну підтримку.

Якщо жінка прийняла подібне рішення в пологовому будинку, то їй слід написати заяву про відмову від дитини в пологовому будинку. У цьому випадку всі документи передаються з пологового будинку в органи опіки, а дитина поміщається в будинок маляти. При добровільній відмові від дитини матір не позбавляють батьківських прав протягом шести місяців — за законом їй дається час подумати і, можливо, змінити своє рішення. Після закінчення цього терміну дитині може бути призначений опікун.

Постановою КЦС ВС від 26 квітня 2022 року у справі №520/8264/19 зроблено висновок, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов’язків у розумінні ст. 164 СК України, і може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Розширене тлумачення ухилення від обов’язків щодо виховання дитини надав Верховний Суд України: ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

• не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
• не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
• не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
• не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
• не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
• не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені чинники, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Місце проживання з одним із батьків виникає, коли є:

– пряма вказівка щодо місця проживання дитини, передбачена договором;

– рішення органу опіки та піклування про те, с ким повинна проживати дитина;

– судове рішення.

Відповідно до ст.ст 162, 163 Сімейного кодексу України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров’я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Все частіше батьки вилітають подорожувати з дітьми на відпочинок за кордон, або їдуть побачитися з родичами в інші міста. Але якщо між колишнім подружжям існує конфлікт, то викрадення та вивезення дитини за кордон або за межі рідного міста одним із них може використовуватися як маніпуляція або спосіб психологічного тиску на другого з батьків.

У 2006 році Україна приєдналася до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, що передбачає механізм повернення дітей, викрадених або незаконно вивезених за межі їхнього місця проживання без наданого на це дозволу.

У разі порушення такої Конвенції, необхідно подати заяву про повернення дитини у місце постійного проживання. Така заява подається у Міністерство юстиції України. В ній вказується вся інформація, яка має значення для справи, а саме:

– докази про наявність права на опіку;

– рішення суду або умова, вказана в договорі;

– відомості про дитину;

– підстави її повернення;

– інформація про можливе місцезнаходження особи, у якої перебуває дитина.

Міністерство звертається до іноземних уповноважених органів, Інтерполу, прикордонних служб тощо. Дуже часто при сприянні іноземних органів звернення до Мін’юсту дає позитивний результат і дитину вдається повернути без звернення до суду. Однак, Міністерство має право відмовити у прийнятті заяви, якщо дитині виповнилось 16 років. Але таке звернення не виключає судовий процес. Цей орган може подати позов у ваших інтересах. Так відбувається, коли без участі суду врегулювати питання не вдалось.

Заяву краще подати в термін до одного року після виїзду дитини з місця постійного проживання, інакше потім у разі подачі позовної заяви, під час судового розгляду, за наявності доказів суд може вирішити, що дитина вже адаптувався за новим місцем перебування та відмовити у черговому переміщенні дитини.

Є інші умови при яких суд може відхилити заяву в поверненні, при наявності на це підстав. Наприклад якщо дитина вже досяг того віку в якому його думку може враховуватися, то така думка може бути доказом у суді.

В ході розгляду справи будуть встановлюватися обставини виїзду дитини:

– чи відбувся виїзд без згоди другого з батьків (або особи / установи, що має право опіки);

– чи реалізовувались заявником батьківські права і обов’язки перед виїздом дитини;

– є ризик нанесення фізичної або моральної шкоди дитині в результаті повернення;

– враховується інформація про соціальний статус дитини.

Матір має законне право звернутися до суду з позовом про відібрання дитини у батька, пояснивши, що дитину банально використовують як інструмент ухилення від мобілізації. Також можна до звернення до суду подати заяву про забезпечення позову шляхом відібрання дитини у батька і її поміщення під охорону держави або передання іншим родичам - до вирішення питання місця проживання дитини з матір"ю в судовому порядку.

А за спроби переховування та незабезпечення дитини навчанням - такого батька дійсно можуть позбавити батьківських прав. І не тільки.

Рекомендую вже зараз повідомити про такі факти правоохоронні органи та органи опіки для вжиття ними належних заходів.

Хай щастить!

З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Доброго дня. По перше, ви не зможете захищати ваші права, перебуваючи за кордоном. Оскільки мати та батько мають рівні права щодо дитини, батьку необхідно буде або визначити місце проживання дитини з батьком або позбавити вас батьківських прав. І перший і другий варіант цілком можливий, якщо ви перебуваєте за кордоном. Оскільки батько може вплинути на рішення органів опіки та піклування, які зроблять висновок про доцільність. На підставі цього, батько зможе оформити собі відстрочку. Ваші дії: По перше, це відібрати дитину. Але це можна зробити шляхом переговорів з батьком, або в судовому порядку, або через органи опіки.

Вітаю Вас!

Чотирьох річна дитина проживає з батьком , мати за кордоном , батько ухиляється від мобілізації ігноруючи повісти , шантажує мати що якщо та не відмовиться від дитини і він не стане єдиним опікуном то він буде переховуватися разом з дитиною і вона її більше не побаче . Що робити в такому випадку

Чинним законодавством України не передбачено правової можливості одного з батьків відмовитися від дитини при виповнення їй 4 років. Поясність це своєму чоловікові. Тепер щодо практичних моментів отримання ним відстрочки від мобілізації, все набагато складніше, ніж він може собі уявляти.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Стаття 23. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації

1. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

...

4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей)

помер

позбавлений батьківських прав

визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім

оголошений померлим

відбуває покарання у місцях позбавлення волі

а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Поясніть йому, для позбавлення Вас батьківських прав повинні бути підстави. Ось що каже про це Сімейний кодекс України. Це дуже довга справа, яка не закінчиться позитивно, так і поясніть батьку дитини.

СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 21-22, ст.135)

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Єдиний його варіант - подання до суду заяви про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дитини. Ось тут Ви можете йому допомогти, якщо маєте відповідне бажання.

Щодо його погроз, спробуйте переговорити спокійно та пояснити ситуацію, якою вона є. Шанси на оформлення ним відстрочки по цій статті доволі складні, треба працювати та звертатися до суду. Це до 6 місяців часу, при чому ніхто не дасть гарантій позитивного результату. Його також можливо зрозуміти, але ВІДМОВИТИСЯ ВІД ДІТЕЙ жодної правової можливості у Вас немає.

З повагою!