покупка квартири у двох власників

Доброго дня.

Згода дружин не потрібна.

До майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка належить (ст. 57 СК України):

- майно, набуте нею, ним до шлюбу;

- майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

- майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

- житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Доброго дня, Інна!

Жодних проблем не виникне, оскільки квартира не була придбана у шлюбі, а знаходиться в особистій власності чоловіків. Відповідно до цього згода дружини ані старшого, ані молодшого з братів не потрібна. Так само вони не мають права претендувати на частки у квартирі.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Подружжя має право розділити майно за взаємною згодою. Якщо це стосується нерухомого майна, то укладається договір про поділ цього нерухомого майна. Можливим є також укладення договору про виділ в натурі нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя. Обов’язковою умовою укладення вищезгаданих договорів є нотаріальне посвідчення.

Статтею 57 СКУ визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас, пані Інно!

Скажіть, будь ласка, чи мають дружини надавати свою згоду на продаж квартири, а також чи можуть вони претендувати на її частку?

Ні одному, ні іншому брату не потрібно отримувати згоду дружини на продаж нерухомості, адже квартира є їх особистою приватною власністю. Після продажу дружини не зможуть ніяким чином претендувати на нерухомість.

Згідно статті 57 СКУ особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

{Частину першу статті 57 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 4766-VI від 17.05.2012}

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Чи не можуть бути в подібній ситуації якісь «підводні течії»?

1. Вам потрібно дізнатись чи не перебуває частка квартири молодшого брата під арештом. Якщо молодший брат має заборгованість по аліментам, тоді суд міг накласти арешт на його майно.

2. Перед тим як продати частку квартири Вам - один співвласник повинен запропонувати її частку іншому. Тому, оформлюючи договір купівлі продажу нерухомості - у Вас повинні бути докази того, що інший співвласник не претендує на нерухомість.

Згідно статті 362 Цивільного кодексу України

1. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

2. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас!

Під час домовленості про покупку квартири вияснилися певні деталі. Продають квартиру два брати. Старшому дві третіх квартири перейшло у власність за спадщиною, перебуває у шлюбі. Менший володіє однією третьою по приватизації. З дружиною розлучений, має декілька судів по аліментах.Скажіть, будь ласка, чи мають дружини надавати свою згоду на продаж квартири, а також чи можуть вони претендувати на її частку? Чи не можуть бути в подібній ситуації якісь «підводні течії»?

Загалом спадщина і приватизація є тими інструментами, при яких майно, незважаючи на наявність шлюбу, належить одному з подружжя на праві приватної власності. Інший з подружжя претендувати на нього не має жодного права.

Ось і відповідь на Ваше питання - нотаріуси не повинні вимагати згоди іншого з подружжя, за умови пред'явлення братами відповідних підтверджуючих документів. Інших "підводних" каменів ситуації я не бачу. Головне - аби нотаріус професійно виконав свою роботу, зокрема перевірив майно щодо наявності арешту, інших обтяжень.

З повагою!

Доброго дня підводні камені, якщо є заборгованість по аліментах, майно скоріше за все знаходиться в арешті, і ви зможете формити правочин лише після оплати заборгованості по аліментах.

майно не відноситься до спільного майна подружжя?

Дане питання регулює глава 7 Сімейного кодексу України. Так статтею 57 цього Кодексу визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Також хочеться звернути увагу, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.