Матір відмовляється евакуювати дитину із зони бойових дій

ВІТАЮ ВАС, пане АНТОН!

Формально дідусь і бабуся не мають права утримувати дитину під своїм наглядом, бо вони не є по закону її опікунами. Тим більше в зоні небезпеки.

Сестра має право виступити законним представником неповнолітнього брата і звернутися із заявою про евакуацію дитини з зони бойових дій до уповноваженого органу (військової адміністрації) за місцезнаходженням дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Сімейного кодексу України:

Сестра, брат, мачуха, вітчим мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Але для реалізації цього права непогано б мати хоча б копію свідоцтва про народження дитини та свідоцтво про народження Вашої подруги - які б доказували родинну спорідненість.

В іншому - жодної проблеми в цьому бути не має.

Бажано дійсно діяти через органи опіки і піклування відповідного регіону, або за місцезнаходженням Вашої подруги піти на прийом і вони вже зв"яжуться з колегами у відповідному регіоні та будуть діяти через органи поліції, які відповідають за евакуацію.

Після цього, можна ініціювати позбавлення матері батьківських прав та клопотати про передання дитини тимчасово його сестрі, а потім закріпити це рішенням суду.

З повагою, юрист Ярослав Турчин

Вітаю!

Кабінет Міністрів схвалив механізм примусової евакуації дітей із зон активних бойових дій.

7 березня 2023 року Урядом затверджено механізм примусової евакуації дітей з зон активних бойових дій.

Підставою для проведення обов’язкової евакуації відтепер є рішення обласних військових адміністрацій, погоджене з органами військового командування та Координаційним штабом з питань проведення обов’язкової евакуації населення.

Обов’язкова евакуація в примусовий спосіб дітей здійснюватиметься за супроводом одного з батьків, особи, яка їх замінює, або іншого законного представника.

Діти, що опинилися в зоні проведення бойових дій, не можуть самі про себе подбати. Тому вся відповідальність за них — на дорослих. Відмова батьків чи опікунів евакуювати дитину не допускається. Адже йдеться про її життя.

За відмову евакуації дитини особа може бути притягнена до адміністративної та кримінальної відповідальності:

• адміністративна відповідальність відповідно до ст.і 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення — це штраф від 850 до 1700 грн. за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей;
• кримінальна відповідальність відповідно до ст. 166 Кримінального кодексу України — злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, — карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Зверніться до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:

- за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008;

- на електронну пошту: hotline@ombudsman.gov.ua;

- на гарячу лінію: 0800501720;

- за тел. 044-299-74-08.

Доброго дня, Антоне!

Постанова КМУ "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. N 841 і від 29 липня 2022 р. N 854":

зміни,що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. N 841 і від 29 липня 2022 р. N 854:

З метою захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, в умовах воєнного стану обласні військові адміністрації за погодженням з органами військового командування на відповідній території та Координаційним штабом з питань проведення обов'язкової евакуації населення в умовах воєнного стану можуть прийняти рішення про проведення обов'язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії.

Обов'язкова евакуація в примусовий спосіб дітей здійснюється за супроводом одного з батьків, особи, яка їх замінює, або іншого законного представника.

Рішення, передбачене абзацом другим цього пункту, має містити інформацію про:

строки проведення евакуації;

збірні та приймальні пункти евакуації;

державні органи з числа органів з евакуації, їх територіальні підрозділи, які залучаються до проведення евакуації;

контактні дані уповноважених осіб приймальних пунктів евакуації.

Про результати виконання рішення, передбаченого абзацом другим цього пункту, відповідна обласна військова адміністрація щодня інформує Координаційний штаб з питань проведення обов'язкової евакуації населення в умовах воєнного стану".

Відмова батьків, осіб, які їх замінюють, або інших законних представників від обов'язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії, не допускається".

Крім того, Вашій дівчині потрібно задіяти органи опіки та піклування, оскільки поведінка матері та бабусі з дідусем, м'яко кажучи, в жодному разі не відповідає інтересам дитини.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Згідно пункту 3 Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій з метою захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, в умовах воєнного стану обласні військові адміністрації за погодженням з органами військового командування на відповідній території та Координаційним штабом з питань проведення обов’язкової евакуації населення в умовах воєнного стану можуть прийняти рішення про проведення обов’язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії.

Отже, Порядком передбачено, що евакуація дитини здійснюється за супроводом одного з батьків, особи, яка їх замінює або іншого законного представника. Відповідно до чинного законодавства, законними представниками дитини є батьки (усиновлювачі), опікуни (піклувальники), прийомні батьки, батьками-вихователі, керівники навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, соціального захисту населення, де перебуває дитина (якщо щодо неї не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника). При цьому бабусі, дідусі й інші родичі, навіть якщо вони проживають разом з неповнолітніми або малолітніми, не є законними представниками дитини. (https://www.nusta.edu.ua/wp-content/uploads/2016/1...)

Але на практиці, якщо батьки відмовляються евакуюватися, дитина може бути передана іншим родичам.

За відмову евакуації дитини мати або інші родичі можуть бути притягнені до адміністративної та кримінальної відповідальності:

• адміністративна відповідальність відповідно до ст.і 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення — це штраф від 850 до 1700 грн. за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей;
• кримінальна відповідальність відповідно до ст. 166 Кримінального кодексу України — злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, — карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Важливо розуміти, що відбувається на практиці. Тому що офіційну відмову від евакуації дитини батьки написати не можуть, також забрати примусово дитину у батьків не можуть. Для того, щоб забрати дитину у батьків або одного з них, має бути рішення суду, або рішення органу опіки та піклування, або прокурора (в цьому випадку батьків не позбавляють батьківських прав, проте передають дитину іншим родичам за їх бажанням).

Відповідно до статті 170 Сімейного кодексу України, у виняткових випадках при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини (а це якраз такий випадок) орган опіки та піклування або прокурор може прийняти рішення про відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Тому зверніться до органу опіки і піклування та повідомте, що дитині загрожує небезпека, а сестру потрібно призначити опікуном брата. Після того, як буде рішення суду про відібрання дитини в матері - мати буде зобов'язана сплачувати аліменти на дитину.

Стаття 170 СКУ. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав

1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

4. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

5. Положення частин першої - третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас.

Її братові 13 років, знаходиться в зоні активних бойових дій з бабусею і дідусем.Бабуся відмовляється від евакуації, ситуація загрожує життю дитини.Матір (офіційна опікунка) знаходиться в Києві, живе вже багато років окремо від дитини, потенційно навіть отримує виплати як матір-одиначка.Матір нічого не робить для евакуації дитини, хоча має законне право її забрати та обовʼязок піклуватися про безпеку дитини. Батько на окупованій території, звʼязку з ним немає. Бабуся та дідусь опікунського статусу не мають.Хочу зрозуміти:1. Як можна примусово евакуювати дитину з зони бойових дій попри спротив бабусі та дідуся?

По-перше, чи було рішення військового командування про проведення обов'язкової евакуації дітей? По-друге, чи зверталися до правоохоронних органів щодо цього питання?

Для евакуації обов'язковий супровід одного з батьків або особи, яка його замінює, або іншого законного представника.

Якщо було рішенян про примусову евакуацію, відмова батьків або інших представників дитини від евакуації не допускається. З практики якщо батьки дитини взагалі не поруч, евакуацією займаються правоохоронні органи у супроводі одного з родичів дитини.

Статтею 242 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками малолітніх та неповнолітніх дітей.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА

від 30 жовтня 2013 р. № 841 Київ

Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій

3. Обов’язковій евакуації підлягає населення у разі виникнення загрози аварії з викидом радіоактивних і небезпечних хімічних речовин, катастрофічного затоплення місцевості та землетрусів, масових лісових і торф’яних пожеж, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів, надзвичайних ситуацій на арсеналах, базах (складах) озброєння, ракет, боєприпасів і компонентів ракетного палива, інших вибухопожежо-небезпечних об’єктах Збройних Сил та/або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також суб’єктів господарювання, які використовують у своїй діяльності вибухопожежонебезпечні об’єкти, збройних конфліктів (із районів можливих бойових дій у безпечні райони).

З метою захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, в умовах воєнного стану обласні військові адміністрації за погодженням з органами військового командування на відповідній території та Координаційним штабом з питань проведення обов’язкової евакуації населення в умовах воєнного стану можуть прийняти рішення про проведення обов’язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії.

Обов’язкова евакуація в примусовий спосіб дітей здійснюється за супроводом одного з батьків, особи, яка їх замінює, або іншого законного представника.

31. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують оповіщення та інформування населення (у тому числі у формі, доступній для осіб з порушеннями зору, слуху) про загрозу виникнення та виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі в умовах воєнного або надзвичайного стану.

У випадку відмови від обов'язкової евакуації фізична особа підписує відмову від проведення обов'язкової евакуації за формою згідно з додатком 2.

Відмова батьків, осіб, які їх замінюють, або інших законних представників від обов’язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії, не допускається.

40. Комісія з питань евакуації, утворена Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою держадміністрацією, органом місцевого самоврядування, організовує оповіщення, евакуацію та прибуття на збірні пункти евакуації (пункти посадки) непрацюючого населення, осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, визначених Порядком виявлення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, які проживають у зоні надзвичайної ситуації або можливого ураження, та організації їх супроводження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 282 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 35, ст. 1233), зокрема осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату, інтелектуальними, психічними порушеннями за місцем проживання.

Батьки дітей та особи, що їх замінюють, законні представники дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі тих, які виховуються у прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, в сім'ях опікунів, піклувальників, сім'ях патронатних вихователів, тимчасово влаштованих, у разі проведення обов'язкової евакуації зобов'язані прибути з дітьми на збірні пункти евакуації (пункти посадки) за місцем проживання.

Планування заходів з евакуації осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відображається у плані проведення заходів з евакуації населення (працівників), матеріальних і культурних цінностей у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій окремим розділом.

2. Як можна у правовому полі вплинути на матір, щоб вона включилася в процес евакуації або понесла відповідальність за халатне ставлення до батьківських обовʼязків?

На мою точку зору, для початку варто спробувати просто переговорити за матір'ю, що вона відповідає за життя дитини та зобов'язана евакуювати її. Якщо відмовляється - звертайтеся до служби у справах дітей, поліції, військового командування з цим питанням. Дитини обов'язково повинна бути евакуйована, а потім треба розбиратися з матірю. Фактично, мова йде про ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини. Це, на секунду, підстава для позбавлення батьківських прав.

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

З повагою!

Доброго дня, Надаю відповіді на ваші запитання:

1. Як можна примусово евакуювати дитину з зони бойових дій попри спротив бабусі та дідуся?

Так, це цілком можливо,

Стаття 143 Сімейного кодексу України чітко вказує нам на перший обов’язок батьків: мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов’язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я. Такий самий обов’язок має й мати дитини, яка не перебуває у шлюбі, а також і батько який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, батьківство якого визначено у свідоцтві про народження дитини або визнано за рішенням суду, зобов’язаний за повідомленням служби у справах дітей, що здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, забрати дитину для утримання та виховання з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я, якщо цього не зробила мати дитини. У разі якщо батько не перебуває у шлюбі, він набуває статусу одинокого батька.

Хто повинен подбати про реєстрацію народження дитини?

Це ще один обов’язок батьків. Стаття 144 Сімейного кодексу України зобов`язує батьків невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Зауважу, що зараз, якщо батько і мати визначилися із прізвищем та іменем дитини, реєстрацію її народження можуть здійснити у пологовому будинку. Уже тривалий час існує таке нововведення, що працівниками відділу державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється виїзний прийом громадян безпосередньо у закладі охорони здоров’я, де приймаються пологи. До них і можуть звернутися батьки дитини.

Які ще є обов’язки батьків?

Обов’язки батьків описані у ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно з якою батьки зобов’язані:

– виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.– піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.– забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.– поважати дитину.

Окрім того ще й накладені певні заборони на батьків. Так, забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Законом України “Про охорону дитинства” визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Також важливо, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття: це передбачено ст. 180 Сімейного кодексу України. Способи такого утримання визначаються батьками за домовленістю між собою. За рішенням суду можуть присуджуватися аліменти

2. Як можна у правовому полі вплинути на матір, щоб вона включилася в процес евакуації або понесла відповідальність за халатне ставлення до батьківських обовʼязків?

треба звернутись до опікунської ради за місцем знаходження дітей, та подати скаргу на матір, яка не виконує своїх батьківських обов'язків

Обов'язки з опіки та піклування опікунами та піклувальниками виконуються безоплатно (п. 4.12 Правил).

Опікун зобов'язаний:

• дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
• опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.
• вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.
• вчиняти правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички, а також не може здійснювати дарування від імені підопічного і зобов'язуватися від його імені порукою.
• вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
• дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, повинен враховувати її бажання. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі, окрім майна, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна.

Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо.

Піклувальник зобов'язаний:

• піклувальник над неповнолітньою особою: дбати про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток.
• піклувальник над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, зобов'язаний дбати про її лікування, створення необхідних побутових умов.
• дає згоду на вчинення підопічним правочинів відповідно до ст. 32 та 37 ЦКУ. Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування на підставі договору позички.
• вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Дії опікуна можуть бути оскаржені заінтересованою особою, в тому числі родичами підопічного, до органу опіки та піклування або до суду.

Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду.

Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця.

Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.

Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування. За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.