Родичі померлого погрожують судом

Вітаю!

В Україні вкрай мало справ вирішується на користь пацієнтів, адже довести помилку чи халатність лікарів дуже складно.

Зазвичай такі судові справи розглядають декілька років, адже для встановлення причин негативних наслідків для здоров’я пацієнта чи причин його смерті потрібне застосування спеціальних знань в галузі медицини, а отже, призначення судово-медичної експертизи, а іноді й декількох експертиз, коли думки експертів не співпадають або не вирішені всі спірні для сторін питання. Так, якщо висновок експерта визнаний неповним або неясним, суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Проте якщо сторона вважає, що висновок експерта необґрунтований, суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, вона може на підставі ч. 2 ст. 150 ЦПКУ звернутися до суду з клопотанням про призначення повторної експертизи, яка доручається іншому експертові.

ЯКЩО НАДАВАЛИ ЛІКУВАННЯ ЗА ПРОТОКОЛОМ, ТО ПРОБЛЕМ НЕ ПОВИННО БУТИ - ТІЛЬКИ НЕРВИ.

Викликати поліцію.

Приїде поліція, подайте письмову заяву про погрози, хуліганські дії та перешкоджанні діяльності лікувального ЗАКЛАДУ.

ВИМАГАЙТЕ скласти протокол.

Вітаю Вас!

Працюю черговим лікарем інсультного блоку,поступила хвора 1983року з епілепсією.Лікар приймального відділення направив її в неврологічне відділення зранку.В свідомості,тиск нормальний і температура ,пульс в нормі. Назначено крапельниці та карбамазепин.Мама її цілий день чергувала біля неї.В 16.00 покликали лікаря інсультного блоку до неї в палату ,вона була хвора без свідомості,піна з рта текла .Лікар інсультного блоку став її реанімувати ,потім прийшов реаніматолог ,але вона померла хвора.Родичі погрожують лікарю інсультного блок судом,халатністю.Аналізи хворої в 2половину дня прийшли з лейкоцитозом .Як діяти лікарю інсультного блоку

Як би парадоксально не звучало, але нічого не робити. Як на мою точку зору, лікарської недбалості у діях лікаря не було, відповідно вина відсутня. Це дуже складна справа для родичів пацієнтів, адже навіть здавалося б у найбільш очевидних випадках, довести вину та тим більше накласти покарання на медичного працівника надзвичайно складно. Так, родичі можуть подати скарги до різних інстанцій, подати до правоохоронних органів, але з часом, я переконаний, як службове рослідування, так і можливе кримінальне провадження, будуть закриті.

Але доведеться скоріше за все написати пару доповідних записок, пояснень. Немає чого приховувати та боятися. Відстоюйте свої права.

З повагою!

ПОПЕРЕДЬТЕ ПОЛІЦІЮ, ЩО ВИМУШЕНІ БУДЕТЕ ЗВЕРНУТИСЯ ІЗ ЗАЯВОЮ В ДБР ПРО ЇХ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ.

ЦЕ КАЖІТЬ І ПО ТЕЛЕФОНУ (ВСІ РОЗМОВИ ФІКСУЮТЬСЯ) І СТАРШОМУ НАРЯДА, КОТРИЙ ПРИБУДЕ НА ВИКЛИК.

ВИМАГАЙТЕ, ЩОБ У НАРЯДА ПРАЦЮВАЛА БОДІ- КАМЕРА.

Доброго дня, Лана!

В чому саме Ваша халатність в даному випадку? Поступила жінка хвора на епілепсію, Ви призначили їй ліки відповідно до діагнозу. Жінці взяли аналізи, результати яких були виявлені лише у другій половині доби після того, як остання померла. Як саме Ви повинні були виявити, що у жінки лейкоцистоз без відповідних лабораторних підтверджень?

Відповідно до статті 80 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Цивільно-правова відповідальність.

Умови притягнення до відповідальності:

1. доведено факт протиправного характеру дій чи бездіяльності;
2. наявність негативного впливу на здоров’я пацієнта;
3. встановлено причинно-наслідковий зв’язок між цими фактами;
4. доведено факт вини медика.

Для настання юридичної відповідальності необхідна наявність причинно-наслідкового зв’язку між вчиненням певних дій (бездіяльності) медичного працівника та настанням шкоди для здоров’я пацієнта. Встановлює чи спростовує наявність такого зв’язку судово-медична експертиза.

Судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.

Судово-медична експертиза вирішує питання:

1. причина несприятливого результату чи смерті особи;
2. підтвердження чи спростування факту наявності помилок в роботі лікаря;
3. причини помилкових дій лікаря;
4. наявність можливості у лікаря спрогнозувати та попередити негативні наслідки своїх вчинків;
5. ймовірні причини настання негативних наслідків в разі правильного лікування;
6. наявність чи відсутність порушень в організації охорони здоров’я в медичному закладі, де стався випадок.

Результати цих досліджень суд враховує при встановленні розміру компенсації матеріальної шкоди. Результати судово-медичної експертизи оформляються документом, який має назву висновок експерта.

Висновок експертизи встановлює:

• - чи настала шкода для здоров’я пацієнта від дій (бездіяльності) медичного працівника;
• - чи спричинена шкода діями самого пацієнта (недотримання рекомендацій);
• - чи обумовлена шкода індивідуальними особливостями організму пацієнта.

В останніх двох випадках особа, що заподіяла шкоду, не буде зобов’язана її компенсувати.

Приклад: лікар добросовісно та в повній мірі провів обстеження пацієнта, однак виставив невірний діагноз через нетиповий перебіг хвороби; або під час проведення оперативного втручання хірург пошкодив артерію через розташування її в нетиповому місці.

Презумпція вини:

Обов’язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди є причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Наприклад: якщо шкода не є наслідком протиправної поведінки заподіювача шкоди, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій чи внаслідок індивідуальних особливостей організму пацієнта), у заподіювача шкоди не виникатиме обов’язку відшкодувати шкоду.

Цивільне законодавство передбачає принцип вини особи, яка заподіяла шкоду при наданні медичної допомоги. Відсутність вини особи стає підставою для звільнення від відповідальності. Саме через цей принцип відсутність вини має довести та особа, яка скоїла правопорушення. Однак цивільне законодавство передбачає винятки з цього правила.

Адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать, зокрема:

• - порушення санітарних норм (стаття 42);
• - порушення встановленого порядку реалізації (відпуску) лікарських засобів (стаття 424) ;
• - порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності (стаття 442);
• - порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (стаття 451).

До осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються адміністративні стягнення, передбачені санкціями статей, що встановлюють відповідальність за такі правопорушення.

Кримінальна відповідальність.

Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності медичних працівників за правопорушення, що вчиняються ними під час здійснення професійної діяльності.

Згідно з частиною першою статті 2 Кримінального кодексу України (далі - КК України) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Злочини, що вчиняються медичним працівниками у зв’язку зі здійсненням ними професійної діяльності, умовно можна поділити на такі:

• - злочини проти життя і здоров’я особи (пацієнта);
• - злочини проти прав особи (пацієнта);
• - злочини у сфері господарської діяльності з медичної практики;
• - злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;
• - інші злочини, вчинені медичними працівниками у зв’язку з їхньою професійною діяльністю.

Приблизний перелік, закріплених КК України, діянь, за які наступає кримінальна відповідальність:

• неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 131);
• розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 132);
• незаконне проведення аборту або стерилізації (стаття 134);
• неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (стаття 137);
• незаконна лікувальна діяльність (стаття 138);
• ненадання допомоги хворому медичним працівником (стаття 139);
• неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (стаття 140);
• порушення прав пацієнта (стаття 141);
• незаконне проведення дослідів над людиною (стаття 142);
• порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини (стаття 143);
• насильницьке донорство (стаття 144);
• незаконне розголошення лікарської таємниці (стаття 145);
• підміна дитини (стаття 148);
• незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги (стаття 151);
• розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (стаття 168);
• порушення права на безоплатну медичну допомогу (стаття 184);
• незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (стаття 319);
• порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (стаття 320);
• фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів (стаття 3211)
• порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів (стаття 3212);
• порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (стаття 325);
• порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (стаття 326);
• зловживання владою або службовим становищем (стаття 364);
• службове підроблення (статя 366);
• службова недбалість (стаття 367);
• прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368).

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Відповідальність_медичних_працівників

З повагою, адвокат Айвазян.

ВІТАЮ ВАС, пані ЛАНО!

В таких випадках непогано б нагадати "родичам", що часи Правди Ярослава Мудрого давно закінчились, а тому принципи "око за око і зуб за зуб", інші форми кровної помсти та розправи - не діють в країні вже дуже багато років.

Якщо вважають, що лікарі в чомусь винні - хай ідуть до поліції, пишуть заяву... слідчий на підставі заяви буде працювати. Хай наймають адвокатів, супроводжують справу, надають докази. А тиск на лікаря - явно не офіційне встановлення обставин, а навпаки - створення ще одного злочину.

Я б на місці лікаря подав зустрічну заяву про злочин щодо вчинення родичами дій, які призвели до смерті особи.

Факт смерті має розслідуватися правоохоронними органами. Уповноваженим на проведення досудового розслідування є слідчий відповідного слідчого підрозділу поліції, або за його дорученням представники органів дізнання (так звані "оперативні уповноважені"), а не працівники інших підрозділів, включаючи недореформовану патрульну поліцію.

Адже явно не лікарі довели померлу до такого стану, а вона такою вже прибула невідомо після яких подій. Епілептичний напад просто так не настає. Для цього мають бути фактори. От такими факторами могли бути саме ці "родичі".

Знову-таки. По чому має встановити лікар, що це родичі?! І які родичі?! Право бути потерпілими мають лише родичі першої черги - батьки, діти, чоловік померлої. Все.

Дуже шкода, що так і не був прийнятий у 2020 році законопроект № 3440 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення захисту професійної діяльності медичних та фармацевтичних працівників». Ним пропонувалося ввести кримінальну відповідальність за погрози життю та здоров"ю медичних працівників у зв"язку з їх професійною діяльністю.

Але це не означає, що протиправні дії не підлягають кваліфікації на загальних засадах за статтями ККУ та КУпАП.

Ви не зобов"язані спілкуватися з родичами та іншими особами особи, яка не перебуває на Вашому лікуванні.

Будь-які протиправні дії - виклик охорони або поліції, про порушення порядку та режиму в громадському закладі охорони здоров"я, що може позначитись на роботі лікарів та пацієнтів.

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин

Доброго дня.

Виходячи з Ваших неодноразових звернень - у Вас "токсична" атмосфера на Вашій роботі.

Може Вам варто найти інше місце працевлаштування?

Право на судовий захист в суді реалізується у двох формах: 1) особисто самим учасником за допомогою наданих йому процесуальних прав; 2) захисником – адвокатом. Приписами статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Нехай лікар знайде адвоката і в разі чого, за його допомоги в суді захищає своє "добре" ім'я.