Кримінальна справа за відмову

Доброго дня, кримінальна відповідальність у тґразі, якщо ви отримали мобілізаційне розпорядження на відправку (бойову повістку) і не з'явилися без поважних причин.

Або якщо ви відмовились від її отримання.

У таку разі тцк передає справу до поліції, і розпочинається слідство. Якщо на період 'ф слідства ви визнаєте свою провину, можно розраховувати на умовний термін 1-3 роки.

Доброго дня.

За відмову від мобілізації обов’язково складуть акт про це, який буде підписаний свідками. В подальшому, працівники військкомату направлять такий акт в орган національної поліції для вирішення питання про притягнення особи, яка відмовилась від мобілізації, до відповідальності.

Статтею 336 КК України передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. За вчинення вказаного кримінального правопорушення загрожує покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до п'яти років, що робить вказане кримінальне правопорушення нетяжким.

У той же час, судова практика щодо розгляду зазначених справ на сьогоднішній день не є сталою, оскільки мають місце випадки як призначення судами покарання у вигляді реального позбавлення волі, так і призначення покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням або ж призначенням більш м'якого покарання, ніж передбачено кримінальним законом.

Так, положення ч. 1 ст. 75 КК України визначають, що якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Ухвалюючи такі вироки, суди, як правило, виходять з того, що в ході розгляду справи встановлюються обставини, які пом'якшують покарання, зокрема щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

При прийнятті таких рішень судами береться до уваги наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв'язків обвинувачених та позитивні характеристики за місцем їх проживання та роботи, що, з урахуванням відсутності обтяжуючих обставин, дозволяє суду при призначені покарання у вигляді позбавлення волі звільнити таку особу від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком.

Запобіжний захід , як тримання під вартою навряд чи до Вас буде застосовано.

я маю на увазі, якщо все ж таки станеться така ситуація, і порушують кримінальну справу, складають протокол і потім направлять до суду, суд же буде розглядати не в той день а через якийсь час, мене після цього відпускають додому чи тримають під вартою до суду

Доброго дня, Олександре!

Йдете до ТЦК, проходите ВЛК, отримаєте мобілізаційне розпорядження та відмовляєтесь від останнього.

ТЦК надсилає заяву до поліції про Ваше ухилення від мобілізації. Поліція відкриває кримінальне провадження.

Слідчий викликає Вас та бере пояснення. Після того, через деякий час Вам надходить повістка вже на допит за участю прокурора. Далі пред'явлення підозри та суд. Якщо визнаєте свою провину та підете на угоду про визнання винуватості з прокурором, можливий умовний термін від 1 до 3 років. Якщо ні, то реальний строк.

Проте, врахуйте, що після того, як Вам винесуть вирок Ви все одно підлягатемете мобілізації.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

За відмову від мобілізації обов’язково складуть акт про це, який буде підписаний свідками. В подальшому, працівники військкомату направлять такий акт в орган національної поліції для вирішення питання про притягнення особи, яка відмовилась від мобілізації, до відповідальності.

Щоб кваліфікувати дії особи за статтею 336 Кримінального кодексу України необхідно встановити:

• Мету та умисел в ухиленні від призову під час проведення мобілізації.
• Протиправність відмови від проходження військовозобов’язаним військово-лікарської комісії.

Вітаю Вас!

Якщо Ви прийдете до ТЦК без права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” - Вас спочатку направлять на ВЛК, а потім вручать повістку на відправку. Якщо Ви відмовитесь від повістки на відправку на Вас скаладуть Акт відмови та передадуть справу до поліції, які в свою чергу внесуть відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Після закінчення досудового розслудування слідчий звернеться до суду.

На етапі пілготовчого провадження суд разом з прокурором та іншими учасниками провадження розглядають матеріали під час проведення судового засідання. Це необхідно для перевірки підстав, за якими призначається судовий розгляд або відразу приймається остаточне рішення.

Судовий розгляд вважається основною стадією. Він базується на розгляді кримінального провадження по суті та складається з:

• підготовчої частини;
• розгляду справи, під час якого проводиться перевірка доказів та обставин;
• проведення судових дебатів;
• надання обвинувачуваному останнього слова;
• ухвалення рішення суду.

В результаті приймається рішення про винесення вироку або закриття справи.

За неоновлення даних або неявку по повістці для уточнення даних передбачена лише адміністративна відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тому, якщо Вас все ж таки зможуть притягнути до адміністративної відповідальності за неоновлення даних - другий раз не мають права накладати штраф саме за неоновлення даних.

Але, якщо громадянину вручили повістку - він не явився, його можуть притягнути до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Якщо після сплати/несплати штрафу чоловіку знову виписали повістку та він не з'явився до ТЦК - тоді це буде вважатися повторним правопорушенням.

Ви повинні знати, що без виненесення постанови керівником ТЦК про притягнення до відповідальності - штраф сплачувати не потрібно.

Сам процес накладення штрафу виглядає так:

1. Спочатку ТЦК повинен належним чином повідомити військовозобов'язаного про місце та час розгляду справи.

2. Потім проходить сам розгляд справи за присутності військовзобов’язаного. Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

3. Після розгляду справи, керівник ТЦК виносить постанову, яка повинна містити:

• найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
• дату розгляду справи;
• відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
• опис обставин, установлених під час розгляду справи;
• зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
• прийняте у справі рішення.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, особисте вручення повідомлення. При цьому, надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

ОТЖЕ, якщо ВАС не повідомлять про час та місце розгляд справи та винесуть постанову про накладення штрафу - ТЦК порушить ВАШІ права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таке рішення ТЦК може бути оскаржене у судовому порядку.

Теоретично, якщо Ви порушили законодавство про мобілізацію, Вас притягнули до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, Ви цей штраф не сплатили, то ТЦК може звернутись до виконавчої служби щоб арештувати Ваші рахунки чи майно. Проте, якщо штраф виписали незаконно - Ви його можете оскаржити.

Крім того, так як сума штрафу буде меншою за 20 мінімальних зарплат (160 тис грн) - звернення стягнення на єдине житло не здійснюється (частина 7 статті 48 ЗУ "Про виконавче провадження)

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас!

Скажіть будь ласка, яка процедура оформлення кримінальної справи?Якщо я не готовий воювати і не мою морально вольових якостей для цього.Я прийшов в тцк, кажу що не готовий умовно, викликають поліцію, складають протокол, відправляють до суду і відпускають додому чи як?

Притягнути особу до кримінальної відповідальності не так просто, на це потрібний час. Звісно, одразу ніякої кримінальної відповідальності не буде, будуть спочатку намагатися притягати до адміністративної та морально тиснути.

Якщо буде пару випадків адміністративної відповідальності та пройдена ВЛК, можуть спробувати притягти вже і до кримінальної, але це не робиться за один день.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88)

Глава 19. Загальні положення досудового розслідування

Стаття 214. Початок досудового розслідування

1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.

3. Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду). Для з’ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути:

1) відібрано пояснення;

2) проведено медичне освідування;

3) отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно, відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань за першої можливості.

4. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

5. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:

1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) прізвище, ім’я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

З повагою!

Вітаю! Якщо ви не готові воювати і не маєте морально-вольових якостей для цього, важливо розуміти, що ваше рішення може мати юридичні наслідки. Відповідно до законодавства України, ухилення від мобілізації або військової служби є кримінально караним діянням.

Ось загальна процедура оформлення кримінальної справи у випадку ухилення від мобілізації:

1. Звернення до Територіального Центру Комплектування та Соціальної Підтримки (ТЦК та СП):
   • Ви приходите до ТЦК та СП і повідомляєте, що не готові проходити військову службу.
2. Фіксація факту відмови:
   • Представники ТЦК та СП можуть зафіксувати вашу відмову у відповідному протоколі. Вони мають право викликати поліцію для оформлення даного факту.
3. Виклик поліції:
   • Поліція прибуває на місце та складає протокол про адміністративне правопорушення або кримінальне правопорушення (залежно від обставин).
4. Порушення кримінальної справи:
   • За фактом ухилення від мобілізації порушується кримінальна справа за ст. 336 Кримінального кодексу України (Ухилення від призову за мобілізацією). Максимальне покарання за цією статтею передбачає до п'яти років позбавлення волі.
5. Розслідування справи:
   • Поліція проводить розслідування, збирає докази та свідчення. Ви маєте право на адвоката, який допоможе захистити ваші права.
6. Передача справи до суду:
   • Після завершення розслідування матеріали справи передаються до суду.
7. Судовий розгляд:
   • Суд розглядає справу та приймає рішення щодо винуватості або невинуватості. Якщо вас визнають винним, суд визначає покарання.
8. Оскарження рішення:
   • Якщо ви не згодні з рішенням суду, ви маєте право на апеляцію до вищої інстанції.

ВІТАЮ ВАС!

Процедура наступна.

1. Вам виписують повістку - направлення на ВЛК.

2. ВЛК визнає Вас придатним до служби.

3. Після ВЛК Ви отримуєте бойову повістку на відправку.

4. Ви оформлюєте в ТЦК повідомивши їх, що Ви відмовляєтесь. Вислуховуєте погрози, можливо фізичний вплив та психологічний тиск, погрози щодо родичів та інші речі, які потім назвуть пропагандою та роботою ІПСО, а ТЦК та СП потім напише пост у фейсбуці.

5. Якщо ТЦК в адекваті, вони оформлять відмову і відпустять Вас, а не будуть утримувати Вас заручником в ТЦК.

6. ТЦК з Вашою відмовою звертається до правоохоронних органів та реєструє заяву про кримінальне правопорушення, додаючи до неї Вашу згоду.

7. Слідчий / прокурор відкриває провадження - внісши дані до ЄРДР (Єдиного реєстру досудових розслідувань) за ст. 336 Кримінального кодексу України.

Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

На жаль в Україні не діють принципи Міжнародного права, зокрема право на відмову від участі в бойових діях та служби в армії, тому будуть тиснути.

Угода зі слідством і умовний термін прокурор погоджує лише, якщо особа погоджується йти служити під тиском та погрозами. Якщо ні - то умовні терміни дають лише порядні судді, які усвідомлюють, що розмови про "всі мають однаковий обов"язок воювати - це фікція".

Право на відмову від військової служби з міркувань совісті ґрунтується на статті 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, яка гарантує право на свободу думки, совісті та релігії. Хоча в Пакті конкретно не йдеться про право на відмову з міркувань совісті, у своєму зауваженні загального порядку № 22 (1993 р.) Комітет з прав людини заявив, що подібне право випливає із статті 18 через те, що обов'язки щодо застосування зброї можуть бути у серйозному протиріччі зі свободою совісті та правом сповідувати релігію чи переконання.

Рада з прав людини і раніше Комісія з прав людини також визнали право кожної людини на відмову від військової служби з міркувань совісті в рамках законного здійснення права на свободу думки, совісті та релігії, передбаченого статтею 18 Загальної декларації прав людини та статтею 18 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права (див. резолюції, прийняті без голосування у 1989, 1991, 1993, 1995, 1998, 2000, 2002, 2004, 2012 та 2013 роках).

Для отримання додаткової інформації, будь ласка, ознайомтесь із публікацією Організації Об'єднаних Націй

https://www.ohchr.org/sites/default/files/Conscien...

(HR/PUB/12/1).

УВКПЛ також випустило публікацію, яка об'єднує застосовні міжнародні стандарти та судову практику щодо відмови від військової служби за переконаннями. У ній викладаються керівні принципи для кола зацікавлених сторін, від країн до окремих осіб. Оскільки часто виникають питання про те, як держави реалізують відмову від військової служби за переконаннями та програми щодо альтернативної служби, у цій публікації наводяться приклади та висвітлюються зразкові практики.

Україна на жаль відмовилася від дотримання принципів верховенства права і міжнародних зобов"язань по Пакту про громадянські і політичні права та по Європейській конвенції з прав людини.

Ось наприклад чергові "це інше" від Верховного Суду.

Верховний Суд вказав, коли відмова від військової служби з релігійних міркувань може бути виправданою

ККС ВС визначив, коли релігійні переконання громадянина виключають кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації за ст. 336 КК України.

Про це йдеться в постанові ККС ВС у справі № 344/12021/22 (провадження № 51-90км24), інформує пресслужба Верховного Суду.

Суд визнав громадянина винуватим у тому, що він, будучи військовозобов'язаним, визнаним обмежено придатним для проходження військової служби, під час загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента № 69/2022 у зв'язку із введенням на всій території України воєнного стану, зумовленого збройною агресією російської федерації проти нашої держави, ухилився від призову на військову службу.

Після повідомлення військовозобов'язаного в липні 2022 року про обов'язок з'явитися на призовну дільницю територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою призову за мобілізацією до ЗСУ він, не маючи права на відстрочку від призову, за відсутності підстав для заміни військової служби альтернативною (невійськовою) від отримання повістки відмовився, мотивуючи відмову тим, що військова служба суперечить його релігійним переконанням. У зазначений у повістці час на призовну дільницю не прибув, чим порушив вимоги ст. 65 Конституції та порядок комплектування ЗСУ, встановлений Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позиція Верховного Суду

ККС ВС зазначив, що гарантоване ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право сповідувати свою релігію або переконання в аспекті можливості сумлінної відмови від військової служби не є абсолютним, а може бути обмежене виключно для цілей та у спосіб, що зазначені в ч. 2 цієї статті. Критеріями правомірності відповідного обмеження є: законність; легітимна мета - інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право й дозволяє здійснення його лише тією мірою, якою це необхідно для досягнення зазначених вище законних цілей.

Положення ч. 4 ст. 35 Конституції як конституційно-правова норма згідно з ч. 3 ст. 8 Основного Закону є нормою прямої дії. Проте цим конституційним положенням лише передбачено конституційну гарантію заміни військової служби альтернативною невійськовою за умови наявності такої обставини, як несумісність виконання військового обов'язку з релігійними переконаннями громадянина. Водночас Конституція України не унормовує спосіб доведення цієї обставини, який визначається спеціальним законодавством.

В умовах збройної агресії російської федерації проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров'я, безпеку інших громадян і саме існування держави, є нагальна потреба в належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії і високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання конституційного обов'язку захисту Вітчизни. За таких особливих умов досягнення справедливого балансу між правом людини за ст. 9 Конвенції і ст. 35 Конституції в аспекті можливості сумлінної відмови від військової служби та інтересами захисту суверенітету, територіальної цілісності України, прав і свобод інших осіб вимагає забезпечення об'єктивної перевірки тверджень особи про несумісність її релігійних переконань з військовою службою та підтвердження доказами наявності відповідних переконань. Це не означає, що можливість реалізації права на сумлінну відмову від військової служби обмежується членством у зареєстрованих релігійних організаціях, зміст віровчення яких передбачає безумовну неприпустимість такої служби, носіння та використання зброї.

Право на свободу віросповідання має як зовнішній, так і внутрішній аспекти, та об'єднання з іншими людьми в релігійні організації як соціальні структури є лише однією з альтернативно можливих форм його зовнішнього вираження. Проте, відмовляючись від служби у збройних силах з міркувань совісті, особа має продемонструвати наявність у неї відповідних глибоких, щирих і послідовних релігійних переконань певними даними, крім власних слів та тверджень близьких осіб.

У цій справі Верховний Суд узяв до уваги, що засуджений не належить до жодних релігійних організацій і проходив строкову службу у збройних силах, у тому числі впродовж 5 місяців після формування в нього, з його слів, заявлених релігійних переконань. За таких обставин колегія суддів погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що засуджений не довів наявності в нього глибокого й непереборного конфлікту між зазначеними переконаннями і військовим обов'язком.

З огляду на зазначене Суд визнав правильною кримінально-правову кваліфікацію дій особи як ухилення від призову за мобілізацією за ст. 336 КК України.

Якось так. І наостанок. Не думайте, що судимість, тим більше умовна - буде перешкодою знову намагатися Вас мобілізувати. Ні. Он скандал. Один із командирів ЗСУ виступив на відео, що йому ТЦК привезли бійців на поповнення - один інсулінозалежний, інший 4 стадія відкритої форми туберкульоз (тричі судимий)... зловили на зупинці громадського транспорту. Звісно ж цього командира вже звинуватили у ІПСО і зраді. Ось так і живемо.

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Добрий день!

Процедура притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до чинного КПК України починається з повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Далі цей процес розвивається у двох напрямках: перший – коли органи слідства в процесі досудового розслідування збирають всі можливі докази, формують обвинувальний акт, який затверджує та направляє до суду процесуальний керівник та другий варіант розвитку подій – це коли органи слідства в процесі розслідування провадження, після повідомлення особи про підозру, так би мовити упираються у стелю, і вичерпують усі наявні можливості щодо зібрання доказів щодо вини особи у вчиненому злочині.

Оскільки КПК України не передбачає таку опцію, як зняття підозри особі, якій повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, в Кодексі це питання регулюються у рамках положень, які визначають підстави та порядок закриття кримінального провадження, тобто статтею 284.

Так відповідно до положень статті 284 КПК України у разі, якщо особі повідомили про підозру, то процедура звільнення від підозри лежить через закриття кримінального провадження стосовно особи. Проте даний факт не перешкоджає продовжувати подальше досудове розслідування кримінального провадження. Так, правом закриття кримінального провадження відносно особи, так званим зняттям підозри, наділений прокурор та слідчий суддя.

Також Кодексом передбачено в яких випадках передбачено таке процесуальне рішення як закриття кримінального провадження відносно особи: встановлена відсутність події кримінального правопорушення, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати тощо.

На жаль, в сучасній практиці випадки закриття кримінального провадження відносно особи трапляються дуже рідко. Цьому причиною є «палкова» система, де органи досудового розслідування, навіть при недостатній доказовій базі, в переважній кількості випадків, направляють кримінальне провадження до суду.

Однак є і позитивні приклади, коли слідство, після повідомлення особі про підозру закривало кримінальне провадження через те, що в ході досудового розслідування отримувало докази невинності підозрюваного.

Насправді інститут Кримінально процесуального кодексу України справді дієвий і ефективний спосіб захистити невинну особу на етапі досудового розслідування, однак на превеликий жаль, в практиці, він упирається в суворі реалії сьогодення.

Всього найкращого!

Добрий день!

Процедура притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до чинного КПК України починається з повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Далі цей процес розвивається у двох напрямках: перший – коли органи слідства в процесі досудового розслідування збирають всі можливі докази, формують обвинувальний акт, який затверджує та направляє до суду процесуальний керівник та другий варіант розвитку подій – це коли органи слідства в процесі розслідування провадження, після повідомлення особи про підозру, так би мовити упираються у стелю, і вичерпують усі наявні можливості щодо зібрання доказів щодо вини особи у вчиненому злочині.

Оскільки КПК України не передбачає таку опцію, як зняття підозри особі, якій повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, в Кодексі це питання регулюються у рамках положень, які визначають підстави та порядок закриття кримінального провадження, тобто статтею 284.

Так відповідно до положень статті 284 КПК України у разі, якщо особі повідомили про підозру, то процедура звільнення від підозри лежить через закриття кримінального провадження стосовно особи. Проте даний факт не перешкоджає продовжувати подальше досудове розслідування кримінального провадження. Так, правом закриття кримінального провадження відносно особи, так званим зняттям підозри, наділений прокурор та слідчий суддя.

Також Кодексом передбачено в яких випадках передбачено таке процесуальне рішення як закриття кримінального провадження відносно особи: встановлена відсутність події кримінального правопорушення, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати тощо.

На жаль, в сучасній практиці випадки закриття кримінального провадження відносно особи трапляються дуже рідко. Цьому причиною є «палкова» система, де органи досудового розслідування, навіть при недостатній доказовій базі, в переважній кількості випадків, направляють кримінальне провадження до суду.

Однак є і позитивні приклади, коли слідство, після повідомлення особі про підозру закривало кримінальне провадження через те, що в ході досудового розслідування отримувало докази невинності підозрюваного.

Насправді інститут Кримінально процесуального кодексу України справді дієвий і ефективний спосіб захистити невинну особу на етапі досудового розслідування, однак на превеликий жаль, в практиці, він упирається в суворі реалії сьогодення.

Всього найкращого!