Повернення заборгованості без розписки

Доброго дня.

Так це можливо.

У вас є докази переказу коштів.

Вам необхідно спочатку звернутись до нього з претензією.

У разі її незадоволення - необхідно буде подавати позовну заяву до суду про повернення переказаних вами коштів.

Доброго дня, Андрію!

Напишіть лист-претензію до Вашого знайомого з вимогою повернути Вам кошти, які були надані у борг.

Зазначте у претензії, що Ви маєте докази надання коштів у борг і у разі незадоволення Вашої вимоги будете змушені звернутись до поліції із заявою про злочин, оскільки Ваш знайомий, зловживаючи Вашою довірою чи шляхом обману щодо повернення взятих у Вас коштів в обумовлений строк, заволодів Вашими коштами, без наміру повернути їх. Такі дії можна кваліфікувати за ознаками злочину передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України – шахрайство, тобто, заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Крім того, також вкажіть у претензії, що маєте наміри звернутись до суду із позовною заявою про повернення боргу.

Якщо вищезгадана претензія не надасть бажаного результату, то тоді, Вам дійсно прийдеться пройти всі перелічені кроки для повернення своїх коштів.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

ЦЕ БУДЕ ДУЖЕ ТЯЖКО ЗРОБИТИ.

1.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Законодавець визначив, що розписка позичальника може бути доказом укладення договору позики та його умов. За своєю суттю договір чи розписка про отримання у позику грошових коштів є документами, якими підтверджується як умови домовленості сторін та зміст зобов`язань, так і засвідчується отримання позичальником від позикодавця погодженої сторонами грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Схожі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13; від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14.

У справі, яка переглядається, позивач добровільно перераховував на картковий рахунок відповідача кошти, знаючи, що між ним і відповідачем відсутнє зобов’язання (відсутній обов’язок) з повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, а саме півроку, регулярно, різними сумами (всього було 37 платежів), зазначаючи, що призначенням платежу є поповнення карткового рахунку відповідача. Оскільки позивач не був зобов’язаний перераховувати кошти з огляду на відсутність договірних відносин із відповідачем щодо створення спільного бізнесу, а також будь-яких інших зобов’язань, проте здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.

Отже, немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Постанова Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22 (провадження № 61-18405св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/118464883.

2.

ПЕРЕПРОШУЮ, ЩО ЧАСТИНА ВІДПОВІДІ НА РОСІЙСЬКІЙ МОВІ.

В ГКУ предусмотрен порядок предоставления и передачи средств одного лица другому - или физическому, или юридическому лицу. Лицо, передающее средства в долг именуется заимодавцем, а лицо, получающее деньги в долг, - заемщиком. Если сумма средств не достаточно значительна и составляет до десяти размеров установленного законом минимального размера необлагаемого минимума доходов граждан (эта сумма составляет 170 грн), то договор можно заключить в устной форме. А вот факт передачи денег лучше подтвердить распиской заемщика.

Если сумма, предоставляемая в долг, превышает в десять раз установленный законом минимальный размер необлагаемого минимума доходов граждан, то есть, больше 170 грн, то договор займа целесообразно заключать в письменной форме. Согласно ч. 2 ст. 1047 ГКУ в подтверждение заключения договора займа и его условий может быть представлена расписка заемщика или иной документ, удостоверяющие передачу ему займодавцем определенной денежной суммы или определенного количества вещей.

В соответствии со статьей 1046 ГК Украины по договору займа одна сторона (заимодатель) передает в собственность другой стороне (заемщику) деньги или другие вещи, определенные родовыми признаками, а заемщик обязуется вернуть заимодателю такую же сумму денежных средств (сумму займа) или такое же количество вещей того же рода и качества. Договор займа считается заключенным с момента передачи денег или других вещей, определенных родовыми признаками.

Частью 1 статьи 1049 ГК Украины установлено, что по договору займа на заемщике лежит обязанность вернуть сумму займа в срок и в порядке, которые предусмотрены договором.

В случае предъявления иска о взыскании долга истец должен подтвердить свое право требовать от ответчика выполнения долгового обязательства. С целью обеспечения правильного применения статей 1046, 1047 ГК Украины суд должен установить наличие между истцом и ответчиком правоотношений по договору займа, исходя из действительного содержания и достоверности документа, на основании которого доказывается факт заключения договора займа и его условия.

Основополагающими принципами гражданского судопроизводства являются состязательность и диспозитивность, что возлагает на истца обязанность доказывания обоснованности всех заявленных требований, именно на истца возлагается обязанность предоставить надлежащие и допустимые доказательства в подтверждение своей правовой позиции.

По правилам статей 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать обстоятельства, которые имеют значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.

По смыслу статьи 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Участник дела распоряжается своими правами относительно предмета спора по своему усмотрению.

Согласно статье 77 ГПК Украины предметом доказывания являются обстоятельства, которые подтверждают заявленные требования или возражения либо имеют иное значение для рассмотрения дела и подлежат установлению при принятии судебного решения.

А вот будет ли принята sms-переписка в качестве доказательств, что договор займа был заключен в устной форме и заемщик не расчитался с кредитором, зависит от следующих действий:

- необходимо идентифицировать лицо, с которым проводилась переписка;

- необходимо идентифицировать Вас, как лицо, с кем велась переписка;

- заверить подлинность переписки у нотариуса;

- в контексте существующего процессуального права электронные и СМС сообщения, информация, содержащаяся на интернет-страницах, а также другие электронные средства доказывания могут быть отнесены судом к письменным доказательствам. Поскольку они также содержат сведения об обстоятельствах, имеющих значение для рассмотрения и разрешения дела, выполнены в форме цифровой, графической записи и получены посредством электронной связи.

Окончательная оценка этим документам , на предмет допустимости их как доказательств, будет дана судом. Если суд признает их допустимыми, то он может затребовать оригинал переписки у оператора.

Доказательства — это любые фактические данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств, на которых основываются требования и возражения сторон, а также другие обстоятельства, имеющие значение для правильного разрешения спора. (ст. 57 Гражданского процессуального кодекса Украины, далее — ГПК).

Именно благодаря доказательствам решение суда приобретает непременный признак — обоснованность (ч. ч. 1, 3 ст. 213 ГПК).

Вместе с тем почетно именоваться " доказательствами" по силам не всем сведениям о фактах, имеющих значение для дела, а только тем из них, которые соответствуют критерию принадлежности и допустимости (ст. ст. 58—59 ГПК). Иными словами, все доказательства по делу, во-первых, должны иметь значение для разрешения дела, а во-вторых, их должны получить и предоставить суду для оценки по установленной форме и предусмотренной процедуре (п. 6 постановления Пленума ВСУ " О судебном решении по гражданским делам" от 18. 12. 09 г. №14).

СМС - переписка практически никогда не принимается судами в качестве доказательства.

Почитайте: https://grand-insur.com/dokazatelstva-tolko-dokaza...

Вітаю Вас!

Стягнути борг без розписки або договору важко, але цілком реально.

На даний час виділяють такі способи повернення боргу:

1. Позасудовий, тобто без суду, за домовленістю сторін.
2. Судовий, за рішенням суду.

Спочатку спробуйте домовитися з боржником про повернення коштів без звернення до органів правосуддя. Мова йде про переговори, реструктуризацію боргу, передачу майна в рахунок погашення заборгованості тощо.

Головне – дотримуйтесь певних умов:

• Не соромтеся нагадувати боржнику про його зобов’язання виплати боргу. Робіть це регулярно, згадуючи не тільки суму, але і терміни погашення заборгованості.
• Ні в якому разі не погрожуйте боржнику. Будь то телефонна розмова або листування – в майбутньому він може використовувати це проти вас в суді, і питання, як змусити людину повернути гроші, доведеться вирішувати з обвинуваченнями вже на вашу адресу. Краще спокійно і акуратно дайте неплатнику зрозуміти, що ви готові будь-якими засобами домогтися повернення боргу.
• Постарайтеся зробити так, щоб під час обговорення боргу поруч з вами були присутні близькі або родичі боржника. Нехай вони теж будуть в курсі його справ. Можливо, психологічно це зробить на нього тиск. Ще один спосіб, як змусити повернути гроші ненадійного товариша – скористатися допомогою авторитетного для нього людини. Можливо, йому вдасться переконати боржника повернути позику.
• Надішліть неплатнику письмове повідомлення-претензію про те, що ви просите його виконати зобов’язання погашення боргу, взятого за усною угодою. Подібне офіційне звернення стане вагомим підтвердженням того, що подібна домовленість мала місце бути, а також що боржник був заздалегідь ознайомлений з вашим попередженням.

Ще одним способом, як змусити повернути борг – це звернутися в поліцію. Звичайно, ви навряд чи отримаєте райдужний і позитивний відгук, але спробувати все ж варто. Більш ефективний спосіб – звернутися за допомогою в колекторське агентство. Там точно знають, як змусити повернути борг по розписці і без неї.

Дуже важливо, щоб боржник не просто визнав факт боргу, а й зафіксувати цей процес. Можна скористатися диктофоном, зробити скрін і роздрукувати листування подібного змісту. Під час винесення рішення, суд в сукупності буде розглядати всі подані йому докази, тому що їх буде більше, тим вищі ваші шанси на успіх.

Вам першочергово потрібно збирати докази, а саме:

• Листування та переписки сторін.
• Голосові повідомлення та записані розмови.
• Покази свідків.
• Банківські квитанції про перекази коштів на рахунок чи карту особи.
• Звернення до поліції тощо.

Тобто, максимально потрібно зібрати дані про те, що конкретна особа винна вам кошти. Саме на підставі цих документів адвокат підготує позовну заяву до суду.

Кошти без розписки можна стягувати:

• Як позику.
• Як безпідставно набуте майно.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю, у вас є можливість повернути свої кошти законним шляхом. Ось кілька кроків, які ви можете зробити для цього:

1. Зібрати докази:
   • Зберіть всі скріни переписки, які підтверджують домовленість про позику.
   • Збережіть банківські виписки або скріни трансакцій, які підтверджують переказ коштів.
2. Письмова вимога:
   • Надішліть знайомому офіційну письмову вимогу про повернення боргу. Вимога повинна містити суму боргу, дату переказу, умови повернення та термін, до якого ви очікуєте повернення коштів.
   • Вимогу краще надсилати рекомендованим листом з повідомленням про вручення або електронною поштою з підтвердженням отримання.
3. Медіація:
   • Якщо знайомий не реагує на письмову вимогу, ви можете спробувати вирішити питання через медіацію. Це може бути неофіційна зустріч або залучення медіатора для вирішення спору.
4. Судовий позов:
   • Якщо попередні кроки не допомогли, ви можете подати цивільний позов до суду. Вам потрібно звернутися до суду за місцем проживання відповідача або за місцем виконання договору.
   • Підготуйте позовну заяву, в якій детально опишіть ситуацію, прикладіть докази (скріни переписки, банківські виписки), та вкажіть суму, яку ви вимагаєте повернути.
   • Зверніться до юриста для допомоги в підготовці документів та представництва ваших інтересів у суді.
5. Виконавче провадження:
   • Якщо суд винесе рішення на вашу користь, але знайомий все одно не поверне кошти, ви можете звернутися до виконавчої служби для примусового виконання судового рішення.

Вітаю Вас.

З практичної сторони - це буде дуже не просто. Тут навіть краще діяти не з позиції права, а з позиції людських відносин та моралі. Спробуйте пояснити, що йому краще повернути Вам кошти без залучення правоохоронних органів, суду. Основний аргумент - його дії теоретично можуть підпадати під статтю 190 КК України - "шахрайство". Якщо стягувати кошти у судовому порядку, він заплатить відсотки, поясність ці моменти, можливо допоможе.

Якщо ні, тоді треба пробувати загальноприйнятий алгоритм дій у даній ситуації - письмова претензія на адресу позичальника - звернення до суду. Звісно, не хотілося б прибігати до цього алгоритму, адже шансів у Вас не так вже і багато. Сумніваюся, що Ви укладати письмовий договір позики; сумніваюся, що позичальник оформив Вам розписку про отримання коштів; сумніваюся, що при переказі платежу Ви вказали вірне призначення. Ось ці всі моменти точно не на Вашу користь.

Тому тисніть на моральну сторону та попереджайте про наслідуки. Успіхів.

З повагою!

ВІТАЮ ВАС, пане АНДРІЙ! Яке призначення платежу Ви вказували при перерахуванні коштів? Чи взагалі нічого не вказували?

У таких випадках доказати, що була позика досить складно, якщо немає розписки, договору позики чи хоча б вказівки про борг у призначенні платежу Платіжної інструкції. У Вас немає розписки, яка доводить умови такого договору. Тобто договору фактично не існувало у цивільній площині.

Але не все так безнадійно. Просто шлях стягнення з правової точки трохи відмінний від стягнення позичених у борг коштів.

На цій людині є хоч якесь майно? Нерухомість, транспортні засоби, доходи?

Адже бувають випадки у клієнтів, коли навіть з договором та розпискою без проблем отримали судове рішення. Але цим рішенням можна вибачте "підтертися"... Бо у людини немає у власності будь-якого майна, доходів також немає.

І що такій людині можна зробити? Боргове рабство в світі в ХХ столітті було скасовано на жаль, або на щастя.

Формально нічого Ви такій людині не зробите.

Тому перш ніж займатися справою в суді та писати петиції (претензії) - треба проаналізувати чи є у людини майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Щоб звернути стягнення на єдине житло боржника, сума має бути не менша, ніж 20 мінімальних зарплат (станом на 01.01.2024 р. це 7100 грн. Х 20 = 142 тисячі грн.). Якщо сума менша 142 тисяч, то позбавляти боржника єдиного житла не можна. Виконавець має шукати інші доходи чи майно коштом яких можна виконати судове рішення про стягнення боргу.

В такому випадку максимум, що зможе зробити виконавець (і то якщо його підганяти) - це заблокувати рахунки, ініціювати обмеження права на управління транспортним засобом, полювання, управління водним засобом (катер та ін), ініціювати через злісне невиконання - обмеження виїзду з України (ця опція і так не усім доступна).

Тобто звісно юрист Вам знайде алгоритм для позитивного рішення про стягнення коштів, але ж чи стягнете Ви їх по факту, витративши гроші на адвоката / юрист, на судовий збір та ін. речі - зовсім не факт.

Щодо юридичної процедури стягнення боргу, яку рекомендую.

ЯК на мене - доводити факт отримання коштів у борг, якщо немає навіть вказівки у призначенні платежу на це, - пустат витрата часу. Ви це не доведете ніякими платежами.

Якщо суд відмовить за відсутністю доказів з боку позивача про факт виникнення правовідносин боргових -. це буде вже все. Тобто Ви подаруєте гроші людині назавжди.

В таких випадках рішенням є звернення до суду з метою повернення коштів, отриманих відповідачем безпідставно.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Тобто, у разі такого звернення, вже відповідач матиме тягар доведення того, що між Вами були певні договірні відносини.

Письмової форми потребують правочини між фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (стаття 207 ЦК України).

Тобто посилання на те, що правочин між Вам був укладений в усній формі - не є належним доказом набуття коштів підставно.

Ви цілком можете вказати, що дійсно між Вами мав бути укладений якийсь правочин (договір)... навіть позики коштів, але від його укладення відповідач ухилився, а тому кошти отримані ним в силу ст. 1212 ЦК України - БЕЗПІДСТАВНО, що є підставою для їх стягнненя разом із % за неправомірне користування.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Правова позиція подібного змісту викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі N 917/1739/17.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Близька за змістом позиція викладена в постановах ВС від 23.01.2020 у справі N 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі N 918/47/18, від 01.04.2019 у справі N 904/2444/18.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або якщо набуття відбулося у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі N 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі N 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі N 922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі N 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі N 6-3090цс15.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й на час розгляду спору. Водночас слід враховувати, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Аналіз положень статей 625, 1212 ЦК України у сукупності з положеннями глави 19 "Позовна давність" розділу V "Строки та терміни. Позовна давність" книги першої "Загальні положення" цього Кодексу про позовну давність дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей), передбачених в частині другій статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу), сплив якої у разі заявлення стороною у спорі про її застосування є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України). Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Також особа має право на стягнення 3 % річних, а також інфляційних втрат, якщо борг був перерахований у національній валюті України - гривні.

В будь-якому разі, судове рішення буде мати преюдиційне значення (факт, офіційно встановлений та такий, що може бути застосований іншими судами), якщо навіть суд визнає достатніми посилання і докази Вашого боржника, що ці гроші були позичені в борг, що є порушенням ст. 207 ЦК України, адже правочин мав бути у письмовій формі укладений. так як його сума явно перевищує 20 Н.М.Д,Г., тобто 340 грн.

Тобто потім Ви з легкістю прикладаєте встановлення факту наявності боргових відносин (рішення суду) і звертаєтесь до суду з позовом про стягнненя коштів, отриманих в борг і відповідач вже не розкаже, що не було нічого, і він в одному суді відбрехався в один спосіб, а в іншому - в інший.

Але розпочати пропоную саме з аналізу майнового стану боржника (наявного майна у Вашого позичальника). Бо якщо він "гол як сокол", то ніякі гроші Ви з нього не стягнете, навіть маючи 10 судових рішень на руках. Звісно Ви можете покластися на віру, що у нього ці кошти колись з"являться і він їх запише на себе, знаючи, що він боржник.

Он у мене були клієнти, які сидять собі в Європі спокійно живуть... маючи в Україні борги більше 3 мільйонів гривень. При цьому ще й хочуть розблокувати 1 картку для витратних операцій в Україні ))) І це їм вдається. При цьому що може зробити Україна таким людям - нічого.

Якщо ж Ви будете діяти через претензію офіційну, то Ваш боржник може встигнути це майно з себе списати і Вам буде дуууже складно потім найти кінці його майна і оскаржити угоди з начебто "добросовісними набувачами" такого майна.

Тому, перш за все зробіть запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно... щоб розумітии, яке майно на ньому записано.

https://diia.gov.ua/services/informaciya-z-derzhav...

Також перевірте чи не йдуть у нього зараз тяжби в судах з іншими позичальниками та чи не відкрито справу про банкрутство.

https://court.gov.ua/fair/

Чи є у нього виконавчі провадження по боргам.

https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors

Після аналізу інформації по боржнику, вже можна робити якісь висновки чи є сенс звертатися на нього до суду.

Бо якщо він юридично без майна і доходів, то максимум, що Ви можете йому зробити - це поблокувати усі рахунки, заборонити користуватися спеціальними правами на управління авто, полювання, управління водним транспортним засобом, через суд обмежити виїзд за кордон, який і так майже для всіх чоловіків обмежений державою.

Хай Вам щастить у поверненні боргу!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин

Доброго дня, ви це можете зробити через суд, якщо у вас є інші докази займу. Якщо немає , що зробити буде доволі складно. тут Тільки у добровільному порядку.

Одним з найбільш розповсюджених судових спорів – є спір про стягнення заборгованості з юридичних та фізичних осіб. Заборгованість може виникати як за договором (поставка, оренда, трудовий договір, інше) так і у не договірних правовідносинах (деліктна відповідальність, публічна обіцянка винагороди). Слід не плутати з поняттям укладеного договору у спрощений спосіб, коли договірні правовідносини відбулись, але договір у письмовій формі не укладався, оскільки закон дозволяє укладення певних договорів у спрощений спосіб. Важливо лише, щоб у кредитора залишились докази виконання усного договору, це може бути товарно-транспортна накладна, розписка про отримання грошових коштів у борг тощо.

Заборгованість за договором, як правило, виникає внаслідок невиконання умов договору. Деліктна відповідальність, наступає у разі завдання будь-кому шкоди, за відсутності договірних відносин між потерпілим та особою, що завдала шкоду. Перед зверненням до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, необхідно провести аналіз ситуації та отримати відповіді на наступні питання:

• Чи є реальна можливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості;
• Чи настав строк виконання зобов’язання;
• Чи можливо довести існування заборгованості у боржника наявними у кредитора доказами;
• Які додаткові докази слід отримати перед зверненням до суду.

Перше питання на яке необхідно звернути увагу - чи є реальна можливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Буває так, що саме рішення, вигравши процес, отримати легко, а вже виконати його можливості не має, через відсутність майна та грошових коштів у боржника.

Якщо майно чи грошові кошти у боржника наявні, то доцільно розглянути питання про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та кошти боржника. Якщо боржник - це велика компанія зі значними обігом та прибутками, то накладення арештів може бути як недоцільним так і в край ефективним. В той час якщо боржником є фізична особа, чи юридична особа з невеликим капіталом та сумнівною репутацією і є майно на яке може бути звернено стягнення, то разом з позовною заявою про стягнення заборгованості буде доцільним подати заяву про забезпечення позову, в якій необхідно просити суд накласти арешт на активи боржника. Такі дії можуть завадити боржнику перевести активи на іншу особу.

Крім того, якщо боржником є юридична особа, чи фізична особа-підприємець, варто перевірити його на предмет відкритих виконавчих проваджень, та чи не перебуває він у банкрутстві чи в стані припинення. Це можна зробити за допомогою Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, можливо онлайн отримати інформаційну довідку, в якій будуть відображені відомості про наявність чи відсутність нерухомого майна у фізичної чи юридичної особи. У інформаційній довідці буде також зазначена інформація стосовно наявності чи відсутності арештів на нерухомому майні особи, відносно якої здійснюється запит. Таким чином, перед зверненням до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості необхідно зібрати якомога більше інформації про боржника, оцінити перспективу справи та розглянути можливість накладення арешту на майно боржника. Якщо цього не зробити, то можливо витратити купу грошей на юридичну допомогу, судові витрати, і в решті виявиться, що у боржника відсутнє майно та кошти, на які можна звернути стягнення.

Для початку необхідно з’ясувати, чи настав строк виконання зобов’язання боржником, якщо настав, а боржник не бажає розраховуватись, то відкривається можливість для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Необхідно також сплатити судовий збір, та направити з описом вкладення чи додати до позову копії позовної заяви з додатками для сторін, в залежності від судочинства.

Також слід з’ясувати, чи не пропущено строк позовної давності, загальна тривалість якого складає 3 роки. Відлік строку позовної давності починається у даному випадку з моменту прострочення виконання боржником грошового зобов’язання. Якщо такий строк пройшов, і в судовому засіданні боржник подасть клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то в задоволенні позову з великою вірогідністю буде відмовлено.

Якщо у договорі не встановлено строк виконання зобов’язання, то за приписами діючого законодавства вважається, що заборгованість не виникла. В такому випадку на адресу боржника слід направити поштою претензію з описом вкладення. Якщо боржник не сплатить заборгованість у строк вказаний у претензії, то вважатиметься, що строк виконання зобов’язання настав. Доказом прострочення виконання зобов’язання будуть претензія, чек про надання послуги поштового зв’язку та опис вкладення.

У випадку, якщо боржник за умовами договору повинен був сплатити грошові кошти на банківський рахунок кредитора, належним доказом підтверджуючим невиконання боржником грошового зобов’язання є банківська виписка по рахунку кредитора, яку необхідно буде отримати у банку.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, - за місцезнаходженням відповідача (сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо). Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

На практиці зустрічаються непоодинокі випадки штучного змінення територіальної підсудності, коли кредитор укладає договір поруки з афілійованим підприємством, за яким таке підприємство поручається символічною сумою за боржника по вже простроченому зобов’язання. Внаслідок таких маніпуляцій, з’являється два боржника, перший - основний, а другий - штучний, з необхідною адресою реєстрації, внаслідок чого з’являється можливість звернутись до господарського суду за місцем реєстрації афілійованого підприємства.

Детальніше див.: "Звернення до господарського суду"

Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням (статт 27 ЦПК України). Виключенням з цього правила є:

• розгляд позовів про стягнення заборгованості по аліментам;
• стягнення заборгованості за заробітною платою;
• відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину;
• позови, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду;
• позови про захист прав споживачів.

Такі позови у порядку статті 28 ЦПК можуть розглядатись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Детальніше див.: "Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі"

Отже, якщо стороною спору є фізична особа (за виключенням третіх осіб), то спір буде розглядатись в загальному суді. Якщо спір про стягнення заборгованості виник між юридичними особами чи фізичною особою-підприємцем та юр. особою – такий спір буде розглядатись в господарському суді. Таким чином, в залежності від суб’єктного складу сторін спір буде підвідомчий або господарському суду, або загальному суду.

Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними Законом України "Про виконавче провадження".

Не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (Державна казначейська служба України), у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (стаття 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов’язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання (частина третя стаття 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Таким чином, період часу за який можна нараховувати пеню складає 6 місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане, але законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. До вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давності, яка відповідно до пункту 1 частини першої статті 258 ЦК України становить 1 рік.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» обмежено розмір пені, який можна стягувати з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Положення вказаного Закону не розповсюджуються на фізичних осіб, внаслідок чого, при стягненні банками заборгованості за кредитами, дуже часто можна спостерігати як банки намагаються стягнути пеню, яка перевищує суму основного боргу у декілька разів.

Крім того, відповіднодо статті 625 ЦК України встановлена можливість стягнення інфляційних витрат та 3 відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання (пункт 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань".

Сплата 3 % в річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних застосовується загальна позовна давність тривалістю 3 роки.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), такі платники зобов’язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція).

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску, такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах визначених Інструкцією. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

• дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;
• платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
• платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому законодавством, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки (пункт 3 розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України (далі - ІТС) за формами згідно з Інструкцією.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов’язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), що надсилається в електронній формі у день її формування в ІТС, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки, після чого надсилається в електронний кабінет засобами ІТС з одночасним надісланням платнику єдиного внеску на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання до електронного кабінету.

У разі неотримання податковим органом квитанції про доставку вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня її надіслання така вимога у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається платнику єдиного внеску у паперовій формі (пункт 4 розділу VI Інструкції).

Датою вручення платнику єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки вимоги платнику єдиного внеску. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв’язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов’язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов’язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до податкового органу вищого рівня або суду платник зобов’язаний одночасно письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності) (пункт 5 розділу VI Інструкції).

Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

• пред’являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження";
• надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Якщо платник частково сплатив суми недоїмки та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред’являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред’явлення. До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, на вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними ІТС включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

У зазначених випадках податковий орган також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені. У разі звернення податкового органу з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені до суду передбачені законом заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

• сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;
• податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);
• вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;
• борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" або іншими положеннями Закону,- у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки);
• є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства (пункт 6 розділу VI Інструкції).

• повна ліквідація юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) зі сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв’язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов’язаннями платника;
• смерть фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов’язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.

Списанню підлягають суми нарахованого єдиного внеску, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що обліковуються за даними ІТС (пункт 9 розділу VI Інструкції).

До документів, що підтверджують наявність підстав для проведення списання, належать:

• у разі повної ліквідації юридичної особи - повідомлення державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи;
• у разі смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її в судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною - копія свідоцтва про смерть фізичної особи, чи повідомлення державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у разі її смерті, оголошення померлою, визнання безвісно відсутньою, чи копія рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, недієздатною або оголошення померлою.

Якщо фізична особа, яка в судовому порядку визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, з’являється, або якщо фізичну особу, яку в судовому порядку було визнано недієздатною, в судовому порядку визнають дієздатною, списаний борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску таких осіб підлягає відновленню та стягненню в загальному порядку, починаючи з дня відновлення такого боргу (недоїмки), про що керівник податкового органу або його заступник, або уповноважена особа виносить рішення.