Чи може витребувати спадок від не приватизованої квартири

Вітаю Вас!

Квартира приватизована лише між донькою та онукою?

Якщо так - то син квартиру не відбере, адже вона не була приватизована бабусею та не належала їй на праві особистої приватної власності. До того ж, головним наймачем була онука, а не бабуся.

За загальним правилом, якщо не складено заповіт, то спадкування відбувається за законом. В такому разі спадкоємці першої черги спадкують майно спадкодавця в рівних частинах.

Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки . Діти успадковують після смерті своїх батьків, як батька, так і матері.

Для оформлення спадщини потрібно звернутися до нотаріуса та подати заяву про прийняття спадщини

протягом 6 місяців після смерті спадкодавця.

Якщо спадкоємець протягом 6 місяців не подав заяву про прийняття спадщини - він вважається таким, що не прийняв її.

У свою чергу, у частині п`ятій пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Тобто, теоретично син міг би претендувати на нерухомість, якби бабуся була наймачем квартири та подала заяву на приватизацію, а у Вашій ситуції сину буде досить складно, навіть, неможливо претендувати на житло, навіть, у судовому порядку адже :

1. Головним наймачем квартири була не бабуся.

2. Квартира на момент смерті була неприватизована, тобто не належала на праві особистої приватної власності бабусі.

3. Невідомо, чи подавав син бабусі заяву про прийняття спадщини

Не піддавайтесь психологічному тиску сину бабусі, а при погрозах чи шантажу - звертайтесь до правоохоронних органів.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Ганна!

Перш за все не переживайте, бо, думаю, що у Вашого дядьки нічого не вийде. Право на успадкування приватизованої квартири (причимо, автоматичне) у першу чергу мають ті, хто її приватизував і має в ній свої долі. Тим більше, що Ваша бабуся померла ще до приватизації квартири, а дядько жодним чином не проявив свій інтерес до її смерті та успадкування її майна!

Більш того, оскільки Ви і всі інші, хто приватизував квартиру, були в ній прописані і проживали, то успадкування, навіть у разі, якщо б бабуся на момент приватизацівї була ще жива, а померла пізніше, відбулося б автоматично.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Стаття 1268 ЦКУ - прийняття спадщини:

"1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

4. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини".

Звичайно спадкоємцем по закону в такому випадку автоматичного спадкування була б Ваша матір. Порядок був би такий:

Відповідно до статті 1261 ЦКУ в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки . Діти успадковують після смерті своїх батьків, як батька, так і матері.

Згідно стаття 1270 ЦКУ, яка визначає строки для прийняття спадщини:

"1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

2. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців".

Але сталося так, що бабуся померла до приватизації квартири, і її син, тобто Ваш дядько, втратив право на квартиру, оскільки на момент смерті бабусі квартира була не приватизована, а Ваш дядько по отримання спадщини померлої до нотаріуса не звертався.

Стаття 1272 ЦКУ - наслідки пропущення строку для прийняття спадщини:

"1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її".

Звичайно, брат Вашої мами може спробувати звернутись до суду, але це наперед провальний крок, і він йому точно нічого не дасть!

Що стосується шантажу з боку дядька, то я би порадив просто не звертати на це жодної уваги, а якщо будуть реальні погрози на Вашу чи мамину адресу просто звернутись до поліції із заявою про кримінальне правопорушення. Напрклад, за статтею 129 ККУ:

Стаття 129 ККУ Погроза вбивством

"1. Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -

карається пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, вчинене членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років".

Згідно статті 214 ККУ подання згаданої заяви матиме наступні наслідки:

"1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

{Частина перша статті 214 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2213-VIII від 16.11.2017, № 2617-VIII від 22.11.2018}

2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.

{Частина друга статті 214 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1698-VII від 14.10.2014, № 187-IX від 04.10.2019, № 1888-IX від 17.11.2021}

3. Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду). Для з’ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути:

1) відібрано пояснення;

2) проведено медичне освідування;

3) отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно, відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань за першої можливості.

{Частина третя статті 214 в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018}

4. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.".

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

1.НІЯКИХ ПРАВ ТОЙ СИН НЕ МАЄ - ПСИХОЛОГІЧНО ТИСНЕ, ЩОБ ОТРИМАТИ ГРОШІ.

2. НЕПРИВАТИЗОВАНА КВАРТИРА НЕ Є ВЛАСНІСТЬ ПОМЕРЛОГО (ДО ПРИВАТИЗВЦІЇ ЦЕ ВЛАСНІСТЬ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ), ТОМУ НЕ УСПАДКОВУЄТЬСЯ).

3. ВІДПРАВЛЯЙТЕ ДЯДЬКУ ЗА РОСІЙСЬКИМ КОРАБЛЕМ (ДО СУДУ).

БУДЕ ПОГРОЖУВАТИ - ЗВЕРТАЙТИСЬ В ПОЛІЦІЮ.

Вітаю!

1.НІЯКИХ ПРАВ ТОЙ СИН НЕ МАЄ - ПСИХОЛОГІЧНО ТИСНЕ, ЩОБ ОТРИМАТИ ГРОШІ.

2. НЕПРИВАТИЗОВАНА КВАРТИРА НЕ Є ВЛАСНІСТЬ ПОМЕРЛОГО (ДО ПРИВАТИЗВЦІЇ ЦЕ ВЛАСНІСТЬ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ), ТОМУ НЕ УСПАДКОВУЄТЬСЯ).

3. ВІДПРАВЛЯЙТЕ ДЯДЬКУ ЗА РОСІЙСЬКИМ КОРАБЛЕМ (ДО СУДУ).

БУДЕ ПОГРОЖУВАТИ - ЗВЕРТАЙТИСЬ В ПОЛІЦІЮ.

Вітаю, У вашій ситуації є кілька юридичних аспектів, які потрібно врахувати. Нижче наведені основні моменти:

1. Право на спадщину

Згідно з законодавством України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Якщо не було заповіту, спадкування відбувається за законом у відповідності до черговості спадкоємців:

• Перша черга: діти (в тому числі усиновлені), один з подружжя, який пережив спадкодавця, і батьки.
• Друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, дід та баба з боку матері і з боку батька.

Якщо дядько не проживав у квартирі та не доглядав за бабусею, це не позбавляє його права на спадщину, але може впливати на практичні аспекти поділу майна.

2. Приватизація квартири

Важливо враховувати, що після смерті бабусі квартира була приватизована тими, хто на момент подання заяви на приватизацію був прописаний і мав право на цю процедуру. Приватизація — це процес передачі державного або комунального майна у приватну власність.

Якщо на момент приватизації дядько не був прописаний у квартирі і не подавав заяву на приватизацію, він не має права претендувати на це житло через процедуру приватизації.

3. Шантаж і правові дії

Якщо дядько шантажує вас і загрожує відібрати квартиру, слід звернутися за правовою допомогою до юриста. Важливо розуміти, що він може подати позов до суду, але шанси на успіх залежать від багатьох факторів, включаючи документи, свідчення та інші юридичні нюанси.

Рекомендації:

1. Зверніться до юриста: Консультація з юристом, який спеціалізується на спадковому праві, допоможе вам зрозуміти ваші права і можливі дії.
2. Зберіть всі документи: Підготуйте всі документи, що стосуються приватизації, реєстрації місця проживання, заяви на оренду, спадщину тощо.
3. Мирне врегулювання: Спробуйте вирішити питання мирним шляхом, але при цьому фіксуйте всі загрози та шантаж з боку дядька.

Висновок:

З огляду на приватизацію квартири після смерті бабусі тими, хто був прописаний, дядько має обмежені можливості претендувати на це житло. Проте, для точного визначення ваших прав і захисту інтересів, необхідна консультація з кваліфікованим юристом.

Вітаю Вас.

Навряд чи це ймовірно взагалі.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

https://alibi.dp.ua/1136-osoblivosti-spadkuvannya-...

З повагою!

ДОБРОГО ВЕЧОРА!

Такі дії Вашого родича - ніщо інше як психологічний тиск та маніпуляції, за допомогою яких він намагається видурити з Вас гроші чи інші матеріальні блага.

Йому нічого не світить ніяким чином, окрім звісно, якщо Вас розкруте добровільно щось підписати чи заплатити йому.

Звісно, що чвари між родичами за майно - найжорстокіші. Але закон на Вашому боці.

Хай подає до суду, якщо щось там собі вважає. Шансів у нього ніяких, але певен, що знайдеться "спеціаліст", який із задоволенням видурить з нього грошенята, а потім розведе руками.

У разі продовження психологічного тиску на Вас чи погроз, або інших речей - зафіксувавши відповідні речі на відео, аудіо або за допомогою свідків, Ви маєте законне право звернутися до правоохоронних органів за захистом.

Відповідно до статті 189 Кримінального кодексу України (в чинній редакції):

1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.

4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Тобто я б на місці Вашого родича з цим не грався, бо це у мирний час подібні речі були іграшки, але ж зараз офіційно воєнний стан, а тому автоматично можуть навісити не ч.1 ст. 189 ККУ, а одразу частину 4 цієї статті, по якій санкція від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

І ще. Ви не зобов"язані спілкуватися та підтримувати взаємини з будь-якими особами, з якими Ви не хочете спілкуватися чи підтримувати взаємини і такі особи не мають право втручатися в Ваше життя та нав"язувати спілкуванння з собою.

Хай щастить!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин

Доброго дня.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Приватизація житла здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", яким передбачено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів.

Приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв. м на сім`ю.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом 2 статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Пунктами 1, 2, 3 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з пунктами 4, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника. До органів приватизації громадянин подає заяву на приватизацію квартири.

Таким чином передача у спільну власність квартир, які підлягають приватизації, здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно проживають у цій квартирі.

Наслідком порушення вимог частини другої статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є визнання приватизації недійсною.

Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 520/14902/17 (провадження № 61-21727св19),

від 14 вересня 2021 року у справі № 473/2473/20 (провадження № 61-38св21).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як наслідок - не піддівайтесь на шантаж Ваших родичів. Нехай свою правоту доводять в суді.

Доброго дня, Загальні засади права власності

Право власності - право особи на річ (майно), яке вона реалізує відповідно до закону за своєї волі незалежно від будь-яких третіх осіб. Право власності регулюється Конституцією, Цивільним кодексом України та іншими законами і підзаконними актами.

Відповідно до ст. 41 Конституції України:

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.Право власності набувається в порядку визначеному законом.Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватись об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом»

Види права власності:

• приватна власність(ст.325 ЦК України);
• державна власність(ст.326 ЦК України);
• комунальна власність(ст.327 ЦК України).

Набуття права власності

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правовідносини власності виникають, змінюються та припиняються на підставі певних юридичних фактів, які називають підставами набуття права власності: заповіт, рішення суду, договір купівлі-продажу, тощо.

Поряд із підставами існують і способи набуття права власності: передання речі, державна реєстрація правочину або права тощо.

Поняття та види спадкування

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При спадкуванні майна в Україні застосовуються два основних порядки визначення спадкоємців та розподілу спадкового майна:

• спадкування за заповітом;
• спадкування за законом.

Іноді буває і одночасне спадкування, в тих випадках, коли наприклад частина майна спадкоємцю заповідана, а іншу частину він успадкував за законом.

Важливо!

Згідно статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 ЦК україни.

Незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Незалежно від того, на якій із цих двох підстав отримується спадок, на прийняття спадщини у спадкоємця є 6 місяців з моменту її відкриття. За цей час він повинен або прийняти спадщину, або відмовитись від неї.В тих випадках, коли спадкоємець пропустив строк на прийняття спадщини, йому потрібно звернутися з відповідною заявою до суду, щоб цей термін йому було продовжено.

Отримання свідоцтва про право на спадщину. Місце відкриття спадщини

Згідно статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець зобов’язаний особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява подається за місцем її відкриття, яким є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за ваідсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Після отримання заяви, нотаріусом заводиться спадкова справа. Для цього спадкоємець подає в нотаріальну контору наступні документи:

1. свідоцтво про смерть спадкодавця;
2. довідка з житлово-експлуатаційної контори про останнє місце проживання та прописку спадкодавця до дати смерті за вказаною адресою;
3. документ, що посвідчує особу спадкоємця та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
4. документ, що підтверджує родинні стосунки (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження, тощо);
5. документи, які посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме та рухоме майно.

Треба пам’ятати, що спадкова справа заводиться за останнім місцем проживання спадкодавця. Тобто, якщо ваш родич проживав у певному селі, то вам потрібно звертатись до нотаріуса, який здійснює свою діяльність в цьому селі.

Запровадження воєнного стану вплинуло і на процедуру отримання спадщини. Наприклад, в умовах мирного часу подати заяву можна було лише за місцем останнього проживання спадкодавця – місцем відкриття спадщини. Якщо воно невідоме – за місцем, де розташована нерухомість. Але в умовах воєнного стану уряд запровадив для переселенців принцип екстериторіальності: будь-який нотаріус в Україні заводить справу за зверненням заявника незалежно від місця відкриття спадщини. І тоді необхідно почекати до закінчення строку на прийняття спадщини, тобто 6 місяців.

Зверніть увагу, що деякі нотаріуси відмовляють ВПО у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нібито спадкові справи мають бути передані їхнім колегам у громади, де мешкав спадкодавець на момент смерті. Головний аргумент – населений пункт, де проживав спадкодавець на момент смерті, не є тимчасово окупованим. Це може бути й деокупована територія або ж належати до громад, де ведуться активні бойові дії.

На підтвердження місця відкриття спадщини нотаріусу подається довідка органу місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію місця проживання спадкодавця, а також будинкова книга, у якій міститься запис про реєстрацію місця проживання спадкодавця.

Свідоцтво про право на спадщину видається або на ім’я всіх спадкоємців, або кожному окремо. В будь-якому випадку в свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються всі спадкоємці, та визначається частка спадщини спадкоємця, якому воно видане.

Іншими словами свідоцтво про право на спадщину є документом, що підтверджує перехід права власності на майно від спадкодавця до спадкоємця. Видача свідоцтва про право на спадщину ніякими строками не обмежена. Тож звертатися за одержанням документу можна в будь-який час після закінчення шестимісячного терміну. Коли ви отримаєте свідоцтво на руки – обов’язково потрібно зареєструвати право власності в Реєстрі речових прав на нерухоме майно у нотаріуса або державного реєстратора місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування.

Відмова від прийняття спадщини

Інколи спадкоємці бажають відмовитись від прийняття спадщини, з самих різноманітних поглядів.

Це буває як через борги спадкодавця, так і через якісь інші особисті причини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Якщо відмовляється від спадщини спадкоємець за заповітом, то він має право зробити це на користь іншого спадкоємця за заповітом. Відмовитись від спадку на користь спадкоємця за законом він не може. Натомість спадкоємець за законом може відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-якого зі спадкоємців за законом, незалежно від того, до якої черги він належить.

Приватизація державного майна

Приватизація державного майна – це відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних і юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна». До об’єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об’єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

До об'єктів малої приватизації належать:

• майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушуєтьсятехнологічнаєдністьвиробництваосновноїспеціалізаціїпідприємства, з структури якого вони виділяються;
• об'єкти незавершенного будівництва та законсервовані об'єкти;
• акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення.

До таких об'єктів відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Законодавством України зазначає, що приватизація передбачає безоплатну передачу громадянам з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на особу та додатково 10 кв. м на сім'ю. Якщо площа квартири виявиться більшою–потрібно буде доплатити за надлишкові метри, а от якщо загальна площа квартири менша, то видаються житлові чеки, сума яких визначається, виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості 1 кв. м.

Для здійснення приватизації потрібні такі документи:

1. заява встановленого зразка, підписану всіма повнолітніми членами сім'ї, які постійно проживають і зареєстровані в квартирі.У заяві зазначаються всі зареєстровані в квартирі (будинку) члени сім'ї, в т. ч. тимчасововідсутні і новонароджені. Підписати заяву замість тимчасово відсутнього члена сім'ї можеі нший член сім'ї за наявності нотаріально завіреної довіреності, що підтверджує згоду тимчасово відсутнього члена сім'ї на приватизацію житла;
2. довідка про склад сім'ї наймача і про займані ними приміщення;
3. технічна документацію на квартиру;
4. документи, що засвідчують факт використання чи не використання заявником права на приватизацію житла за попереднім місцем проживання;
5. довідка з банку про використання суми житлового чека і його залишку (за умови їх наявності);
6. копії документа, що підтверджують право на пільгові умови приватизації;
7. квитанція про оплату послуг за оформлення документів на приватизацію;
8. копії паспортів всіх повнолітніх членів сім'ї;
9. копія ордера на квартиру.

Зібрані документи необхідно подати до відділу приватизації житлового фонду в районній державній адміністрації за місцем знаходження житла. При цьому необхідно мати при собі паспорти всіх повнолітніх членів сім'ї та свідоцтва про народження неповнолітніх мешканців квартири (будинку).

Відділ приватизації житлового фонду готує приватизаційні платіжні доручення для оплати житлових чеків на кожного повнолітнього і неповнолітнього члена сім'ї та видає їх заявникам, які потрібно оплатити протягом місяця.

Для отримання свідоцтва про право власності заявнику необхідно подати у відділ приватизації житла паспорта всіх повнолітніх і свідоцтва про народження всіх неповнолітніх мешканців квартири, а також погашення корінців платіжних до ручень.

Свідоцтво на право власності на квартиру підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав на нерухомемайно, а саме у державній реєстраційні службі України. Після відповідної реєстрації квартира вважається приватизованою, а отже приватною власністю, яку можливо продавати, дарувати, заповіда ти інше.

Необхідно звернути увагу, що Уряд вніс зміни до постанов від 23 серпня 2022 року № 952 і від 6 грудня 2022 року № 1364.

Ухвалені зміни передбачають, що під час воєнного стану та протягом 3 місяців після його припинення (скасування) приватизація державного і комунального майна на територіях активних бойових дій не проводитиметься.

Нагадаємо: території бойових дій визначаються згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Цей Перелік затверджений наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309 та періодично оновлюється.