Відмова у відстрочці. Що робити якщо ТЦК не враховує важливі обставини? 

Доброго дня шановні спеціалісти!
В мене наступна ситуація, подавався на відстрочку на підставі абзацу 13 частина 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Батько інвалід І групи з 93 р., немає обох кінцівок ніг, має дочку від першого шлюбу з якою ніколи не жив і яка знаходиться за кордоном та отримала посвідку на постійне проживання, має двох дітей (6 і 19 років) і не збирається приїжджати та доглядати за батьком.

Мені дали відмову у відстрочці й написали що «немає підстав». Письмову відповідь запросив поштою, але звісно ніхто її так і не відправив. Вже дзвонили з ТЦК і кажуть що є повістка для мене на проходження ВЛК. Розумію що з погляду букви закону їхнє рішення обґрунтоване, але є ряд людських факторів які не враховані в цій справі:

- хоча біологічно вона його дочка, батько не хоче жити з нею, бо вважає чужою людиною, так самою як і вона його. З обох сторін готові написати відмову, до того ж Україна ніяк не компенсує виплати які дає ЄС, а в неї двоє дітей і фактично вона без чоловіка;

-Потрібно фізична сила яку просто сестра не зможе йому надати;

-Етичні нюанси які також неприйнятні (душ, туалет, памперси, перевдягання, то що…);

-Психологічна підтримка, йому відрізали ноги коли мені було 2 роки й тільки завдяки вірі в мене він бачить сенс якось рухатись і жити повноцінно на скільки це можливо в його випадку;

-Інші захворювання: пережитий інфаркт, проблеми з сердечно судинною системою, необхідність термінової операції, рак, проблеми з печінкою та нирками, то що…

-Відсутність досвіду у сестри по догляду, надання необхідної психологічної підтримки та близькості з людиною.

Як бути в такій ситуації, коли Батьківщина потребує тебе і не враховує особисті обставини та прояв своїх громадян? Фактично в мене забирають право доглядати за хворим батьком і забирають в нього сенс на існування і підтримку як моральну, так і фізичну.

Буду вдячний якщо допоможете розібратись в цьому питанні! Дякую!