Оспорити діагноз та дії врача як можна?

Доброго дня, Богдане!

Перш за все Вам необхідні докази того, що на той час лікар встановив невірний діагноз. Чому Ви вирішили зайнятись цим питанням через три роки? Некомпетентність лікаря була виявлена Вами тільки зараз? Невірний діагноз лікаря призвів до погіршення у стані Вашого здоров'я?

Перелік прав пацієнтів в Україні визначено, перш за все, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»(ст. 6, 34, 35-1, 35-2, 35-4, 35-6, 36, 38, 39, 39-1, 45, 48, 51) та нормами ст. 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290 Цивільного кодексу України.

До таких прав пацієнта можна віднести:

• на отримання кваліфікованої медичної допомоги,
• на вибір, заміну, лікаря, закладу охорони здоров’я та вибір методів лікування,
• на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України,
• на достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я,
• фізичної особи на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні,
• на безоплатну первинну медичну допомогу (консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів,
• спеціалізовану медичну допомогу, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації,
• на безоплатну паліативну допомогу, на останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань, яка включає комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних та емоційних страждань пацієнтів, а також надання психосоціальної і моральної підтримки членам їх сімей,
• на особисту недоторканність, що надає змогу розпорядитися щодо передачі після своєї смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам,
• на донорство,
• на медико-біологічний експеримент,
• на репродуктивні технології,
• на правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я,
• на відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди,
• на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я тощо.

Якщо ваші права, як пацієнта, порушені з боку лікаря або інших медичних працівників:

1. Зверніться до головного лікаря із письмовою заявою/скаргою і попросіть її зареєструвати (в такому разі вам зобов’язані надати відповідь).
2. Якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться у департамент/управління охорони здоров’я вашого міста чи області із письмовою заявою/скаргою.

Будь-який громадянин має право подати заяву про проведення клініко-експертної комісії до депертаментів охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також КЕК МОЗ України. Такі комісії контролюють якість надання допомоги і розглядають усі випадки, в яких може йтися про неналежну допомогу пацієнту — від випадків з розбіжністю діагнозів до летальних.

Якщо на жодному з етапів не вдасться владнати ситуацію, Ви має право звернутись до суду.

Також Ви можете отримати компенсацію шкоди, заподіяної здоров’ю.

Відповідальність за вчинення шкоди (моральної чи матеріальної) несуть заклади охорони здоров’я, а також медичні працівники, які займаються приватною практикою. Тобто відповідачем є роботодавець (заклад охорони здоров’я чи ФОП), а третьою особою — медичний працівник, дії якого спричинили шкоду.

Якщо йдеться про компенсацію матеріальної шкоди, то підставою можуть бути як протиправні дії медперсоналу, так і їх бездіяльність, внаслідок чого здоров’ю пацієнту завдано шкоди.

Майнова шкода в охороні здоров’я — це або реальні збитки (наприклад, витрати на препарати, протезування, діагностику, лікування та реабілітацію, посилене харчування, сторонній догляд тощо) або втрачені можливості доходу (наприклад, коли людина через лікарську помилку втратила працездатність). Ступінь втрати працездатності визначає судово-медична експертиза. Так само експертиза має підтвердити необхідність подальшої реабілітації, лікування тощо. Важливо, що витрати на майбутнє лікування потерпілий не отримує “на руки” — кошти заклад охорони здоров’я перераховує організації, яка має надати відповідні послуги потерпілому.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Внаслідок неналежного надання медичної допомоги для лікаря може настати відповідальність:

• цивільно-правова;
• кримінальна;
• визнання невинності лікаря та звільнення його від відповідальності.

Якщо кримінальна відповідальність, покладається на фізичних осіб, то цивільно-правова, тобто майнова, покладається як на громадян, так і на організації (заклади охорони здоров’я).

Стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає підстави, за яких особа, яка здійснювала лікування пацієнта, несе відповідальність за порушення взятих на себе зобов’язань.

1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

3. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

У Кримінальному кодексі України зазначено, що для настання відповідальності за вчинений злочин необхідні такі умови: умисел, вина та причиновий зв’язок між діями медичного працівника та наслідками для здоров’я чи життя людини. Тобто, дії медичного працівника в конкретному випадку були об’єктивно неправильними, що знаходяться в суперечності з загальновизнаними і загальноприйнятими правилами медицини. При цьому, медичний працівник в силу отриманої освіти та займаної посади повинен був усвідомлювати, що дії його є неправильними і тому можуть заподіяти шкоду хворому. Ці об’єктивно неправильні дії сприяли настанню несприятливих наслідків — смерті хворого або заподіяння істотної шкоди його здоров’ю.

Отже, відповідно до Кримінального кодексу України особа підлягає кримінальній відповідальності лише за ті небезпечні наслідки, щодо яких встановлено його вина. Кримінальна відповідальність за невинне заподіяння шкоди, не допускається.

Серед помилок лікарів – неправильні діагнози, невірні рецепти, нестерильні інструменти, неуважність, неточність в розрахунках.

Якщо внаслідок дій лікаря Вашому здоров'ю було завдано шкоди Ви маєте право звернутися із позовом проти закладу охорони здоров’я із вимогою компенсації матеріальної чи моральної шкоди, проте навряд чи лікаря притягнуть до кримінальної відповідальності.

Відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди не залежить від того, чи підписаний договір між пацієнтом і медичним закладом.

Частиною першою статті 906 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, визначеним статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Матеріальна шкода включає у себе дві категорії: реальні збитки та втрачені можливості доходу. До першої можна віднести витрати, які особі довелося понести у результаті заподіяння шкоди (наприклад, придбання ліків, витрати на медичну допомогу тощо). Їх можна підтвердити та підрахувати за допомогою надання чеків чи інших доказів вартості придбаного майна. Категорія ж втрачених можливостей доходу, як правило, пов’язана із втратою працездатності внаслідок лікарської помилки. У цьому випадку ступінь втрати працездатності та розмір збитків визначається в ході судово-медичної експертизи.

Також може відшкодовуватися подальше лікування особи, яке стало необхідним внаслідок помилки медперсоналу. Розмір збитків знову-таки визначатиметься експертизою. Особливістю такого відшкодування є те, що сума компенсації перераховуватиметься не постраждалій особі, а безпосередньо до закладу охорони здоров’я, де вона проходитиме лікування.

Моральна шкода у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" тлумачиться як «втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування:

(а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок;

(б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Отже, щоб оскаржити дії лікаря у судовому порядку та отримати компенсацію за майнову/моральну шкоду Вам потрібно підготувати позовну заяву, мати належні докази протиправної поведінки лікаря та довести причинний зв'язок між діями лікаря та заподіяною шкодою.

Так як пройшло вже багато часу з моменту встановлення діагнозу - то буде досить складно отримати компенсацію у судовому порядку. Вам ще три роки назад потрібно було звернутися до інших лікарів та отримати консультаційні висновки. Якщо Ви ні до кого не зверталися, а отримали лише нещодавно свіжі медичні документи, де вказано про Ваш діагноз, то лікар в судовому порядку доведе, що на той час він встановив правильний діагноз.

Крім того, судовий розгляд справи може розтягнутися на роки, адже якщо Вам вдасться виграти справу у першій інстанції, то заклад охорони здоров'я подасть апеляцію, а при необхідності ще й касацію. При цьому гарантувати виграш справи Вам ніхто не буде.

Ви можете ознайомитись з прикладом позитивної судової практики у постанові Верховного суду від 27.02.2019 по справі № 755/2545/15-ц https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/81020404

Якщо ж Вашою метоє є лише направляння скарги на лікаря, то можете звернутися:

• до головного лікаря лікарні;
• до департаменту/управління охорони здоров’я Вашого міста чи області: https://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja;
• на гарячу лінію місцевих органів виконавчої влади;
• на гарячу лінію Уряду за телефоном 1545;
• на гарячу лінію МОЗ 0 800 505 201;
• до контакт-центру системи надання безоплатної правової допомоги за безкоштовним номером 0 800 213 103.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня.

Якщо Ви сумніваєтеся/незгодні в діагнозі, зверніться за "другою думкою" до іншого спеціаліста або лікарні. Отримайте незалежну оцінку вашого стану.

Також Ви можете звернутися з скаргою до головного лікаря або адміністрації медичного закладу, де було надано лікування. У заяві вкажіть суть Ваших претензій та вимагайте перегляду діагнозу або лікування.

Альтернативний варіант:

Звернення до Національної служби здоров'я України (НСЗУ).

Якщо попередні кроки не принесли Вам результатів, Ви можете подати позов до суду для оскарження дій лікаря або медичного закладу.

Перед подачею позову зберіть медичні документи, висновки та діагнози, щоб підтвердити Вашу позицію в суді.

Вітаю Вас, Богдане!

Вітаю, біля 3 років назад був на огляді у лікаря, на огляді на моє твердження що є "пухирець", лікар говорив що це норма і в анамезі указав що дискомфорту , утворень нема, також поставив діагноз який не наложить до його компетенції по його спеціалізації, хоча є інші діагнози від лікарів де пишеться статія геморою Один адвокат сказав запитати у ін лікарів чи було недодержання регламенту, оскільки був 1 знімок, а мало 4, лікар відповів що немає нормування скільки знімків повинно бути чи взгалі їх може не бути. Хотів би дізнатися шаги оспорювання та допомоги в сформуванні позову, якщо позов передбачено

Ви хочете подати скаргу проти дії лікаря, які відбулися три роки назад? Я вірно розумію?

На мою точку зору, практично зробити це буде доволі складно. Звертаю увагу, що я маю на увазі успішне оскарження, а не просто подача скарги та отримання формальної відписки. Подати скаргу можна і варто це зробити, однак в успішний перебіг подій я мало вірю, спираючись на власний досвід. Якщо наслідки лікарської помилки були тяжкими, можна також доплюсувати статті 139, 140 КК України.

У скаргах посилайте на наступну нормативно-правову базу:

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності (стаття 49 Основного Закону України).

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини.

Відповідно до пункту «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає, зокрема оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я.

КЛЮЧОВА ПРОБЛЕМА - ДОВЕДЕННЯ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВОГО ЗВ'ЯЗКУ. ЗАГАЛОМ СПРАВА СКЛАДНА, ВІДВЕРТО КАЖУЧИ. ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ВАШИМ АМБІЦІЙ.

З повагою!

ДОБРОГО ДНЯ, БОГДАНЕ!

Вибачаюсь, але абсолютно безперспективна справа. Оскільки лікарська медична справа - це наука, яка базується на доказовій медицині та протоколах і науково-методичних рекомендаціях лікування, затверджених МОЗ, то спростувати думку одного фахівця може лише інший фахівець. При цьому фахівці рівної кваліфікації невідомо як будуть оцінені судом.

Це різні точки зору двох науковців. Аксіономічних речей в медичній науці дуже мало навіть у ХХІ столітті.

Як правило для потрібного заключення залучають лікаря - експерта, який є викладачем медичного закладу вищої освіти, або науковцем, має вчене звання (доцент, професор) та / або науковий ступінь (кандидат, доктор медичних наук).

На жаль, довгий час у лікарів старшого покоління існувала так звана кругова порука чи захист професії. Тобто домогтися критичної рецензії на медичну документації було майже неможливо домогтися.

Якщо все ж цим займатися, то потрібно завчасно отримати усі докази - копію медичної документації, адже високий ризик, що як тільки лікар дізнається про позов до суду, то він зробить усе, щоб відповідні медичні документи були знищені, загублені або сфальсифіковані.

Перелік прав пацієнтів в Україні визначено, перш за все, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»(ст. 6, 34, 35-1, 35-2, 35-4, 35-6, 36, 38, 39, 39-1, 45, 48, 51) та нормами ст. 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290 Цивільного кодексу України.

До таких прав пацієнта можна віднести:

• на отримання кваліфікованої медичної допомоги,
• на вибір, заміну, лікаря, закладу охорони здоров’я та вибір методів лікування,
• на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України,
• на достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я,
• фізичної особи на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні,
• на безоплатну первинну медичну допомогу (консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів,
• спеціалізовану медичну допомогу, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації,
• на безоплатну паліативну допомогу, на останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань, яка включає комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних та емоційних страждань пацієнтів, а також надання психосоціальної і моральної підтримки членам їх сімей,
• на особисту недоторканність, що надає змогу розпорядитися щодо передачі після своєї смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам,
• на донорство,
• на медико-біологічний експеримент,
• на репродуктивні технології,
• на правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я,
• на відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди,
• на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я тощо.

Якщо внаслідок дій чи бездіяльності медперсоналу було завдано шкоду здоров’ю пацієнта, він має право звернутися із позовом проти закладу охорони здоров’я із вимогою компенсації матеріальної чи моральної шкоди.

Важливо! Відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди не залежить від того, чи підписаний договір між пацієнтом і медичним закладом.

Частиною першою статті 906 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, визначеним статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Матеріальна шкода включає у себе дві категорії: реальні збитки та втрачені можливості доходу. До першої можна віднести витрати, які особі довелося понести у результаті заподіяння шкоди (наприклад, придбання ліків, протезу тощо). Їх можна підтвердити та підрахувати за допомогою надання чеків чи інших доказів вартості придбаного майна. Категорія ж втрачених можливостей доходу, як правило, пов’язана із втратою працездатності внаслідок лікарської помилки. У цьому випадку ступінь втрати працездатності та розмір збитків визначається в ході судово-медичної експертизи.

Також може відшкодовуватися подальше лікування особи, яке стало необхідним внаслідок помилки медперсоналу. Розмір збитків знову-таки визначатиметься експертизою. Особливістю такого відшкодування є те, що сума компенсації перераховуватиметься не постраждалій особі, а безпосередньо до закладу охорони здоров’я, де вона проходитиме лікування.

У разі ж смерті особи через лікарську помилку, її родичі мають право на відшкодування витрат на поховання.

Моральна шкода у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" тлумачиться як «втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди має доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтується позов. Таку думку підтверджують правові висновки, викладені Верховним Судом України у рішеннях від 02 березня 2008 року у справі № 3-924к08, від 26 березня 2008 року у справі № 6-13953св07, від 16 квітня 2008 року у справі № 6-4969св08; у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, від 12 лютого 2014 року у справі № 6-168цс14, від 28 січня 2015 року у справі № 6-229цс14, від 18 березня 2015 року у справі № 3-18гс15, від 03 червня 2015 року у справі № 6-305цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-933цс16; у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 910/13769/17, від 20 червня 2018 року у справі № 639/4336/15-ц, від 25 червня 2018 року у справі № 641/24766/17, від 27 червня 2018 року у справі № 343/1819/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 322/452/16.

У справах, що стосуються медичної допомоги як послуги, важливе значення має такий документ як акт комісійного судово-медичного дослідження. Фактично - це судово-медична експертиза, яку проводить комісія МОЗ України, адже суддя та адвокати не мають спеціальних знань у галузі медичної науки і не можуть самостійно оцінювати правильність діагностування або ж лікування.

Також суди враховують консультативні висновки спеціалістів в галузі судово-медичної експертизи та письмові роз'яснення і покази спеціалістів в галузі судово-медичної експертизи, докторів медичних наук, професорів.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я.

Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

В оцінці обставин подібної до Вашої справи за позовом до столичної клініки "Борис", Верховний Суд у постанові КЦС ВС від 27 лютого 2019 року по справі № 755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18) зазначив, що якщо у разі ненадання чи неналежного надання медичної допомоги пацієнтові завдана шкода каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, то застосовуються правила як про договірну, так і деліктну відповідальність.

Правове регулювання договірних правовідносин здійснюється за нормами глави 63 книги п'ятої ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 906 ЦК України).

Якщо медична допомога пацієнтові надається за плату, а здійснення суб'єктом господарювання медичної практики у сфері охорони здоров'я передбачає отримання прибутку, то відповідальність за неналежне виконання умов договору надавач медичних послуг нестиме незалежно від наявності вини у його діях. У разі якщо надання неналежних послуг за договором призвело не лише до завдання майнових збитків, а й до завдання шкоди здоров'ю споживача послуг, то наставатиме додатково деліктна відповідальність.

У разі надання медичної послуги, яка містить істотні недоліки, пацієнт як споживач має право на розірвання такого договору, а також на відшкодування завданих йому збитків.

За правилом частини десятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Договірна відповідальність настає за невиконання умов договору, а позадоговірна (деліктна) за спричинену шкоду здоров'ю на підставі правил статей 1166, 1167, 1195 ЦК України.

У цивільному законодавстві питання відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, врегульовані §1 Глави 82 книги п'ятої ЦК України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров'я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб'єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров'я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров'я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Згідно з частиною четвертою статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/81...

Щасти Вам та дай Бог здоров"я!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)