Правило 183х дней до 2004 года презумция невиновоности

Доброго дня, Артуре!

Якщо ми говоримо про призумпцію невинуватості, то стаття 17 Конституції України зазначає наступне:

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Щодо Вашого питання, то відповідно до згаданого Вами Декрету:

Стаття 1. Платники прибуткового податку

Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні у цілому не менше 183 днів у календарному році.

Стаття 2. Об'єкт оподаткування

Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні.

Права контролюючих органів передбачені ст.20 Податкового кодексу.

Зокрема, пп.20.1.2 ПК передбачено, що для здійснення функцій, визначених законом, податкові органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Зазначені права податкових органів корелюють із відповідними обов’язками платника податку, які передбачені у ст.16 ПК. Зокрема, через приписи пп.16.1.5 та 16.1.7 платник зобов’язаний:

• - подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів. У письмовій вимозі обов’язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, і підстави для їх надання;
• - подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Належним чином оформленою письмова вимога вважається тоді, коли дотримано всі приписи п.73.3 ПК та пп.9, 10, 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 №1245. Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у постанові від 7.12.2021 у справі № 813/2994/17.

Пунктом 73.3 ПК визначено, що контролюючі органи (до них належать податкові і митні) мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік і підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документальне підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:

• 1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
• 2) перелік інформації, яка запитується, і перелік документів, які пропонується надати;
• 3) печатку контролюючого органу.

Підпунктом 73.3.1 ПК передбачений виключний перелік з 9 підстав для надсилання запиту. Найчастіше на практиці зустрічаються такі:

• 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з обов’язковим зазначенням таких фактів у запиті;
• 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням;
• 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків;
• 4) у разі проведення зустрічної звірки;
• 5) в інших випадках, визначених цим кодексом.

Зазвичай податкові органи не зазначають конкретно, які саме були виявлені факти чи результати аналізу податкової інформації, а просто копіюють окремі вищенаведені підпункти у свій запит. Хоча ПК прямо зазначає про це — «із обов’язковим зазначенням таких фактів у запиті» (п.1 пп.73.3.1).

Зазвичай податківці через завантаженість не мають достатньо часу для вивчення кожного окремого питання та підготовлення обґрунтованого запиту. Такий підхід грає на користь платника та дозволяє підготувати відповідь — законодавчо обґрунтовану відмову в наданні запитуваної податкової інформації та її документального підтвердження.

Ще більше здивування при вивченні запитів викликає перелік інформації та документів, які пропонується надати. Якщо розбирати вищенаведений приклад, то податковий орган на підтвердження отриманих доходів просить надати: первинні документи щодо придбання (одержання) товарів (робіт, послуг), накладні; наявність виробничих потужностей, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; розрахункові документи — платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення; стан кредиторської чи дебіторської заборгованостей. Перелічені документи та інформація жодним чином не можуть підтвердити чи спростувати отримання доходу платником, а отже, в їх наданні немає сенсу.

Крім того, нормою прямої дії пп.73.3.4 ПК передбачено, що у разі, якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим — п’ятим п.73.3 ст.73 цього кодексу, платник

Отже, підсумовуючи наведене, алгоритм дій у разі отримання запиту має бути таким:

• 1. Зареєструвати запит, зазначивши дату фактичного отримання в журналі реєстрації вхідної кореспонденції (за наявності), зберігати конверт зі штрих-кодом, що дасть змогу надалі перевірити та довести фактичне отримання запиту платником податку. Згідно до пп. 73.3.3 ПКУ, надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) потрібно протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; у разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу — протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
• 2. Визначити кінцеву дату надання відповіді на запит і контролювати надсилання відповіді на запит.
• 3. Перевірити запит на наявність формальних ознак – вихідний номер (штрих-код), дату, повноваження підписанта, наявність печатки.
• 4. Перевірити запит на наявність підстав для надсилання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує.
• 5. Прийняти управлінське рішення щодо надання або ненадання переліку інформації, яка запитується, і переліку документів, які пропонується надати.
• 6. Підготувати відповідь на запит і направити до податкового органу з дотриманням відповідних строків.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) передбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Доказами у цивільному процесі можуть бути:

1. письмові, речові та електронні доказами;
2. висновки експертів;
3. показаннями свідків.

Письмові докази - це будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Практично у всіх справах, саме на сторони, особливо на позивача лягає обов'язок довести ті обставини на які він посилається.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

ТАКЕ ДОКАЗУВАННЯ НЕМАЄ СЕНСУ.

НЕ СПЛАЧУЮТЬ ПОДАТКИ В УКРАЇНІ :

- НЕРЕЗИДЕНТИ УКРАЇНІ, ЯКІ ОТРИМАЛИ ДОХІД ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ;

- РЕЗИДЕНТИ УКРАЇНИ, КОТРІ СПЛАТИЛИ ПОДАТКИ НА ДОХІД, ОТРИМАНИЙ ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ ( З ОСОБЛИВОСТЯМИ РОЗМІРОВ ПОДАТКІВ В ДВОХ ДЕРЖАВАХ).

1.

ДЕКРЕТ КМУ

"Про прибутковий податок з громадян"

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/13-92#Text

Стаття 1. Платники прибуткового податку

Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні у цілому не менше 183 днів у календарному році.

ЯК БАЧИМО, ПЛАТНИКАМИ ПРИБУТКОВОГО ПОДАТКУ Є ТАКОЖ ТІ ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ, КОТРІ ПРОЖИВАЮТЬ В УКРАЇНІ МЕНШЕ 183 ДНІВ.

2.

ЯКЩО ВИ БУЛИ РЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ, ТО ВИ ПОВИННІ БУЛИ СПЛАТИТИ ПОДАТКИ - З 2003 РОКУ 183 ДНІ НЕ Є ВИЗНАЧАЛЬНИМИ.

ЗАКОН УКРАЇНИ

"Про податок з доходів фізичних осіб"

Прийняття від 22.05.2003

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-15/ed20030...

1.20.1. Фізична особа - резидент - фізична особа, якамає місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважаєтьс резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України.

1.20.2. Фізична особа - нерезидент - фізична особа, яка не є резидентом України.

Вітаю Вас!

В статті 3 Декрету №13-92 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/13-92#Text передбачалось, що доходи, одержані за межами України громадянами з постійним місцем проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні.

Суми податку, сплачені за кордоном з одержаних за межами України доходів громадянами з постійним місцем проживання в Україні, зараховуються при сплаті ними прибуткового податку в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку з доходів, сплачених за межами України, не може перевищувати суми прибуткового податку, що підлягає сплаті цими особами відповідно до законодавства України.

Зарахування сплачених за межами України сум податку провадиться лише у разі письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави факту сплати (утримання) податку.

Тобто, якщо Ви отримали дохід за кордоном, то він не оподатковується в Україні, якщо Ви вже сплатили податок іноземній країні.

Проте, якщо Ви вже давно проживаєте за кордоном і хвилюєтесь, що про Ваші доходи може дізнатись українська податкова то майте на увазі, що якщо Ви є резидентом іноземної країни (постійно проживаєте в ній), то іноземні банки не будуть повідомляти українським контролюючим органам про Ваші банківські рахунки.

20 березня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2970-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки» (далі – Закон 2970-ІХ), який набрав чинності 28.04.2023.

З 1 липня 2023 року Закон 2970-ІХ вимагає від підзвітних фінансових установ України застосовувати заходи належної перевірки до фінансових рахунків для встановлення того, чи є рахунки підзвітними. Якщо рахунок є підзвітним, фінансова установа зобов’язана включити відомості про рахунок до звіту про підзвітні рахунки та подати цей звіт до Державної податкової служби України.

Наказом встановлено, що перший Звіт за звітний період, що розпочинається 1 липня 2023 року та завершується 31 грудня 2023 року (перший звітний період), подається ПФУ до 01 липня 2024 року. Надалі звітним періодом вважатиметься попередній календарний рік.

Стандарт CRS містить окремі правила належної перевірки для рахунків відкритих з 1 липня 2023 року. Залежно від цього встановлені окремі правила належної перевірки рахунків та строки для завершення цієї перевірки.

Автоматичний обмін інформацією за Стандартом CRS здійснюється наступним чином:

Етап 1. Фінансові агенти збирають інформацію щодо рахунків нерезидентів.

Етап 2. Фінансові агенти передають таку інформацію податковим органам країни своєї резидентності.

Етап 3. Податкові органи країни резидентності Фінансового агента передають отриману інформацію податковим органам країни, де фізичні особи є податковими резидентами.Автоматичний обмін інформацією здійснюється на щорічній основі. Звітним періодом є календарний рік, який передує року обміну інформацією або інший період (наприклад, за домовленістю сторін).

Отже, по угоді CRS інформацію з-за кордону передадуть тільки тоді, коли банк буде вважати Вас в країні перебування нерезидентом.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

ДОБРЫЙ ДЕНЬ, АРТУР! К сожалению в виду деградации государственной службы и отдельных ее представителей, несмотря на прямую норму Конституции Украины - что человек не обязан доказывать свою невиновность даже в уголовно наказуемых деяниях, не имея потенциала доказывать, расследовать и формировать не позорные, а адекватные правовые позиции - всё чаще бремя доказывания налоговые органы, всякие там ТЦК, МВД и т.д. перекладывают на граждан... и начинается "А як ви докажете".

Сперва спрошу - Вы получали в налоговых органах Украины индивидуальный налоговый номер (Как правило он выдавался в форме листика А-5 (половина или четверть от стандартного листа А-4) местной Государственной налоговой инспекцией и используется для платежей в банках и других государственных сервисов (10 цифр).

Вопрос, который Вы указали в современных реалиях регулируется Налоговым кодексом Украины и касается он налогового резидентства Украины.

С точки зрения украинского налогового законодательства, вы являетесь налоговым резидентом Украины если:

• имеете место постоянного жительства в Украине (место прописки / регистрации).
• имеете тесные личные или экономические связи (центр жизненных интересов) в Украине: официальное место работы; зарегистрированный бизнес; тесные родственные связи; недвижимое имущество и т.д.
• зарегистрированы в Украине как субъект предпринимательской деятельности.

Поэтому даже если вы уехали за границу и проживаете там 183+, вы по-прежнему можете считаться налоговым резидентом Украины.

В свою очередь, Министерство Финансов Украины в своем письме от 18.11.2022 г. № 44010-13/2284 «О признании налоговым резидентом и избежании двойного налогообложения» дало следующее разъяснение:

«Каждая страна определяет критерии налогового резидентства в своем локальном законодательстве с соблюдением принципа равенства всех налогоплательщиков перед законом. В большинстве европейских стран критериями налогового резидентства есть наличие у физического лица, так называемого центра личных или экономических интересов на территории этой страны, а также превышение срока пребывания более 183 дней в налоговом году.

Следовательно, при определенных условиях гражданин Украины, временно находящийся в другой стране, может рассматриваться налоговыми органами этой страны в соответствии с внутренним законодательством как ее налоговый резидент.

Вопросы избежания двойного налогообложения доходов украинских граждан, временно находящихся за пределами Украины, а также конфликт по критерию резидентства (когда обе страны считают лицо своим налоговым резидентом согласно локальному законодательству) решаются в рамках действующих международных договоров об избежании двойного налогообложения.

Правила распределения прав налогообложения определенных видов доходов между страной – резиденцией налогоплательщика и страной, являющихся источником дохода, также устанавливаются такими договорами».

На сегодняшний день между Украиной и другими государствами действует 71 международная двусторонняя конвенция об избежании двойного налогообложения.".

Договора об избежании двойного налогообложения содержат специальную статью «Резиденция».

При возникновении конфликта по критерию резидентства (когда обе страны считают лицо своим налоговым резидентом в соответствии с локальным законодательством), будет применяться соответствующий тест, установленный международным договором.

1. место постоянного проживания
2. центр жизненных интересов
3. пребывание в стране более 183 дней
4. гражданство

В целом следует отметить, что применение вышеупомянутых принципов, установленных в Конвенции, зависит от конкретных обстоятельств каждого частного случая, которые могут быть проверены налоговыми органами только в контексте оценочной деятельности.

Каждый частный случай будет рассматриваться компетентными органами индивидуально на основе предоставленных документов и подтверждений с учетом всех обстоятельств и оснований.

Один из наиболее эффективных способов оптимизировать налогообложение — это выбор страны с благоприятной налоговой политикой для получения статуса налогового резидента.

Многие страны предлагают налоговые программы и специальные льготы, которые могут значительно снизить ваши налоговые обязательства, как для физических лиц, так и для предприятий.

Например Кипр, где очень часто наши политики и олигархи открывали офшоры и попутно получали как минимум вид на жительство, а то и второй паспорт на другое имя.

В связи с тем, что налоговым органам Украины, увы, предоставили уж слишком широкое право свободного рассуждения и принятия финансово обременяющих граждан решений, обязующих их выполнять (уведомление - решение налоговой подлежит принудительному исполнению на ряду с исполнительным листом суда) - доказывать, увы, придется именно Вам. Иначе налоговая может банально сама начислить налог и пытаться его взыскать за счёт движимого / недвижимого имущества и финансовых активов, которые находятся в Украине и принадлежат Вам на праве частной собственности.

Потому хотя никто не должен доказывать свою вину, государство в лице налоговой ставит украинцев в такую позу, что придется доказывать в суде свою невиновность, инициируя судебный процесс, т.к. без этого налоговая НАГЛО и СВОЕВОЛЬНО насчитает все налоги, которые захочет и помешать Вы ей взыскать эти налоги или сделать Вас злостным должником, сможете только путём обжалования в досудебном порядке в налоговую высшего уровня (малоэффективно как правило, т.к. уровень правовой грамотности налоговой у нас на уровне плинтуса и десятки переименований и имитаций кадровых перезагрузок это не искоренили) или в судебном порядке посредством подачи иска в окружной административный суд по месту регистрации налогового органа, чье уведомление - решение обжалуется.

Следует чётко придерживаться сроков обжалования. Т.к. если идти процедурой досудебного обжалования - они сокращаются с 6 до 1 месяца. Плюс там есть еще уйма нюансов в которых без практикующего налогового консультанта не разобраться.

Чтоб "фискальный рэкет", увы, иначе поведение налоговой не могу назвать, не стал для Вас сюрпризом - желательно не иметь место жительства в Украине, если Вы не проживаете тут больше 183 дней или хотя бы оформить уведомление Вас через электронный кабинет налогоплательщика. Потому как очень часто в суде выясняется, что обжалуемое уведомление - решение налоговой было на правлено по месту регистрации истца, который там 20 лет не живёт и почту получать не мог, что не является для современного государства уважительной причиной, т.к. государство уверено, что гражданин должен 24/7/365 сидеть во всех доступных реестрах и проверять не придумала ли налоговая что-нибудь, не подал ли на него в суд кто-нибудь за что-нибудь... и вишенка на торте - не появился ли у такого гражданина "должок" перед ТЦК.

К сожалению большинство наших граждан не обременяли себя процедурами оформления выезда на ПМП в миграционной службе или же оформлением оставления на постоянное место жительства (залишення на ПМП) в консульствах и посольствах Украины за рубежом. А потому налоговая может и сном, и духом не знать и не подозревать, что Вы не живёте в Украине. У них на учёте стоите - им этого достаточно для того, чтоб считать Вас гражданином. При этом их совершенно не волнует как Вы получили зарубежный доход, если информация о таком доходе у них есть путём обмена налоговой информацией с ЕС.

О смене места жительства налоговую в принципе никто никогда не уведомлял, хотя даже если Вы уехали и зарегистрировались например с Киева в Белую Церковь, или Харьков, или любой другой город - нужно ставать на учёт в налоговый орган по месту жительства. Большинство вещей сейчас можно сделать через электронный кабинет ГНС Украины. https://cabinet.tax.gov.ua/

Утрата и приобретение статуса налогового резидента Украины и уведомление об этом налоговую несёт ряд рисков и обременений в плане наследования, уплаты налогов и льгот. Так например при продаже имущества и дарении - для резидентов Украины и не резидентов (пусть даже 300 раз с паспортом гражданина Украины) абсолютно разные ставки налогов. Как правило не резиденты вообще не имеют льгот. Ни при наследовании, ни про продаже первого или второго жилья, ни при дарении.

Так что прежде чем избавляться от статуса налогового резидента Украины нужно взвесить все за и против, чтоб сэкономив 100 евро потом не попасть на десятки тысяч.

Удачи Вам в решении Вашего вопроса!

С уважением и пониманием, юрист Ярослав Турчин (г. Гамбург, Германия)