Чи можна оскаржити в суді, право на земельну ділянку?

Вітаю Вас.

Була виділена земельна ділянка, моєму покійному батьку. Ми користувалися тією землею. Зараз я хочу її приватизувати, але як виявляється цю землю, без нашого відома віддали іншим людям. Ніяких попереджень про відібрання земельної ділянки ми ні від кого не отримували. Її відібрали, без нашої на те згоди. Чи можна оскаржити це питання у судовому порядку?

Чи маєте Ви Державник акт на земельну ділянку або інші документи, що підтверджують виділення земельної ділянки саме Вашому покійному батьку?

Ви користувалися землею на підставі договору оренди?

Треба з'ясовувати та витребовувати рішення про передачу земельної ділянки іншим особам. У будь-якому випадку, поки зарано говорити про судові перспективи. Багато чого невідомо і спочатку треба з'ясувати дійсний стан речей. Рекомендував би звернутися Вам до адвоката за місцем проживання.

З повагою!

Доброго дня, Ірина!

На підставі якого документу Ваш батько був власником земельної ділянки? Чи земельна ділянка була надана в оренду? Який саме орган виділяв батьку ділянку та коли це сталося? Які підтверджуючи документи Ви маєте?

Від Вас необхідно мати більше інформації, для того, аби можна було надати Вам конкретну відповідь на Ваше запитання.

Право власності на землю може бути підтверджене такими документами:

• державний акт на право власності на земельну ділянку (до 1 січня 2013 року);
• свідоцтво про право власності на нерухоме майно (з 1 січня 2013 року);
• свідоцтво про право на спадщину;
• судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття/зміни права власності на земельну ділянку;
• витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
• інші цивільно-правові угоди щодо відчуження земельної ділянки: договори купівлі-продажу, дарування, міни, довічного утримання тощо.

Саме ці документи посвідчують, що свого часу людина отримала у власність земельну ділянку та може вільно розпоряджатися нею. Проте, слід зазначити, що важливу роль відіграє рік видачі документів на право власності.

1. Документи, які видані протягом 1992-2001 року.

Державний акт на земельну ділянку рожевого (червоного) кольору, який не містив кадастрового номеру земельної ділянки. Отже, ділянка не була виділена в натурі та не мала конкретних меж. Також такі акти могли містити дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями. Це спричиняло деякі незручності у випадку, коли власник мав намір продати або подарувати одну з ділянок іншій особі.

2. Документи, які видані протягом 2002-2008 років.

Протягом цього періоду видавали державні акти на землю в новій формі — документи мали типовий зелений колір. Введення в дію бази ДЗК дозволило присвоїти кожній, внесеній до кадастру, земельній ділянці окремий унікальний кадастровий номер.

3. Документи, які видані протягом 2009-2012 років.

У 2008 році державні акти попереднього зразка були вдосконалені. Оновлені держакти друкували на бланках синього кольору. Основні зміни до форми полягали в доповненні держакту окремим полем для зазначення ідентифікаційного номеру (коду) власника земельної ділянки.

4. Документи, які видані в 2013-2015 роках.

У цей період основними документами, що підтверджували право власності були витяг та свідоцтво. Саме в 2013 році на законодавчому рівні було розділено поняття реєстрації даних щодо земельної ділянки в ДЗК та поняття реєстрації прав (власності, користування, сервітуту абощо) щодо земельної ділянки.

5. Документи з 2016 року.

З 2016 року і донині за результатами реєстрації права на земельну ділянку видається тільки витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Свідоцтво про реєстрацію права власності на земельну ділянку більше не видається. Для підтвердження внесення даних про земельну ділянку до ДЗК видається витяг з ДЗК.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

ДІЄВІСТЬ ВАШОГО ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТОГО, НА ПІДСТАВІ ЧОГО ВАШ БАТЬКО МАВ ПРАВО НА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгля­ду справ за такими позовами:

1. про визнання права власності на майно;
2. про витребування майна з чужого незаконного володіння чи відшкодування його вартості;
3. про поділ спільного майна або виділ з нього частки;
4. про визначення розміру ідеальних часток у праві спільної сумісної власності;
5. про визначення часток у спільній сумісній власності;
6. про визначення порядку володіння, користування та роз­порядження майном, що є спільною власністю;
7. про визнання недійсними правочинів про відчуження майна;
8. про визнання незаконними актів державних органів, ор­ганів місцевого самоврядування про неправомірне втручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, ко­ристування та розпорядження майном;
9. про переведення прав та обов´язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним учасником спільної часткової влас­ності щодо своєї частки з порушенням права іншого учасника да­ної спільної власності на переважне право купівлі;
10. про передачу в приватну власність майна, яке за законом підлягає відчуженню;
11. про припинення права особи на частку у спільному майні;
12. про визнання недійсними правочинів про відчуження квар­тир з громадського житлового фонду з порушенням, наприклад, права наймача на придбання цього приміщення у власність або пе­реведення на нього прав та обов´язків набувача за цим договором;
13. про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих особі порушенням її права власника (включаючи і не одержані доходи);
14. про виключення майна з опису тощо.

Вітаю Вас!

Яким документом підтверджувався виділ земельної ділянки Вашому батьку?

Ви зможете оскаржити передачу землі у судовому порядку, якщо доведете, що Ваш батько був власником цієї земельної ділянки.

Спочатку отримайте інформацію про земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або зверніться письмово до органу місцевого самоврядування, який відповідає за земельні питання, щоб надали Вам відомості про право власності чи користування землею та про підстави її передачі іншим особам.

Якщо земля була надана Вашому батькові (наприклад, як користувачеві чи власникові), потрібно перевірити, яким документом це підтверджувалося, а потім дізнатися підстави її передачі іншим особам. Закон передбачає певний порядок вилучення земельних ділянок, включаючи повідомлення попередніх користувачів

У разі виявлення порушень, таких як відсутність повідомлення чи неправомірна передача землі, Ви можете подати позов до суду. У позові потрібно вказати, що передача землі іншим особам була здійснена без Вашої згоди як спадкоємця або без дотримання встановленої процедури.

Для звернення до суду Ви повинні додати докази до позову:

Якщо суд визнає передачу землі іншим особам незаконною, договір передачі може бути скасовано, і земля повернеться у Ваше користування чи власність.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

ДОБРОГО ДНЯ, пані ІРИНА! Так, Ви маєте повне право оскаржити як правонаступник - спадкоємець свого батька незаконне відчуження земельної ділянки третім особам, що є однозначним порушенням Вашого права користування землею.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статті 116, 118 ЗК України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За положеннями статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 2 ст. 393 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частин другої, п'ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Як вбачається із ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, набуття права власності на земельну ділянку, яка на законних підставах перебуває в постійному користуванні іншої особи, є прямим порушенням прав такої особи на належне користування землею.

На практиці трапляються випадки, коли виконавчим комітетом територіальної громади приймається рішення щодо виділення земельної ділянка спочатку одній особі, а через певний час виконавчий комітет громади виносить ще одне рішення на ту саму ділянку у власність іншій особі, тобто дві таких ділянки різних осіб повністю співпадають. Обидві такі особи отримують державні акти, трапляються випадки, коли одні і ті ж ділянці присвоєно два кадастрові номери. У разі наявності земельної ділянки, на яку виданий земельний акт, та яка повністю співпадає із Вашою земельною ділянкою, єдиним способом вирішення цього спору є звернення до суду.

Важливим є те, що визнати недійсним державного акту іншої особи на право власності на земельну ділянку можливо лише у тому випадку, якщо Вам вказана земельна ділянка була передана у власність раніше, ніж цій особі.

За описаної ситуації, згідно правил підсудності, Вам необхідно звернутися до місцевого районного суду з цивільним позовом про скасування рішення органу, яким була передана у власність земельна ділянка, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Відповідачами у вказаній справі виступатимуть власник земельної ділянки, що збігається з Вашою, орган, яким була передана у власність іншій особі земельна ділянка, та Головне управління Держгеокадастру .

Щодо підсудності вказаної справи, тобто конкретного суду, до якого необхідно звернутися, то згідно статті 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно пункту 15 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Тобто можливим є подача позову у місцевий районний суд як за місцем проживання чи реєстрації власника земельної ділянки, що збігається з Вашою, місцезнаходженням органу, яким була передана у власність іншій особі земельна ділянка, або місцезнаходженням Головного управління Держгеокадастру.

У разі наявності земельної ділянки, на яку виданий земельний акт, та яка повністю співпадає із Вашою земельною ділянкою, за умови, що рішення про передачу земельної ділянки Вам було прийняте раніше, ніж власнику іншої тотожної з вашою ділянки, єдиним шляхом вирішення такої проблеми є звернення до суду.

Позовна заява про скасування рішення органу, яким була передана у власність земельна ділянка, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку має бути подана місцем реєстрації чи перебування одного з відповідачів у вказаній справі: власника земельної ділянки, що збігається з Вашою, органу, яким була передана у власність іншій особі земельна ділянка, або Головного управління Держгеокадастру.

https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D0%B...

Серед способів захисту порушених прав та інтересів у п. 10 ч.2 ст. 16 ЦК України встановлене визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

• Стаття 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

• Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

• Проте, саме визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади чи місцевого самоврядування залишається однією із найгостріших проблем практики Верховного Суду.

Визнання недійсними державних актів на право власності та право користування земельними ділянками:

• Визнання недійсними державних актів на право власності на землю, вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

• Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11)

ВП ВС не відступала від цієї позиції. Але еволюційно вона замінилася позицією, відповідно до якої так як акт втратив своє правопідтверджуюче значення у зв’язку із запровадженням державної реєстрації прав на земельні ділянки, визнання недійсними актів не вимагається.

• Враховуючи те, що заволодіння землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України є неможливим, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку водного фонду не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку водного фонду та для її повернення власнику. Зазначене не суперечить висновку ВС України, сформульованому у постановах від 19 червня 2013 року у справі № 6-57цс13 про те, що у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можна визнавати як рішення, на підставі яких видані відповідні державні акти, так і самі ці акти. Вказані справи не стосуються захисту прав на земельні ділянки водного фонду. Задовольняючи ту чи іншу позовну вимогу, ефективність обраного позивачем способу захисту у конкретній ситуації має визначити суд.

(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц)

• Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення. Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки водного фонду можлива лише у випадку, визначеному у частині другій ст. 59 ЗК України і який незастосовний у цій справі, ВП ВС вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду.

(Постанова ВП ВС від 15 вересня 2020 у справі № 469/1044/17)

• Визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого незаконного володіння. • Державні акти на право власності або користування землею втратили значення документа, що посвідчує право власності або користування, оскільки речові права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ст. 4 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

• Слід також мати на увазі, що державні акти на право власності або користування землею втратили значення документа, що посвідчує право власності або користування, оскільки речові права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ст. 4 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Тому судове рішення про задоволення позову в цій частині також не вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у цій справі.

(Постанова ВП ВС від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц).

Застосування рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 в практиці Верховного Суду:

• Рішення КС України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 19/2009, мало подальшим наслідком відмову від оцінки в судових рішеннях актів органів державної влади та місцевого самоврядування як нікчемних.

• Також, важливим наслідком застосування рішення КС України вважалася неможливість скасування рішення органу державної влади та місцевого самоврядування без оскарження цивільно-правових підстав виникнення права на земельну ділянку.

• Суди майже 10 років послідовно дотримувалися підходу, що акт органу влади індивідуальної дії має бути скасований в судом в порядку пред’явлення позовних вимог про визнання його незаконним і скасування. • Найчастіше для застосування презумпції дійсності рішень органів для учасників земельних правовідносин та обов’язкової їх оспорюваності, суди посилаються, саме на Рішення КС України № 7-рп/2009, яке стосується застосування положень щодо наслідків зміни органами місцевого самоврядування своїх власних рішень.

• Проте, питання щодо оцінки судом нікчемності актів органів державної влади та місцевого самоврядування, які не відповідають Конституції та законом України, тобто, прийняті не на підставах, не в межах повноважень та у не спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, цілком обґрунтовано може розглядатися поза контекстом скасування органами власних рішень індивідуальної дії. В цьому випадку застосовується презумпція незаконності таких рішень.

https://www.hsa.org.ua/blog/viznannia-nezakonnimi-...

ОТЖЕ, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади як окремий спосіб захисту порушених прав та інтересів (п. 10 ч.2 ст. 16 ЦК України) застосовується Верховним Судом у земельних спорах у випадках, коли це забезпечує відновлення права держави чи територіальної громади на землю.

Визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади як окремий спосіб захисту порушених прав та інтересів не застосовується Верховним Судом у земельних спорах у випадках, коли таке рішення не має значення самостійної підстави виникнення земельних відносин.

Спеціальні способи захисту права власності (віндикаційний, негаторний позови) «поглинають» визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

У випадках, коли таке рішення не має значення самостійної підстави виникнення земельних відносин, суд може констатувати його незаконність у мотивувальній частині рішення суду.

https://advokatpost.com/vyznannia-nezakonnymy-rish...

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин