Медицинская халатность как поступить

Доброго дня, Максиме!

Відповідно до статті 80 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Згідно частини першої статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Основні аспекти настання цивільно-правової відповідальності прописані в ЦКУ. Цей вид відповідальності поділяється на два види:

• договірна відповідальність (регулюється гл. 63 ЦКУ та Законом України «Про захист прав споживачів») - настає у випадку порушення медичним працівником умов договору про надання медичних послуг. Законодавство вимагає у цьому випадку, за наявності вини виконавця, відшкодування збитків (моральних та матеріальних) у повному обсязі.
• деліктна відповідальність настає у випадку неправомірного заподіяння ним шкоди під час виконання своїх професійних обов’язків.

Умови притягнення до відповідальності:

• доведено факт протиправного характеру дій чи бездіяльності;
• наявність негативного впливу на здоров’я пацієнта;
• встановлено причинно-наслідковий зв’язок між цими фактами;
• доведено факт вини медика.

Для настання юридичної відповідальності необхідна наявність причинно-наслідкового зв’язку між вчиненням певних дій (бездіяльності) медичного працівника та настанням шкоди для здоров’я пацієнта. Встановлює чи спростовує наявність такого зв’язку судово-медична експертиза.

Судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду. Судово-психіатрична експертиза має на меті встановити ступінь вираженості та характер страждань, психологічний стан пацієнта.

Судово-медична експертиза вирішує питання:

• причина несприятливого результату чи смерті особи;
• підтвердження чи спростування факту наявності помилок в роботі лікаря;
• причини помилкових дій лікаря;
• наявність можливості у лікаря спрогнозувати та попередити негативні наслідки своїх вчинків;
• ймовірні причини настання негативних наслідків в разі правильного лікування;
• наявність чи відсутність порушень в організації охорони здоров’я в медичному закладі, де стався випадок.

Результати цих досліджень суд враховує при встановленні розміру компенсації матеріальної шкоди. Результати судово-медичної експертизи оформляються документом, який має назву висновок експерта.

Висновок експертизи встановлює:

- чи настала шкода для здоров’я пацієнта від дій (бездіяльності) медичного працівника;

- чи спричинена шкода діями самого пацієнта (недотримання рекомендацій);

- чи обумовлена шкода індивідуальними особливостями організму пацієнта.

В останніх двох випадках особа, що заподіяла шкоду, не буде зобов’язана її компенсувати.

Обов’язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди є причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Наприклад: якщо шкода не є наслідком протиправної поведінки заподіювача шкоди, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій чи внаслідок індивідуальних особливостей організму пацієнта), у заподіювача шкоди не виникатиме обов’язку відшкодувати шкоду.

Цивільне законодавство передбачає принцип вини особи, яка заподіяла шкоду при наданні медичної допомоги. Відсутність вини особи стає підставою для звільнення від відповідальності. Саме через цей принцип відсутність вини має довести та особа, яка скоїла правопорушення. Однак цивільне законодавство передбачає винятки з цього правила.

Обставини, які передбачають відшкодування завданої пацієнту шкоди:

• шкода заподіяна за крайньої потреби;
• шкода заподіяна діяльністю, яка пов’язана зі зберіганням та використанням механізмів, обладнання, хімічних, радіоактивних, вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин;
• шкода заподіяна через певні недоліки в товарі чи роботах (наприклад, вказаної недостовірної інформації в інструкції з застосування виробу чи препарату).

Принципи відшкодування шкоди, заподіяної медичним працівником:

Відповідно до цивільного права в разі доведення вини медичного працівника, пацієнт претендує на відшкодування усіх видів завданої шкоди:

1. майнової - усіх видів майнових витрат (ст.22 ЦК України);
2. немайнової (моральної) - компенсацію порушником завданих фізичних та духовних страждань, що стали наслідком його правопорушення, у грошовій формі. При розрахунку грошової суми до уваги береться рівень фізичного болю та страждань, яких зазнав пацієнт через каліцтво та інші негативні наслідки для його здоров’я (ст. 23 ЦКУ).

Майнова шкода складається з:

1. реальних збитків — витрат майнового характеру, затрачених на відновлення порушеного права;
2. втраченої вигоди — прибутків, які могла отримати особа в разі, якби її права не були порушеними.

Розмір відшкодування, в разі доведеного факту відповідальності медичних працівників, у кожному конкретному випадку встановлює суд. Для нарахування суми матеріальних витрат пацієнт має надати до суду відповідні документи (наприклад, аптечні чеки).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суди керуються принципами:

• повинен бути доведеним факт посягання на немайнові права особи чи порушення цих прав;
• в діях (бездіяльності) медичного працівника повинен бути встановлений факт вини;
• сторона пацієнта повинна довести факт моральних та фізичних страждань;
• компенсація моральної шкоди не залежить від компенсації матеріальної шкоди.

Законодавець не передбачив верхньої та нижньої межі розміру моральної шкоди. Стаття 23 ЦКУ частково надає орієнтири, якими має керуватись суд в питанні встановлення розміру грошової компенсації матеріальної шкоди, як одного з видів відповідальності медичних працівників за вчинені правопорушення:

• на розмір суми грошової компенсації впливає характер вчиненого правопорушення;
• ступінь вираженості фізичних та моральних страждань;
• характер зниження здібностей чи позбавлення можливості до реалізації;
• ступінь вираженості вини особи, яка спричинила моральну шкоду;
• до уваги приймаються також інші обставини, які мали суттєвий вплив на ситуацію, вимоги доцільності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Юридична відповідальність медичних працівників за шкоду, яка була заподіяна пацієнту, покладається на суб’єктів цивільно-правової відповідальності. А саме на:

• юридичних осіб – медичні заклади;
• фізичних осіб, що займаються медичною практикою.

Позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неякісним наданням медичної послуги, може пред’являтися до суду в порядку цивільного чи адміністративного судочинства за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, якій заподіяно шкоду або за місцем заподіяння шкоди.

Стаття 1172 ЦКУ передбачає, що юридичні чи фізичні особи відшкодовують пацієнту шкоду, яку заподіяв його здоров’ю медичний працівник в ході виконання ним своїх професійних обов’язків. Лікар, вина якого встановлена, може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Надалі заклад охорони здоров’я може звертатись до винної особи з регресним позовом та вимагати від неї компенсування повної суми заподіяної шкоди.

Адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать, зокрема:

• - порушення санітарних норм (стаття 42);
• - порушення встановленого порядку реалізації (відпуску) лікарських засобів (стаття 424) ;
• - порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності (стаття 442);
• - порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (стаття 451).

До осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються адміністративні стягнення, передбачені санкціями статей, що встановлюють відповідальність за такі правопорушення.

За викладених Вами обставин можлива також службова відповідальність лікаря.

Для притягнення лікаря до службової відповідальності треба звернутись із скаргою до керівника медичного закладу, де працює лікар, і зажадати від того призначення службової перевірки та вжиття мір службового характеру: догани, суворої догани тощо - аж до звільнення з роботи.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Ваша ситуація є медичною недбалістю, а можливо – й завданням тілесних ушкоджень через непрофесійні дії лікаря.

Перш за все зберіть докази. Для цього зверніться до іншого лікаря (уролога, хірурга, проктолога) та інфекціоніста, щоб задокументувати Ваш стан після огляду. Пройдіть обстеження:

• Загальний аналіз крові (ознаки інфекції).
• Бактеріальний посів із уражених ділянок (доведете, що запалення спричинене зовнішнім інфікуванням).
• УЗД простати (при запаленні).

Отримайте висновок лікаря, де буде зазначено, що ваш стан виник після огляду.

Потім подайте скаргу в адміністрацію медзакладу – вимагайте пояснень та внутрішнього розслідування.

Зверніться до департаменту охорони здоров’я МОЗ або відповідного управління охорони здоров’я – подайте офіційну скаргу.

Замовте судово-медичну експертизу – через адвоката або офіційний запит (це важливо для доведення вини).

Якщо Ваші ускладнення підтверджені документально, можна звернутися до поліції з заявою про неналежне виконання професійних обов'язків медичним працівником за статтею 140 Кримінально кодексу України, яка передбачає, що

за невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.).

В заяві зазначте, що лікар провів огляд без згоди, порушив протокол, спричинив шкоду здоров’ю та не надав допомоги.

Паралельно можете подати цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди (витрати на лікування).

ОТЖЕ, внаслідок неналежного надання медичної допомоги для лікаря може настати відповідальність:

• цивільно-правова;
• кримінальна.

Якщо кримінальна відповідальність, покладається на фізичних осіб, то цивільно-правова, тобто майнова, покладається як на громадян, так і на організації (заклади охорони здоров’я).

Стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає підстави, за яких особа, яка здійснювала лікування пацієнта, несе відповідальність за порушення взятих на себе зобов’язань.

1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

3. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

У Кримінальному кодексі України зазначено, що для настання відповідальності за вчинений злочин необхідні такі умови: умисел, вина та причиновий зв’язок між діями медичного працівника та наслідками для здоров’я чи життя людини. Тобто, дії медичного працівника в конкретному випадку були об’єктивно неправильними, що знаходяться в суперечності з загальновизнаними і загальноприйнятими правилами медицини. При цьому, медичний працівник в силу отриманої освіти та займаної посади повинен був усвідомлювати, що дії його є неправильними і тому можуть заподіяти шкоду хворому. Ці об’єктивно неправильні дії сприяли настанню несприятливих наслідків — смерті хворого або заподіяння істотної шкоди його здоров’ю.

Отже, відповідно до Кримінального кодексу України особа підлягає кримінальній відповідальності лише за ті небезпечні наслідки, щодо яких встановлено його вина. Кримінальна відповідальність за невинне заподіяння шкоди, не допускається.

Серед помилок лікарів – неправильні діагнози, невірні рецепти, нестерильні інструменти, неуважність, неточність в розрахунках.

ОТЖЕ, Якщо внаслідок дій лікаря Вашому здоров'ю було завдано шкоди Ви маєте право звернутися із позовом проти закладу охорони здоров’я із вимогою компенсації матеріальної чи моральної шкоди, а лікаря можна спробувати притягнути до кримінальної відповідальності.

Відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди не залежить від того, чи підписаний договір між пацієнтом і медичним закладом.

Частиною першою статті 906 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, визначеним статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Матеріальна шкода включає у себе дві категорії: реальні збитки та втрачені можливості доходу. До першої можна віднести витрати, які особі довелося понести у результаті заподіяння шкоди (наприклад, придбання ліків, витрати на медичну допомогу тощо). Їх можна підтвердити та підрахувати за допомогою надання чеків чи інших доказів вартості придбаного майна. Категорія ж втрачених можливостей доходу, як правило, пов’язана із втратою працездатності внаслідок лікарської помилки. У цьому випадку ступінь втрати працездатності та розмір збитків визначається в ході судово-медичної експертизи.

Також може відшкодовуватися подальше лікування особи, яке стало необхідним внаслідок помилки медперсоналу. Розмір збитків знову-таки визначатиметься експертизою. Особливістю такого відшкодування є те, що сума компенсації перераховуватиметься не постраждалій особі, а безпосередньо до закладу охорони здоров’я, де вона проходитиме лікування.

Моральна шкода у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" тлумачиться як «втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування:

(а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок;

(б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Отже, щоб оскаржити дії лікаря у судовому порядку та отримати компенсацію за майнову/моральну шкоду Вам потрібно підготувати позовну заяву, мати належні докази протиправної поведінки лікаря та довести причинний зв'язок між діями лікаря та заподіяною шкодою.

Так як ще не пройшло вже багато часу з моменту неналежних дій лікаря - то Ви зможете отримати компенсацію у судовому порядку. Вам потрібно звернутися до інших лікарів та отримати консультаційні висновки.

На жаль, судовий розгляд справи може розтягнутися на роки, адже якщо Вам вдасться виграти справу у першій інстанції, то заклад охорони здоров'я подасть апеляцію, а при необхідності ще й касацію.

Ви можете ознайомитись з прикладом позитивної судової практики у постанові Верховного суду від 27.02.2019 по справі № 755/2545/15-ц https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/81...

Якщо ж Вашою метою є лише направлення скарги на дії лікаря, то можете звернутися:

• до поліції;
• до головного лікаря лікарні;
• до департаменту/управління охорони здоров’я Вашого міста чи області: https://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja;
• на гарячу лінію місцевих органів виконавчої влади;
• на гарячу лінію Уряду за телефоном 1545;
• на гарячу лінію МОЗ 0 800 505 201;
• до контакт-центру системи надання безоплатної правової допомоги за безкоштовним номером 0 800 213 103.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас!

Я пришел на контрольный прием проктолога с полностью вылеченным геморроем и без симптомов. Дашко Олександр Петрович не спросив моего разрешения провел грубый осмотр, чем занес инфекцию, вызвал воспаление перианальной области, простаты, головки члена, ректума, ануса. Температура после осмотра держалась 2 дня. Ответственности не признал, сказал "у вас наверное грипп". Прошло 5 дней, я до сих пор лечу инфекцию и воспаление. Как поступить?

Неприємна ситуація. Для початку радив би терміново звернутися до іншого фахівця, який встановить Вам вірний діагноз та можливо чинники, які призвели до такого стану. Як варіант - подати скаргу на цього лікаря головному лікарю закладу охорони здоров'я, але буде складно. На жаль, у моїй практиці була така халатність лікарів, яка навіть призводила до летального наслідку, і все рівно дуже складно лікаря притягти до відповідальності. На жаль...

Але спробувати потрібно. Для початку - докази, фіксація, по можливості причинно-наслідковий зв'язок, далі - можливі скарги на лікаря, звернення до правоохоронни органів. Треба пробувати, але буде складно.

З повагою! Щасти Вам!

Вітаю!

На сьогодні відносини у сфері охорони здоров”я регулюються цілою низкою законів та інших нормативно-правових актів, найголовнішими з яких є Конституція України та Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров”я”.

Враховуючи специфіку та складність медичної діяльності, важливим є наявність двох елементів для виникнення відповідальності.

По-перше, дії лікаря повинні бути визнані протиправними та непрофесійними.

По-друге, слід встановити причинний зв”язок між дією і шкодою, спричиненою пацієнтові.

Кожен пацієнт має право оскаржити неправомірне рішення і отримати компенсацію, якщо його здоров’ю заподіяно шкоду. Відповідачем завжди є роботодавець — заклад охорони здоров’я чи лікар-ФОП.

Відповідальність за вчинення шкоди (моральної чи матеріальної) несуть заклади охорони здоров’я, а також медичні працівники, які займаються приватною практикою. Тобто відповідачем є роботодавець (заклад охорони здоров’я чи ФОП), а третьою особою — медичний працівник, дії якого спричинили шкоду.

Якщо йдеться про компенсацію матеріальної шкоди, то підставою можуть бути як протиправні дії медперсоналу, так і їх бездіяльність, внаслідок чого здоров’ю пацієнту завдано шкоди.

Зареєстрована заява зобов’язує установу надати пацієнту відповідь.

Будь-який громадянин має право подати заяву про проведення клініко-експертної комісії в міських, районних, обласних департаментах охорони здоров’я, а також КЕК МОЗ України. Такі комісії контролюють якість надання допомоги і розглядають усі випадки, в яких може йтися про неналежну допомогу пацієнту — від випадків з розбіжністю діагнозів до летальних.

Відповідальність за дотримання стандартів якості і безпеки несе адміністрація і медичні працівники цих установ або медичний працівник індивідуальної практики за місцем провадження своєї діяльності.

Для того, щоб його якість стала гарантованою, працюють клініко-експертні комісії (КЕК) на всіх рівнях - в міських, районних, обласних департаментах охорони здоров’я, а також КЕК МОЗ України. Такі комісії контролюють якість надання допомоги і розглядають усі випадки, в яких може йтися про неналежну допомогу пацієнту:

• летальні випадки;
• випадки ускладнень;
• випадки первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку;
• випадки повторної госпіталізації з приводу того самого захворювання протягом року;
• випадки захворювань з подовженими чи скороченими термінами лікування (чи тимчасової непрацездатності);
• випадки з розбіжністю діагнозів;
• випадки, що супроводжувалися скаргами пацієнтів чи їх родичів.

Усі звернення, що надійшли до КЕК, комісія повинна розглянути впродовж 30 днів. Якщо це неможливо через серйозні причини, цей термін може бути продовжений - максимум на 15 днів.

ЗВЕРНІТЬСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ДО КЛІНІЧНО-ЕКСПЕРТНОЇ КОМІСІЇ, ЯКЩО СКАРГА БУДЕ ОФІЦІЙНО ЗАРЕЄСТРОВАНА.

Неналежне виконання професійних обов`язків полягає у тому, що медичний працівник виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.