незаконне привласнення моїх коштів

Доброго дня.

Кримінальної складової не має.

У диспозиції частини 1 статті 190 Криміналного кодексу України шахрайство визначено як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довірою.

Обман - повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів тощо.

Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1212 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Для повернення безпідставно набутих коштів неналежному отримувачеві направляється вимога повернути суму переказу. У вимозі зазначається дата перерахування коштів, точну суму помилкового переказу, повні й точні банківські реквізити платника для повернення коштів, а також строк для виконання вимоги та відповідальність за його порушення.

Вимогу надсилають цінним листом із описом вкладення і повідомленням про вручення або вручають неналежному отримувачеві кур’єром. На примірнику платника ставлять позначку про те, що її одержав отримувач.

У разі відмови неналежного отримувача повернути суму платіжної операції на вимогу платника повернення коштів можливе лише у судовому порядку шляхом подання позовної заяви.

Вітаю Вас.

На мій погляд, справа марна. Ознак незаконного привласнення в діях даної особи точно немає. Тут більше про людяність, аніж Закон, на жаль...

Але моя думка не означає, що взагалі нічого не потрібно робити. Все ж таки я рекомендую звернутися до поліції із заявою про незаконне привласнення коштів або шахрайство. Варто вказати всі відомі вам дані: номер картки, ПІБ, скріни платежів, переписки, дзвінків тощо; написати, що отримувач свідомо ухиляється від повернення коштів. Якщо поліція нічим не допопоже, до суду навряд чи є сенс звертатися, хоча такого права Ви не позбавлені.

Які статті КК України доречно вказати у заяві:

ст. 190 КК України

Стаття 190. Шахрайство

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

4. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

5. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

ст. 193 КК України

Стаття 193. Незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї

1. Незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, -

карається штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на той самий строк.

З повагою! Щасти Вам!

Вітаю!

НАЖАЛЬ, КРИМІНАЛЬНОЇ СКЛАДОВОЇ У ВАШОМУ ВИПАДКУ НЕМАЄ, ЦЕ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ.

ВАМ ТРЕБА ЗВЕРНУТИСЯ ДО СУДУ З ПОЗОВОМ ПРО ПОВЕРНЕННЯ ВАМ ГРОШЕЙ.

За загальним правилом, звернутися до суду з позовом особа може протягом 3 років з дня, коли вона довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 257, частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити:

• найменування суду, до якого подається заява;
• повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
• зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
• зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
• виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
• відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
• відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
• перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
• попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;
• підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (зразок підтвердження) (стаття 175 Цивільного процесуального кодексу України).

До позовної заяви додаються:

1. документ про сплату судового збору або зазначається підстава звільнення від сплати судового збору;
2. документ, що підтверджує повноваження представника (якщо позовну заяву подає представник);
3. клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо (за необхідності);
4. копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (виключення: позови, що виникають з трудових правовідносин; про відшкодування шкоди, завданої завданою каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду) (стаття 177 Цивільного процесуального кодексу України).

ДОБРОГО ДНЯ, пані НАТАЛІЯ! Дана особа Вас ошукала. Гроші у разі блокування платежу - повертаються власнику, а не йдуть на якусь там буцімто благодійність. Можливо є змога обійтися без судів і пояснити цим шахраям, що по суду доведеться заплатити набагато більше, ще й Ваші витрати на суд та адвоката, а тому можуть замість 500 $ повернути 1000 $.

Поліція - справа марна, адже по факту в країні немає вже ніякої поліції. Вони зайняті зовсім іншими речами ніж правоохоронна діяльність.

Ви лише втратите час та отримаєте відписку. Ніхто нічого робити не буде, навіть якщо відкриють кримінальне провадження після тиску на горе-поліціянтів та ухвалу слідчого судді про зобов"язання внести дані до ЄРДР.

В такому випадку найбільш реальний шлях - це звернення до суду з позовом де буде відповідачем БАНКІВСЬКА УСТАНОВА. І вже банківська установа має в суді, якщо вважає себе неналежним відповідачем - повідомити реквізити отримувача коштів.

Ви при цьому матимете право змінити відповідача на належного, або залучити фізичну особу - отримувача як співвідповідача.

Право на повернення своїх коштів формально гарантоване статтею 1212 Цивільного кодексу України.

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Порядок залучення до участі у справі співвідповідача, заміна неналежного відповідача – врегульовані ст. 51 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 – 4 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Отже, як бачимо правом залучення співвідповідача та заміни відповідача належним – наділений лише позивач, який розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Відповідач такого процесуального права позбавлений, як і суд.

Якщо банк не надасть даних, то їх можна витребувати судом в рамках витребування доказів по справі, які позивач не може самостійно отримати.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

ОТЖЕ, клопотання про витребування доказів має бути подане не пізніше ніж з позовною заявою. Інакше доведеться суду обгрунтовувати неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від позивача.

ТАКОЖ Є ТАКА ОПЦІЯ як ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОКАЗІВ ДО ПОДАННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ (ст. 116 - 119 ЦПК).

Однак, в даному випадку не факт, що суд погодиться на це в рамках відповідної справи.

ТОМУ, на моє переконання - позов треба спрямовувати саме до банківської установи - отримувача коштів. А потім вже розбиратися в рамках справи хто належний відповідач, а хто ні.

Засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків (постанова Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20).

Одразу попереджаю, що процес не буде легким. Дуже багато ненормального в процес стягнення безпідставно набутих грошей вніс шановний Верховний Суд, який фактично підіграв шахраям і вказав, що фактично закон неможливо виконати в частині повернення безпідставно набутих коштів, бо у суддів своє бачення і на їх думку кожна особа має думати головою перш ніж комусь щось пересилати.

Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України, якщо особа, знаючи про відсутність у неї такого обов'язку, все-таки здійснила їх сплату. Це акцентував Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22.

Касаційний цивільний суд у складі ВС вказав на помилковість висновків судів, відмовив у задоволенні позову, зробивши такі правові висновки.

• Тлумачення статей 1212, 1215 ЦК України свідчить, що під час визначення того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі, слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема добросовісності.
• В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд зауважив, що позивач добровільно перераховував на картковий рахунок відповідача кошти, знаючи, що між ним і відповідачем відсутнє зобов’язання (відсутній обов’язок) із повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). Водночас позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, а саме пів року, регулярно, різними сумами (всього було 37 платежів), зазначаючи, що призначенням платежу є поповнення карткового рахунку відповідача.

АЛЕ, ФОРМАЛЬНО ЯКЩО НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ ДОВЕСТИ ФАКТ БЕЗПІДСТАВНОВСТІ НАБУТТЯ СУМИ У БІЛЬШОМУ РОЗМІРІ, ВИ МАЄТЕ ШАНСИ В СУДІ СТЯГНУТИ ВКАЗАНІ КОШТИ.

Збережіть переписки та інші докази для суду.

Щасти Вам!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Доброго дня, Наталія!

Процедура повернення коштів помилково перерахованих з вини платника.

Платник повинен повідомити надавача платіжних послуг (банк) про факт виконання з його рахунку неналежної платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

Важливо повідомити надавача (банк) про неналежну платіжну операцію оскільки:

• до моменту повідомлення про факт втрати платіжної карти чи облікових даних ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника;
• з моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Згідно ч.4 ст. 87 ЗУ "Про платіжні послуги" платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку.

Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. У разі виявлення невідповідності інформації платник має відшкодувати надавачу платіжних послуг шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Платник зобов’язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури. У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.

У разі помилки платника та коли кошти вже зарахували на рахунок неналежного отримувача:

1. Виявивши помилку, платник негайно надсилає неналежному отримувачеві вимогу повернути суму переказу. У вимозі зазначає дату перерахування коштів, точну суму помилкового переказу, повні й точні банківські реквізити платника для повернення коштів, а також строк для виконання вимоги та відповідальність за його порушення.
2. Свої вимоги платник обґрунтовує наведеними вище законодавчими нормами і главою 83 Цивільного кодексу України, яка регулює обов’язок особи, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому таке майно.
3. Вимогу надсилають цінним листом із описом вкладення і повідомленням про вручення або вручають неналежному отримувачеві кур’єром. На примірнику платника ставлять позначку про те, що її одержав отримувач. Аби пришвидшити реакцію неналежного отримувача, варто також надіслати йому вимогу засобами електронного зв'язку.

Отже, у випадку якщо неналежний отримувач не повернене кошти у відповідності з главою 83 Цивільного кодексу України платник може звернутись до суду з вимогою повернення коштів з чужого незаконно набутого володіння

Черговість дій для повернення коштів отримувачем коштів:

1. Неналежний отримувач протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової/неналежної операції зобов’язаний повернути рівнозначну суму зараховану йому внаслідок помилкової, на користь такого надавача платіжних послуг (у разі порушення 3-деного строку отримувачем він також буде повинен сплатити пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день від дати завершення такої платіжної операції до дня повернення коштів на рахунок, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції)
2. Надавач платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача, у разі згоди неналежного отримувача на повернення коштів зобов’язаний розблокувати кошти на рахунку неналежного отримувача та повернути їх неналежному платнику на підставі наданої неналежним отримувачем платіжної інструкції.
3. У разі відмови отримувача (неналежного отримувача) повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції на вимогу надавача платіжних послуг списання коштів з рахунку неналежного отримувача здійснюється у судовому порядку.

Спори між надавачем платіжних послуг та неналежним отримувачем щодо помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції розглядаються у судовому порядку.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

• на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Інформація щодо рахунку умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, щодо яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження;
• за рішенням суду;
• органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, органам Національної поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Антимонопольному комітету України, Національному агентству з питань запобігання корупції, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента;

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 5 ст. 83 ЦПК України визначено, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

З приводу подання заяви до поліції, то це може бути тільки заява про скоєння кримінального правопорушення відповідно до статті 190 ККУ. Проте, оскільки це цивільно-правові відносини, які пов'язані із помилковим переказом, то НПУ, скорше за все, відмовить у відкритті кримінального провадження. Тож, єдиний Ваш шанс повернути кошти - це все ж таки звернення до суду.

З повагою, адвокат Айвазян.