Переоформлення землі,, чи можливе дистанційне?

Доброго дня, Олена!

Вітаю, ситуація, є земельні діляники, але власник моя мама на окупаваній території, документи всі там, можна зробити фото чи скан їх, чи є така вірогідність чи можливість переоформити землі на доньку? Якщо власник на окупованій території і виїхати не може. Але в дистанційному порядку може все робити. Як що так, то бажаю навіть найняти юриста щоб з цим допоміг в найкоротший термін.

На жаль, без виїзду Вашої матері з ТОТ на підконтрольну територію або ж до третьої країни, в якій є консульство України, вирішити це питання буде неможливо, оскільки для того, аби переоформити земельні ділянки Вашій матері потрібно оформити на Вас дарчу.

Матір може не бути присутньою при укладанні договіру дарування, проте, у такому випадку прийдеться оформити довіреність на іншу особу в Україні, яка буде представляти її інтереси (не на Вас). Проте і в даному випадку цей варіант не можливий, так як українськи нотаріуси не приймуть довіреність видану на ТОТ окупаційною владою.

Крім того, для укладання угоди знадобляться саме оригінали документів, тобто ані ксерокопій, ані скани не підійдуть.

Отже, для того, аби реалізувати задумане, Вашій матері необхідно виїхати з ТОТ. На жаль, інших варіантів не існує.

Відчуження земельної ділянки – це передача права на земельну ділянку (тобто права володіння, користування та розпорядження землею) її власником іншій фізичній чи юридичній особі, територіальній громаді чи державі.

Відчуження може бути платне (купівля-продаж, міна) і безоплатне (дарування, спадщина тощо).

Документи, які підтверджують, що особа є власником земельної ділянки можна розділити на дві групи:

1. Документи, видані до 1 січня 2013р.:

• державний акт на право приватної власності на землю;
• державний акт на право власності на землю;
• державний акт на право власності на земельну ділянку.

2. Документи, які видавалися після 1 січня 2013.:

• свідоцтво про право власності на нерухоме майно;
• витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
• При зміні власника право власності на земельну ділянку без зміни її меж та цільового призначення також посвідчується договором купівлі-продажу або свідоцтвом про право на спадщину.

При укладанні договіру дарування при собі необхідно мати оригінали таких документів:

- документ, що посвідчує особу та реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки;

- документи, які підтверджують право володіння земельною ділянкою;

- витяг з Державного земельного кадастру.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Законодавство України передбачає кілька способів передачі нерухомого майна іншій особі, однак через війну та окупацію існують обмеження щодо вчинення нотаріальних дій та доступу до державних реєстрів.

Дистанційне переоформлення земельних ділянок можливе лише за умови нотаріального посвідчення довіреності, але тут є складність, оскільки українські нотаріуси не можуть засвідчувати документи, видані на окупованих територіях.

Якщо мати має чинний український паспорт та ІПН, вона може видати генеральну довіреність на свого представника, щоб переоформив на Вас земельні ділянки.

Оформити довіреність можна:

• в українського нотаріуса (якщо мати може виїхати хоча б на підконтрольну територію).
• в консульстві України (якщо є можливість виїхати за кордон).
• у іноземного нотаріуса (крім РФ та РБ)

Після оформлення довіреності представник зможе оформити договір дарування або купівлі-продажу на Ваше ім’я.

На жаль, якщо мати не може виїхати на підконтрольну територію, цей варіант неможливий.

За допомогою адвоката також не можливо переоформити землю на Вас.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю!

НАЖАЛЬ, ПО СКАНКОПІЯМ ДОКУМЕНТІВ НЕМОЖЛИВО ПЕРЕОФОРМИТИ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ.

ЄДИНИЙ ВИХІД - ВИЇХАТИ ЧЕРЕЗ РФ В ТРЕТЮ КРАЇНУ (НАПРИКЛАД:ТУРЦІЯ), А ВЖЕ ТАМ В КОНСУЛЬСТВІ УКРАЇНИ ЗРОБИТИ ДОВІРЕНІСТЬ НА ТРЕТЮ ОСОБУ НА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ МАЙНОМ.

Вітаю Вас.

Вітаю, ситуація, є земельні діляники, але власник моя мама на окупаваній території, документи всі там, можна зробити фото чи скан їх, чи є така вірогідність чи можливість переоформити землі на доньку? Якщо власник на окупованій території і виїхати не може. Але в дистанційному порядку може все робити. Як що так, то бажаю навіть найняти юриста щоб з цим допоміг в найкоротший термін.

На жаль, але це неможливо. Як мінімум, треба довіреність від матері на іншу особу. Як максимум - особиста присутність матері на підконтрольній території. Легального способу переоформлення земельних ділянок за такого стану речея я не бачу.

Згідно з чинним законодавством України, для здійснення правочинів щодо нерухомого майна необхідна наявність оригіналів правовстановлюючих документів або належним чином засвідчених їхніх копій. Скановані копії таких документів не мають юридичної сили та не можуть бути використані для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно або укладення відповідних договорів (купівлі-продажу, дарування, спадкування тощо). Оскільки нотаріальна діяльність на окупованих територіях здійснюється поза межами українського правового поля, будь-які документи, видані органами окупаційної адміністрації, не визнаються компетентними органами України. Відтак, для переоформлення земельної ділянки необхідно або отримати оригінали документів, або відновити їх через процедури, передбачені українським законодавством.

З повагою! Щасти Вам!

Доброго дня.

Послідовність проведення державної реєстрації земельної ділянки визначається Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051.

Першим кроком у процесі проведення реєстрації земельної ділянки є подання державному кадастровому реєстратору заяви про державну реєстрацію земельної ділянки.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);

замовника технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву);

замовника документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки державної, комунальної власності, у випадках, коли розроблення такої документації відбувається без дозволу органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування;

власника земельної частки (паю) або його спадкоємця (у разі формування земельної ділянки в порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);

особи, визначені частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, у тому числі власника нерухомого майна (будівлі, споруди), розташованої на земельній ділянці, що надається (передається) із земель державної чи комунальної власності, або його спадкоємця.

До заяви в обов’язковому порядку додаються:

документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки та електронний документ;

у разі якщо відповідно до закону поділ, об’єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами, до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, сформованої в результаті поділу або об’єднання земельних ділянок, також додаються документи, що належним чином підтверджують таку згоду.

Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв’язку.

Заява про внесення відомостей до Державного земельного кадастру разом із документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, може подаватися за бажанням заявника в паперовій або електронній формі.

Подання Державному кадастровому реєстратору заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру разом із документацією із землеустрою чи документацією із оцінки земель здійснюється розробником такої документації, якщо інше не встановлено договором на виконання робіт із землеустрою чи оцінки земель.

Державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про державну реєстрацію земельної ділянки перевіряє:

повноваження особи, що звернулася з такою заявою;

наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, визначеним законодавством, державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її шляхом реєстрації у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їй реєстраційного номера та фіксацією дати її реєстрації.

Заява реєструється в день її надходження в порядку черговості.

Дата реєстрації заяви у Державному земельному кадастрі є датою її прийняття.

Законодавством визначено строк проведення державної реєстрації земельної ділянки, який становить 14 календарних днів з дня реєстрації заяви (7 днів – у разі здійснення державної реєстрації земельної ділянки за принципом екстериторіальності).

Протягом визначеного строку державний кадастровий реєстратор опрацьовує подані документи і за результатами проведеної роботи здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

– за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

– відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

– робить позначку на титульному аркуші документації із землеустрою про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру та повертає заявникові таку документацію.

Проставлення державним кадастровим реєстратором зазначеної позначки є підставою для передачі відповідної документації на затвердження органу державної влади або органу місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню відповідним органом).

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки державний кадастровий реєстратор на безоплатній основі надає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Державний кадастровий реєстратор може приймати рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки в разі:

– невідповідності поданих документів вимогам законодавства;

– розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

– подання заявником документів не в повному обсязі.

У таких випадках державний кадастровий реєстратор не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення.

Доброго дня, це можливо, якщо мати зробить нотаріально завірену довіреність на третю особу, яка би потім змогли звернутися до нотаріуса на территорії України з особою на яку буде передано земельну ділянку шляхом укладання договору куплі-продажу або дарчої. Але Довіреності оформлені на территорії Росіії або Білоруссії не приймаються на территорії України. Тому треба виїхатии в іншу країну для оформлення довіреності.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, зокрема, на земельну ділянку, здійснюється державним реєстратором речових прав на нерухоме майно після подання відповідних документів, які підтверджують право особи на реєстрацію даної земельної ділянки. Тобто внаслідок проведення таких реєстраційних дій речове право набувається, змінюється або припиняється. Окрім того, державна реєстрація прав на земельну ділянку може здійснюватись безпосередньо нотаріусом, який укладає договір щодо набуття або припинення права власності на земельну ділянку.

Отож, для реєстрації права власності, або іншого права користування, на земельну ділянку особі необхідно звернутись до центру надання адміністративних послуг із пакетом документів, який включає в себе:

1. витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК);
2. копію та оригінал паспорту заявника;
3. копію та оригінал РНОКПП (ідентифікаційного коду);
4. підтвердження оплати адміністративного збору (0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 2024 р. - це 302,80 грн.);
5. документ – підстава виникнення права на ділянку (договір купівлі-продажу (дарування, міни і т.і.), рішення суду, свідоцтво на спадщину, тощо);
6. довіреність, якщо документи подаються представником (нотаріально засвідчена, якщо від фізичної особи);
7. оригінал та копію паспорту, ідентифікаційного номеру представника, якщо документи подаються представником.

Важливо також те, що витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК) не має потреби подавати у випадку, коли документи, які є підставою виникнення, переходу чи припинення права власності або інших прав, містять в собі інформацію про кадастровий номер.

Після здійснення усіх реєстраційних дій державним реєстратором або нотаріусом особа отримує витяг про державну реєстрацію її права.

Чинне земельне та цивільне законодавство визначає імперативність, а саме «автоматичність» переходу прав на земельну ділянку при переході прав на об'єкт нерухомого майна, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до цих статтей, до особи, яка набула право власності, на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної,комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта до набувача такого об’єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Виходячи з цього, логічним є наступне положення: у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Отже, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

УВАГА! Набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду та перехід права на земельну ділянку – це два окремі правочини.

Щодо договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, тото, відповідно до ч.6, ст.120 Земельного кодексу України, істотною умовою його укладення є наявність кадастрового номера земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Виходячи з цього, не можна продати жилий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на земельній ділянці, якій не присвоєно кадастрового номера.Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України: У разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, що перебував у приватній власності її попереднього власника, право власності на земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, одночасно переходить до набувача пропорційно до його частки у праві спільної власності на такий об’єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо попередньому власнику у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому розмірі.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

З наведеного слід дійти висновку, що до особи, яка набула право власності на будівлю, переходить на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 ЗУ "Про оренду землі" право користування (оренди) саме тією земельною ділянкою, як об`єктом цивільних прав, кадастровий номер якої зазначено в договорі, що передбачає набуття права власності на будівлю, незалежно від її цільового призначення, але не частиною такої земельної ділянки (позиція КГС ВС постанова від 14.08.2019 № 910/14257/18).

Щодо договору про перехід права на земельну ділянку, то тут варто звернути увагу на те, що особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками чи користувачами земельної ділянки, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Варто зазначити, що відсутність права власності чи договору оренди на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер, не є перешкодою в укладенні договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на такій земельній ділянці. Проте, в такому випадку не діятиме згадане вище положення про перехід до нового власника права власності, права користування на земельну ділянку в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), оскільки попередній власник жилого будинку, будівлі або споруди не мав жодних прав на земельну ділянку. Саме така позиція міститься у Постанові Верховного Суду України у справі №127/10011/18.

При цьому, документи, що підтверджують набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.

Якщо ж об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст. ст. 118, 123 або 128 Земельного кодексу України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або оренду набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення 30-денного строку подання клопотання не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.

Враховуючи непоодиноку практику Верховного Суду щодо переходу права на земельну ділянку при переході права власності на нерухоме майно в розмірі укладеного договору оренди землі, варто звернути уваги на певні юридичні аспекти.

По-перше, відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки при цьому не перестає діяти, а право оренди продовжує існувати у тому ж обсязі та на тих же умовах, що й до відчуження нерухомості. Змінюються лише дані про особу орендаря. Водночас факт державної реєстрації змін про особу орендаря не впливає на вже зареєстроване право оренди: не змінює і не припиняє його. Новий власник будівлі може ініціювати внесення таких змін для уникнення спірних ситуацій з орендодавцем землі або з іншою метою, коли відомості про нього як орендаря необхідні для широкого загалу.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні. Право оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для здійснення проекту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі на умовах концесії, переходить до нового приватного партнера, концесіонера у разі зміни приватного партнера, концесіонера.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

При цьому Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. (Постанова КГС ВП від 27.02.2019 року у справі №913/661/17 )

Також варто наголосити на постанові КГС ВС від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, яка передбачає положення щодо сплати орендної плати за договором оренди землі. Зокрема, покупець, який придбав нерухомість, автоматично набуває обов’язку сплачувати орендну плату на умовах договору оренди землі, укладеного із продавцем попри відсутність додаткової угоди про заміну сторони в зобов’язанні (!!!)

Крім того, із Постанови палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного Господарського Суду Верховного Суду від 28.02.2020 № 913/169/18 вбачається, що за правилами ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про оренду землі" не може перейти право оренди земельної ділянки, яке у попереднього землекористувача ще не виникло станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці, незалежно від дати укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки виникненням права оренди є момент державної реєстрації цього речового права, а не дата укладення договору оренди. Відсутність у продавця будівлі на момент її відчуження зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, унеможливлює як перехід такого права оренди до покупця будівлі (відповідача) за правилами ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про оренду землі", так і заміну сторони у зобов`язанні.

Особа, яка набула права власності на нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже спірний договір не підлягає розірванню (позиція КГС ВС відповідно до Постанови від 15.01.2019 № 908/27/18).

У даній категорії справ, варто звернути увагу на постанову ВСУ у справі за № 6-2225 цс16. Зокрема, правова позиція Верховного Суду України закріплює наступне. За змістом статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта до набувача такого об’єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об’єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об’єкта переходить право власності на таку частку.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності.

Ухвала від 30.07.2020 № 910/32643/15 Верховний Суд. Касаційний господарський суд

Постанова від 03.04.2019 № 921/158/18 Верховний Суд. Велика Палата

Постановою Верховного Суду від 23.10.2023 року по справі №804/7861/16 вказано: «Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону. Зобов`язання зі сплати орендної плати автоматично виникає в нового власника об`єкта нерухомості з моменту набуття ним права власності на такий об`єкт. У разі відчуження частини об`єкта нерухомості, що розташований на орендованій земельній ділянці: - відбувається заміна орендаря за договором оренди земельної ділянки з попереднього на нового власника об`єкта нерухомості щодо відповідної частини земельної ділянки; - так само до нового власника об`єкта нерухомості переходить обов`язок сплачувати орендну плату за землю у відповідній пропорційній частині. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №802/4133/15-а, від 14.02.2023 у справі № 803/847/17, від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17 та від 18.04.2019 у справі №913/210/18, але не виключно.»

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2000 року у справі 689/26/17 вказала на те, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки (закріпленому у цивільному та земельному законодавстві ) та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу права на земельну ділянку не передбачено умовами договору чи приписами законодавства.

При цьому при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Крім того, слід зауважити, що якщо право власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, то відчуження, у тому числі в процедурі виконавчого провадження, об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки або земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості суперечить закону (Позиція ВП ВС у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).