Консультация по вопросам алиментов, угроз и кибербуллинга

Вітаю!

ЗАБЛОКУЙТЕ ВСІ ЙОГО ДЗВІНКИ, ЯК ВАМ ТАК І ВАШІЙ ДОНЬЦІ.

Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків чинним законодавством не пов'язується з працездатністю дітей і їх можливістю надавати батькам матеріальну допомогу та виникає на підставі сукупності наступних умов:

• походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення);
• непрацездатність матері, батька (тобто вони є особами, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» або особами з інвалідністю);
• потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону (абзац сімнадцятий статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 212/1055/18-ц).

Законодавством визначено (у статті 204 Сімейного кодексу України), що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що:

• мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків;
• мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

Обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. У зв’язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред’явлено позов про стягнення аліментів, зобов’язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов’язків щодо них (пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька може мати місце лише у випадку, якщо такий обов'язок у дочки, сина виник (постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 400/1621/16-ц).

Тобто судом повинні бути встановлені у сукупності такі обставини:

• непрацездатність матері, батька;
• потребу матері, батька в матеріальній допомозі;
• ухилення матері, батька від виконання батьківських обов’язків / несплата аліментів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки. До виняткових випадків можна віднести відсутність у батьків будь-яких коштів для існування, тяжку хворобу тощо.

Важливо, що сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов’язку надання їм утримання – стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримання матеріальної допомоги від дітей.

Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат на непрацездатних батьків суд бере до уваги можливість одержання ними утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків (частина друга статті 205 Сімейного кодексу України).

Також до уваги береться отримання батьками пенсії, пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Отже, в кожному конкретному випадку суд враховує всі обставини, які мають істотне значення для вирішення справи: стан здоров'я батьків, види заробітку чи доходу як дітей так і батьків, виконання батьками своїх батьківських обов'язків, сімейний стан сторін тощо.

ЯК БАЧИМО, ВАШ БАТЬКО СКОРІШЕ ЗА ВСЕ НЕ БУДЕ МАТИ ПРАВА НА АЛІМЕНТИ.

А ПОГРОЗИ ЗВЕРНУТИСЯ ДО ВЛАДИ УГОРЩИНИ ПРО ВАШУ ДЕПОРТАЦІЮ - ВЗАГАЛІ НІСЕНІТНИЦЯ.

Доброго дня!

Недавно мой отец начал угрожать мне подачей иска на алименты, после того как я установила личные границы и попросила не втягивать меня и мою дочь в разборки с остальными родственниками касательно его личных обид. Подача на алименты здесь больше месть, чем необходимость, у него есть чернобыльская пенсия, жилье и работающая жена и двое совершеннолетних детей, которые выросли проживая с ним.

Батьку майже нереально отримати від Вас аліменти. Тому, це більше форма психологічного впливу, щоб Ви добровільно йому допомагали.

Сам факт непрацездатності батька не є безумовною підставою для виникнення у Вас обов`язку надання йому утримання — стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням такої потреби є отримання батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум.

Крім того, у батька є дружина та інші повнолітні діти, які мають такий же самий обов'язок його утримувати.

Тому, навряд чи батьку щось світить у цьому плані.

Также, у меня диагностировано тревожное расстройство, и я принимаю антидепрессанты. Угрозы и манипуляции со стороны отца негативно влияют на мое психоэмоциональное состояние. После того, как я заблокировала его, он отправил мне символический банковский перевод в размере 1 грн с сообщением в разделе описания платежа "не повторяй помилок своєї мами, бо прийде карма і забере найдорожче, що в тебе є", намекая на суицид моего брата (сына моей мамы от второго брака), и использовал эту травму, чтобы запугать и манипулировать мной, чтобы я снова с ним связался. Затем он отправил моей дочери несколько «духовных предупреждений», предсказывая что-то плохое может произойти.

Це домашнє насильство і за його вчинення передбачена кримінальна відповідальність.

Стаття 126-1 Кримінального кодексу України Домашнє насильство

Домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, - карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.

Тому звертайтесь до поліції та повідомляйте про злочин.

Так, як Ви перебуваєте за кордоном - заяву про вчинення злочину Ви можете направити онлайн https://ticket.cyberpolice.gov.ua/ . Додатково прикріпіть скріншоти повідомлень Вам та Вашій дитині

Кроме того, он написал моей дочери, сообщение с требованием передать ему деньги, иначе он обратится посольство Украины в Венгрии с требованием аннулировать мой вид на жительство и депортировать меня в Украину (несмотря на то, что Украина не имеет никаких полномочий в отношении венгерских иммиграционных решений), а также предоставить ему данные о моем месте проживании в Венгрии, чтобы вручить повестку в суд.

Залякування через посольство та депортацію — маніпуляції та юридично нікчемні погрози. Він ніяким чином не зможе цього зробити.

Проте, якщо батько вимагав у дитини грошей — це ознаки кримінального правопорушення за ст. 189 Кримінального кодексу України і карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Тому при зверненні до поліції потрібно також вказати і про цей злочин.

Буду благодарна за помощь в разъяснении моей ситуации и рекомендации по дальнейшим действиям.

Отже, щодо Вашої ситуації:

1. Батько навряд чи звертатиметься в суд, адже там йому нічого не світить.

2. Батько ніяким чином не вплине на Ваше місцепроживання за кордоном і Вас не депортують

3. Батька можна притягнути до кримінальної відповідальності за вчинення домашнього (психологічного) насилля та вимагання грошей.

Що Вам потрібно робити вже зараз:

1. Зберіть усі докази:

• Скріни всіх повідомлень, переказів, звернень до доньки.
• Медичні довідки про діагноз, лікування.
• Будь-які інші докази його небажаної присутності у Вашому житті.

2. Зверніться до кіберполіції https://ticket.cyberpolice.gov.ua/ та повідомте про кримінальні дії зі сторони батька.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Бажаю Вам успіхів!

Україна є стороною низки багатосторонніх міжнародних договорів, що регулюють питання стягнення аліментів за кордоном:

• Конвенції про стягнення аліментів за кордоном 1956 року,
• Конвенції про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання 1973 року,
• Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року.

Україна також є стороною багатьох двосторонніх міжнародних договорів про правову допомогу у цивільних справах, положення яких передбачають взаємне визнання і виконання судових рішень у цивільних справах, і на підставі яких можливо вирішити питання про визнання та виконання рішень судів на території іноземних держав.

Для належного виконання положень зазначених міжнародних договорів затверджені:

• Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 №1092/5/54;
• Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2006 № 121/5;
• Інструкція про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.09.2017 №2904/5.

З метою звернення з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України до компетентного органу запитуваної держави заінтересована особа звертається до суду України, який ухвалив рішення, для отримання документів, передбачених міжнародним договором України.

У більшості випадків це:

• засвідчена належним чином копія судового рішення;довідка про те, що рішення набрало законної сили, якщо це не випливає безпосередньо з тексту рішення;
• довідка стосовно виконання частини рішення або невиконання рішення на території України;
• якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні - довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день та час судового розгляду, та копії документів справи, що підтверджують повідомлення відповідача належним чином про час та місце судового розгляду справи.

Документи, що надає суд України, засвідчуються підписом судді і скріплюються гербовою печаткою суду України.

До клопотання та документів, що до нього додаються, надається їх переклад на мову запитуваної держави або на мову, визначену міжнародним договором України.

У разі, якщо згідно з міжнародним договором України клопотання подається заінтересованою особою до суду України, який ухвалив рішення, такий суд надсилає клопотання та додані до нього документи до Мін'юсту через міжрегіональне управління або його відповідний структурний підрозділ для направлення до компетентного органу іноземної держави.

Клопотання про визнання і виконання рішення може бути подане безпосередньо до компетентного суду іноземної держави.

Рішення суду України підлягає виконанню на території іноземної держави після визнання та надання компетентним органом цієї держави дозволу на його виконання. Виконується рішення на території іноземної державі відповідно до законодавства цієї держави.

За відсутності судового рішення про стягнення аліментів

Згідно з частиною четвертою статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" однією з підстав визначення підсудності справ судам України є факт проживання позивача у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства в Україні.

Згідно зі статтею 77 цього Закону підсудність судам України є виключною, якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні.

Статтею 28 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

За наявності відповідних підстав для визначення підсудності справи судам України заявник має право звернутися до суду України із позовною заявою і після винесення судом України такого рішення можливо звертатися до компетентних органів іноземної держави з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України.

У інших випадках вбачається доцільним звертатися до держави, суди (органи) якої компетентні розглядати справу про стягнення аліментів.

---

НАДАВАТИ СВОЮ АДРЕСУ В УГОРЩИНІ ЧИ НЕ НАДАВАТИ, ВИРІШУВАТИ ВАМ.

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою (ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов’язковою.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених ЦПК України, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур’єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 13 ст. 128 ЦПК України).

Порядком надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі (далі - Порядок) передбачено надсилання учасникам судового процесу судових повісток, повідомлень і викликів в електронній формі шляхом направлення в месенджері за допомогою програмного додатка або SMS-повідомлення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду (п. 2 Порядку).

З інформацією про наявні програмні засоби, для яких реалізовано технічну можливість направлення судового виклику, учасник може ознайомитися в приміщенні суду або на офіційному веб-порталі судової влади України. Судовий виклик надсилається учаснику судового процесу за наявності відповідної заяви та технічної можливості.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених ЦПК України, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв’язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв’язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (ч. 9 ст. 128 ЦПК України).

Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв’язку з їхньою діяльністю.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії (ч. 3 ст. 130 ЦПК України).

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (ч. 11 ст. 128 ЦПК України).

Доброго дня, Ольга!

Недавно мой отец начал угрожать мне подачей иска на алименты, после того как я установила личные границы и попросила не втягивать меня и мою дочь в разборки с остальными родственниками касательно его личных обид.

Вашому батьку ще прийдеться довести у суді, що він потребує матеріальної допомоги. За умови того, що останній отримує пенсію та має ще трьох родичів, окрім Вас, які зобов'язані його утримувати (дружина та двоє дітей) не думаю, що це буде так легко, як йому здається і чи взагалі можливо.

Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків чинним законодавством не пов'язується з працездатністю дітей і їх можливістю надавати батькам матеріальну допомогу та виникає на підставі сукупності наступних умов:

• походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення);
• непрацездатність матері, батька (тобто вони є особами, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» або особами з інвалідністю);
• потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Обов’язок утримувати батьків включає:

• сплату аліментів;
• участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України право на утримання виникає за умови, якщо батьки:

• є непрацездатними;

Непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону (абзац сімнадцятий статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

потребують матеріальної допомоги (тобто батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв’язку з відсутністю пенсії чи її низького розміру).

При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 212/1055/18-ц).

Щодо кібербулінгу, то булінг (цькування) – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої особи (фізичної особи, яка не досягла 14 років) чи неповнолітньої особи (фізичної особи у віці від 14 до 18 років) та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Кібербулінг – це різновид булінгу (цькування) із застосуванням засобів електронних комунікацій (соціальні мережі, форуми, чати тощо), що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити дитину.

Ознаки кібербулінгу:

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (кібербулер), потерпілий (жертва кібербулінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Форми прояви кібербулінгу:

• відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;
• розповсюдження (спам) відео та фото відвертого характеру;
• тролінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);
• демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
• створення груп ненависті до конкретної дитини.

Тож, у Вашому випадку мова йде, про домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - Закон).

Статтею 126-1 Кримінального кодексу України домашнє насильство визначене як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Домашнє насильство, у свою чергу, поділяється на такі види:

1. економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
2. психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;
3. сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
4. фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

До повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать:

• виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них;
• прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України;
• інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;
• винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників;
• взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством;
• здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;
• анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством;
• взаємодія з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
• звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Отже, Ви маєте повне право звернутися до поліції із заявою про злочин.

Згідно статті 1 Закону України «Про національну поліції», центральним органом виконавчої влади, на який покладається обов'язок служити суспільству шляхом належного забезпечення охорони прав людини і його свобод, який протидіє злочинності, підтримує публічну безпеку і порядок є національна поліція України (далі - поліція) . У пункті 5 частини 1 статті 23 цього Закону зазначено, що до повноважень поліції відноситься здійснення своєчасного реагування та прийняття відповідних заходів на заяви і повідомлення про злочини або події (кримінальні і адміністративні).

Стаття 25 Кримінального процесуального кодексу України покладає обов'язок на прокурора і слідчого починати досудове розслідування у разі виявлення ознак злочину. Крім цього, статтею 214 КПК позначений термін, протягом якого після прийняття заяви або отримання повідомлення про скоєння злочину, прокурор або слідчий повинні внести інформацію про такий злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань (Реєстр) - і дорівнює він 24 години. Правила та порядок ведення такого Реєстру можна подивитися в Наказі Генеральної прокуратури від 06.04.2016 №139 "Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань". А після цього, протягом ще 24 годин, вищевказані особи зобов'язані почати розслідування.

Є кілька способів повідомити в поліцію про злочин:

1. Людина може особисто зателефонувати на гарячу лінію на номер 102 або усно звернутися до відділення і повідомити про кримінальне порушення - усне повідомлення (заява). Після його отримання, в поліції повинні скласти спеціальний протокол про його прийняття, який підписують заявник та приймаюча особа.
2. Особисто звернутися до найближчого відділення поліції і в письмовій формі подати заяву. В такому випадку поліція її приймає і реєструє або в спеціальній інформаційній системі, або, за її відсутності, в журналі єдиного обліку. Важливо відзначити, що заяву краще написати в двох ідентичних примірниках (якщо вона надрукована, то можна просто зробити ксерокопію, обидві повинен підписати заявник) для того, щоб один екземпляр подати органам поліції, а на іншому - поставити позначку (штамп із зазначенням дати прийняття заяви ). Після прийняття письмової заяви органи поліції зобов'язані видати заявнику спеціальний талон-повідомлення. Бланки такого талона і штампа додаються до вищезазначеного Наказу, а також їх можна переглянути на фото нижче.
3. Подача заяви поштою. Це також є подачею в письмовому вигляді, але вже не особисто, а через пошту. У такій ситуації необхідно відправляти лист рекомендований з повідомленням про вручення листа та з описом (в якому вказується, що саме відправляється, в скількох примірниках і на скількох сторінках), для того, щоб було підтвердження.
4. Заява в поліцію онлайн. Така заява вважається електронною і є різновидом письмової. Подати її можна на електронну пошту найближчого відділення поліції, зазначену на їх сайті; або ж перейти на офіційний сайт Національної поліції за цим посиланням, де зазначена покрокова інструкція для подачі заяви через Інтернет. Важливо відзначити, що наявність цифрового підпису для цього не обов'язкова.

Особливі вимоги до написання заяви не передбачені законодавством. Але, не дивлячись на це, в ній важливо описати всі відомі факти і обгрунтувати наявність ознак злочину (так як на її підставі і відомостях, що в ній зазначені, буде вноситися інформація про злочин і до Реєстру) Тому, необхідно вказати наступні дані:

• назва органу до якого ви звертаєтеся;
• прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, номер телефону (можна подати і анонімну заява в поліцію у разі коли така особа боїться, що її можуть переслідувати або ж людина з інших причин не хоче щоб поліція знала про її особисті дані (бажано обґрунтувати чому особа не хоче вказати своє ПІБ); в разі анонімного повідомлення про злочин, поліція зобов'язана перевірити інформацію і за наявності ознак злочину почати досудове розслідування протягом 24 годин з моменту отримання такого повідомлення);
• короткий виклад і опис подій і обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (наприклад, якщо подаєте заяву в поліцію про загрозу життю і здоров'ю, то потрібно описати як саме загрожують, хто може загрожувати, в зв'язку з чим, в яких діях це проявляється, як довго існує загроза і тд);
• попередня правова кваліфікація кримінального злочину із зазначенням статті (частини статті) УКУ;
• докази, що підтверджують викладені в заяві обставини (якщо такі є; ними можуть бути, наприклад, фото з місця злочину або інші);
• дата і підпис.

Кроме того, он написал моей дочери, сообщение с требованием передать ему деньги, иначе он обратится посольство Украины в Венгрии с требованием аннулировать мой вид на жительство и депортировать меня в Украину (несмотря на то, что Украина не имеет никаких полномочий в отношении венгерских иммиграционных решений), а также предоставить ему данные о моем месте проживании в Венгрии, чтобы вручить повестку в суд.

Про які саме кошти йде мова? Про 1000 грн, які він перерахував Вам?

Щодо звернення до посольства України з приводу анулювання Вашого ПМП та департації, то тут Ваш батько не зможе нічого зробити, тобто, це нереально.

По-перше, як Ви і зазначили, посольство України не має до того жодного відношення до відповідних справ, по-друге, не бачу підстави для Вашої департації. Отже, це звичайні погрози і тільки.

Депортація - судове видворення. Примусове видворення особи або цілої категорії осіб до іншої країни чи місцевості, зазвичай - під конвоєм, у разі коли іноземним громадянином (або групою осіб) грубо порушені законодавчі акти відповідної країни, а також перебування цього іноземного громадянина в країні загрожує національній безпеці та цілісності країни.

В основному депортація здійснюється на підставі рішення суду (у кожній країні ця процедура має відмінності, іноді суттєві). В даний час термін депортація є синонімом адміністративного видворення та означає вид адміністративного покарання, що застосовується виключно відносно іноземних громадян або осіб без громадянства та полягає в їх контрольованому добровільному виїзді або примусовому видворенні (зокрема під конвоєм) за межі країни перебування.

Депортація здійснюється виключно на підставах, передбачених у відповідних законодавчих актах відповідної країни.

Підставами для депортації можуть слугувати незаконний в'їзд іноземців, порушення правил перебування в країні, здійснення трудової діяльності без відповідної візи або дозволу на працевлаштування, або здійснення будь-якого іншого адміністративного правопорушення, а також втрата або припинення законних підстав для подальшого перебування іноземного громадянина в країні в'їзду. Стосовно країн Європейського союзу - після депортації з країни, що входить до складу Європейського союзу, дані (інформація) про депортовану особу заносяться як до національного реєстру осіб Non Grata (небажаних до в'їзду осіб) відповідної країни, так і до інформаційної бази Шенгенської інформаційної системи (Schengen Information System).

ВИСНОВОК:

Вашому батьку навряд чи вдасться стягнути з Вас аліменти.

Вашому батьку у жодний спосіб не вдасться вплинути на Вашу департацію з Угорщини.

Вам не потрібно хвилюватися з цього приводу. Просто обірвіть всі контакти з ним (так само повинна вчинити і Ваша донька), заспокойтеся та думайте про своє здоров'я. Збережіть всі докази, які маєте з приводу погроз та залякувань від батька.

Ви маєте право і за бажанням можете звернутися до поліції із заявою про злочин за статтею 126-1 ККУ.

З повагою, адвокат Айвазян.

Додатково можете ознайомитись з корисними статтями:

Кримінальна відповідальність за вчинення домашнього насильства https://legalaid.wiki/index.php/%D0%9A%D1%80%D0%B8...

Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання https://legalaid.wiki/index.php/%D0%9E%D0%B1%D0%BE...

Стаття 204 СКУ Звільнення дочки, сина від обов'язку утримувати матір, батька

1. Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.

Дочка, син звільняються судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

2. Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.

Обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. У зв’язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред’явлено позов про стягнення аліментів, зобов’язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов’язків щодо них (пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька може мати місце лише у випадку, якщо такий обов'язок у дочки, сина виник (постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 400/1621/16-ц).

Тобто судом повинні бути встановлені у сукупності такі обставини:

• непрацездатність матері, батька;
• потребу матері, батька в матеріальній допомозі;
• ухилення матері, батька від виконання батьківських обов’язків / несплата аліментів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

Отже, як я повідомляв у попередній відповіді - батьку буде майже нереально отримати від Вас аліменти, адже у нього є ще дружина та двоє повнолітніх дітей, які також повинні надавати йому допомогу.

Ви ж в свою чергу звертайтесь до поліції.