Начните консультацию с юристом онлайн
Доброго вечора, в мене син 12 років, він краде гроші в мене у своїх друзів, і не тільки гроші в магазинах в квартирах інших дітей, в нього немає батька я з ним більше не можу
Похожие вопросы
Кодексы Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНовое в блогах Юристи.UA
Ответы юристов (12)
Юрист, г. Днепр, 25 лет опыта
Общаться в чатеДоброго дня.
Звертайтесь за допомогою до психолога.
Виясніть у дитини причини злодійства.
Замість покарання та закидів покажіть дитині шлях до виправлення ситуації. Наприклад, як повернути викрадене або компенсувати збитки, якщо це можливо. Якщо йому дуже соромно за скоєний вчинок, можливо, можна таємно повернути річ на місце? А якщо це вже неможливо, то можна спробувати зробити якийсь добрий вчинок, щоб хоча б символічно врівноважити поганий.
Ознайомтеся з порадою за цим посиланням
https://noseptik.com.ua/shho-robiti-yakshho-ditina-krade-groshi-poradi-psixologa/?gad_source=1&gad_campaignid=22313674040&gbraid=0AAA_AFuovHxIbsErlzWgqVzBQW73T0n&gclid=Cj0KCQjwrPHABhCIARIsAFW2XBOGkPPv2A6BGVvqeJ4b3R4AjmpeerM3GH1s27oQFK7VuVC666qktIQaAkPyEALw_wcB
протягом трьох років звертались до психологів і психіатрів
Юрист, г. Днепр, 25 лет опыта
Общаться в чатеЦе ваша дитина. Допоможе лише терпіння з Вашого боку і наполегливість щодо виправлення ситуації. Якщо зірветеся- дитина втратить майбутнє, а Ви дитину.
Адвокат, г. Николаев, 33 года опыта
Общаться в чатеДоброго дня, Ольга!
Можливо Ваш син має хворобу клептоманія? Чи звертались Ви до відповідних фахівців? Що Ваш син робить із грішьми надалі? Чи витрачає він останні? Як довго це відбувається?
Клептоманія є психічним розладом, який характеризується патологічною тягою до крадіжок, незважаючи на відсутність потреби у викраденому предметі або можливість каральних наслідків. Це стан, що вимагає уваги та психологічної підтримки для здорового функціонування людини.
Цей психічний розлад важко контролювати, і його можна пояснити різними чинниками:
1. Психологічні фактори:
Стрес та тривога. Клептоманія може бути спробою врегулювання емоцій або відчуттям полегшення від стресу.
Психічні порушення. Цей розлад може виникати внаслідок психічних проблем, таких як депресія, тривожність або компульсивно-обсесивний розлад.
2. Біологічні фактори:
Нейрохімічні зміни. Певні зміни у хімічних реакціях у мозку можуть впливати на почуття контролю та прагнення красти.
Генетичні чинники. Деякі дослідження вказують на можливість генетичної схильності до клептоманії.
3. Соціальні фактори:
Моделювання поведінки. Окруження та виховання можуть впливати на формування певних патернів поведінки, включаючи і крадіжки.
Потреба у визнанні або увазі. Деякі люди можуть вчиняти крадіжки для отримання уваги або визнання від інших.
4. Психічні аспекти:
Низька самооцінка. Люди, у яких низька самооцінка, можуть вчиняти крадіжки як спробу підвищити свою важливість або самооцінку.
Неспроможність контролювати прагнення. Це розлад характеризується нездатністю стримувати прагнення красти, незважаючи на можливі наслідки.
Розлад характеризується повторюваними вчинками крадіжок речей, які не потрібні для особистого використання чи матеріальної вигоди. Ось деякі ознаки клептоманії:
1. Вчинення крадіжок без мотива:
Люди з клептоманією часто крадуть предмети, які їм не потрібні та не мають значення для них особисто.
2. Нездатність стримувати прагнення красти:
Неспроможність контролювати потяг до крадіжок незважаючи на наслідки, такі як ризик покарання чи неприязність оточуючих.
3. Відсутність виноробного мотиву:
Люди з клептоманією часто не відчувають вину або сором за свої вчинки, іноді спробують пояснити ці дії неповнотою контролю над собою.
4. Спостереженість симптомів:
Люди з цим розладом можуть втрачати відносини з родиною або друзями через свої вчинки, але продовжують виконувати крадіжки.
5. Психічний дискомфорт після крадіжок:
Після вчинення крадіжок може виникати психічний дискомфорт, але це не завжди призводить до змін у поведінці.
Ці ознаки вказують на можливу клептоманію, але діагноз повинен ставити лише кваліфікований психіатр чи психолог після проведення докладного обстеження. Важливо розрізняти клептоманію від інших актів крадіжок, оскільки це психічний розлад, що вимагає спеціалізованого лікування та підтримки.
Клептоманія – це психічний розлад, який може розвиватися, проходячи через різні етапи, хоча стадії цього розладу не так визначені, як, наприклад, у залежності від наркотиків. Однак можна виділити деякі загальні аспекти:
1. Виникнення потягу до крадіжок:
У цьому етапі особа може відчувати невизначений потяг до крадіжок або небажане прагнення взяти предмет без якогось вираженого мотиву.
2. Повторювання вчинків крадіжок:
Потяг до крадіжок стає більш регулярним, і особа починає частіше вчиняти крадіжки, хоча ці дії можуть залишатися невеликими або непомітними.
3. Відсутність контролю та зростання напруги:
Особа може відчувати втрату контролю над своїми діями, тобто вони не можуть стримати потяг до крадіжок. Це може викликати напругу, стрес чи занепокоєння.
4. Спроби стримати прагнення:
Особа може намагатися припинити вчиняти крадіжки або контролювати свою поведінку, але зазвичай це важко здійснити без допомоги професіоналів.
5. Страх перед виявленням:
Особа може відчувати страх перед тим, що її крадіжки будуть виявлені, що може призводити до стресу, тривоги та психологічної напруги.
Ці етапи можуть бути нестрого послідовними і можуть змінюватися у різних людей.
Психотерапія є ефективним інструментом у вирішенні проблем, включаючи різноманітні труднощі, стрес, депресію, тривожність, стосункові проблеми та багато іншого, включаючи і певні розлади, такі як клептоманія. Ось деякі методи психотерапії, які можуть бути застосовані для вирішення клептоманії:
1. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ):
Цей підхід спрямований на розуміння та зміну негативних мислей та поведінок, пов’язаних з клептоманією. Терапевт співпрацює з клієнтом, щоб розпізнати непродуктивні думки та змінити їх на позитивні та більш корисні.
2. Пізнавально-поведінкова терапія (ППТ):
Цей метод допомагає розібратися у причинах, які лежать в основі нездатності контролювати прагнення до крадіжок. Разом із терапевтом клієнт може змінити підходи до реагування на ситуації, що спонукають до крадіжок.
3. Терапія прийняття та рішення (АДТ):
Цей метод спрямований на розвиток навичок управління стресом та емоціями, що можуть бути пов’язані з прагненням до крадіжок. Клієнт вчиться приймати рішення та вирішувати проблеми без втягування у непродуктивні дії.
4. Групова терапія:
Участь у груповій терапії може надати підтримку від інших людей, які також переживають подібні проблеми. Групова динаміка може сприяти взаємній підтримці та обміну корисними стратегіями.
5. Сімейна терапія:
Цей вид терапії залучає родину клієнта та спрямований на зміцнення сімейних відносин та розв’язання проблем, які можуть впливати на поведінку особи з клептоманією.
Ці методи можуть бути застосовані як окремо, так і в поєднанні, залежно від потреб та індивідуальних особливостей клієнта. Важливо, щоб терапевт підібрав підходи, які найбільш підходять для конкретної ситуації та потреб особи з клептоманією.
Клептоманія є психічним розладом, характеризується нездатністю стримувати прагнення красти речі, які не потрібні для особистого використання або матеріальної вигоди. Основні ознаки включають вчинення крадіжок без мотива, відсутність виноробного мотиву та нездатність контролювати прагнення.
Для ефективного управління та подолання клептоманії важливо звернутися до кваліфікованих фахівців і почати лікування, оскільки це психічний розлад, що потребує професійного підходу та підтримки.
З повагою, адвокат Айвазян.
Психологи сказали, що йому подобається робити боляче,
Адвокат, г. Николаев, 33 года опыта
Общаться в чатеПодобається робити боляче Вам?
Психологи сказали, що йому подобається робити боляче,
Адвокат, г. Николаев, 33 года опыта
Общаться в чатеА психологи не запропонували Вам відповідне лікування? Бо, дитина хворіє і це є очевидним. Чи лікування не допомогає?
Адвокат, г. Николаев, 33 года опыта
Общаться в чатеВи є матір'ю дитини і його опікуном. Тож, дане рішення знаходиться виключно у Вашій компетенції. Юристи або адвокати не можуть порадити Вам, як вчинити краще, оскільки не мають такого права по відношенню до Вас чи до Вашої дитини.
Щодо Вашого питання:
Дитячий будинок-інтернат - стаціонарна соціально-медична установа, призначена для тимчасового (до 6 місяців) або постійного (понад 6 місяців) перебування або проживання дітей з інвалідністю віком від 4 до 18 років (далі - вихованці) та осіб з інвалідністю віком до 35 років (далі - підопічні) з порушеннями фізичного, інтелектуального розвитку та психічними розладами, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, освітніх послуг, комплексу реабілітаційних заходів і згідно з медичним висновком не мають протипоказань для перебування в зазначеній установі незалежно від наявності осіб, зобов’язаних згідно із законом їх утримувати.Будинки-інтернати поділяються на:
У будинку-інтернаті можуть діяти такі відділення:
До будинку-інтернату приймаються діти з інвалідністю віком від 4 до 18 років та особи з інвалідністю віком до 35 років із порушеннями фізичного, інтелектуального розвитку та психічними розладами, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, освітніх послуг, комплексу реабілітаційних заходів згідно з медичним висновком, не мають протипоказань для перебування в будинку-інтернаті незалежно від наявності осіб, зобов’язаних згідно із законом їх утримувати.
Профіль будинку-інтернату (відділення), влаштуванню до якого підлягає дитина з інвалідністю, визначається відповідним структурним підрозділом з питань соціального захисту населення на підставі висновків і рекомендацій лікарсько-консультативної комісії та інклюзивно-ресурсного центру.
Протипоказаннями для влаштування до будинку-інтернату II профілю є:
Пунктом 50 Типового положення визначено загальні протипоказаннями для влаштування до будинків-інтернатів усіх профілів:
не тільки мені ,бабусі теж
Юрист, г. Харьков, 16 лет опыта
Общаться в чатеДОБРОГО ВЕЧОРА, пані ОЛЬГО ! ЩИРО ВАМ СПІВЧУВАЮ. ОДНАК ТАКІ ВІДХИЛЕННЯ ВІД ПОВЕДІНКОВОЇ НОРМИ НЕ ДАЮТЬ ПІДСТАВ ВІДМОВИТИСЬ БАТЬКАМ ВІД ДИТИНИ та передати дитину під опіку держави чи профільної установи інтернатного типу.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Кримінального кодексу України "Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років".
Кримінальну відповідальність батьків за злочини, скоєні малолітніми та неповнолітніми дітьми законодавець не передбачає. Але батьки несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми та неповнолітніми дітьми, у тому числі і заподіяну у результаті злочину.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про охорону дитинства” батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Також в цій статті передбачено, що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Обов’язки батьків визначено в ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані:
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Це означає, що обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за дитиною є рівним для обох батьків. Неналежне виховання є правопорушенням і може призвести до відповідальності.
За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.
Статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей -тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, -тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Діяння, передбачене частиною п’ятою цієї статті, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом - до виконання рішення в повному обсязі.
ТОМУ, НА ЖАЛЬ ВИ НЕСЕТЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДИТИНУ І ТАК ЧИ ІНАКШЕ МАЄТЕ ЇЇ ВИХОВУВАТИ та ПРИВОДИТИ ДО ТЯМИ. В тому числі з використанням методів педагогічного, психологічного, а інколи і фізичного впливу.
Також можете звернутися до фахівців Ювенальної поліції. Можливо вони краще знають, що робити з такими речами. Принаймні буде зафіксоване Ваше звернення і Вам уже не будуть це ставити в провину, що Ви не вживали заходів та не повідомляли компетентні органи про такі проблеми.
Після досягнення 16-річного віку особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності.
До цього дитина може бути взята на профілактичний облік органами ювенальної поліції згідно з Інструкцією з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2017 № 1044
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0686-18#Text
Поліцейське піклування щодо неповнолітніх осіб - превентивний поліцейський захід, що застосовується стосовно неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду, з метою забезпечення її прав і свобод та є наслідком передання її батькам, законним представникам або органам опіки та піклування;
Профілактика адміністративних і кримінальних правопорушень серед дітей - діяльність підрозділів НПУ, спрямована на виявлення та усунення причин і умов, що призводять до вчинення дітьми адміністративних і кримінальних правопорушень;
Профілактичний облік дітей - комплекс заходів із взяття на облік, наповнення та підтримання в актуальному стані баз даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, стосовно дітей, щодо яких здійснюється профілактична робота.
Таких осіб в Україні після засудження по досягненню 16-річного віку, як правило, утримують не так вже й далеко від Вас... у Державній установі "Кременчуцька виправна колонія". Установа є виправним закладом для тримання неповнолітніх осіб чоловічої статі, засуджених до позбавлення волі на певний строк, знаходиться за адресою: 39617, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Лікаря О. Богаєвського, 10/30.
Клептоманія – це психічний розлад, пов’язаний з нестерпною потребою у крадіжках. Це може бути дуже шкідливо для особистості, суспільства та родини. Фахівці - адиктологи (психологи, психіатри) вивчають цей розлад і пропонують різні методики лікування.
Для лікування клептоманії можна використовувати різні методики, такі як психотерапія, медикаментозне лікування, когнітивно-поведінкова терапія та інші. Важливо знайти те, що працює саме для конкретної людини.
Лікування клептоманії може привести до значного поліпшення якості життя людини, зокрема покращення стосунків з родиною та друзями, зменшення анксіозності та депресії, а також покращення роботи та навчання. Важливо пам’ятати, що лікування може бути довгим та складним процесом, тому потрібна терплячість та підтримка близьких.
Психотерапія є однією з основних методик для лікування клептоманії. Вона включає в себе різні підходи, такі як індивідуальну терапію, групову терапію та сімейну терапію. Цей вид терапії допомагає клептоману зрозуміти, що спонукає його до крадіжок, та допомагає знайти здорові способи вираження емоцій та подолання негативних переживань.
Медикаментозне лікування може бути ефективним методом для лікування. Можуть використовуватися різні види препаратів, такі як антидепресанти, стабілізатори настрою та антианксіолітики. Важливо враховувати, що медикаментозне лікування має бути відповідно підібране та контрольоване лікарем.
Когнітивно-поведінкова терапія є ще одним ефективним методом лікування лудоманії. Цей підхід передбачає зміну негативних думок та переконань, які спонукають до крадіжок, і заміну їх на позитивні. Також вона допомагає клептоману зосередитися на альтернативних способах вираження емоцій та розвитку навичок самоконтролю.
Ще раз прийміть мої щирі співчуття.
З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин