Оформлення батьківства по 3м дітям та відсрочки

Доброго дня!

Ваша підстава для відстрочки пункт 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, згідно якого

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Щоб оформити відстрочку - Ви маєте подати до ТЦК заяву про відстрочку та документи, які її підтверджують.

Перелік документів передбачений додатком 5 постанови КМУ, а саме:

1. Свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов’язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов’язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов’язаного виник обов’язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності)

2. Один з таких документів:

• свідоцтво про шлюб з матір’ю (батьком) дітей (трьох і більше);
• рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір’ю), що є військовозобов’язаним;
• рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір’ю), що є військовозобов’язаним;
• письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
• свідоцтво про шлюб з матір’ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
• інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов’язаного за категорією стягнення (характером зобов’язання) “стягнення аліментів” з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки

Питання: Чи існують якісь юридичні перешкоди, які не дозволять реалізувати ці дії? Можливо, я щось не врахував?

Якщо Ви отримаєте свідоцтва про народження трьох дітей, де Ви вказані батьком та з кожною матір'ю оформите нотаріальний договір про виховання та утримання дитини, то в принципі Ви матимете право на відстрочку.

Також є кілька інших юридичних питань:1. Стаття 74 п. 1 cім кодексу - Це означає що якщо я живу з дівчиною без шлюбу та купив за власні кошті квартиру - то повинен буду половину їй віддати?

Положеннями ст. 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тому, якщо судом буде доведено, що на момент придбання нерухомості Ви проживали одніє сім'єю з дівчиною та не укладали з нею шлюбний договір, то квартира підлягатиме поділу. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки та ін.

Водночас Сімейним кодексом України визначено, що деяке майно є особистою власністю чоловіка.

Згідно статті 57 СКУ особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" ;

{Частину першу статті 57 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 4766-VI від 17.05.2012 }

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України .

Щоб майно не підлягало поділу існують такі варіанти:

1. Придбати майно на особисті кошти, які виручені після продажу Вашого попереднього майна.

2. Укладіть шлюбний договір.

3. Оформіть договір дарування на Ваше ім'я

Якщо майно оформляється на підставі договору дарування, воно не підлягатиме поділу, оскільки подароване майно не входить до складу спільно майна, навіть, під час шлюбу. Можна оформити майно на когось із родичів (наприклад, батьків). Вони потім зможуть його Вам подарувати.

4. Залишити все як є, а якщо дівчина звернеться до суду, то оскаржити факт проживання однією сім'єю.

2. Якщо не стою на воєнному обліку ніде та хочу відстрочку, то наскільки я розумію я будь-якому випадку повинен прийти фізично до тцк та пройти ВЛК. Як зробити так, щоб після цього не відправили в учєбку а дійсно дали відстрочку?

КРОК І. Оформіть е-ВОД через ДІЮ або Резерв+

Спочатку Вам потрібно перевірити, які відомості про Вас є в Реєстрі Оберіг. Для цього потрібно зареєструватись в Резерв+ або оформити е-ВОД через ДІЮ https://diia.gov.ua/services/vijskovo-oblikovij-do...

Якщо в Резерв+ Ви перебуваєте на обліку (останнім часом всіх автоматично ставлять на облік), то відстрочку Ви можете спробувати оформити дистанційно, відправивши документи про відстрочку поштою.

Якщо ж Ви не перебуваєте на військовому обліку або не формується електронний військово-обліковий документ, то оформити відстрочку Ви зможете лише після того як Вас візьмуть на військовий облік, Ви пройдете ВЛК та Вам оформлять паперовий ВОД. Всі ці процеси відбуваються за особистої присутності в ТЦК. Загалом процедура оформлення відстрочки може тривати 2-3 тижні.

КРОК ІІ. Підготуйте всі необхідні документи

КРОК ІІІ. Відправка документів поштою

Спочатку відправте заяву та документи про відстрочку рекомендованим листом з описом вкладеного до ТЦК, де перебуваєте на військовому обліку (або де хочете стати на облік). Зберігайте квитанцію та опис вкладеного. В ПЕРШУ ЧЕРГУ ЦЕ БУДЕ ДОКАЗОМ ТОГО, ЩО ВИ БАЖАЄТЕ СКОРИСТАТИСЬ СВОЇМ ПРАВОМ НА ВІДСТРОЧКУ, ЯКЩО ПРИ ОСОБИСТОМУ ВІЗИТІ ДО ТЦК ВОНИ НЕ БУДУТЬ РЕЄСТРУВАТИ ЗАЯВУ ПРО ВІДСТРОЧКУ.

Крім того, якщо у Вас сформується е-ВОД і Ви перебуваєте на обліку є можливість оформити відстрочку дистанційно, адже вже є достатньо судових рішень, де Cуд звертає увагу, що обов`язок «особисто подати», не є тотожним обов`язку «особисто прибути», при цьому ні Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ні Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ні Порядок № 560 не зобов`язують військовозобов`язаного особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочення від призову під час мобілізації з підстав, передбачених статтею 23 Закону № 3543-ХІІ.

Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на думку суду, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Тому, якщо Ви подасте заяву про відстрочку укрпоштою існують такі варіанти розвитку подій:

1. Вам нададуть відстрочку.

2. Вам відмовлять у відстрочці

3. Вашу заяву взагалі не розлянуть та не нададуть Вам відповідь.

В двох останніх випадках Ви можете оскаржити протиправну бездіяльність ТЦК в судовому порядку.

КРОК ІV. Особистий візит до ТЦК

Якщо Ви не перебуваєте на військовому обліку або не формується е-ВОД, то без явки до ТЦК не обійтися.

При особистому візиті до ТЦК готуєте

• 2 заяви про відстрочку та такі ж самі документи, що відправили поштою,
• заяву про взяття на військовий облік (за необхідності),
• заяву про видачу паперового ВОД (його повинні оформити протягом 5 робочих днів).

Прибувши до ТЦК спочатку зареєструйте заяву про відстрочку. Для цього вимагайте, щоб на Вашому екземплярі ТЦК має проставити відмітку про те, що вони отримали від Вас заяву: печатку/підпис та дату прийому. Ви цей екземпляр маєте залишити в себе, як доказ подачі документів про відстрочку. Якщо заяву не реєструють – не хвилюйтесь, адже Ви маєте доказ подачі документів про відстрочку поштою (квитанція та опис вкладеного). Крім того, Ви можете подати скаргу на ТЦК до поліції та зафіксувати порушення.

Адже згідно п. 58 постанови КМУ 560 Заява військовозобов’язаного підлягає ОБОВ'ЯЗКОВІЙ реєстрації в день її подання.

Під час розгляду документів про відстрочку та після її оформлення Вас не мають права мобілізувати.

Незважаючи на те, що в законодавстві не передбачено обов'язку проходити медичний огляд для видачі паперового ВОД та при оформленні відстрочки (виключення - якщо Ви є обмежено придатним), то Вас майже зі 100% ймовірністю направлять на ВЛК.

ПРОТЕ, в будь-якому випадку Ви не підлягаєте мобілізації, якщо після ВЛК Вас визнають придатним, то при неправомірному врученні мобілізаційного розпорядження або повістки на відправку після медогляду - вимагайте Акт відмови, де вкажете, що маєте право на відстрочку, яким Вам не дали скористатися. Крім того, можна телефонувати в поліцію, ДБР та Міноборони зі скаргою про перевищення службових повноважень працівниками ТЦК.

НЕГАТИВНІ МОМЕНТИ

Якщо Вам приходили повістки по яких Ви не явилися, або Ви не оновили дані до 16 липня 2024 року, то Вас можуть спробувати притягнути до адміністративної відповідальності за статтею 210-1 КУпАП (штраф від 17 тис.грн, але його можна зменшити до 8500 грн).

ПРОТЕ, ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ НЕ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВІДМОВИ У ВІДСТРОЧЦІ.

Крім того, штраф можете оскаржити у судовому порядку.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня!

1. У найближчий місяць у жінки, з якою ми не перебуваємо в шлюбі, має народитися дитина. Ми хочемо за спільною заявою вписати мене батьком під час отримання свідоцтва про народження в РАЦСі.

Так, маєте на те право відповідно до статті 126 СКУ, яка регулює питання визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою:

"1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені".

2. 7 років тому у мене був зв’язок із жінкою, народилася дитина. У свідоцтво про народження батько був вписаний зі слів матері. Ми підтримували контакт, і зараз хочемо разом звернутися до РАЦСу, щоб за спільною заявою офіційно вписати мене батьком.

І це можливо. Якщо в ДРАЦСі Вам з якоїсь надуманної причини буде відмовлено, то прийдеться звертатись до суду в порядку статті 128 СКУ:

"1. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

3. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу".

Або ж оскаржувати відмову ДРАЦСу в адміністративному суді.

3. Я познайомився онлайн з жінкою, у якої є 12-річна дитина. Вона — мати-одиначка, не перебуває у шлюбі, батько дитини невідомий і не вписаний у свідоцтво про народження, є лише запис зі слів матері. Дитині бракує батьківської уваги, і ми хочемо вписати мене батьком, щоб я міг піклуватися про дитину та брати участь у її вихованні.

Той самий алгоритм, що і у попередньому питанні з приводу звернення до ДРАЦС, проте, ускладнений тим, що Ви не є біологічним батьком дитини.

З усіма цими трьома жінками я хочу укласти нотаріальні угоди про утримання дитини, де буде вказано, що місце проживання дітей — з матерями, а також встановлена сума аліментів, які я регулярно сплачуватиму.

Так, це знадобиться Вам для оформлення відстрочки в ТЦК.

3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

Відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період»:

Перелік документів, що подаються військовозобов’язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу:

свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов’язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов’язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов’язаного виник обов’язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:

свідоцтво про шлюб з матір’ю (батьком) дітей (трьох і більше);

рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір’ю), що є військовозобов’язаним;

рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір’ю), що є військовозобов’язаним;

письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;

свідоцтво про шлюб з матір’ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов’язаного за категорією стягнення (характером зобов’язання) “стягнення аліментів” з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Чи існують якісь юридичні перешкоди, які не дозволять реалізувати ці дії? Можливо, я щось не врахував?

Поки бачу такі перешкоди із дитиною, батьком якої Ви не є, якщо ДРАЦС відмовить вносити зміни до акту цивільного стану про народження дитини, і Вам прийдеться йти шляхом звернення до суду із позовом про визнання батьківства. В даному випадку Ви повинні будете довести у суді, що це Ваша дитина. Окрім того, якщо суд призначить ДНК експертизу, буде виявлено, що Ви не є батьком дитини. Тоді залишеться тільки усиновлення, але для того Вам прийдеться одружитись із жінкою.

ПОРЯДОК ДІЙ ДЛЯ УСИНОВЛЕННЯ ДИТИНИ:

ЕТАП І. ЗВЕРНЕННЯ З ЗАЯВОЮ ДО СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ

Якщо один з подружжя вирішив усиновити дитину другого з подружжя він має звернутися з заявою про бажання усиновити дитину до служби у справах дітей.

До заяви додаються такі документи:

• копія документа, що засвідчує особу;
• копія свідоцтва про шлюб;
• висновок про стан здоров’я;
• документ про наявність чи відсутність судимості;
• копія свідоцтва про народження дитини;

У разі якщо мати чи батько дитини помер, позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім тощо – подаються докази, які підтверджують ці обставини, а також згода на усиновлення того з подружжя, дитину якого бажає усиновити другий з подружжя;

ЕТАП ІІ. ОБСТЕЖЕННЯ ЖИТЛОВО-ПОБУТОВИХ УМОВ ДИТИНИ, З’ЯСУВАННЯ ЧИ ЗГОДНА ДИТИНА НА УСИНОВЛЕННЯ, ОТРИМАННЯ ВИСНОВКУ ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ УСИНОВЛЕННЯ ТА ВІДПОВІДНІСТЬ ЙОГО ІНТЕРЕСАМ ДИТИНИ

Служба у справах дітей:

• – перевіряє житлово-побутові умови перевіряються службою у справах дітей;
• – з’ясовує, чи згодна дитина на усиновлення. Залежно від віку дитини така згода виражається в письмовій чи усній формі, або взагалі не з’ясовується щодо дітей маленького віку;
• – готує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Цей висновок надається кандидатам для подання його до суду.

ЕТАП ІІІ. ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ ІЗ ЗАЯВОЮ ПРО УСИНОВЛЕННЯ ДИТИНИ

Остаточне рішення про усиновлення дитини приймає суд.

Для цього той з подружжя, хто бажає усиновити дитину особисто звертається із заявою про усиновлення дитини до суду за місцем проживання (перебування) дитини.

Орієнтовний перелік документів, які подаються до суду разом із заявою:

• копія документа, що посвідчує особу та копія РНОКПП;
• висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини;
• висновок про можливість заявника бути усиновлювачем;
• особова справа заявника;
• медичний висновок про стан здоров’я заявника;
• довідка про доходи;
• документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;
• квитанція про сплату судового збору 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на 01.01.2024 рік це складає 605 грн 60 коп.

У разі задоволення заяви про усиновлення рішенням суду можуть бути також внесені зміни до актового запису про народження усиновленої дитини щодо прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця народження, щодо запису заявника матір’ю чи батьком дитини. Рішення про внесення таких змін суд приймає за клопотанням заявника.

У разі усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя нагляд за умовами проживання і виховання усиновленої дитини службами у справах дітей не проводиться.

1. Стаття 74 п. 1 cім кодексу - Це означає що якщо я живу з дівчиною без шлюбу та купив за власні кошті квартиру - то повинен буду половину їй віддати?

Стаття 74 СКУ зазначає, що жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Тож, так, якщо Ви купуєте квартиру під час спільного проживання, то є такий ризик. Проте, Ви можете укласти нотаріально засвідчений договір із Вашою дівчиною, в якому визначити умови щодо права власності на нерухомість, яка придбана під час спільного проживання.

Щодо власних коштів, то у разі теоретичного звернення Вашої дівчини до суду із позовною заявою про поділ майна Вам необхідно обов'язково мати докази того, що квартира куплена за Ваші особисті кошти.

З приводу доказової бази для майна індивідуального користування та майна придбаних одним із подружжя за кошти, які належали їй/йому особисто, то варто звернути увагу на зазначення у договорах, що укладаються, про факт придбання за особисті кошти. Необхідно проводити фіксацію фактів отримання коштів у особисту приватну власність: якщо кошти надаються рідними – письмові докази: перекази на ім’я особи із зазначення в повідомленні до переказу або інше письмове підтвердження із зазначенням суми – супровідний лист з підписом особи, що надає грошові кошти, тощо. Фіксація фактів відчуження особистого майна (наприклад – дарунка).

2. Якщо не стою на воєнному обліку ніде та хочу відстрочку, то наскільки я розумію я будь-якому випадку повинен прийти фізично до тцк та пройти ВЛК. Як зробити так, щоб після цього не відправили в учєбку а дійсно дали відстрочку?

Так, якщо Ви не стоїте на обліку, то для того Вам прийдеться звертатись до ТЦК персонально. Ви ніколи взагалі не перебували на обліку в ТЦК? Встановлювали Резерв+ чи формували е-ВОД через Дію? Які дані є щодо Вас у Єдиному державному реєстрі?

Для того, аби більш-меньш уникнути ризиків, Вам прийдеться попередньо направити до ТЦК, у якому Ви збираєтесь ставати на облік, заяву про надання відстрочки та підтверджувальні документи. Після того, як матимете на руках опис вкладення та рекомендоване повідомлення про вручення листа, можна йти до ТЦК та займатись питанням поставки на облік.

Для того Вам прийдеться знову підготувати заяву та підтверджуючи документи (у двох примірниках) та намагатись подати заяву на відстрочку разом із заявою про взяття на облік. Скорше за все, Вас спочатку направлять на проходження ВЛК, потім видадуть паперовий ВОД, а тільки після того будуть розглядати заяву на відстрочку. Проте, у будь якому випадку Ви маєте докази того, що попередили ТЦК про своє право на відстрочку й тому, будь яке намагання видати Вам мобілізаційне розпорядження без попередньго розгляду комісією заяви на відстрочку буде незаконним.

Інший варіант - чекати, що можливо, Вас поставлять на облік автоматично за місцем реєстрації та Ви зможете спробувати (вже перебувая на обліку в ТЦК) направити заяву поштою саме для розгляду комісією. В даному варіанті такоє є певні нюанси, починаючи з того, що ТЦК взагалі не розгляне заяву та закінчуючи відмовою у наданні відстрочки з будь якої надуманої причини, це на жаль, не проблема для ТЦК.

Згідно Постанови КМУ №932:

"17-1. Стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1 - 11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів” та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта”.

На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.

Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому і другому цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю!

ВІДПОВІМ ТРЬОМА БЛОКАМИ, БО ОДНІЄЮ ВІДПОВІДДЮ ЗРОБИТИ ЦЕ ТЕХНІЧНО НЕ ВДАЄТЬСЯ.

1.

• Сімейний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Наказ Мін'юсту від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"
• Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"

Визнання батьківства — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини і це одне з найактуальніших питань у сімейному праві України. Адже факт походження дитини від даного чоловіка спричиняє необхідність виконання обов'язків батька, визначених законодавством. За загальним правилом, у випадку, коли мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що дитина походить від подружжя. У випадку, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, відповідно до ч. 2 статті 125 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

1. cпільна заява батьків дитини про встановлення батьківства в письмовій формі
2. паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них);
3. документ, що підтверджує сплату державного мита.

Спільна заява батьків може бути подана одночасно при здійсненні реєстрації народження дитини або після реєстрації народження, яка була проведена відповідно до вимог ст. 135 Сімейного кодексу України. Заява про визнання батьківства може бути подана як за місцем проживання батьків, так і за місцем зберігання актового запису про народження. Така заява може бути подана батьками дитини як до, так і після народження дитини. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, то вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови нотаріального засвідчення справжності підпису заявника. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені дорученням на представництво. У заяві батьки обов’язково повинні зазначити, яке прізвище вони надають дитині. Відповідно до вимог ст.145 Сімейного кодексу України дитині може бути присвоєно одне з прізвищ, які мають батьки, або може бути присвоєне подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ.

ОЗНАЙОМТИСЯ З ПРОБЛЕМАМИ ПІДТВЕРДЖЕННЯ УТРИМАННЯ ДІТЕЙ:

https://protocol.ua/ua/problemni_pitannya_otrimann...

ОТЖЕ, МАЮЧИ СВІДОЦТВА ПРО НАРОДЖЕННЯ ДІТЕЙ ТА ДОВЕДЕНОСТЬ ЇХ УТРИМАННЯ ВАМИ, ВИ БУДЕТЕ МАТИ ПРАВО НА ВІДСТРОЧКУ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ.

2.

У ВАС СПРОЩЕНЕ УЯВЛЕННЯ З ЦЬОГО ПИТАННЯ.

Перш за все, слід розуміти, що юридичне поняття «цивільний шлюб» у законодавстві відсутнє.

З юридичної точки зору стосунки жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу мають назву «фактичні шлюбні відносини» чи «сім’я».

У Сімейному кодексі України, який регулює ці правовідносини визначено, що у випадку, коли жінка та чоловік спільно проживають як одна сім’я, але при цьому шлюб між ними не зареєстрований і вони не перебувають в будь-якому іншому шлюбі, майно, яке вони набувають за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім’ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Згідно з роз'яснення Верховного Суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України СУД в праві розглядати СПРАВИ про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких усов:

• має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю, термін спільного проживання (не менше п’яти років - точка зора судів);
• мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом);
• відсутній спір про право.

При цьому, на майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу України.

Отже, поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою прирівняно до поділу майна особами, які офіційно зареєстрували свій шлюб.

Що слід знати при поділі майна, набутого у фактичних шлюбних відносинах.

З метою захисту майнових прав особи, що виникли у неї в період перебування у фактичних шлюбних відносинах, необхідно довести факт проживання однією сім’єю. Тобто, слід надати суду докази спільного проживання чоловіка та жінки, ведення ними спільного господарства, побуту та спільного бюджету у конкретний період часу.

У справі №522/25049/16-ц Верховний Суд зазначив, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Другим важливим елементом поділу майна, набутого у період фактичних шлюбних відносин є необхідність доведення, що майно, яке є предметом поділу, дійсно було придбане в результаті спільної праці, тобто за рахунок спільних трудових зусиль. З метою з’ясування цих обставин суди встановлюють час придбання майна, щодо якого заявлено вимогу про поділ, джерела набуття, тобто, грошові кошти, за які таке майно було придбане, а також мету, що, в свою чергу, дасть змогу визначити правовий статус майна, як об’єкта спільної сумісної власності.

Спільний відпочинок не підтверджує відносини, притаманні подружжю.

Перебування чоловіка та жінки у фактичних шлюбних відносинах має доводитись не лише фактом їх спільного відпочинку, а, в першу чергу, доведенням факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю.

Верховний Суд відзначив, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, пересилання один одному коштів на рахунок, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, усталені відносини, які притаманні подружжю. (Постанова Верховного Суду від 28 серпня 2019 року, справа №588/350/15-ц).

У іншій справі Верховний Суд вказав, що сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. (Постанова Верховного Суду від 27 лютого 2019 року, справа № 522/25049/16-ц).

Законодавчі обмеження щодо перебування у фактичних шлюбних відносинах.

Відповідно до положень ст.74 СК України майно, набуте жінкою та чоловіком за час їх спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності за умови, якщо жоден з них не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз’яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Отже, ані чоловік, ані жінка у період їх перебування в фактичних шлюбних відносинах, не можуть перебувати в будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі, адже це прямо суперечитиме законодавству. Жінка та чоловік можуть одночасно бути лише в одному шлюбі, а право на повторний шлюб у них виникає лише після припинення попереднього шлюбу.

Крім того, факт проживання чоловіка і жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу може встановлюватись лише з 01 січня 2004 року, оскільки Кодексом про шлюб і сім’ю Української РСР такої можливості не передбачалось.

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року, справа № 546/912/16-ц, вказав, що правильним є висновок апеляційного суду про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року, так як інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство Сімейним кодексом України, який набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільного кодексу України. Кодекс про шлюб та сім`ю Української РСР, який діяв до 01 січня 2004 року, таких положень не містив.

---

Докази проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім, власне, факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування та у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

У постанові від 11 лютого 2021 року, справа № 158/431/19, Верховним Судом зроблено висновок про те, що для вирішення майнового спору між чоловіком та жінкою, які не перебували в зареєстрованому шлюбі суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, показання свідків; ділова та особиста переписка; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, довідки житлово-експлуатаційних організацій, органів місцевого самоврядування про спільне проживання та ведення господарства.

В свою чергу, самі по собі показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 129/2115/15-ц)

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд і в постанові від від 12 грудня 2019 року, справа № 466/3769/16, вказавши, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В той же час, тривале проживання чоловіка та жінки окремо у зв’язку з особливостями їх професійної діяльності не може свідчити про припинення фактичних шлюбних відносин та про їх відсутність. (Постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц)

Цікавим з точки зору доведення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах є правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 червня 2019 року, справа № 359/659/16-ц, за яким факт участі чоловіка та жінки у програмі штучного запліднення за репродуктивних технологій може свідчити про існування між ними відносин, притаманних подружжю.

Отже, висновки Верховного Суду у даній категорії спорів, в цілому, є послідовними, що забезпечує єдність судової практики, відповідає вимогам передбачуваності, а отже дає змогу здійснити ефективний судовий захист під час розгляду судових спорів цієї категорії.

---

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, правомірною) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються приписи глави 8 СК України.

Отже, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна, набутого у власність у цей період, на праві спільної сумісної власності.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Презумпція спільності права власності в силу положень статті 74 СК України поширюється й на майно, придбане в період проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Отже законодавством передбачено рівнозначну презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна та майна, придбаного жінкою та чоловіком, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, до спільної сумісної власності.

Це означає, що якщо майно придбано подружжям під час шлюбу чи жінкою та чоловіком в період проживання однією сім`єю, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти, не буде належно підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Подібні висновки щодо презумпції належності майна, придбаного в період шлюбу, до спільної сумісної власності подружжя та щодо розподілу тягаря доказування на спростування цієї презумпції викладено в постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 646/6271/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

СК України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які підтверджують наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Укладання шлюбу між чоловіком і жінкою породжує низку особистих немайнових та майнових відносин подружжя.

Законодавство України встановлює різний правовий режим майна подружжя залежно від того, набули вони його до шлюбу чи у шлюбі; набули майно за спільні кошти чи за особисті; чи існує між ними договірний режим майна відповідно до підстав набуття майна; чи відбулось істотне поліпшення майна, набутого до шлюбу; який є характер майна (наприклад, речі індивідуального користування або премії та нагороди, якщо вони були отримані за особисті заслуги є особистою приватною власністю); інших факторів.

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя:

а) особиста приватна власність дружини, чоловіка: це майно, яке належить кожному з подружжя окремо і на яке інший з подружжя не має права власності;

б) спільна сумісна власність подружжя: це майно, яке належить подружжю разом і на яке вони мають рівні права.

У разі розірвання шлюбу, коли подружжя не може узгодити між собою майнові відносини та здійснює поділ майна у судовому порядку, ключовими є питання, чи майно є спільною сумісною власністю подружжя, чи особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Основною ідеєю, втіленою в сімейному законодавстві для регулювання майнових відносин подружжя, є підтримка і всебічний захист єдності та спільності майнових інтересів подружжя, узгодженості їхніх дій щодо володіння, користування і розпоряджання цим майном.

Сімейне законодавство України встановлює презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за період шлюбу (стаття 60 СК України).

Презумпція (лат. praesumptio – припущення) – це закріплене в законі припущення про існування певного факту, реальність якого вважається істинною і не потребує доказів.

Застосування судом юридичної презумпції відбувається шляхом встановлення у процесі доказування юридичного факту, тобто підстави дії презумпції. Якщо зазначений факт встановлено, то у разі неспростовної презумпції це автоматично означає застосування судом правових наслідків дії презюмованого факту.

Для підтвердження презумпції спільності майна подружжя необхідно підтвердити факт перебування жінки та чоловіка у шлюбі протягом певного часу, а також встановити час придбання спірного майна.

Зазначене свідчить, що той з подружжя, який вважає майно спільною власністю подружжя, має доводити тільки факт перебування жінки та чоловіка у шлюбі та факт придбання такого майна саме під час цього періоду.

Водночас особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункт 3 частини 1 статті 57 СК України).

Отже, набуття майна у період шлюбу не є імперативним визнанням того, що майно є спільним, адже необхідно врахувати не тільки те, що майно придбано у період шлюбу, але й ту обставину, за чиї кошти це майно придбано і чи ці кошти були набуті спільно, спільною працею та зусиллями обома членами подружжя.

Хоча ця презумпція спрощує деякі аспекти розподілу майна під час розлучення, вона також може створити труднощі для того з подружжя, хто бажає довести, що певне майно є його особистою приватною власністю.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно може бути спростована. І один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, зокрема, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17-ц (провадження №14-325цс18).

Для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно сторона, яка заперечує спільну власність, повинна подати позов про визнання особистою приватною власністю, а також надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази, що підтверджують інший правовий режим цього майна.

Одним із найвагоміших доказів є підтвердження придбання майна за особисті кошти. Зосередимось на судовій практиці щодо цього:

• Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (№ 14-130цс19) зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з’ясувати час та джерела його придбання;
• постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 331/8757/14-ц (провадження № 61-20010св19) визначено, що статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: (1) час набуття майна; (2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам;
• для того щоб визначити джерело придбання майна, необхідно встановити не лише факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, але й участь у його придбанні шляхом формування спільного бюджету та ведення спільного господарства, а також виключити можливість залучення особистих коштів будь-кого з них (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).

Особисті кошти – це грошові кошти, що належать одному з подружжя і не є результатом спільної праці або спільних доходів подружжя під час шлюбу.

Це можуть бути кошти, які належали йому до шлюбу або були отримані під час шлюбу, але не є результатом спільної праці подружжя. Наприклад, грошові кошти, отримані у спадщину або в подарунок. Також частими є випадки, коли майно було придбано за рахунок продажу іншого майна, яке належало одному з подружжя до шлюбу.

• Однак наявність в одного з подружжя особистих грошових коштів на момент придбання майна не доводить той факт, що вони були витрачені саме на придбання спірного майна (постанова Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 463/5183/17-ц (провадження № 61-19271св19).
• А також саме собою посилання на те, що спірне майно було придбано хоча і за час шлюбу, однак за належні йому особисті кошти, отримані від продажу квартири, не є достатнім доказом сплати особистих коштів за придбане у шлюбі майно, адже належних і допустимих доказів придбання спірного майна саме за ці кошти він не надав (постанова Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 645/4165/21 (провадження №61 113св23).

Отже, в судовому провадженні необхідно не лише довести саму наявність особистих коштів у одного з подружжя, але й надати належний доказ спрямування зазначених коштів на придбання такого майно.

а) банківські виписки на підтвердження спрямування грошових коштів.

Часто трапляються ситуації, коли один із подружжя продає нерухоме майно, яке є його особистою приватною власністю, і незабаром після цього купує нову нерухомість під час шлюбу. Хоча короткий проміжок часу між цими угодами може наводити на думку про використання коштів від продажу особистого майна для придбання нового, але цей факт сам собою може бути недостатнім доказом для спростування презумпції спільної сумісної власності.

Необхідно надати додаткові докази, які безпосередньо підтверджували б, що кошти від продажу особистого майна були використані саме для придбання нового нерухомого майна.

Так, для підтвердження того, що нерухоме майно придбано за особисті кошти, а не за спільні кошти подружжя, необхідно надати відповідні банківські виписки, особливо якщо сума угоди перевищує 50 000 грн. (Відповідно до підпункту 2 пункту 7 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні платежі на суму, яка перевищує 50 000,00 грн, здійснюються шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті.)

Банківські виписки про зарахування грошових коштів на банківський рахунок з продажу майна, та відповідно, списання грошових коштів для придбання майна будуть належним доказом спрямування грошових коштів. Що говорить судова практика?

• Посилаючись на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2022 року у справі № 461/1617/15-ц (провадження № 61-19201св20) зазначив, що суд апеляційної інстанції правильно вважав, що не було доведено належними та допустимим доказами, що купівля спірної квартири була вчинена саме за особисті кошти, тобто кошти, отримані у встановленому законодавством порядку від продажу іншої належної особі квартири.
• Натомість у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 756/10871/20 (провадження № 61-9709св22) Верховний Суд зазначив, що, встановивши, що позивач спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте в період шлюбу, суди попередніх інстанцій правомірно кваліфікували 4/5 часток у спірній квартирі як особисту приватну власність.

Так, із фактичних обставин справи, встановлених судами, випливало, що для придбання квартири позивач використав власні заощадження, зароблені до укладення шлюбу. А наступні поповнення грошових коштів на відповідний рахунок відбувались уже після укладення шлюбу.

• Водночас у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 359/9763/16-ц (провадження № 61-26021св18) суд касаційної інстанції, оцінивши хронологію та послідовність дій (короткий проміжок часу між продажем та придбанням майна), вартість майна (вартість придбаної земельної ділянки не перевищувала вартості проданої квартири), розписку про отримання грошових коштів від продажу майна, а також недостатність доказів відповідача, зробив такий висновок: «Вказані письмові докази не спростовують об’єктивних висновків судів попередніх інстанцій про те, що спірна земельна ділянка була придбана за рахунок коштів, отриманих від відчуження належної особі квартири, враховуючи хронологію та послідовність дій та правочинів щодо відчуження і придбання належного особі нерухомого майна».
• Також, з точки зору Верховного Суду, використання договору позики, в якому зазначено цільове призначення коштів (наприклад, на придбання конкретного майна), для спростування презумпції спільності майна подружжя є неприпустимим. Так, у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 215/1191/17 (провадження №61-9767св22) зазначено, що досить часто учасники цивільного обороту в спорах про поділ майна за допомогою договору позики чи розписки про отримання в позику грошових коштів, в яких вказано, що ці грошові кошти передаються на придбання певного конкретного майна, намагаються спростувати презумпцію спільності майна подружжя (чи жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі); касаційний суд зауважує, що використання таким чином договору позики (в якому передбачено, що грошові кошти передаються на придбання певного конкретного майна) очевидно не враховує, що регулювальна *** договору стосується його сторін, а тому не може кваліфікуватися як добросовісне та є неприпустимим.

Хоча суди також враховують хронологію подій, послідовність дій та інші обставини справи, щоб зробити остаточний висновок про правовий режим майна, однак банківські виписки є одним із найкращих доказів для підтвердження використання особистих коштів під час придбанні майна, оскільки містять в собі чітку хронологію руху грошових коштів;

б) нотаріальна заява/згода другого з подружжя, що майно придбавається за особисті кошти.

Частиною 3 статті 65 СК України встановлено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути надана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Якщо придбання нерухомості відбувається за особисті грошові кошти, то другий з подружжя має право надати згоду на те, що майно буде придбаватися за особисті кошти в особисту приватну власність, і відобразити цю згоду в умовах договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 466/7242/22 (провадження № 61-6448св24), постанови Верховного Суду від 30 липня 2024 року у справі № 522/10944/21 (провадження № 61-2100св21) за наявності такої згоди спростовується презумпція спільності майна подружжя.

Підсумуємо: для успішного спростування презумпції спільності майна подружжя і доведення, що майно, набуте під час шлюбу, є особистою приватною власністю, необхідно надати суду переконливі докази, якими можуть бути:

а) банківські виписки, що підтверджують використання особистих коштів для придбання майна. Вони є особливо важливими в угодах на суму понад 50 000 гривень;

б) нотаріально засвідчена заява/згода другого з подружжя про те, що придбання майна відбувається за особисті кошти і буде особистою приватною власністю.

Хоча суди враховують і інші обставини справи, такі як хронологія подій та послідовність дій, але наявність лише цих факторів може бути недостатньою для спростування презумпції.

На жаль, низький рівень правової культури в українському суспільстві та поширена практика готівкових розрахунків під час купівлі-продажу нерухомості створюють значні труднощі у доведенні використання особистих коштів для придбання майна під час шлюбу.

Відсутність документального підтвердження руху коштів через банківські рахунки або нотаріальної згоди другого з подружжя щодо придбання майна за особисті кошти та в особисту приватну власність значно ускладнює можливість простежити їх походження та цільове використання. Це призводить до ситуації, коли важко довести, що саме ці кошти були використані для придбання майна, а не були витрачені на інші потреби або просто збережені «під матрацом». Така ситуація створює простір для різних інтерпретацій та припущень, що ускладнює процес доказування в суді та може призвести до несправедливого розподілу майна в разі розлучення.

Тому, щоб уникнути подібних проблем у майбутньому, важливо вчиняти всі угоди відповідно до законодавства та належним чином засвідчувати факт витрачання особистих коштів. Це допоможе уникнути непорозумінь та судових спорів у разі розірвання шлюбу.

3.

ВИ ВЖЕ ПОРУШИЛИ ЗАКОН, ТА НЕ ОНОВИЛИ ДАНІ - ЗА ЦЕ АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ( ЗА ЦЕ ОДИН ШТРАФ).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 11 квітня 2024 року № 3633-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов’язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:

у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до ЦНАП , або через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста (за наявності);

у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста (за наявності).

ВИ ПОРУШИЛИ ПРАВИЛА ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ, БО НЕ СТАЛИ НА ВІЙСЬКОВИЙ ОБЛІК ЗА МІСЦЕМ РЕЄСТРАЦІЇ - ЗА ЦЕ АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

Військовий облік в Україні та за кордоном для українців регулює Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, прийнятий постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року.

За правилами маєте стати на військовий облік за новим місцем фактичного проживання. Зробити це потрібно протягом 7 днів після приїзду.

Для взяття на військовий облік, ВПО мають надати такі документи:

• Заява;
• Паспорт громадянина України;
• Військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного;
• Для осіб звільнених у запас: обліково-послужна картка, припис військової частини;
• Для звільнених за станом здоров’я або сімейними обставинами ― свідоцтво про хворобу та інші документи, які підтверджують законність дострокового звільнення;
• Рішення військово-лікарських комісій про придатність за станом здоров’я для проходження військової служби в мирний або у воєнний час (у разі наявності).

При порушенні правил військового обліку переселенців закон передбачає кримінальну та адміністративну відповідальність. У статті 11 Додатку 2 Порядку передбачається:

• Призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
• Громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

Штраф за неявку в ТЦК та інші порушення можуть бути виписані на підставі двох статей: 210 - "За порушення правил військового обліку" та 210-1 - "За порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Законом визначено наступні розміри адмінштрафів для громадян, посадових та юридичних осіб:

• порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот нмдг (3400-5100 грн). Повторне порушення - штраф від трьохсот до п'ятисот нмдг (3400-8500 грн). В особливий період - штраф від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот нмдг (17000-25500 грн).

• порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот нмдг (5100-8500 грн) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот (17000-25500 грн). Повторне - штраф на громадян від п'ятисот до семисот нмдг (8500-11900 грн) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч нмдг (25500-34000 грн). В особливий період - штраф на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот нмдг (17000-25500 грн) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот нмдг (34000-59500).

Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період порушень правил військового обліку та мобілізації, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

ДЛЯ ОТРИМАННЯ ВІДСТРОЧКИ, СПОЧАТКУ ПОТРІБНО СТАТИ НА ВІЙСЬКОВИЙ ОБЛІК.

Треба особисто прибути до ТЦКСП та:

1. Стати на військовий облік.

2. Оформити відстрочку від мобілізації.

Для військового обліку необхідно:

а) надати наступні документи:

• паспорт (із зазначенням місця реєстрації)
• власникам ID-картки - довідка про реєстрацію місця проживання
• військово-обліковий документ
• ідентифікаційний код платника податків
• свідоцтво про отримання кваліфікації або диплом про вищу освіту
• ксерокопіїусіх зазначених документів
• чотири фотокартки 3,5×4,5.

б) пройти військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби.

ВЗЯТТЯ НА ОБЛІК ТА ОФОРМЛЕННЯ ВІДСТРОЧКИ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ - ТО ДВА ПАРАЛЕЛЬНИХ ПРОЦЕСА.:

ОБЛІК - БЕЗ ВЛК НЕМОЖЛИВ;

ВІДСТРОЧКА - МОЖЛИВА БЕЗ ВЛК, ЯКЩО ВИ НА ОБЛІКУ.

ПРИ НАЯВНОСТІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ВІДСТРОЧКИ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ, ВАС НЕ МАЮТЬ ПРАВО МОБІЛІЗУВАТИ БЕЗ ВАШОЇ ЗГОДИ.

Поки бачу такі перешкоди із дитиною, батьком якої Ви не є, якщо ДРАЦС відмовить вносити зміни до акту цивільного стану про народження дитини, і Вам прийдеться йти шляхом звернення до суду із позовом про визнання батьківства. В даному випадку Ви повинні будете довести у суді, що це Ваша дитина. Окрім того, якщо суд призначить ДНК експертизу, буде виявлено, що Ви не є батьком дитини. Тоді залишеться тільки усиновлення, але для того Вам прийдеться одружитись із жінкою.

Як ДРАЦС може знати чи є я генетичним батьком, чи ні? Навіть якщо дитина щойно народилась, навіть батьки не можуть знать на 100 відсотків хто є генетичним батьком. Та навіть якщо батько записуючи на себе дитину не знав, що це не його дитина, та хоче оскаржити батьківство, то якщо є докази, що він знав спочатку, що це не його генетична дитина, суд не задовільнить його оскарження та вік залишиться батьков не його генетично дитини.

До того ж навіть якщо я знайшов жінку в інтернеті, немає гарантії, що дитина не від мене, наприклад ми обидва можемо чітка памʼятати що багато років тому в нас був разовий контакт та бути впевнені, що дитина зʼявилась саме від цього контакту.

Тому я не розумію як ДРАЦС взагалі може ставити таки питання щодо генетичного походження, якщо він тільки працює з документами, а у списку документів до ДРАЦС немає жодного про генетичне споріднення.

Так, якщо Ви не стоїте на обліку, то для того Вам прийдеться звертатись до ТЦК персонально. Ви ніколи взагалі не перебували на обліку в ТЦК? Встановлювали Резерв+ чи формували е-ВОД через Дію? Які дані є щодо Вас у Єдиному державному реєстрі?

Не світився ніяк. Тоді ще питання - чи є зараз якась перевага у тому, що не світився або це тільки гірше зробить та краще встановити Резерв та Дію та оновитись?

Ще питання - якщо все ж таки потрібно йти до ТЦК, то чи можна йти туди с юристом? я розумію що не пускають юристів, але ж юрист може щоб увійти сказати, що він просто йде оформити відстрочку, а вже у середині допомагає у тому, щоб усе було по закону.