Був мобілізований в 17 років ,виграв суд ,звільнитись не можу

Доброго дня.

Ну йти до дому не варто. Буде СЗЧ та кримінальна відповідальність.

Щодо звільнення з військової служби - це так.

Наразі така підстава не передбачена ст. 26 Закону про військову службу.

Наразі до Верховної ради внесено законопроект щодо внесення відповідних змін до Закону.

Законопроект передбачає звільнення з військової служби за таких обставин у разі наявності судового рішення, що набрало законної сили та визнало факт незаконної мобілізації.

Проте чи стане законопроект Законом важко сказати.

Вітаю!

ВИ ВЖЕ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ - ТОМУ ЙТИ ДО ДОМУ, ЦЕ СЗЧ.

ВАМ НЕОБХІДНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО СУДУ З ПОЗОВОМ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ВАС З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ НА ПІДСТАВІ ПОПЕРЕДНЬОГО РІШЕННЯ СУДУ ПРО ВАШУ НЕЗАКОННУ МОБІЛІЗАЦІЮ.

ВАША СИТУАЦІЯ, ЦЕ ПРГАЛИНА В ЗАКОНОДАВСТВІ.

ДІЙСНО, ПІДСТАВ ЗВІЛЬНИТИ ВАС ЗГІДНО ЗАКОНУ НЕМАЄ - ВСІ ПІДСТАВИ НА ЗВІЛЬНЕННЯ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ НАВЕДЕНІ В СТАТТІ 26 (Звільнення з військової служби) ЗАКОНА УКРАЇНИ "Про військовий обов'язок і військову службу".

https://ips.ligazakon.net/document/T223200?an=1

Доброго дня, Ренаде!

На жаль, дійсно є така проблема. Незважаючи на те, що мобілізація була незаконою Ви не можете звільнитись, оскільки звільнення відбувається у відповідності зі статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу". І дійсно, такої підстави для звільнення, як "незакона мобілізація" в вищезгаданій статті не існує.

Отже, як би у рішенні суду було зазначено "зобов'язати виключити зі списків особовогу складу частини", тобто звільнити, то рішення б суду підлягало виконанню. Проте, у Вашому випадку визнано незаконим зарахування на посаду і на тому крапка...

Щодо вимоги про звільнення, то суд зазначив, що:

"При цьому, суд зазначає що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача звільнити ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, з огляду на їх передчасність, оскільки саме визнання протиправним та скасування наказу є ефективним способом захисту порушеного права і призведе до відновлення правового становища позивача, що існувало до прийняття відповідачем протиправного наказу.

Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити, як передчасних".

Не зовсім зрозумілий підход судді щодо "передчасних вимог", але це вже є рішення, яке набрало законної сили. Бачу, що частина навіть дійшла до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, але у відкритті провадження було відмовлено. Чому Ви не подавали апеляційну скаргу?

Як варіант, Ви можете подати рапорт на звільнення та отримати письмову відмову. Після того, звернутись до суду та оскаржити останню на підставі визнання наказу про зарахування до особового складу частини незаконим. Чи вдасться Вам виграти цю справу - це питання, як також скільки часу це займе... Ви витратили два роки на минулий судовий процесс і в результаті й досі є військовослужбовцем.

Окрім того, є вже "свіже" рішення Верховного Суду (Постанова Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/124951202.), у якому зазначено наступне:

"Відновлення порушеного права повинне відбуватися в межах спірних правовідносин за участю їх учасників. Водночас зобов’язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки й позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.

У спірних правовідносинах порушеним було право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який надалі застосували суди обох інстанцій за наслідками розгляду справи, – звільнення з військової служби – є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

Верховний Суд наголосив, що процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не приведе до поновлення такого права, тому висновки судів обох інстанцій про задоволення позовних вимог у цій частині є помилковими".

Тож, як бачити Верховний Суд вважає, що можна визнати незаконою мобілізацію, але незакона мобілізація не є підставою для звільнення. Звичайно, виникає питання навіщо взагалі визнавати її у такому випадку незаконою, якщо це жодним чином не захищає Ваші права і не надає Вам можливості звільнитись? Проте, таке рішення, на жаль, є.

Щодо питання про СЗЧ, то Ви повинні розуміти, що за останнє передбачена кримінальна відповідальність з реальним строком. Тож, Вам потрібно все зважити перед тим, як вчиняти будь які кроки.

З повагою, адвокат Айвазян.

ДОБРОГО ВЕЧОРА! Щиро співчуваю. В рішенні суду лише встановлено факт незаконної мобілізації? Не зобов"язано звільнити Вас зі служби? Нахабно брешуть на жаль. Рішення суду і є підстава для звільнення. А що десь є в законі така підстава для прийняття на облік як поновлення виключеного? - Ні, немає. Але це чомусь цим "бандюкам" не заважає без норми закону так діяти.

А де написано в законі, що можна без вільної згоди мобілізувати 17-річного?

Це по принципу, якщо суд скасував догові купівлі-продажу авто - це ще не підстава для повернення авто власнику...

Тоді це не правосуддя, а історичні хроніки якісь. І нічого таке правосуддя не вартує взагалі, що наводить на значні питання щодо ефективності існування державного механізму та в чиїх інтересах цей механізм працює. По Конституції наче в інтересах людини, громадянина. Українського народу.

Ну, а в чому тоді сенс звернення до суду? - Отримати бомажку з записом, що Ви були праві без можливості реалізувати та відновити свої права?

Ефективно працююча система суб`єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов`язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження.

При цьому ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання; всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Постанова Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21 (адміністративне провадження № К/990/18133/22).

Звісно, що Вас ніхто не відпустить і в такому випадку в громадян України є єдиний шлях, яким багато хто і користується - СЗЧ.

Адже з суб"єктами владних повноважень які перетворились на шахраїв та відвертих бандитів, які цілеспрямовано і зловмисно порушують Конституцію і закон - немає легальних методів і інструментів боротьби.

Ось Ви виграли суд. І що? - І нічого.

А тепер ще Верховний Суд в лютому наприймав повну юридичну ганьбу, яка взагалі ставить під сумнів доцільність існування адміністративного правосуддя, адже не можна вже давно казати ні про яку незалежну гілку влади, про ефективний інструмент правового захисту від протиправних дій державних органів та інших носіїв владних повноважень.

Це глухий кут та замкнене коло, бо навіть якщо Ви оскаржите в суді відмову звільнити Вас - в умовах кожного дня ризику для життя і здоров"я - суд не є ефективним засобом захисту права на життя та законність.

Чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу до військової частини – апеляційний адмінсуд визнав, що рішення ТЦК про призов заброньованого є незаконним, але при цьому звільнити зі служби його не можна.

https://sud.ua/uk/news/publication/328055-reshenie...

Як раніше писала «Судово-юридична газета», Верховний Суд по справі №160/2592/23 вказав, що мобілізація без проходження військово-лікарської комісії – це не привід для звільнення з військової служби, і загалом встановлення факту порушення ТЦК процедури мобілізації не призводить до необхідності звільнення незаконно мобілізованого. «Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу» – підкреслили судді Верховного Суду.

Тому й повторююсь, що ось подібні рішення вказують на те. що це не правосуддя, а якась система імітації легальності, спрямована на виправдання злочинних дій суб"єктів владних повноважень з підстав військово-політичної доцільності, а не принципів справедливості, законності, верховенства права, здорового глузду та ін.

Європейський суд неодноразово вказував на те, що «… ефективність засобу правового захисту для цілей статті 13 [Конвенції] не залежить від впевненості в сприятливому результаті для заявника (Шведська спілка машиністів проти Швеції, 1976 р., § 50; Кудла проти Польщі, 2000, § 157; Костелло-Робертс проти Сполученого Королівства, 1993, § 40; Хілал проти Сполученого Королівства, 2001, § 78). «… Слово «засіб правового захисту» в контексті статті 13 означає не засіб правового захисту, який має бути успішним, а просто доступний засіб правового захисту перед органом, уповноваженим розглядати скаргу по суті (C. проти Сполученого Королівства, рішення Комісії, 1983). Стаття 13 гарантує наявність засобу правового захисту, але не гарантує успішного результату (R. проти Сполученого Королівства, рішення Комісії, 1984).

Також у рішенні у справі «Вучкович та інші проти Сербії» Суд зазначив: «Щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути спроможним безпосередньо виправити оскаржуваний стан справ і має пропонувати розумні перспективи успіху (див. Балог проти Угорщини, № 47940/99, § 30, 20 липня 2004, та Сейдович проти Італії, № 56581/00, § 46, ЄСПЛ 2006-II). Проте існування простих сумнівів щодо перспектив успіху конкретного засобу правового захисту, який не є явно марним, не є вагомою причиною для того, щоб не вичерпати цей шлях відшкодування (див. рішення у справі «Акдівар та інші проти Туреччини», §71, 16 вересня 1996, і «Скоппола проти Італії, № 10249/03, §70, 17 вересня 2009).

Щиро співчуваю Вам, але з практики скажу, що звісно що закон не працює в державі і ніхто Вас не відпустить, хай хоч 10 рішень суду буде. Бо державі на суди начхати.

Ну є рішення Великої Палати Верховного суду, що незаконно звільнили суддю (голову) Конституційного Суду України. Ну є то й є. Реалізувати рішення неможливо, бо по факту країною управляє не Парламент - як представницький орган народу, не суди і не Конституція, а той, хто віддає накази охороні адмін.будівель державних установ, судів... адже сержант УДО може не пустити на роботу Голову будь-якого суду. І хто головний в державі? - Суд, Парламент чи сержант УДО з пістолетом або автоматом?

Ну ми ж не будемо казати, що це повалення конституційного ладу. Бо не ми вирішуємо, що повалення, а що - ні.

В законах багато чого написано із того, що не виконується керівниками... І багато чого не написано, що змушують виконувати цивільних і військовослужбовців.

Он в статті 1 Закону України "Про Збройні сили України" на підставі статті 17 Конституції взагалі написано, що

Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності.

Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом.

Права і обов’язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Тобто ТЦК як орган військового управління мав би дбати про законність та щоб військові закон не порушували.

А маємо ТЦК - якому навпаки інколи військовослужбовці заважають грубо порушувати Конституцію та займатися бусифікацією цивільного населення.\

Ось так і живемо.

Ви звісно можете написати рапорт. Але Вам не факт, що навіть письмову відповідь нададуть.

Ви можете звернутися до суду, але судовий процес може зайняти пів року, а то й більше. Судді боягузи часто, і між своїм комфортним життям та лояльністю силовим структурами - обирають саме себе, а не Конституцію, закон, честь, гідність та присягу.

Іноді людям щастить змусити виконати судове рішення. Але повторюсь - війна річ мінлива. І кожен військовий ризикує життям щодня. Незалежно від фактору перебування в штурмових підрозділах чи в тилу. Розуміння доведеться шукати дуже довго, бо Вас може зрозуміти або глибоко порядна людина, або людина, яка в таких самих умовах. А інші живуть по принципу - краще когось права порушать, ніж мої.

На моє переконання "Немає нічого дорожче людського життя". І саме з цього пріоритету, закріпленого в статті 3 Конституції (Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.)

Частина 6 статті 55 Конституції нагадує, що Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Я переконаний, що якщо в державі відсутні ефективні засоби судового захисту, то для порятунку життя - людина має право використовувати будь-які засоби.

Щиро бажаю Вам захистити свої права!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин