Як знайти власників земельного участку поряд

Зробіть Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (якщо є якась нерухомість на цій ділянці - то ще краще). Запит робіть по адресі.

Робите Запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно через ДІЮ по адресі, не по кадастровому номеру.

Якщо сусідка продала ділянку офіційно, то кадастровий номер був.

Доброго дня!

Якщо колишня власниця офіційно продала земельну ділянку, то обов'язково повинен був укладатися нотаріальний договір купівлі-продажу земельної ділянки та реєстрація нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Щоб дізнатися власника суміжної земельної ділянки потрібно отримати витяг з ДРРП через ДІЮ https://diia.gov.ua/services/informaciya-z-derzhav... або Через нотаріуса або державного реєстратора.

Або зверніться до землевпорядної організації. Вони мають доступ до земельного кадастру.

Цілком можливо, що власниця щось не договорює.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Ні. Не може бути. Документи щодо продажу в сусідки є? Чи є можливість їх оглянути?

Ділянка велика? Може сусідка зробила її поділ (звісно з оформленням) та отримала ще один кадастровий номер на другу половину ділянки і її ж і продала?

Вітаю!

МОЯ ВІДПОВІДЬ ВИХОДИТЬ З ТОГО, ЩО ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА ПРОДАНА ОФІЦІЙНО.

Щоб дізнатися власника земельної ділянки, необхідно перевірити дані у Державному земельному кадастрі, а також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Можна скористатися електронними сервісами, зокрема, веб-сайтом Держгеокадастру та сервісом "Дія".

Ось декілька кроків, які допоможуть вам встановити власника:

1. 1. Зайдіть на веб-сайт Держгеокадастру:Перейдіть за посиланням та оберіть опцію "Кадастрова карта".
2. 2. Введіть кадастровий номер або знайдіть ділянку на карті:Якщо ви знаєте кадастровий номер ділянки, введіть його. Якщо ні, знайдіть ділянку на карті, використовуючи різні критерії пошуку.
3. 3. Перегляньте інформацію про право власності:Після вибору ділянки, натисніть на опцію, що містить інформацію про право власності та інші речові права.
4. 4. Перевірте дані у Державному реєстрі речових прав:Якщо дані про власника не відображаються у кадастровій карті, зверніться до Державного реєстру речових прав.
5. 5. Використовуйте сервіс "Дія":Зайдіть у "Дію", авторизуйтесь та перейдіть до розділу "Відомості про власника землі". Там можна отримати інформацію про власника земельної ділянки.
6. 6. Зверніться до ЦНАП або нотаріуса:Якщо необхідно отримати офіційний витяг з реєстру, зверніться до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) або до нотаріуса, який має право здійснювати державну реєстрацію прав.

Зверніть увагу, що з 1 січня 2013 року державні акти на право власності на землю не видаються. Право власності на земельну ділянку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Для розпорядження ділянкою потрібно зареєструвати право власності.

---

Сьогодні для підтвердження права володіння на земельну ділянку достатньо виписки з Держреєстру прав, адже державний акт на право власності на земельну ділянку не видається з 2013 року. Втім, починаючи з 2016 року, в Україні були змінені правила реєстрації права власності на землю.

Державні акти власності на землю старого зразка є підтвердженням права власності особи на земельну ділянку, проте, аби укласти договір аренди чи подарувати таку ділянку, потрібно мати кадастровий номер, а отже – пройти державну реєстрацію.

Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки – це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

За відсутності кадастрового номера власник ділянки фактично не має права розпоряджатися нею: дарувати, здавати в оренду, продавати, тощо.

Тож, власники земельних ділянок, які мають державний акт на землю «старого» зразка, мають перевірити свою ділянку на наявність кадастрового номеру та подбати про його присвоєння в разі відсутності. Оскільки, на період дії правового режиму воєнного стану доступ до Публічної кадастрової карти закритий, перевірити інформацію щодо кадастрового номеру можна в ЦНАП та в державних реєстраторів – нотаріусів.

Слід зазначити, що Державний акт, виданий з 1992-2001 рік – червоного чи рожевого кольору, міг не містити кадастрового номеру земельної ділянки та містити дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями.

Отже, аби отримати кадастровий номер власникам земельних ділянок, право власності на які посвідчено Державним актом без зазначення кадастрового номера, варто звернутися до землевпорядної організації, яка має в штаті сертифікованого інженера-землевпорядника.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (з відповідними змінами) державна реєстрація земельної ділянки відбувається на підставі технічної документації із землеустрою, яка містить відомості щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Після отримання документів слід звернутись до центру надання адміністративних послуг та зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

В свою чергу державний кадастровий реєстратор здійснює присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та видає витяг з Державного земельного кадастру, який містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Окрім того, аби мати можливість розпоряджатись земельною ділянкою необхідно зареєструвати право власності на земельну ділянку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно звернувшись до державного реєстратора відділу ЦНАП або нотаріуса.

В 2002 році було затверджено нову форму державного акту зеленого кольору, де зазначалась лише одна земельна ділянка, якій було присвоєно кадастровий номер.

Наприкінці 2008 року до Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 02.04.2002 року, ( яка втратила чинність у 2013 році) було внесено зміни, що полягали в доповненні державного акту окремим полем для зазначення ідентифікаційного номеру (коду) власника земельної ділянки. Оновлена форма держакту мала синій колір.

Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера відповідно до пункту 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр». Окрім того, згідно з пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезгаданого Закону визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом (що відбулося 01.01.2013 року), є дійсними.

Держакти на бланках зеленого та синього кольору залишаються чинним і на сьогодні, але для розпорядження правами щодо земельного ділянки також необхідно отримати витяг з Державного земельного кадастру.

Вітаю!

МОЯ ВІДПОВІДЬ ВИХОДИТЬ З ТОГО, ЩО ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА ПРОДАНА ОФІЦІЙНО.

Щоб дізнатися власника земельної ділянки, необхідно перевірити дані у Державному земельному кадастрі, а також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Можна скористатися електронними сервісами, зокрема, веб-сайтом Держгеокадастру та сервісом "Дія".

Ось декілька кроків, які допоможуть вам встановити власника:

1. 1. Зайдіть на веб-сайт Держгеокадастру:Перейдіть за посиланням та оберіть опцію "Кадастрова карта".
2. 2. Введіть кадастровий номер або знайдіть ділянку на карті:Якщо ви знаєте кадастровий номер ділянки, введіть його. Якщо ні, знайдіть ділянку на карті, використовуючи різні критерії пошуку.
3. 3. Перегляньте інформацію про право власності:Після вибору ділянки, натисніть на опцію, що містить інформацію про право власності та інші речові права.
4. 4. Перевірте дані у Державному реєстрі речових прав:Якщо дані про власника не відображаються у кадастровій карті, зверніться до Державного реєстру речових прав.
5. 5. Використовуйте сервіс "Дія":Зайдіть у "Дію", авторизуйтесь та перейдіть до розділу "Відомості про власника землі". Там можна отримати інформацію про власника земельної ділянки.
6. 6. Зверніться до ЦНАП або нотаріуса:Якщо необхідно отримати офіційний витяг з реєстру, зверніться до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) або до нотаріуса, який має право здійснювати державну реєстрацію прав.

Зверніть увагу, що з 1 січня 2013 року державні акти на право власності на землю не видаються. Право власності на земельну ділянку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Для розпорядження ділянкою потрібно зареєструвати право власності.

---

Сьогодні для підтвердження права володіння на земельну ділянку достатньо виписки з Держреєстру прав, адже державний акт на право власності на земельну ділянку не видається з 2013 року. Втім, починаючи з 2016 року, в Україні були змінені правила реєстрації права власності на землю.

Державні акти власності на землю старого зразка є підтвердженням права власності особи на земельну ділянку, проте, аби укласти договір аренди чи подарувати таку ділянку, потрібно мати кадастровий номер, а отже – пройти державну реєстрацію.

Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки – це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

За відсутності кадастрового номера власник ділянки фактично не має права розпоряджатися нею: дарувати, здавати в оренду, продавати, тощо.

Тож, власники земельних ділянок, які мають державний акт на землю «старого» зразка, мають перевірити свою ділянку на наявність кадастрового номеру та подбати про його присвоєння в разі відсутності. Оскільки, на період дії правового режиму воєнного стану доступ до Публічної кадастрової карти закритий, перевірити інформацію щодо кадастрового номеру можна в ЦНАП та в державних реєстраторів – нотаріусів.

Слід зазначити, що Державний акт, виданий з 1992-2001 рік – червоного чи рожевого кольору, міг не містити кадастрового номеру земельної ділянки та містити дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями.

Отже, аби отримати кадастровий номер власникам земельних ділянок, право власності на які посвідчено Державним актом без зазначення кадастрового номера, варто звернутися до землевпорядної організації, яка має в штаті сертифікованого інженера-землевпорядника.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (з відповідними змінами) державна реєстрація земельної ділянки відбувається на підставі технічної документації із землеустрою, яка містить відомості щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Після отримання документів слід звернутись до центру надання адміністративних послуг та зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

В свою чергу державний кадастровий реєстратор здійснює присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та видає витяг з Державного земельного кадастру, який містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Окрім того, аби мати можливість розпоряджатись земельною ділянкою необхідно зареєструвати право власності на земельну ділянку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно звернувшись до державного реєстратора відділу ЦНАП або нотаріуса.

В 2002 році було затверджено нову форму державного акту зеленого кольору, де зазначалась лише одна земельна ділянка, якій було присвоєно кадастровий номер.

Наприкінці 2008 року до Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 02.04.2002 року, ( яка втратила чинність у 2013 році) було внесено зміни, що полягали в доповненні державного акту окремим полем для зазначення ідентифікаційного номеру (коду) власника земельної ділянки. Оновлена форма держакту мала синій колір.

Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера відповідно до пункту 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр». Окрім того, згідно з пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезгаданого Закону визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом (що відбулося 01.01.2013 року), є дійсними.

Держакти на бланках зеленого та синього кольору залишаються чинним і на сьогодні, але для розпорядження правами щодо земельного ділянки також необхідно отримати витяг з Державного земельного кадастру.

Продати земельну ділянку без кадастрового номера стало неможливо з січня 2010 року.

Шукайте знайомого (або не дуже :) ) нотаріуса, в нього дізнаєтесь зі "старого" Реєстру прав власності на нерухоме майно (який діяв до січня 2013 року) про всі переходи права власноті на цікавлюючу вас ділянку.

Доброго дня, Ксенія!

Добрий день! В мене таке питання - є сусідній участок, по витягу від ленд.юа вказано одне ПІБ, але вона каже що продала цей участок ще 10 років тому. Як знайти нових власників, це якийсь є адвокатський запит чи як це робиться?

Якщо Ваша сусідка продала ділянку офіційно, то в неї повинен бути договір-купівлі продажу на останню, в якому є в ннаявності дані нового власника.

Якщо ж, продаж відбувся неофіційно, то і нових власників у ділянки немає й остання так і знаходиться у власності Вашої сусідки.

Чи з'ясовували Ви дане питання? Якщо ділянка продана, то не бачу проблеми передивитись договір купівлі-продажу.

Сьогодні для підтвердження права володіння на земельну ділянку достатньо виписки з Держреєстру прав, адже державний акт на право власності на земельну ділянку не видається з 2013 року. Втім, починаючи з 2016 року, в Україні були змінені правила реєстрації права власності на землю.

Державні акти власності на землю старого зразка є підтвердженням права власності особи на земельну ділянку, проте, аби укласти договір аренди чи подарувати таку ділянку, потрібно мати кадастровий номер, а отже – пройти державну реєстрацію.

Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки – це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

За відсутності кадастрового номера власник ділянки фактично не має права розпоряджатися нею: дарувати, здавати в оренду, продавати, тощо.

Тож, власники земельних ділянок, які мають державний акт на землю «старого» зразка, мають перевірити свою ділянку на наявність кадастрового номеру та подбати про його присвоєння в разі відсутності. Оскільки, на період дії правового режиму воєнного стану доступ до Публічної кадастрової карти закритий, перевірити інформацію щодо кадастрового номеру можна в ЦНАП та в державних реєстраторів – нотаріусів.

Слід зазначити, що Державний акт, виданий з 1992-2001 рік – червоного чи рожевого кольору, міг не містити кадастрового номеру земельної ділянки та містити дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями.

Отже, аби отримати кадастровий номер власникам земельних ділянок, право власності на які посвідчено Державним актом без зазначення кадастрового номера, варто звернутися до землевпорядної організації, яка має в штаті сертифікованого інженера-землевпорядника.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (з відповідними змінами) державна реєстрація земельної ділянки відбувається на підставі технічної документації із землеустрою, яка містить відомості щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Після отримання документів слід звернутись до центру надання адміністративних послуг та зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

В свою чергу державний кадастровий реєстратор здійснює присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та видає витяг з Державного земельного кадастру, який містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Окрім того, аби мати можливість розпоряджатись земельною ділянкою необхідно зареєструвати право власності на земельну ділянку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно звернувшись до державного реєстратора відділу ЦНАП або нотаріуса.

В 2002 році було затверджено нову форму державного акту зеленого кольору, де зазначалась лише одна земельна ділянка, якій було присвоєно кадастровий номер.

Наприкінці 2008 року до Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 02.04.2002 року, ( яка втратила чинність у 2013 році) було внесено зміни, що полягали в доповненні державного акту окремим полем для зазначення ідентифікаційного номеру (коду) власника земельної ділянки. Оновлена форма держакту мала синій колір.

Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера відповідно до пункту 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр». Окрім того, згідно з пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезгаданого Закону визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом (що відбулося 01.01.2013 року), є дійсними.

Держакти на бланках зеленого та синього кольору залишаються чинним і на сьогодні, але для розпорядження правами щодо земельного ділянки також необхідно отримати витяг з Державного земельного кадастру.

Законодавство України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомість, обтяження, а також їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Права на нерухомість, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації.

За своєю суттю державна реєстрація є фактом публічного визнання державою відповідного права особи на нерухоме майно шляхом внесення відомостей про це до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно («Реєстр»). Ця інформація є публічною, перевірити дані Реєстру щодо будь-якої нерухомості може кожна особа онлайн за посиланням.

Перелік прав та обтяжень, що підлягають державній реєстрації, визначається законом. Найбільш поширеними правами щодо нерухомості та землі, що підлягають державній реєстрації є такі:

- право власності;

- право оренди нерухомості, якщо договір оренди укладено на строк не менший ніж 3 роки;

- право оренди земельної ділянки;

- право сервітуту;

- право суперфіцію;

- право емфітевзису.

Крім цього, державній реєстрації підлягають обтяження прав на нерухомість та землю, такі як:

- заборона користування або розпорядження;

- арешт;

- іпотека;

- інші обтяження.

Державна реєстрація здійснюється відповідними державними реєстраторами (у тому числі нотаріусами) за місцезнаходженням нерухомого майна в межах області, а у випадку міст Києва та Севастополя - у межах міста.

1. Порядок здійснення реєстрації

Процедура здійснення реєстрації (у першу чергу, перелік документів, які необхідно зібрати і подати державному реєстратору) може відрізнятися залежно від об'єкту нерухомості, права на який реєструються, та підстав виникнення таких прав. Але в цілому процедуру здійснення реєстрації можна поділити на два типи:

1) Реєстрація після укладення нотаріального договору, за яким у особи виникає право

Якщо за умовами такого договору (наприклад, договору купівлі-продажу нерухомості чи землі) право виникає у особи відразу після його укладення, то державна реєстрація права здійснюється нотаріусом безпосередньо після укладення договору.

З практичної точки зору це означає, що особі, у якої виникає право, не потрібно робити якихось спеціальних дій або збирати якісь додаткові документи для реєстрації, достатньо укласти відповідний нотаріальний договір. Але знову ж таки це стосується договорів, за якими право виникає безпосередньо після укладення договору. У випадку, якщо таке право виникає через певний строк або після настання певної події (наприклад, після здійснення повної оплати за договором купівлі-продажу), державна реєстрація права на нерухомість здійснюється окремо на підставі відповідної заяви як зазначено нижче.

2) Реєстрація в інших випадках

Коли особа бажає здійснити державну реєстрацію свого права у всіх випадках, крім зазначеного вище, процедура виглядає наступним чином. Особа звертається до державного реєстратора із заявою про здійснення реєстрації, а також відповідним пакетом документів, що підтверджує виникнення права.

Українське законодавство дуже детально та вичерпно встановлює, які саме документи мають подаватися для державної реєстрації. Але на практиці державні реєстратори дуже часто просять надати додаткові документи, не передбачені законодавством та відмовляються здійснювати реєстрацію без них. Таку відмову можна оскаржити, але зазвичай набагато швидше та простіше зібрати відповідні документи.

2. Момент виникнення прав на нерухомість та його співвідношення із державною реєстрацію

Як вже було зазначено, відповідно до законодавства України права на нерухомість, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації. Тобто, до моменту реєстрації відповідно до буквального тлумачення законодавства права не виникають, навіть якщо у особи є відповідні правовстановлюючі документи. У судовій практиці, у свою чергу, склалися два підходи до цього питання:

1) формальний підхід, відповідно до якого дійсно право на нерухомість (у першу чергу мова йде про право власності) виникає лише з моменту реєстрації; та

2) практичний підхід, відповідно до якого право на нерухомість виникає раніше, на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Останнім часом суди схиляються до другого підходу, зазначаючи, що державна реєстрація прав не є підставою набуття прав, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права, що унеможливлює ототожнення факту набуття права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права, необхідним є перш за все встановлення підстав набуття прав, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення прав, такої підстави закон не передбачає. Відповідна позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 29.08.2019 у справі 910/10984/18.

3. Особливості реєстрації окремих об'єктів нерухомості

Як вже було зазначено процедура здійснення реєстрації може відрізнятися залежно від об'єкту нерухомості, права на який реєструються. У рамках цієї статті ми би хотіли приділити увагу наступним об'єктам.

Земельні ділянки

Основна особливість реєстрації прав на земельні ділянки полягає в тому, що, крім реєстрації в Реєстрі, відомості про земельну ділянку мають також бути внесені до Державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр - це геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, іншу інформацію щодо земель.

Державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі попередньо внесених відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Таким чином, у випадку реєстрації прав на земельну ділянку необхідно спочатку перевірити наявність відомостей в Державному земельному кадастрі, а у випадку відсутності - внести їх.

З повагою, адвокат Айвазян.