Інвалідність третьої групи

Доброго дня, Артуре!

Призначення групи інвалідності залежить від ступеня порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності. Отже, дане питання знаходиться виключно у компетенції Ваших профільних лікарів та лікарів експертної команди з оцінювання. Ви зможете отримати ІІІ групу інвалідності, якщо матимете помірний ступінь обмеження життєдіяльності.

Постоновою КМУ №1338 не визначений чіткий перелік всіх хвороб, за якими надається група інвалідності. Рішення приймається індівідуально відносно кожної особи.

Проте, загаданою Постановою КМУ №1338 визначені критерії направлення на експертне оцінювання та критерії визнання особи з інвалідністю.

КРИТЕРІЇ направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи

1. Особа направляється лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії на огляд до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) для проведення оцінювання її повсякденного функціонування в таких випадках:

1) настання строку повторного огляду, встановленого медико-соціальною експертною комісією, або повторного оцінювання, встановленого експертною командою, або необхідність встановлення інвалідності по досягненню дитиною з інвалідністю повноліття (направлення на проведення оцінювання здійснюється не раніше двох місяців до досягнення дитиною з інвалідністю повноліття);

2) наявність в пацієнта стійкого або необоротного характеру захворювання (хвороба триває не менше 12 місяців або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до передчасної смерті особи, а також шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування є мінімальними);

3) тимчасова непрацездатність триває безперервно протягом 120 календарних днів з дня її початку, що підтверджено медичними висновками про тимчасову непрацездатність та/або листками непрацездатності у паперовій формі. У такому випадку направлення на оцінювання здійснюється до завершення періоду, визначеного цим підпунктом;

4) тимчасова непрацездатність, що спричинена одним і таким самим захворюванням або станом, тривала з перервами, але загалом протягом 150 календарних днів протягом року, що підтверджено медичними висновками про тимчасову непрацездатність та/або листками непрацездатності у паперовій формі. У такому випадку направлення на оцінювання здійснюється до завершення періоду, визначеного цим підпунктом;

5) захворювання на туберкульоз. У такому випадку направлення на оцінювання здійснюється через 10 місяців з дня настання непрацездатності незалежно від безперервності;

6) проведення пацієнту однієї або кількох медичних інтервенцій відповідно до кодів згідно з національним класифікатором НК 026:2021 “Класифікатор медичних інтервенцій”, відомості про що містяться в електронній системі охорони здоров’я (додаток 1), чи встановлення одного або кількох діагнозів відповідно до кодів згідно з національним класифікатором НК 025:2021 “Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я”, відомості про що містяться в електронній системі охорони здоров’я (додаток 2);

7) необхідність встановлення ступеня втрати професійної працездатності.

2. У разі направлення на оцінювання в медичній документації повинно бути зафіксоване стійке обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, спілкування, навчання, провадження трудової діяльності.

Критерії визнання особи особою з інвалідністю

8. Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов’язкових умов:

стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

9. Для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан.

Отже, оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (далі - лікар, який направив):

лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”;

Класифікація основних видів порушення функцій

4. До основних видів порушення функцій та структур організму людини, які визначаються під час оцінювання повсякденного функціонування особи, належать:

1) порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, мови, емоцій, волі);

2) порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості);

3) порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху);

4) порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо;

5) мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови - порушення усної (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової (дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови;

6) порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).

5. Ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об’єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.

Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:

легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;

помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;

виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;

значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.

6. До критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Здатність до пересування - можливість ефективно пересуватися у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом), зокрема з використанням допоміжних засобів реабілітації.

Здатність до самообслуговування - можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб.

Здатність до орієнтації - можливість самостійно орієнтуватися у просторі та часі, мати уяву про навколишні предмети. Основними системами орієнтації є зір та слух (за умови нормального стану психічної діяльності та мови).

Здатність до спілкування (комунікативна здатність) - можливість установлювати контакти з іншими людьми та підтримувати суспільні взаємозв’язки (порушення спілкування, пов’язані з розладом психічної діяльності, тут не розглядаються).

Здатність контролювати свою поведінку - можливість поводитися відповідно до морально-етичних і правових норм суспільного середовища.

Здатність до навчання - можливість сприймати, засвоювати та накопичувати знання, формувати навички і уміння (побутові, культурні, професійні та інші) у цілеспрямованому процесі навчання. Можливість професійного навчання - здатність до оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками та умінням конкретної професії.

Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних, соціальних та психологічних можливостей людини, яка визначається станом здоров’я, що дає змогу їй займатися різного виду трудовою діяльністю.

Критерії стійкості розладів функцій організму

Порушення функцій організму є стійким за умови, що хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Ви є військовозобов'язаним чи військовослужбовцем?

Оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (далі - лікар, який направив):

• лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”;
• головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії щодо осіб, в яких за результатами проходження військово-лікарської, лікарської експертизи виявлено ознаки, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338.

Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов’язкових умов:

• стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;
• обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;
• необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності:

• перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров’я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді;
• друга (II);
• третя (III).

З описаними хворобами юристам важко передбачити чи маєте Ви шанс отримати 3 групу інвалідності, адже рішення приймає експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Ваші діагнози серйозні, але кожен окремо не гарантує групу. У сукупності вони можуть дати підстави для встановлення інвалідності. Важливо, щоб були помітні обмеження в роботі та повсякденному житті. Якщо Ви маєте часті загострення, біль, порушення рухів чи проблеми з харчуванням — це потрібно документувати. Потрібні висновки лікарів — гастроентеролога, невропатолога, травматолога. Лікарі мають вказати, що Ви маєте стійкі порушення функцій організму, помірний ступінь обмеження життєдіяльності та потребу у послугах реабілітації, тощо.

Проте, перш за все потрібно звернутись до лікуючого лікаря (якщо Ви є військовозобов'язаним) або голови ВЛК (якщо Ви є військовослужбовцем), який створить електронне направлення на оцінювання.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю!

Третя група інвалідності встановлюється особам, у яких спостерігається помірний (перший) ступінь обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності. Такі обмеження можуть бути спричинені:

• захворюваннями (гострими або хронічними);
• наслідками травм;
• вродженими вадами розвитку.

Особи з ІІІ групою інвалідності зазвичай:

• зберігають здатність до самообслуговування;
• можуть виконувати трудові обов’язки, але часто з деякими обмеженнями;
• потребують створення сприятливих умов праці, зменшення навантаження чи адаптації робочого місця.

1. Відсутність одного ока
2. Стійкий повний птоз на одному оці після проведення усіх видів відновного лікування
3. Сліпота на одне око (гострота зору з переносною корекцією 0,05 і нижче або концентричне звуження поля зору до 10 градусів від точки фіксації) або ураження обох очей (зниження гостроти зору з переносною корекцією 0,1 і нижче або концентричне звуження поля зору до 25 градусів від точки фіксації)
4. Двобічна глибока туговухість з підвищенням порогів повітряної провідності 86 дБ та більше на частотах 500-4000 Гц у разі неможливості хірургічної корекції
5. Стійка трахеостома
6. Стеноз гортані II – III ступенів внаслідок травматичного або інфекційного ураження нервово-м’язового апарату гортані з одно- або двобічним парезом і стійкою дисфонією у разі неможливості або неефективності хірургічного лікування
7. Стійка афонія органічного ґенезу
8. Дефект щелепи чи твердого піднебіння, якщо протезування не забезпечує жування та ковтання і призводить до помірно вираженого дефіциту ваги тіла
9. Спотворюючі обличчя рубці та дефекти, які не піддаються хірургічно-косметологічній корекції
10. Карликовість із зростом нижче ніж 130 сантиметрів у чоловіків та 120 сантиметрів у жінок
11. Помірна сенсорна афазія за неефективності логопедичної реабілітації
12. Параліч кисті за неефективності фізичної реабілітації
13. Помірний парез верхньої або нижньої кінцівки, що супроводжується значним обмеженням обсягу активних рухів в усіх суглобах за неефективності фізичної реабілітації
14. Чужорідне тіло в речовині головного мозку (внаслідок травми), якщо травма супроводжувалась абсцесом мозку або менінгоенцефалітом (введення чужорідних тіл у речовину головного мозку з метою лікування не є дефектом, і група інвалідності встановлюється залежно від порушень нервової системи та психіки)
15. Дефект кісток черепа (3 кв. сантиметри і більше), не заміщений аутокісткою
16. Паркінсонівський синдром внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму з помірно вираженими акінетико-ригідним, дискінетичним та постуральним синдромами
17. Кукса верхньої кінцівки на рівні променево-зап’ясткового суглобу та вище
18. Хибний суглоб плеча або обох кісток передпліччя
19. Відсутність усіх фаланг чотирьох пальців кисті, за винятком першого
20. Відсутність трьох пальців кисті, включаючи перший; анкілоз чи виражена контрактура тих самих пальців у функціонально невигідному положенні
21. Відсутність першого та другого пальців з відповідними п’ястковими кістками
22. Відсутність перших пальців обох кистей
23. Відсутність трьох пальців кистей з відповідними п’ястковими кістками
24. Кукса стегна чи гомілки
25. Кукса стопи на рівні суглоба Лісфранка або на вищому рівні
26. Двобічна кукса стопи з резекцією голівок плюсневих кісток за Шарпом
27. Різко виражена контрактура чи анкілоз двох скокових суглобів; різко виражена контрактура чи анкілоз скокового суглоба з розташуванням стопи у функціонально невигідному положенні
28. Різко виражена контрактура чи анкілоз кульшового або колінного суглоба
29. Вроджений чи набутий вивих одного кульшового суглоба із значним порушенням функції
30. Деформація грудної клітки внаслідок резекції трьох та більше ребер за наявності легеневої недостатності I ступеня і вище
31. Хибний суглоб стегна чи обох кісток гомілки або великої гомілкової кістки за неефективності реабілітаційних заходів після п’яти років спостереження
32. Нестійкий колінний чи кульшовий суглоб з вираженим порушенням функції кінцівки
33. Укорочення нижньої кінцівки на 7 сантиметрів і більше
34. Ендопротез колінного чи кульшового суглоба або діафізу великих трубчастих кісток
35. Сколіоз III ступеня, кіфосколіоз III ступеня з наявністю легеневої недостатності II ступеня, або сколіоз чи кіфосколіоз IV ступеня
36. Анкілоз або різко виражена контрактура плечового або ліктьового суглоба у функціонально невигідному положенні. Розбовтаність плечового або ліктьового суглоба у поєднанні з несправжнім суглобом однієї з кісток передпліччя за неефективності та безперспективності реабілітаційних заходів
37. Контрактура передпліччя в положенні повної пронації
38. Ішемічна контрактура Фолькмана з вираженим порушенням основних функціональних захватів кисті
39. Деформуючий артроз кульшового суглоба IV ступеня з порушенням функції суглоба III ступеня та вище за неефективності та безперспективності реабілітаційних заходів
40. Екстирпація шлунка, тотальна колопроктектомія, панкреатоектомія за наявності цукрового діабету
41. Первинний (тотальна тиреоїдектомія) або вторинний (внаслідок патології гіпофізу) гіпотиреоз у тяжкій формі в стадії субкомпенсації або декомпенсації за неефективності адекватного лікування
42. Первинна (двобічна адреналектомія) або вторинна (внаслідок патології гіпофізу) надниркова недостатність у тяжкій формі
43. Чужорідне тіло в серцевому м’язі чи у перикарді внаслідок травми (поранення), штучний клапан серця, функціонуючий кардіостимулятор (введення чужорідних тіл у судини серця, міокард, перикард з метою лікування або діагностики не є дефектом, і група інвалідності встановлюється залежно від порушень функції серцево-судинної системи та обмеження життєдіяльності хворого)
44. Єдина функціонуюча нирка
45. Відсутність однієї легені
46. Двобічна мастектомія
47. Однобічна мастектомія внаслідок злоякісного новоутворення
48. Мікроцист (70 куб. сантиметрів та менше) або відсутність сечового міхура
49. Цистектомія з транслокалізацією сечоводів у кишківник
50. Рідкісні (орфанні) генетичні захворювання, що потребують постійної специфічної обов’язкової терапії
51. Розширена екстирпація матки з додатками за наявності онкологічних захворювань
52. Травматична кастрація у чоловіків

Ступінь обмеження критеріїв життєдіяльності може визначити тількі лікар фахівець - ЮРИСТИ НЕ МАЮТЬ ПРАВА ЦЕ РОБИТИ.

ОНЛАЙН ОЦІНИТИ ВАШ СТАН НЕ ЗМОЖЕ НАВІТЬ ЛІКАР - ЗВЕРНІТЬСЯ ДО СВОГО СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ З ПИТАННЯМ ПРО ОТРИМАННЯ ІНВАЛІДНОСТІ.

У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ІНШИЙ ПОРЯДОК ВСТАНОВЛЕННЯ ІНВАЛІДНОСТІ.

Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) встановлюють інвалідність, визначають потребу у подальшій медичній допомозі чи соціальній підтримці, а також ухвалюють рішення щодо подальших кроків реабілітації або лікування.Військовослужбовці можуть звертатись до ЕКОПФО для встановлення:

• групи інвалідності (І,ІІ,ІІІ група);
• ступеню втрати працездатності (у відсотках);
• визначення потреби в протезуванні, ортезуванні та інших допоміжних засобах реабілітації;
• рекомендацій до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю;
• медичних показань на право одержання автомобіля з ручним керуванням або пристосованого автомобіля.

Тобі потрібно пройти оцінювання повсякденного функціонування у випадку, якщо у тебе після травми, захворювання чи поранення відбулась значна втрата працездатності та загалом фізичне чи психічне здоров’я зазнало змін. У тому числі, якщо є підозра на набуття групи інвалідності чи є потреба у протезуванні. Наслідки перенесених черепно-мозкових травм, зокрема контузії, також є підставою для проходження такого оцінювання.

Перелік медичних інтервенцій та діагнозів, що є підставою для направлення на оцінювання повсякденного функціонування є в додатку 1 і 2 до постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338.

Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування є підставою для нарахування одноразової грошової допомоги, виплати пенсії та оформлення інших соціальних пільг.

Щоб пройти оцінювання повсякденного функціонування, тобі потрібно отримати направлення.Твої дії:

1. Якщо ти проходиш стаціонарне лікування після поранення чи захворювання, на оцінювання повсякденного функціонування тебе направить твій лікуючий лікар або голова ВЛК після проведення військово-лікарської експертизи.
   • Звернись до свого профільного лікуючого лікаря (якщо лікувався з приводу травми – до травматолога, якщо з приводу поранення – до хірурга або до травматолога (залежно від ураження кісток скелету), якщо з приводу серцево-судинних захворювань – до кардіолога тощо);
   • Підготуй документи, яких ще немає в електронній системі (наприклад, старі виписки чи висновки).
   • Лікар сформує електронне направлення, зазначивши в ньому всю необхідну інформацію та додасть всі документи для розгляду експертною командою.
2. Якщо ти знаходишся у військовій частині, то маєш звернутися з рапортом до безпосереднього командира для проходження обстеження та подальшого направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи.
   • Подай рапорт про направлення на оцінювання повсякденного функціонування (зразок у Додатку 15) особисто або через мобільний додаток Армія+.

https://turbota.mil.gov.ua/

• Після розгляду рапорту командир в/ч надасть тобі дозвіл на залишення військової частини для проходження оцінювання повсякденного функціонування.
• Підготуй документи та прибудь до закладу охорони здоров’я, та звернись до профільного лікуючого лікаря відповідно до специфіки травми чи захворювання.
• Лікар сформує електронне направлення, зазначивши в ньому всю необхідну інформацію та додасть всі документи для розгляду експертною командою.

3. Якщо тебе звільнено з військової служби, направлення на оцінювання повсякденного функціонування тобі дасть сімейний лікар. Порядок дій наступний:

• Звернись до сімейного лікаря або у районній лікарні, або в місцевому воєнному госпіталі звернись до профільного лікаря (травматолог, невропатолог тощо) з проханням дати направлення на оцінювання. Підготуй усі необхідні документи.
• Лікар сформує електронне направлення, зазначивши в ньому всю необхідну інформацію та додасть всі документи для розгляду експертною командою.