Звільнення за власним бажанням мене попросили написати заяву як прошло три роки декрета я знаходжусь не в Україні а на лівому березі Херсонщини

Доброго дня, Любов!

Воєнний стан в Україні вніс значні корективи у трудові відносини, зокрема й у процедуру звільнення працівників. Важливо знати свої права та обов'язки як роботодавцям, так і працівникам, щоб уникнути порушень законодавства. Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) надає роз'яснення з цього питання, опираючись на чинне законодавство, включаючи Кодекс законів про працю України (КЗпП) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08) та Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-IX) (далі – Закон № 2136-IX).

Загальні підстави для звільнення, передбачені КЗпП, продовжують діяти і під час воєнного стану:

• Угода сторін (стаття 36 КЗпП).
• Закінчення строкового трудового договору (пункт 2 статті 36 КЗпП).
• З ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП).
• З ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП).
• Інші підстави, передбачені КЗпП (наприклад, переведення до іншого роботодавця, відмова працівника від переведення на іншу роботу у зв'язку з переміщенням підприємства тощо).

Особливості звільнення з ініціативи роботодавця під час воєнного стану (стаття 5 Закону № 2136-IX):

Закон № 2136-IX розширює перелік підстав для звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період дії воєнного стану. Окрім підстав, передбачених статтею 40 КЗпП, роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником у зв'язку з:

• Відсутністю працівника на роботі протягом чотирьох місяців поспіль та неінформуванням про причини такої відсутності.
• Невиконанням працівником своїх трудових обов'язків, у тому числі внаслідок його відсутності на роботі у зв'язку з військовою агресією проти України, що унеможливлює виконання ним трудових обов'язків.
• Ліквідацією підприємства, установи, організації, зміною організації виробництва і праці, у тому числі скороченням чисельності або штату працівників.

Важливо!

• Порядок звільнення: Роботодавець зобов'язаний дотримуватися встановленої процедури звільнення, передбаченої КЗпП (наприклад, попередження працівника у встановлені строки у випадках скорочення). Закон № 2136-IX може вносити певні корективи щодо строків попередження.
• Виплата компенсації: При звільненні працівнику виплачується заробітна плата за фактично відпрацьований час, компенсація за невикористані дні щорічної відпустки та інші виплати, передбачені законодавством та колективним договором.
• Обмеження звільнення: Закон № 2136-IX встановлює певні обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників (наприклад, вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю), крім випадків повної ліквідації підприємства.

Звільнення з ініціативи працівника (стаття 4 Закону № 2136-IX):

Працівник має право розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження, якщо його права та законні інтереси порушуються роботодавцем, зокрема у зв'язку з:

• Бойовими діями в районі розташування підприємства, установи, організації, та існує загроза його життю та здоров'ю.
• Іншими обставинами, що об'єктивно унеможливлюють продовження трудових відносин (наприклад, переїзд в іншу місцевість, догляд за хворим членом сім'ї).

Обов'язки працівників:

• Працівники зобов'язані виконувати свої трудові обов'язки, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, умов трудового договору.
• У разі неможливості виконувати роботу через обставини, пов'язані з воєнним станом, працівник повинен невідкладно повідомити про це роботодавця будь-яким доступним способом.

Важливо для обох сторін:

• Усі дії, пов'язані зі звільненням, мають відбуватися у письмовій формі (наказ/розпорядження роботодавця, заява працівника).
• У випадку виникнення спорів щодо звільнення, працівник має право звернутися до суду.
• Слідкуйте за оновленнями законодавства, оскільки у період воєнного стану можуть вноситися зміни до трудового законодавства.

Виплата зарплати, що належить працівнику провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

При звільненні виплачується:

• заробітна плата;
• вихідна допомога при звільненні — за умови, що вона передбачена (ст. 44 КЗпП);
• компенсація за невикористані відпустки;
• інші виплати — наприклад, додаткові гарантії, передбачені колективним договором.

Заробітна плата розраховується пропорційно відпрацьованому часу до дня звільнення.

Вихідна допомога – це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов’язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав.

Звільняючись за власним бажанням, працівник може розраховувати на виплату вихідної допомоги, якщо роботодавець порушив законодавство про працю, умови трудового чи колективного договору.

Трудовим законодавством не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні за згодою сторін. Проте, укладаючи трудовий договір, сторони можуть домовитися про грошові компенсації працівнику при звільненні.

До відпусток, що підлягають компенсації при звільненні, належать: щорічна основна; щорічні додаткові відпустки; додаткова відпустка працівників, які мають дітей.

У разі скорочення до обов’язкових виплат належать: заробітна плата; вихідна допомога, що дорівнює не менше ніж середній місячний заробіток; компенсація невикористаної відпустки.

В разі невиплати з вини роботодавця звільненому працівникові сум у строки, визначені вище, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. (ст.117 КЗпП України)

Суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Про розрахунок при звільненні, а саме про суми, що належать до виплати, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З повагою, адвокат Айвазян.