Право представления чи трансмісія

ПАНІ НАТАЛІЯ! Як правило принципової різниці немає чи буде трансмісія, чи представлення за виключенням одного нюансу. А саме строків для прийняття спадщини. Бо у разі трансмісії виникає колізія з визнанням особи померлою датою судового рішення, адже батько не міг подати заяву на прийняття спадщини... об"єктивно не міг (хоч і рахуватиметься до дати судового рішення живим), бо визнаний безвісти зниклим... А якщо від дати смерті бабусі пройшло вже 6 місяців або Ви не встигнете до їх спливу отримати рішення суду про визнання особи померлою, то треба буде додатково поновлювати (визначати додатковий) строк для прийняття спадщини знову-таки через суд, чому передує винесення постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Право представлення - це коли особа померла ДО смерті спадкодавця, а тому частку спадщини спадкують діти чи інші родичі спадкоємця по прямій низхідній лінії рідства. Тобто онуки за своїми батьками і т.д.

При трансмісії - спадкоємець помер пізніше первинного спадкодавця, але не встиг прийняти спадщину з незалежних від нього причин.

Різниця лише в тому, що у разі представлення Ви одразу могли б податися на спадщину бабусі, подавши відповідну заяву, а у разі трансмісії спадкової - після рішення суду про визнання особи померлою з такої-то дати (як правило цілком погоджуюсь з колегою з Кропивницького), що це буде дата набрання рішенням суду законної сили. Тобто дата ухвалення судового рішення про визнання особи померлою + 30 днів на набрання законної сили рішенням суду.

З цього часу Вам протягом 6 місяців треба буде відкрити спадкову справу ЗА БАТЬКОМ. І вже в рамках цієї спадкової справи в спадкову масу має увійти спадщина за бабусею на підставі заповіту.

Бажано це все робити в ОДНОГО нотаріуса, щоб не розбиратися ще між кількох нотаріусів, які взагалі можуть злякатися складної справи і відправити Вас до суду ще й визнавати право на спадщину.

Спадкова трансмісія за заповітом - це перехід права на прийняття спадщини від спадкоємця за заповітом (трансмітента), який помер після відкриття спадщини, але не встиг її прийняти, до його спадкоємців (трансмісарів). Це означає, що спадкоємці першого спадкоємця отримують право на частку майна, яку той мав би успадкувати, причому строк для прийняття такої спадщини продовжується, якщо він становить менше трьох місяців.

Проблемний момент, що якщо вже минуло 6 місяців з моменту смерті бабусі, нотаріус може наполягати, щоб строк для подання спадщини прожовжили у судовому порядку. На мій погляд шанси адекватні ситуації, адже батько об"єктивно не міг прийняти спадщину, будучи визнаним безвісти зниклим на підставі рішенння суду (якщо це дійсно так).

Оскільки Ваш батько об"єктивно визнаний був безвісти зниклим ще з 2000х років, то існують об"єктивні перепони у прийнятті ним спадщини.

Тобто в такому разі треба буде після встановлення факту смерті батька - отримати у нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій і з нею звернутися до суду щодо поновлення (визначення додаткових) строків для прийняття спадщини.

ВОДНОЧАС, Вам треба вживати заходи і шляхом приєднання як зацікавленої особи до судової справи горе-родичів (хоча вони Вам і не родичи, але особи, що претендують на спадщину Вашого роду), які намагаються через суд встановити факт проживання з бабусею однією сім"єю. Тобто якщо Вас не зазначили у такій справі зацікавленою особою - треба подавати відповідну заяву до вирішення справи судом у першій інстанції та активно захищатися і спростовувати ці факти. У разі чого тоді Вам буде простіше позиватися до суду та оскаржувати незаконне судове рішення, яким таких осіб можуть визнати особами, що проживали зі спадкодавцем 5 років однією сім"єю на підставі заангажованих свідків та бомажок про поховання особи й поминальний обід. Така дикість дуже часто трапляється і простежується в судовій практиці, адже судді досі живуть поняттями шлюб - це коли 200 осіб гуляли в ресторані, родичі - це коли влаштовували поминальний обід. В 21 столітті дико про це читати, але маємо те, що маємо.

На жаль окремі апеляційні суди так само мають порочну практику та по-дикунськи тлумачать подібні речі.

Зокрема, Рівненський апеляційий суд у постанові 2025 року зазначив у одній зі справ, що "Звертаючись до суду з позовом, для підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю без реєстрації шлюбу упродовж п’яти років, позивачка посилалася на показання свідків, які підтвердили факт її проживання зі спадкодавцем, на довідки ЦНАП, надані селищною радою, квитанції з бюро ритуальних послуг про придбання товарів та звершення чину похорону, а також чек про оплату поминального обіду.

Стороння особа, яка не проживала зі спадкодавцем, не може мати у своєму розпорядженні такі докази. Тому апеляційний суд прийшов до висновку про доведення факту ведення спільного господарства позивачки та спадкодавця упродовж п’яти років і до дня його смерті, факту наявності у позивачки спільного з ним бюджету, придбання спільно майна в інтересах сім’ї.

Отже, подані позивачкою докази є достатніми для підтвердження факту її проживання разом зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини.".

Це повна ганьба, але такі рішення мають місц і впливають на долі людей.

Тож з таких же мотивів особи, що претендують на майно Вашої бабусі можуть отримати таке рішення суду, яке дасть їм можливість накласти руки на відповідну спадщину.

Маючи доступ до житла особи після її смерті, вибачте будь-який злодій може поцупити документи, які зберігаються в оселі і заявити, привівши своїх знайомих як свідків, що вони проживали з померлим однією сім"єю 5 років та більше.

ТОБТО, В ТАКІЙ СПРАВІ ПІД ЛЕЖАЧИЙ КАМІНЬ - ВОДА НЕ ТЕЧЕ. Якщо все залишити як є - Ви можете втратити спадщину, адже суддя маючи по 50 справ на день - з легкістю послухає адвоката заявників та підмахне відповідне рішення.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі у тексті — СК України) сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Тлумачення наведеної норми вказує, що для призначення статусу сім’ї необхідно встановити три складові:

• особи спільно проживали;
• ці особи пов’язані спільним побутом;
• ці особи мають взаємні права та обов’язки (постанова Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Спірні правовідносини щодо встановлення факту, який має юридичне значення, регулюються гл.6 розд. ІV ЦПК України.

Проживання однією сім’єю чоловіка ті жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у чоловіка та жінки деяких прав та обов’язків, зокрема, права на спадкування.

Відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України (далі у тексті — ЦК України) у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначив: обов’язковою умовою для визнання осіб членами сім’ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23) зазначено, що «предметом доказування під час розгляду справи про встановлення факту проживання однією сім’єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім’ї: спільне проживання, пов’язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов’язків, що визначено частиною другою ст. 3 СК України».

Якщо Ви цю. справу проігноруєте, то суд легко зможе допустити помилку і визнати відповідний факт всупереч правовим позиціям Верховного Суду, адже судді завантажені і їм немає коли досліджувати практику. Вже не кажучи про фактор неформальних взаємин між місцевими адвокатами та суддями, які можуть впливати в ту чи іншу сторону.

ЗОКРЕМА, Вам та Вашому адвокату слід у такій справі нагадати суду, що особа не може бути визнана проживаючою 5 років однією сім'єю на підставі лише показів свідків, адже показання свідків не можуть бути єдиним доказом для встановлення такого факту в судовому порядку. Для підтвердження спільне проживання однією сім'єю без шлюбу необхідне комплексне доведення, яке включає наявність певних ознак, а також інші документи та докази, що підтверджують спільне ведення господарства, взаємну підтримку та обов'язки.

Свідки не можуть надати об"єктивну інформацію щодо цього, бо фактично така "обізнаність" свідчила б про втручання сусідів чи інших осіб у особисте життя Вашої бабусі.

На подібні висновки неодноразово посилався Верховний Суд у подібних правовідносинах. А саме під час розгляду питання поділу спільного майна осіб, які проживають у цивільному шлюбі.

На моє глибоке переконання дані правовідносини дотичні до визнання факту проживання однією сім"єю 5 років. І інструменти доказування мають бути так само враховані спираючись на практику Верховного Суду.

Зокрема, Верховним Судом було прийнято такі правові позиції.

З аналізу таких справ можна виснувати, що для визнання факту проживання однією сім"єю важливо щоб були наявні чіткі ознаки спільного життя, такі як спільне ведення господарства, наявність спільного бюджету та взаємні обов’язки, що характерні для членів сім"ї. Ці фактори вказують на усталені стосунки, властиві сім"ї, яка проживає спільно.

Викладені твердження узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 та у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 296/3309/21.

Показання свідків та надання суду спільних фотографій не можуть служити єдиною підставою для підтвердження факту проживання однією сім"єю (До подібних висновків прийшов суд у постанові Верховного Суду від 19 березня 2024 року у справі № 686/11100/22 ).

Так само спільна участь у родинних святкуваннях та переказ грошових коштів не може розглядатися як доказ формування між сторонами стабільних відносин, характерних для сім"ї (подібні висновки вказані у постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 638/16291/17).

Періодичний спільний відпочинок також не є достатнім підтвердженням факту спільного проживання, що узгоджується із постановою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 372/1805/19.

Бо без цього можуть бути проблемні моменти, якщо судді не дадуть Вам змоги застосувати спадкову трансмісію через пропуск 6-місячного строку прийняття спадщини, який суд може відмовитись поновлювати (визначати додатковий строк для прийняття спадщини). Враховуючи фактор місця розгляду питань (м. Кропивницький) - питання можуть вирішуватися корупційним шляхом, адже в цьому місті процвітає кумівство та вирішення питань, а у адвокатсько-судовій та нотаріальній сфері процвітає сімейність кількох кланів де судді апеляційного, місцевих судів, адвокати, нотаріуси і прокурори - це одна - дві сім"ї, які поєднали себе родинно-шлюбними узами, а якщо брати кумівські відноснии, то ці відносини йдуть до місцевих органів влади, правоохоронних органів, спецслужб тощо. Тож цей фактор я б теж не знімав у оцінці ситуації. Звісно для вирішення питання прям настільки нахабно певен спадщина не така вже й значна... але буває всяке щиро кажучи.

Врешті-решт Вам слід довіритися адвокату, який має гарантувати відповідний результат та пояснити обставини та Вашу тактику захисту для досягнення відповідної мети. На жаль я не знаю хто веде Вашу спаву, а тому про здатність цього фахівця довести справу до успіху сказати не можу. Та й це було б неетично публічно обговорювати інших фахівців, спираючись лише на власний досвід та обізнаність в роботі колег в місті та області, де Ви оформлюєте спадщину.

В будь-якому разі, щасти Вам у досягненні бажаного результату!

Доброго дня, Наталя!

Спадкування за правом представлення не Ваш варіант, оскільки батько буде визнаний померлим вже після смерті бабусі.

Зі спадкової трансмісією також виникнуть складнощі, оскільки батько буде визнаний померлим вже після спливу 6 місяців з дня смерті бабусі. Тож, Вам прийдеться поновлювати строки у судовому порядку.

Строк для подання заяви про прийняття спадщини становить шість місяців з дня смерті спадкодавця, але може бути продовжений у судовому порядку шляхом подання позову про поновлення строку, якщо є поважні причини для його пропуску. Після отримання рішення суду про поновлення строку, його потрібно подати нотаріусу, в якого була відкрита спадкова справа.

Статтею 1266 Цивільного кодексу України законодавець встановив, що право спадкувати за правом представлення мають: внуки, правнуки, прабаба, прадід, племінники, двоюрідні брати та сестри. Вказані особи успадковують у тій черзі та ту частину, яка б належала особам, яких вони представляють.

Головною умовою тут виступає смерть особи, яка б мала успадкувати майно, до того, як померла особа, майно якої мало б успадковуватись.

Наприклад, якщо мати померла до того, як померла баба, то право на спадкування частини, яка б належала матері, якщо б та жила на момент смерті баби, мають внуки цієї бабусі (діти матері).

Спадкова трансмісія – це особливий порядок переходу права на спадкування до інших осіб у разі, коли спадкоємець помирає, не встигнувши прийняти спадщину.

Поняття спадкової трансмісії встановлено статтею 1276 ЦК України. Простими словами, з аналізу вказаної статті випливає, що під цим терміном розуміються ті випадки, коли особа, яка мала право на спадкування, померла, не встигнувши прийняти спадщину. У такому випадку право на спадкування такого майна мають спадкоємці вже цієї особи, яка не встигла прийняти цю спадщину.

Для прикладу : померла бабуся, яка заповіла своє майно двоюрідній сестрі, однак у шестимісячний строк, який відводиться на прийняття спадщини, ця двоюрідна сестра не встигла прийняти спадщину та в цей же строк вона померла. У цьому разі право на спадкування майна бабусі мають спадкоємці її двоюрідної сестри, наприклад, єдина дочка та чоловік.

Відлік встановленого законом шестимісячного строку на прийняття спадщини не розпочинається заново, а продовжується. Тобто, якщо залишилось 4 місяці на прийняття спадкового майна, і як зазначено у прикладі, померла двоюрідна сестра, то у спадкоємців цієї двоюрідної сестри залишилось лише 4 місяці (а не шість) для прийняття спадщини за бабусею.

Однак, законом також встановлюється виняток: якщо у такому випадку залишилось менше трьох місяців, то такий строк продовжується (збільшується) до трьох місяців.

Відмінність спадкової трансмісії від права представлення

Виходячи з вищезгаданих статей законодавства та судової практики, можна виділити кілька основних відмінностей між згаданими поняттями:

1. При спадковій трансмісії спадкоємець переживає спадкодавця, однак не встигає прийняти спадщину, так як помирає. Натомість за правом представлення спадкоємець помирає раніше спадкодавця.
2. При трансмісії процес спадкування можливий і за заповітом, і за законом, а за правом представлення – лише при спадкуванні за законом.
3. При спадкуванні за правом представлення чітко визначені особи, які мають право отримати спадщину (внуки, племінники тощо), а отже, інші особи не зможуть успадкувати майно. Натомість, при спадковій трансмісії таке право мають усі спадкоємці.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Якщо не має очевидних підстав вважати, що до 2025 року існували обставини, що загрожували батьку смертю або дають підстави припустити його загибель від певного нещасного випадку, то батько буде оголошеним померлим від дня набрання законної сили рішенням суду.

У такому випадку адвокат правий - класичне право представлення відпадає.

Водночас Ви зможете претендувати на спадкування у порядку спадкової трансмісії.

На жаль, Вам скоріш за все потрібно буде знову звертатись до суду та поновлювати строки прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії, адже так як Ви визнаєте батька померлим після сплину 6 місяців після смерті бабусі, то нотаріус повідомить, що Ви пропустили строк прийняття спадщини.

Щодо судової справи брата діда, який намагається визнати факт проживання однією сім'єю разом з бабусею, то рекомендую Вам долучитися до справи як заінтересована особа та подавати докази того, що дід насправді не проживав з бабусею.

Статтею 43 Цивільного процесуального кодексу України визначені права та обов’язки учасників справ, у тому числі третіх осіб. Треті особи мають право:

- ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

- подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

- подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

- ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

- оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

- користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю!

ПІСЛЯ ВИЗНАННЯ ВАШОГО БАТЬКА ПОМЕРЛИМ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ ВИ ОТРИМАЄТЕ СПАДЩИНУ В ПОРЯДКУ СПАДКОВОЇ ТРАНСМІСІЇ.

Спадкова трансмісія – це встановлений законом перехід права на прийняття частки у спадщині, яка належала померлому після відкриття спадщини спадкоємцю, що не встиг її прийняти, (трансмітенту) до його спадкоємців (трансмісарів).

• Перехід права на спадкування в порядку спадкової трансмісії можливий, як при спадкуванні за законом, такі при спадкуванні за заповітом.(смт.1276 ЦК).

• В порядку спадкової трансмісії до спадкоємців-трансмісарів не може переходити належне спадкоємцю-трансмітенту право на обов’язкову частку у спадщині . В той же час, якщо спадкоємець-трансмітент прийняв спадщину у вигляді обов’язкової частки і після цього помер, то спадкоємці-трансмісари успадковують його майно, до якого ввійшла прийнята спадкоємцем-трансмітентом обов’язкова частка. Свідоцтво видається за формою № 6, як після спадкоємця, що прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

• Право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії не входить до складу спадщини , що відкрилась після смерті спадкоємця-трансмітента, оскільки є самостійним суб’єктивним цивільним правом.

• Спадкоємець, що прийняв спадщину в порядку спадкової трансмісії (трансмісар) відповідає в межах вартості цього спадкового майна тільки за боргами спадкодавця, якому це майно належало, і не відповідає цим майном за боргами спадкоємця, що не встиг прийняти спадщину (трансмітента).

• Правила спадкової трансмісії не можуть застосовуватись у випадках , коли спадкоємцю, що помер після відкриття спадщини, але не встиг її прийняти, спадкодавець у заповіті підпризначив додаткового спадкоємця. В даному випадку діють правила не спадкової трансмісії, а спадкової субституції, за якими право на спадкування отримують не спадкоємці померлого основного спадкоємця, а підпризначений у заповіті спадкоємець.

• Оскільки право на прийняття спадщини переходить до спадкоємців трансмітента після смерті спадкоємця, що раніше закликався до спадщини, строк для прийняття спадщини, що залишився, буде завжди меншим за встановлені 6 місяців. Якщо строк, що залишився, менше за три місяці, він автоматично продовжується до трьох місяців.

• Нездійснення права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії у встановлений строк прирівнюється до неприйняття спадщини із відповідними наслідками, встановленими законом.