оспаривание завещания внуком

Доброго дня!

Щодо претензій внука — він вас просто залякує або сам абсолютно не знає законів. Його слова про те, що він «буде вирішувати, що вам дати», не мають жодного юридичного підґрунтя.

В Україні діє принцип свободи заповіту (ст. 1235 Цивільного кодексу України). Власник майна (ваш дядько) має повне право заповідати свої частки кому завгодно і в яких завгодно розмірах.

Оскільки дядько вже подарував внуку 1/4 будинку, у дядька залишилося 3/4 будинку. Якщо він визначив Вашу частку в заповіті, то внук ніяк не може змінити волю заповідача чи одноосібно вирішувати, яку частину Вам віддати.

Проте, поки дядько живий, внук може спробувати вплинути на нього (хоча й не з'являється) або в майбутньому оскаржити заповіт у суді. Щоб захистити себе і волю дядька, зверніть увагу на такі моменти:

• Оскільки дядькові 80 років, незадоволені родичі часто намагаються оскаржити заповіт у суді, стверджуючи, що «дідусь не розумів значення своїх дій». Коли дядько складав заповіт, нотаріус обов'язково перевіряв його дієздатність. Якщо є сумніви, можна за життя дядька взяти довідку від лікаря-психіатра, що він при здоровому глузді.
• Дядько може змінити заповіт. Заповіт — це документ, який можна переписувати хоч щодня. Хто написав останній заповіт за життя — той і правий. Головне, щоб під впливом маніпуляцій внука дядько не змінив думку.

Альтернативний варінат. Якщо дядько хоче залізобетонно віддячити вам за догляд і гарантувати, що ваша частка не дістанеться внуку, заповіт — не єдиний (і не найнадійніший) спосіб. Можна розглянути інші варіанти вже зараз:

1. Договір довічного утримання. Дядько передає Вам у власність свої 1/2 будинку вже зараз, а Ви зобов'язуєтеся доглядати за ним до кінця життя. Внук цей договір оскаржити практично не зможе, і до спільної спадкової маси ці частки вже не увійдуть.
2. Договір дарування. Дядько дарує вам свої 1/2 прямо зараз. Ви стаєте власником одразу, і ніякий заповіт уже не потрібен. Проте тут є психологічний момент: літні люди часто бояться дарувати майно за життя, щоб не залишитися ні з чим (хоча у Вашому випадку довіра явно є і окрім того в нього ще залишиться 1/4 будинку).

ПІДСУМОК: Закон повністю на Вашому боці. Внук не має юридичних важелів, щоб забратиВвашу частку за чинним заповітом. Його заяви — це лише спроба психологічного тиску.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Сергію!

Якщо дядько вже подарував внуку 1/4 будинку, то ця частка вже не входить до майбутньої спадщини дядька. За договором дарування майно безоплатно переходить у власність обдаровуваного, а дарування нерухомості має бути укладене письмово й нотаріально посвідчене. Тобто ця 1/4 вже є власністю внука, якщо договір дарування був належно оформлений.

Інші 3/4 будинку, які залишаються у власності дядька, він має право заповісти на власний розсуд. Це випливає зі статті 319 ЦК України, за якою власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Крім того, відповідно до статті 1233 ЦК України заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті, а за статтею 1235 ЦК України заповідач може призначити спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності сімейних чи родинних відносин. Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом усю спадщину або її частину. Тому дядько має право визначити у заповіті, що належні йому 3/4 будинку після його смерті переходять у частках: 1/3 — внуку, 2/3 — Вам.

Отже, за чинним заповітом внук не вирішує, яка саме частина будинку Вам дістанеться. Частки визначаються не його бажанням, а заповітом і законом. Його твердження, що “як мінімум половина залишку будинку його”, юридично некоректне, якщо мова саме про майно, яке охоплене заповітом. Половина залишку від 3/4 — це 3/8, а за Вашим описом йому заповідано не 1/2 залишку, а 1/3 залишку, тобто 1/4 усього будинку.

Те, що він є внуком померлого сина дядька, саме по собі не дає йому права забрати половину всупереч заповіту. Спадкування за правом представлення справді передбачає, що внуки спадкують ту частку, яку за законом отримали б їхні батьки, якби були живими, але це правило працює при спадкуванні за законом, а не як автоматичне право "перекроїти" чинний заповіт

З повагою, адвокат Айвазян.